Світло

головна

2010. №2.

С т а т т і

Реколекції Бог покликав пророка не задля нього самого. Він мав для нього особливе завдання - попередити жителів Нініви, щоб покаялись та навернулись, бо інакше їхнє місто буде знищене... читати далі	Спільна молитва єднає Прекрасним співом розпочалася екуменічна молитва у римсько-католицькому соборі святого Мартина у м. Мукачеві... читати далі
Організація роботи з дітьми та молоддю З 3 по 4 січня 2010 року в Пасторальному центрі м.Перечин в рамках німецько-українського партнерства Оберфранкен-Закарпаття проходила зустріч по плануванню та організації роботи з дітьми та молоддю... читати далі	Богоявлення Господнє Ця урочистість - це ніби друга опора, на яку спирається період Різдва Господнього. Ісус для того народився, щоб об'явитися всьому світу як Спаситель... читати далі
Свято для всіх Вже стало гарною традицією, що у зимові свята в Перечинській парафії проводиться спільне святкування Нового року... читати далі	Спільно зробимо і гарніше, і краще Пані Ользі Саболчік - представнику Матіце словацькій у Великому Березному завдячуємо за задум спільної праці народної фольклорної групи "Ліптаки" та молодіжної групи "Діти Світла" під керівництвом пані Руслани Куртанич... читати далі
Господь може прийти неочікувано Майже увесь Адвент ми активно готувалися до великих свят Різдва. Що ж відбулося в цей час?... читати далі	Деякі новинки Свалявської парафії Є хоча б один день у році, коли стіни парафії чи храмів розриваються від дитячого сміху, журчання та цікавих поглядів... читати далі
Коляди Цього року довелося нам добряче попотіти, перш ніж обійти всіх вірників та хворих нашої парафії, щоб поколядувати та повіншувати їм доброго Різдва... читати далі	Духовна віднова спільноти Маріїнської молоді Місяць грудень як завжди був повен на свята. А розпочалося все з 8 грудня - Урочистості Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії... читати далі
Свято, приготоване наймолодшими 9 січня на завершення всіх Різдвяних Свят у приміщенні дитячого садочку № 5 м. Мукачева відбувся міні-концерт, приготований нашими наймолодшими братиками і сестричками у Христі... читати далі	Як ми колядували Різдвяні свята проминули. У храмах та в домах відкладаються святкові прикраси та вертепи. Потрохи меншає у вікнах гірлянд. Вже можемо тільки згадувати на святкові і спокійні миті, пережиті у колі своєї родини чи парафії... читати далі
Поважаймо життя - найбільший дар Божий З того часу, коли Ленін дозволив аборти, діток щоденно приносять на забій. Дивовижно: багато хто з нас струсили порох досягнень революції зі своїх ніг, але з двома головними її досягненнями багато хто не поспішає розлучитись: безбожжям та абортами. читати далі	Віра, понад усе, віра... Два роки тому я дізналася про свою хворобу і мій світ перевернувся. У мене знайшли пухлину. Знаєте, одразу приходять думки про життя та смерть і починаєш розуміти, що попри всі нещастя, проблеми, вік, все ж до нестями хочеться жити... читати далі
Наша коляда... Коляда почалася з монастиря сестер-домініканок. Потім ми ходили до всіх людей, хто нас запросив. Господарі кожної домівки були дуже привітні, задоволені, бо наші колядники дуже гарно співали, розповідали вірші привітання, побажання з Різдвом та Новим роком... читати далі	Оголошення Клуб Веселих і Винахідливих запрошує на наступну гру... читати далі

НОВИНИ З НАШИХ ПАРАФІЙ

Реколекції

У храмі святих Петра і Павла у Фрідєшові 11 січня відбувалися реколекції священиків та монахів з участю єпископа Антала Майнека. Проповідь для нас мав о. Петро Жарковський на тему: "наблизилось Царство небесне, покайтеся і вірте в Євангеліє". Він нагадав нам, що покаяння у житті кожного християнина важливе і має йти від людини, оскільки Бог зробив уже все. Зміна життя є дуже потрібна кожному для того, щоб ми могли дозрівати і духовно розвиватися. Але потрібно остерігатися, щоб не стати "добрими фарисеями", котрі є зразковими у храмі, а вдома оточуючі не помічають жодних змін. Християни є правдивими тільки тоді, коли йдуть до Христа і приймають Його Слово. Ісус народився як людина, понизився, є присутній між нами у Євхаристії, стукає до нашого серця. Тільки ми маємо ключ, щоб відімкнути, тобто зробити покаяння. Покаятись - це вірити і прийняти Боже Слово та жити ним. Через молитву та роздуми над Божим Словом можемо розпізнати Господній план. Тому приймаймо Боже Слово до свого серця.

