| |
 |
головна |

|
2010. №1.
С т а т т і
|
Виникнення першої шопки
Францисканська традиція показує святого Франциска з Асижу шанувальником простоти, котрий, доторкаючись таємниць Бога і людини, насправді переживає її глибоко. Прикладом цього є історія першого вертепу в Греччіо, коли св. Франциск "звізуалізував" правду про Бога, який став людиною.
читати далі 
|
Ювілей Довжанського храму
17 жовтня наша парафія святкувала 10 - річницю від освячення нашого храму, Зіслання Св. Духа. До цієї події ми духовно готувалися цілий тиждень. Кожен день ми мали святу службу з метою: "Для чого потрібно і що означає для нас храм Божий?"
читати далі 
|
|
Діти чекають маму...
В березні 2009 р. в обласній дитячій лікарні за сприянням благодійного фонду "В наших руках майбутнє" розпочалася місія, в якій беруть участь учні Мукачівського ліцею ім. Святого Іштвана та студенти Мукачівського педагогічного коледжу. Один раз на тиждень волонтери відвідують хворих дітей в лікарні, граються з ними, проводять заняття...
читати далі 
|
Хто дасть притулок Святій Родині?
Дорогі друзі, в цій статті хочу поділитися з вами тим, як ціла наша Довжанська парафія проживала заключні дев'ять днів Адвенту, що дало змогу нашим вірникам краще підготуватися до Різдва.
читати далі 
|
|
Міністранти
Найближчими помічниками священика під час Святої Меси є міністранти. На даний час в Довжанському храмі Зіслання Святого Духа мініструють двадцять хлопців різних вікових категорій, від 7 до 17 років.
читати далі 
|
"Свята Маріє, мати Божа, молися за нас..."
Слава Ісусу Христу. Дорогі читачі Світла, ми прихожани Лисичанської римсько-ка-толицької каплиці свв. Кирила і Мефодія, що належить до Довжанської парафії, хочемо поділитися з вами своїм новим досвідом молитви святого розарію.
читати далі 
|
|
"Паломництво Довіри" у місті Познань
29.12.2009 - 02.01.2010 тривала 32-а Європейська Зустріч молоді Тезе. Цього разу "Паломництво Довіри на Землі" відвідало польське місто Познань, куди з'їхались понад 30 тисяч молодих людей з усієї Європи.
Хто побував на цій зустрічі, сповнені враженнями про нових знайомих, друзів, про вміння знаходити спільну мову без слів.
читати далі 
|
Прощення...
Хтось вміє прощати, бо має такий дар, кому ж це не дано, той може розвинути цей дар. Це не легко! Але потрібно.
"Коли ви прощаєте людям їхні провини, то й Отець Ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших."
читати далі 
|
|
Вітання
Вірники парафії Зіслання Святого Духа с. Довге вітають о. Адріана Коваля з Днем народження, яке він відзначає 24 січня.
читати далі 
|
Оголошення
Клуб Веселих і Винахідливих запрошує на наступну гру під гаслом: "Дорога до неба" 13 лютого 2010 р.
читати далі 
|
|
Радіймо!
Радіймо, бо народилася істина в любові, дві тисячі років тому,
в самому серці землі: у Віфлеємі! Чекав його увесь світ, але після
обіцянки пророків особливо сини вибраного народу.
Від яслів до Голгофи власним життям нам представив Отець покірну,
нескінченну любов, і оголосив про початок Його Царства, де будуть справедливість і мир.
читати далі 
|
Св'ято першого Причастя в Рахові
22 листопада в св′ято Христа, Царя Всесвіту, у місті Рахів у храмі св. Яна
Непомукського відбулося свято першого Причастя, яке стало для наших дітей
справжнім подарунком і одним з найкращих днів у їхньому житті. Підчас Святої
Літургії вісім дітей перший раз у своєму житті прийняли Святе Причастя.
читати далі 
|
Виникнення першої шопки
Францисканська традиція показує святого Франциска з Асижу шанувальником простоти, котрий, доторкаючись таємниць Бога і людини, насправді переживає її глибоко. Прикладом цього є історія першого вертепу в Греччіо, коли св. Франциск "звізуалізував" правду про Бога, який став людиною.