Після Служби Божої була коротка адорація, під час якої ми просили благословення для всіх людей, з котрими зустрічаємося. Після адорації о. Сворад Дуда ОР провів конференцію з нагоди року священства про вірність у покликанні на прикладі пророка Йони.

Бог покликав пророка не задля нього самого. Він мав для нього особливе завдання - попередити жителів Нініви, щоб покаялись та навернулись, бо інакше їхнє місто буде знищене. Але Йона втікає від виконання Божої волі. Він хоче служити Богу, але відповідно до своїх уяв та намірів. Бог дозволяє йому тікати, але сам не відвертається від Йони, а йде за ним. Бог шукає людину і сьогодні. Він ніколи не залишає нас.

Коли втікаємо, Господь звертається до нас своїм Словом, але коли не слухаємо Його, промовляє до нас через різні події в житті. Це тільки питання часу, коли почуємо та зрозуміємо Божий голос.

Бог також з нашою допомогою, через священиків та монахів, здійснює свою євангелізацію.

сестри ОР

< С Т А Т Т І

Спільна молитва єднає

Прекрасним співом розпочалася екуменічна молитва у римсько-католицькому соборі святого Мартина у м. Мукачеві.

Участь у спільній молитві взяли представники трьох християнських конфесій, а саме протестанти, греко- і римо-католики разом зі своїми духовними наставниками. Привітавши всіх присутніх, єпископ-ординарій Антал Майнек продовжив спільну молитву роздумами про біблійні читання: "З сьогоднішнього читання про учнів, котрі йшли в Емаус, дізнаємось як Христос пояснював їм свої страждання та їхню необхідність." Також він заохотив задуматись "як ми ставимося до страждань. Щоб ми змогли з поміччю Святого Духа, котрий навчає і провадить нас, підтримувати на життєвій дорозі тих, хто страждає."

"Без Христа і соломинка є важкою, а з Христом і труднощі стануть соломинкою" - сказав реформатський єпископ Людвік Гулачі.

Настоятель греко-католицького храму о. Йосип Ловска наголошував на свідченні самим життям. У своєму зверненні до присутніх він сказав, щоб ми і сьогодні, як цар Давид, роздумували над усіма вчинками своїми.

У дружній атмосфері взаємопорозуміння та взаємоповаги вірні різних конфесій молилися разом. Окрім цього, під час спільної молитви, римсько-католицький єпископ Антал Майнек привітав реформатського єпископа Людвіка Гулачі з приводу його 85-літнього Ювілею. У кожній екуменічній зустрічі він бере участь вже протягом 14-ти років. "Слава Богу, що ми дочекалися, що принаймні в нашому краї за віру не засуджують, що ми можемо вільно проголошувати Євангелію" - підкреслив владика Мілан Шашік, який також приєднався до спільної екуменічної молитви.

Голоси присутніх переплелися у молитвах "Вірую", "Отче наш", що лунали на угорській та українській мовах. Прикрасою зустрічі став спів хорів.

Підносячи до Господа молитви вірних всі зібрані молилися за мир у світі, за єдність християн, а також за страждаючих від природних катаклізмів на Гаїті. Після цього о. Олександр Сулінчак, який під час всієї молитви робив переклад на українську мову, заохотив усіх присутніх потиском рук передати один одному знак миру.

На завершення спільної молитви кожен єпископ уділив благословення зібраним.

21.01.2010
влас. кор.

< С Т А Т Т І

Організація роботи з дітьми та молоддю

З 3 по 4 січня 2010 року в Пасторальному центрі м.Перечин в рамках німецько-українського партнерства Оберфранкен-Закарпаття проходила зустріч по плануванню та організації роботи з дітьми та молоддю. Третій рік з ініціативи Німецьких колег та Благословення о. Петра Жарковського ,триває дружня співпраця людей доброї волі - аніматорів-волонтерів, які мають бажання і потенціал працювати з молоддю. Метою цього проекту - є дати можливість дітям та молоді цікаво і корисно проводити свій вільний час, не залишаючись на одинці чи в поганому товаристві та не вештаючись по вулицях, а знайти й займатися тим, що найбільш до вподоби, водночас знаходячи нових друзів.

Наші партнери з Німеччини, маючи великий досвід роботи у цьому напрямку, проводять різні семінари по підготовці аніматорів, дають корисні поради, а також , що не мало важливо готові фінансово підтримувати такі проекти.

В починанні проблем чимало, та найперша - це місце проведення зустрічей молоді, і найбільшу підтримку в цьому, дякуючи Богу, маємо від Церкви.

Щиро вдячні о .Антону Єдінаку, настоятелю Перечинської парафії, за те, що другий рік поспіль маємо чудовий дах над головами.

Яна Круцей
Перечин

< С Т А Т Т І

Богоявлення Господнє

Ця урочистість - це ніби друга опора, на яку спирається період Різдва Господнього. Ісус для того народився, щоб об'явитися всьому світу як Спаситель. Поклоніння мудреців зі Сходу, які є представниками язичницьких народів, це знак повсюдності покликання до спасіння. Під час своєї публічної діяльності Ісус обмежиться проголошенням Божого Царства євреям, однак перед своїм вознесінням накаже учням, щоб були його свідками аж до краю землі. Поклоніння мудреців - це передвістя проголошування Євангелія всім народам.

В нашій Довжанській парафії, як і в цілій Католицькій Церкві, є дуже добра традиція освячення священиком домівок парафіян, де разом з тим на дверях пишеться крейдою латинськими літерами "С+M+B", що має два пояснення. В першому випадку, ця абревіатура означає імена трьох царів зі Сходу, які прийшли поклонитися Новонародженому: Каспар, Мельхіор і Балтазар. В другому випадку цей надвірний напис виражає вираз "Chryzstus Manzionen Benedikat" , що означає "Христос благословить цей дім".

Цього року наш духовний отець Адріан разом з помічниками приніс Боже благословення в 245 родин нашої парафії, освятивши 10 домівок в с. Кобалевиця, 2 домівки в с. Кушниця, 10 домівок в с. Лисичево, і 223 домівки у с. Довге. Треба сказати, що з кожним роком все більше родин бажають дати освятити свою оселю, що є хорошою тенденцією. Відоме всім нам прислів'я говорить: "Без Бога ані до порога". Цими словами виражене прагнення кожного християнина жити під Божою опікою, жити з Божим благословенням, яке справді дуже і дуже потрібне кожному з нас.

Пилип Віктор, Довге

< С Т А Т Т І

Спільно зробимо і гарніше, і краще

Пані Ользі Саболчік - представнику Матіце словацькій у Великому Березному завдячуємо за задум спільної праці народної фольклорної групи "Ліптаки" та молодіжної групи "Діти Світла" під керівництвом пані Руслани Куртанич.

Фольклорна група "Ліптаки" супроводжувала молодих колядників своїм прекрасним співом різдвяних пісень.

З програмою ми виступили на змаганні "Slovensky Betlehem" в Ужгороді де зайняли третє місце. Потім на свято Святої Родини 28.12.2009 у храмі Святої Трійці у Великому Березному, а також 07.01.2010 в греко-католицькій церкві Вознесіння Господнього у Великому Березному.

По цих виступах молодь з різдвяною програмою під керівництвом сестер Kонгрегації Дочок святого Франциска Ассиського відвідали хворих, яких вони доглядають. Наші хворі зустріли нас із великою радістю та щедрістю. Ці хвилини були збагаченням не тільки для недужих, але і для нас.

Головним завданням нашої спільної роботи було поділитися з братами та сестрами радістю та вдячністю Богу за його Єдинородного Сина, який прийшов на світ, щоб відкупити людей з влади зла та гріхa.

Спільна праця - один з найважливіших аспектів будування Царства Божого у світі. Віримo, що в майбутньому будемо спільно працювати на будівництві єдності між людьми.

молодь з Великого Березного

< С Т А Т Т І

Господь може прийти неочікувано

Майже увесь Адвент ми активно готувалися до великих свят Різдва. Що ж відбулося в цей час?

Крім того, що ми вивчали нові різдвяні пісні, ми також готувалися показати кілька сценок, щоб таким чином прикрасити собі та іншим вірникам свято св. Миколая. Наступна сценка змусила нас більше задуматись над ієрархією цінностей у нашому житті, над його принадами, над постійним чуванням, бо не знаємо час приходу Того, Кого прагне наша душа.

П'ять розумних і п'ять нерозумних дів, яких зобразили наші діти, виразно показали нам, що маємо бути завжди готовими на те, що Господь постукає у наші двері. Вже від нас залежить чи будемо мати в ту мить з собою саме той ключ для відімкнення, чи будемо мати бажання відкрити своє серце для Того, для Котрого, власне, живемо. Щоб одного разу Господь не сказав нам: "Не знаю вас....