Так про це пише його біограф св. Бонавентура:
Три роки перед своєю смертю Франциск можливо хотів якнайурочистіше пережити в Греччіо пам’ять народження Дитятка Ісуса, щоб заохотити всіх до більшої побожності. (...) Казав приготувати ясла, принести сіно і привести вола і осла. Приходять брати і люди, ліс наповнюється різноголоссям. Ця благословенна ніч, розсвітлена чисельними і ясними світлами, наповнена похвальним і гармонійним співом, стається прекрасною і святочною. Божий чоловік став перед жолобом, переповнений побожністю, залитий слізьми і переповнений радістю.
Був 1223 рік, час Адвенту. Вже швидко наближається одне з найбільших свят для св. Франциска. Це свято завжди наповнювало його безмежною радістю. Як пише Т. Челано для нього це було свято над святами, яке пригадувало йому день, коли Бог стався немовлям, і був годований молоком Діви. Думка про те, що Ісус знаходиться в ніжних обіймах Матері, викликала в убогого невимовне зворушення, яке завжди викликало щедрі сльози над убогістю віфлеємської стайні. І дійсно, Різдво Ісуса було особливим. Здається, що жодна людина не народжується в самотності, а тим більше Цар і Володар цілого світу. Початок життя для Ісуса, то холод і переслідування. Зрештою, так само виглядає і кінець життя нашого Спасителя: самотній, покинений близькими і улюбленими, які поснули під деревами. Тут також можна почути біг воїнів, задивлених в смолоскипи, щоб легше знайти Заповіданого. А коли приходить час народження Людини для неба, його огортають полотнами і кладуть у гробі. Ці дві речі особливим чином відкликаються до перших миттєвостей життя на землі, коли Мама повиває Його в пеленки і через відсутність місця в заїзді покладає свого Первородного в прямокутному жолобку, в печері...
Народження Ісуса порушило, можна б сказати, небо і землю. Інакше не могло й бути. Небо - це Ангели, які приходять і звіщають мешканцям землі Радісну Новину. Вони приходять до найбідніших людей, які вийняті з-під права, які переслідувані, котрі живлячись тим, що назбирають і знайдуть - живуть в шалашах. Приходять до пастухів. Для них знаком є Дитятко, завернуте в пелени, що лежатиме в яслах для тварин. Бог вибрав бідних і пильнуючих, щоб передусім вони могли почути про народження Спасителя. Бог зробив їх наочними свідками народження Месії і звістування Доброї Новини. Побачивши це все, повернулися до своїх обов’язків. Їх життя і цінності були перемінені. З того часу сильніше і міцніше прославляли Бога.
Однак то не єдині, які знайшли Пастиря Всесвіту. Для вчених то була зірка, провіщаюча народження, яка затрималася над печерою. Для інших, багатих і з замкнутими серцями людей, Ісус стає конкурентом, якого хотіли позбутися. Це вдалося зробити лише по тридцяти трьох роках, коли земля знову стрепенулася, приносячи одночасно радість мешканцям тінистої країни.
Слава Господня, що товаришувала народженню, і яку оспівували ангельські хори (пор. Лк 2,9), тісно пов’язана з пасхальним звеличенням Христа Воскреслого. Однак, на початку життя Немовляти тої слави ще не спостерігається. Різдво є відбитком Хреста, а Францискове Греччіо має свій кінець на Альвернії, на якій Господь даром стигматів уподібнив до кінця Бідачину до Себе.