Третьою сценкою, про Старця та Ісуса, ми поглибили свої знання про те, що Бог до нас може говорити через кожну особу, з якою зустрічаємось. Чи це буде жебрак, чи хтось бідніший, чи багатший, або, навіть, може прийти як неприятель, котрий хоче подати нам руку для примирення. А також у вигляді за-брудненого хлопчака, котрий під забризканим болотом плащем, приховує свою ідентичність. Це ми могли побачити у сценці.

Бог не дивиться на зовнішнє, а на серце і на те, чим воно переповнене. Чуваймо, щоб колись ми не мусіли визнати разом зі старцем з цієї вистави: "Так, любові мені дійсно не вистачає", саме тієї любові, котра всіх обіймає та не робить поділу.

с. Лідія Тімкова, Мукачево

Свято Різдва для кожної людини є надзвичайним, бо у серці народжується Ісусик - Спаситель світу. Тому, щоб в нашій парафії Різдво пройшло весело сестра Лідія підготувала з нами сценку "Голос з ясел". Під час Адвенту всі учасники сценки старанно готувалися. Один грав старця, другий - сестру милосердя, а я грала Ісусика. Коли я дізналася, що буду мати цю роль, то дуже зраділа. Я старанно вивчила слова і з нетерпінням чекала різдвяний вечір.

Коли я говорила свої слова, то переживала той жаль, який відчував Господь, коли старець не побачив ані в сестрі милосердя, ані у жебракові Ісуса.

Андрейка
9 років

< С Т А Т Т І

Деякі новинки Свалявської парафії

Є хоча б один день у році, коли стіни парафії чи храмів розриваються від дитячого сміху, журчання та цікавих поглядів. Так, це День св. Миколая. Звичайно, шкода, що малеча, напевно, більше цікавиться цукерками та подарунками, аніж самим винуватцем Свята, але все ж таки… На парафії не було місця, де впасти яблуку. Спочатку - Св. Меса, а потім маленька імпровізація про життя св. Миколая у виконанні наших акторів. По закінченні вистави дітки на подаруночок мусили трошки попрацювати: розказати віршик, пісеньку, або сказати хоча б одну добру річ, яку виконали протягом року. Дуже цікаво спостерігати за тим, як вони намагаються порозмовляти з Миколаєм.

Буває, що деколи розгублюються, але, подивившись на очікуваний дарунок, вмить згадують і потрібні слова.

Хотілося б, щоб такий галас лунав у стінах кожного храму кожної недільної Меси. Це - наше майбутнє. Дорогі батьки, молімося за наших дітей, щоб вони знали і давати, не лише брати. Будьмо для них добрим прикладом святості, щоб ходити до храму було для них не лише звичкою, а прагненням серця!

Маємо ще одну чудову новину, з якою хочемо щиро поділитися з Вами. У нас на парафії діє Спільнота Вікентійської Родини, яку ми, молодь, між собою ласкаво називаємо "наші старші". Вони опікуються бідними, хворими та нужденними, розносячи обіди, час від часу навідуючись до них, щоб прибрати, часом нарубати дров, порозмовляти та ін., а розпочалося все з тихої молитви...

Потім виникла ідея варити їсти, що спочатку робили сестрички. Тепер вже є кухарка, котра цим займається. Помаленьку підтяглися і люди, котрі хочуть займатися цією справою. А нещодавно до нас з Києва приїжджала Президент Конференції Св. Вікентія де Поль в Україні п. Галина Старукх. Вона вручила лист, який свідчить про те, що свалявська спільнота вже офіційно зареєстрована у Парижі, "серці" Вікентійських Спільнот! Тому всією парафією щиро вітаємо Вас, дорогі наші "старші"! Бажаємо Вам, насамперед, Божого Духа, щоб вів Вас, витривалості у молитві, прагнення та покори у служінні і простоти у житті спільноти. Хай Бог береже Вас, оберігає та дарує потрібні милості! Щирі Вам вітання!

< С Т А Т Т І

Коляди

Цього року довелося нам добряче попотіти, перш ніж обійти всіх вірників та хворих нашої парафії, щоб поколядувати та повіншувати їм доброго Різдва. Майже 5 днів ми ходили від хати до хати з вертепом, звіщаючи, що народився нам Спаситель! Навіть перехожі запрошували нас поколядувати їм, а з кожним роком збільшується кількість відвіданих нами хат.

Тоді бачиш, що люди потребують Бога! І мимоволі пролітає думка: "А що, якби так чекали Бога кожен день? Приготовані, радісні, щирі, готові все віддати!!!" Напевно, тому і вітаємося: "Христос рождається!" Кожного дня, кожної години в твоєму, моєму, наших серцях!

Велика подяка всім акторам, колядникам та віршувальникам, котрі не пожаліли себе для доброго діла! Всі зібрані гроші ми пожертвували на ремонт нашого храму. Дуже пам'ятаємо слова с. Сусанни : "Тепер ви змучені та мокрі, але, проходячи біля храму завжди згадаєте собі, що кожен ваш крок, біль у ногах чи обмерзлі вуха тепер у стінах храму. Жертва - дуже велика і сильна справа."

Просимо Вас про молитву за бідних та немічних, до котрих немає кому прийти поколядувати. Велика Вам подяка!

Дякуємо всім тим, які доклали свої зусилля до виготовлення адвентних віночків! Хай добрий Бог поверне Вам за все сторицею!!! Миру Вам та благодаті!!!

ВММ

< С Т А Т Т І

Як ми колядували

Різдвяні свята проминули. У храмах та в домах відкладаються святкові прикраси та вертепи. Потрохи меншає у вікнах гірлянд. Вже можемо тільки згадувати на святкові і спокійні миті, пережиті у колі своєї родини чи парафії.

Хочу поділитись з вами спогадом про Різдвяну коляду дітей фрідєшівської парафії. Вже склалася така традиція, що спочатку о. Сворад оголошує у костьолі про колядування дітей, а зібрані кошти підуть на їхній літній відпочинок у християнському таборі.

Насамперед ми мали репетиції, на яких вивчили і нові колядки, щоб у кожному домі ми мали не одну й ту ж програму. Сповнені бажання та натхнення проголошувати радісну новину про народження Спасителя прийшло 16 дітей, здебільшого молодших. Колядники спочатку пішли на Службу Божу, після якої отримали благословення від священика. Отож можна починати.

Це було у суботу, коли майже всі люди вдома, на свято св. Степана, першого мученика. Ми побували майже у 100 домах в Кольчині, Шелестові, Фрідєшові та Кленовці. Ввечері діти були дуже втомленими, але хотіли витримати аж до кінця, і, як на подив, навіть не скаржилися. Принесли мені багато радості. Люди давали дітям ласощі, а також ми назбирали певну суму на табір. Солодощі ми складували у великий рюкзак, а в неділю, після Служби, щоб ніхто не був обділеним, кожен отримав свою частку.

Пізно ввечері в суботу ми розходилися по своїх домівках, сповнені радістю, що ми принесли людям різдвяну звістку та мир.

с. Марія Черніцка ОР

< С Т А Т Т І

РОЗДУМИ НА ТЕМУ

Все по черзі

Я згодна спасати китів. Боротись за навколишнє середовище. Я навіть готова захищати яких-небудь птахів від повного зникнення. Я запишуся у товариство захисту тварин і візьму кинутих кошенят. А, якщо потрібно, то цуценят.

Я захищатиму історичні і культурні пам'ятки. Підтримаю молодь і не забуду пенсіонерів.

Я внесу вклад у розвиток медицини. Зроблю все можливе, щоб перемогти пташиний грип. А також і простий. Я буду фінансово підтримувати дослідження в області серцевих захворювань. Буду активно боротися з СНІДом.

Але все це тільки після того як перестануть вбивати дітей.

"Принесите-ка мне, звери, ваших детушек.
Я сегодня их за ужином скушаю."
К.Чуковский "Таракан"

З того часу, коли Ленін дозволив аборти, діток щоденно приносять на забій. Дивовижно: багато хто з нас струсили порох досягнень революції зі своїх ніг, але з двома головними її досягненнями багато хто не поспішає розлучитись: безбожжям та абортами.

Тепер, у ХХІ столітті, здається, що аборти були завжди. Та якщо повернутись до історії, виявляється, що це зло - нове. Дивно, що до нього звикли так швидко.

Майже в кожній сім'ї - скелет у шафі. Не тільки у переносному значенні, але і в буквальному. А ми дивуємось: чому погано живемо? Якби маніяк чи серійний вбивця скаржився, що його переслідують невдачі, ми б обурились. А самі залишаємо дітям страшний тягар: вбитих братиків і сестричок. І дивуємося: розпинаємося заради їхнього щастя, та все без сенсу. Чому це так? Захисників життя атакують душероздираючими історіями про початих як наслідок насилля дітей, про страшні загрози здоров'ю матері, про нестерпні умови життя. А я думаю: перестали б спочатку вбивати діток благополучні, одружені, не убогі - тоді докотилось би потихеньку і до неблагополучних. Як-небудь розв'язались би і страшні проблеми. Коли, маючи тринадцять років, я дізналася, що таке аборт - я не могла повірити. Я ридала. Розмазуючи сльози по обличчю, я твердила собі: ніколи, ніколи, ніколи!!! Я й тепер не вірю. Нам так шкода бесланських дітей - і не жаль своїх кревних. Ті страждали від страху, голоду, спраги. А в кабінеті лікаря щодня у всьому світі дітей роздавлюють, обезголовлюють, втягують у вакуумну трубку, а на пізніх термінах заливають соляним розчином і народжених живими дітей-льодяників кладуть між віконними рамами, щоб замерзли чи просто залишають вмирати - це вже кому як до вподоби.

Жорстокість має різні масштаби. Мені доводилося у шотландській лікарні перекладати жінці, яка готувалася до аборту. Там я на власні очі переконалась, що відсутньою була ініціатива лікаря. Так, жінці виписали направлення по її проханню, але не менше двадцяти разів під час розмови пролунало: одуматися ніколи не пізно. Навіть якщо вам вже одягнуть маску, можете встати і піти - ніхто не буде сердитися за відібраний час у медперсоналу. Детально описали величезну шкоду для організму та психіки матері. Виписуючи направлення, лікар була настільки пригнічена, що навіть не дивилась на жінку. А коли та передумала і вирішила зберегти дитину, лікар аж розцвіла, радіючи за пацієнтку. В Ірландії аборти ніколи не були дозволеними. Там і розлучення дозволили порівняно недавно. І на очах всього світу традиційно убога Ірландія багатіє. Звичайно, такий розквіт проявляється і зовнішньо: софт (інфраструктуру) вони чудово розвивають, приваблюють кращі уми світу. Але я впевнена: зовнішнє - другорядне. Просто країна, котра не вбиває своїх дітей, заслуговує процвітання.

Я не один раз висловлювала цю думку сусідам, таксистам і лікарям. Подумавши, вони погоджувались. До речі, ірландцям ніщо не заважає поїхати в сусідню Великобританію та зробити аборт (квиток на літак чи паром за двадцять євро можна купити, віза не потрібна). Декотрі так роблять, але це - одиниці. У народній свідомості міцно закарбовано, що дітовбивство - страшний гріх.

Коли ми жили в Ірландії, сусідка поділилась: "Уявіть собі, я чекаю третього! Так невчасно - просто жах! І в чоловіка, і в мене такий напружений період на роботі, за старшими не встигаємо дивитись. Але що ж робити!" І погладжує живіт. А це саме ті славнозвісні кар'єристи, яким вічно ніколи. Та все ж таки не ціною життя дітей досягати майбутні успіхи. Народили дівчинку, щасливі.

Одній жінці чоловік заявив, що категорично не хоче третьої дитини. Вона пішла зі своїм горем у церкву. Священик сказав їй: "Ти народи і віддай мені, тільки не вбивай. Чоловікові так і скажи, що я заберу дитинку." Нема потреби казати, що сина священику не віддали (а в сім'ї вже дві дівчинки були). Чоловік і не згадав, що колись не хотів цього малюка, таким щасливим був. Пройшли роки. У їхньому житті все йшло по чітко визначеному плану, діти підростали, старшій виповнилось вісімнадцять, і як грім серед ясного неба - знову вагітність. Батькам під п'ятдесят. Але тепер дружина, взагалі тиха, мовчазна та догоджаюча у всьому чоловікові, була, як кремінь. Хочеш - розлучайся, хочеш - кидай, дитина буде. Тож обурювався чоловік сильно, але не довго, бо знав, що дружину легше вбити, ніж переконати. Який прекрасний синочок народився у них! У мами тільки одна проблема: як старших вигнати з дитячої кімнати, не дають спокою малюку, увесь день його цілують та бавляться. Середня дочка якось сказала, обіймаючи малюка,: "Мам, а я не зраділа, коли дізналась, що у нас буде ще один братик - що ж тепер робити?" Невже малюки не варті того, щоб за них поборотись? В ідеальному варіанті це питання краще вияснити ще до одруження.

www.aborti.ru

Шановні Читачі!

Нам приємно, що болюча тема абортів та захисту життя схвилювала вас, про що ми дізналися з ваших листів та дзвінків. Тому ми повертаємося до цієї теми і закликаємо вас стояти на захисті життя.

Приймаючи власних дітей ви вже даєте гарний приклад. Але якщо хтось поділиться з вами тим, що боїться прийняти дитинку і має намір зробити аборт, то зробіть все для того, щоб спасти цю душу. Ніколи не засуджуйте цю жінку, а радше вислухайте, підтримайте та спробуйте знайти рішення на захист життя.

Звертайтеся за телефонами довіри, що працюють у нашій церкві: 0505344323, 0501717131 або пишіть на е-mail: turbota.ab@gmail.com.

Поважаймо життя - найбільший дар Божий

Нас постійно дивують зростаючі здібності сучасної людини, досягнення лікарів в рятуванні людського життя різними способами. З іншого боку, нам важко повірити, що найбільш здібні уми людства працюють над тим, щоб найефективніше знищити щонайбільшу кількість людей в нашу "цивілізовану епоху".

Дорогі читачі Світла, хочемо запропонувати вам серію матеріалів про аборт з книги "50 питань і відповідей про АБОРТ". Нехай ці рядки нам допоможуть зрозуміти усю проблему цього страшного зла теперішнього "цивілізованого способу смерті".

Питання №1: Що таке аборт?

Відповідь: Аборт - це добровільна процедура, що перериває розвиток дитини під час вагітності в утробі матері, виконана з метою: вбити в ній життя. "Аборт означає вилучення живого утробного плода або ембріона з жінки з метою його вбивства". (Закон Франції про аборти від 1975 р.) Хоча мимовільна смерть дитини, що має з'явитися на світ визначається в медичних термінах як "мимовільний аборт".

Якщо дитину, що має з'явитися на світ, вбивають в материнському лоні, то мова йде про справжнє дійсне вбивство. Однак, якщо дитину, що народилась живою, вбивають після народження, тоді мова йде про дітовбивство.

Питання №2: Які методи використовуються для вбивства дитини, що повинна з'явитися на світ, протягом перших трьох місяців його утробного життя?

Відповідь: Методи, які використовуються під час аборту в період, установлений законом включають засоби, що викликають аборт, вилучення плода методом відсмоктування й методом скоблення.

Питання №3: Що собою являє засіб, що викликає аборт?

Відповідь: Засоби, що викликають аборт - це будь-які фармацевтичні, хімічні засоби або пристрої, що викликають смерть дитини, що повинна з'явитися на світ, іноді отруюючи його в такий спосіб. До цієї категорії відносяться "ліки, прийняті наступного дня", "спіраль", і ліки RU 486.

Матеріал опрацювали:
о. Адріан Коваль та Пилип Віктор

< С Т А Т Т І

ВАШІ ЛИСТИ

Віра, понад усе віра...

Два роки тому я дізналася про свою хворобу і мій світ перевернувся. У мене знайшли пухлину. Знаєте, одразу приходять думки про життя та смерть і починаєш розуміти, що попри всі нещастя, проблеми, вік, все ж до нестями хочеться жити. Звичайно, у мене виникали думки про недоцільність, непотрібність лікування: "А навіщо? Скільки Бог дав, стільки й проживу". Та все ж у мене в душі знайшлася віра, яка допомогла мені боротися.

Моя дочка, зробила все, щоб операція пройшла якнайкраще і я дуже вдячна їй за це рішення, яке особисто у мене було оповите сумнівами. В моїй душі були урагани, які після операції вилилися у страшні муки. Не буду описувати все, що я відчувала в той час, скажу тільки, що я схудла майже в два рази, втратила сили, апетит та, найголовніше, втратила здатність радіти такому Божому дару як життя.

Я пам'ятаю, як мені було боляче, як боляче було рідним дивитись на мене… Та згодом трапилась подія, що зміцнила мою віру і надала мені нових сил.

Хочеться згадати, що прихожани нашої церкви дуже підтримували мене і ця духовна сім'я зіграла не останню роль у моєму одужанні. Саме Церква стала початком мого повернення до життя.

Того дня я почувалася жахливо, хоча і повністю була поглинута клопотами в очікуванні незвичайних гостей. Скоро до мене мали прийти сестри з шенборнської спільноти, у тому числі сестра Бернардіс, яка молиться за хворих. Я дуже зраділа такій щирій турботі.

І ось настав той момент - я зустріла гостей. Напевно, цей день я ніколи не забуду. Побачивши щирі очі с. Бернардіс, почувши її молитву, яка, здавалось, лунала з глибини душі, я відчула, як моє серце зцілювалося. І, можливо, це тільки моя уява, та подивившись у вікно, я побачила образ Ісуса, і зрозуміла, що з цієї хвилини все буде добре. Я зрозуміла як багато означає віра в тебе зовсім незнайомої людини, наскільки безцінною є щира молитва та чисті помисли. Я зрозуміла, що Господь мене любить і ніколи не забував про мене. Моє серце відкрилося і впустило в себе світло, світло життя, істинне, непідробне, яке освітлюватиме мені дорогу і живитиме мою віру. Згодом з'явився апетит, серце забилося у звичайному темпі, життя ввійшло у свою колію. Знайомі навіть кажуть, що виглядаю краще, ніж до хвороби.

На завершення хочу сказати: «я рада, що на мою долю випала така перешкода, що відкрила моїй душі віру, що показала мені щастя, ім'я якому - Бог».

І. (автор, жителька Закарпаття,
просила редакцію не вказувати свого імені)

< С Т А Т Т І

ВАШІ ЛИСТИ

Наша коляда

Христос Рождається!

Любі читачі, хочу з вами поділитися враженнями побаченого, почутого, як мама, як людина, котра вперше була присутня під час колядування з нашими дітьми.

Коляда почалася з монастиря сестер-домініканок. Потім ми ходили до всіх людей, хто нас запросив. Господарі кожної домівки були дуже привітні, задоволені, бо наші колядники дуже гарно співали, розповідали вірші привітання, побажання з Різдвом та Новим роком. Колядували не тільки у господарів, а також коли йшли по вулиці. Сестра Лідія грала на гітарі, дітки - на шумових інструментах. Як ми йшли, то всі люди на нас дивилися, а в їхніх очах був подив і задоволення водночас. Давно в нашому місті не було такого різдвяного дива, але тепер завдяки с. Лідії ми змогли це відродити. Сестричка гарно підготувала наших дітей і піснями, і віршами. Багато часу вона уділяє нашим дітям. На жаль не кожні батьки мають можливість так займатися. Робота с. Лідії та кожної з сестер дуже клопітка і заслуговує на повагу, особливо від тих батьків, з чиїми дітьми вони займаються.

Дай Бог нашим сестрам міцного здоров'я та довгих років енергії, життя та праці з нашими дітьми і з нами.

З повагою, мама

Цього року с. Лідія здійснили свою і нашу мрію, яка давно була забута. Ми ходили колядувати містом. Нас було багато. Коляда почалася у монастирі сестер і закінчилася у єпархії. Ми сповіщали радісну вістку в багатьох домах. Нас пригощали солодощами та подарунками. З нетерпінням будемо чекати наступного Різдва, щоб розносити радість і добру звістку людям.

Миколка, Шоніко, Наталя-Марія, Мішуня

< С Т А Т Т І

ОГОЛОШЕННЯ

Клуб Веселих і Винахідливих
запрошує на наступну гру під гаслом:
"Дорога до неба"

13 лютого 2010 р.
смт. Середнє

Запрошуємо команди та вболівальників зі всіх парафій вік учасників - від 14 років.

Початок: о 10.00 год. (к. ч.)
Закінчення: о 21.00 год. (к. ч.)

Для участі в зустрічі необхідно приготуватись до кількох конкурсів, деякі з них обмежені в часі:

1. Представлення своєї команди та привітання (5 хв.).
2. Домашнє завдання (у вигляді сценки) на тему КВВ (15 хв.).
3. Дати відповідь на запитання по Євангелію від святого Йоанна.
4. Підготуватись проспівати власну пісню команди чи пародію (3 хв.).
5. Кожна команда або капітан має підготувати вдома по 10 запитань для інших капітанів по посланням святого Йоанна Богослова.

Потрібно також підготуватись зіграти сценку.
Тема сценки буде вибиратися вами на зустрічі жеребкуванням.

Велике прохання до всіх парафій-учасників -
ПОВІДОМТЕ в редакцію про свою участь у програмі, а також
ПОТУРБУЙТЕСЯ (!!!) про свій від’їзд ввечері додому.

Якщо Ваш духовний пастир ще нічого не знає і не каже Вам, ЛЮБА МОЛОДЬ, про цю зустріч - зверніться до нього самі.

організатори

< С Т А Т Т І