За декілька тижнів перед Різдвом Господнім св. Франциск запросив порозмовляти свого приятеля - Івана Веліту з Греччіо. Довкола Греччіо були високі і стрімкі гори, наповнені багатьма заглибинами і печерами. Власником однієї з таких гір, чи схилу, саме і був той приятель. Декілька років тому св. Франциск, мандруючи Святою Землею, проголошуючи серед лицарів і місцевих людей мир і добро, мав можливість побачити місце народження Господа. І тепер ця гора довкола Греччіо дуже пригадувала йому незабутні спогади з подорожі. Святий визнав це місце дуже добрим, щоб відтворити історичну віфлеємську ніч. Просив Iвана, щоб до печери привів осла і вола, сам же приготував фігурку Дитини Ісуса. Про свій намір повідомив всіх людей і своїх братів, а також пастухів, що випасали стада на узгірях. В назначений час люди почали сходитися групами, більшими й меншими, тримаючи в руках запалені смолоскипи, що розяснювали довколишню темряву. Опівночі усі вже були на місцях. Брати оточили вівтар, розміщений при печері. І побачили, якби були у Віфлеємі, ясла, наповнені сіном, де лежала Дитинка, а біля неї стояли віл і осел. З наповнених радістю і зворушених сердець пролунали співи колядок. Священик з асистою в особі диякона Франциска розпочав урочисту Святу Месу. Диякон відспівав голосно Євангелію, а промову, наповнену солодкими словами, повними любові і віри, говорив якби в екстазі. Зібраним здавалося, що Дитинка, усміхаючись до Франциска, відкривала і замикала оченятка, а ручки витягала, якби просячи притулитися, щоб відчути зігріваючу любов. Серця пастухів, переповнені зворушенням, як ніколи доти, вдячно заспівали, віддаючи Богу хвалу, гімн возвеличення, повторюючи за Ангелами: Gloria in excelsis Deo. Для всіх ця НІЧ була єдиною в своєму роді пережитою не банальним чином. Тому, коли вже почало розвиднятися, з жалем почали розходитися до своїх домівок і обов’язків, маючи в серці щось нове.
А Франциск... Він відійшов в тінь гори Альвернії, щоб разом зі своєю Панею Бідою, в затишку осінньої погоди, підживляючись тим, що знайде, ще більше зблизитися з Тим, котрого так міцно полюбив, і стати подібним до Нього.
о. Ян Віанней Сокальський, ЧБМ
Греччіо - місцевість, що знаходиться в Реатинській Долині в Італії, у регіоні Лацціо. Лежить на схилах гори Ля Чероне на висоті 750 метрів над рівнем моря і 15 км. від Рієті - столиці провінції. Початки її сягають середньовіччя. У 1223 році тут відбулося святкування св. Франциском Божого Народження. На тому місці збудовано монастир братів, що оточений дубовим лісом. Одразу за входом до монастиря розміщена капличка вертепна. У скелі було викуто престол, а на ньому ясла. На сьогодні там ще помістили мраморну плиту, яка служить як престол під час Літургії. Над престолом пожна побачити 15-ти вічні фрески, що представляють дві сцени - подія в Греччіо зі святим Франциском і місцевими людьми, а також Боже Різдво у Вифлеємі з Богородицею, годуючою маленького Ісуса.
В часи св. Франциска поширювалися єресі, між іншим, катарів. Які заперечували реальність Тіла Христового, народженого Дівою Марією, і Його реальну присутність у Євхаристії. Щоб не бути оскарженим у нововведенні, св. Франциск для приготування містерій отримав згоду папи Гонорія ІІІ. Новаторство Бідачини з Асижу полягало на тому, що він поєднав містерію Різдва Господнього з переживанням Євхаристії. В Греччіо показав, що той самий Ісус, народжений у Вифлеємі, знову народжується під час кожної Літургії на престолі. Заслуга св. Франциска не є винайдення сцени, яку кожен може відтворити, але акцентування на поставі серця, з якою потрібно наближатися до Дитятка Ісуса.
Підготувала Марія Пєтира
< С Т А Т Т І
Ювілей Довжанського храму
17 жовтня наша парафія святкувала 10 - річницю від освячення нашого храму, Зіслання Св. Духа. До цієї події ми духовно готувалися цілий тиждень. Кожен день ми мали святу службу з метою: "Для чого потрібно і що означає для нас храм Божий?" Для роз'яснення цієї важливої теми були запрошені священики, які глибоко і чітко розкрили цю тему. Молитися можемо на будь-якому місці, бо Бог є скрізь. Та храм Божий - це особливе місце зустрічі з Богом. А приходимо до нього, бо потребуємо Божу допомогу і підтримку. І на кожного тут чекає Ісус. У св. Месі зустрічаємо Ісуса присутнього в Євангелії, що є живим Словом, яке нас очищає, оздоровлює та визволяє, а в Євхаристії дається нам Ісус, як їжа для нашої душі. А також ми повинні усвідомити, що кожен з нас є живим храмом Св. Духа. Про це пише св. апостол Павло у 1 листі до Коринтян: "Чи не знаєте ви, що ви - Божий храм і Дух Божий у вас пробуває?" А св. апостол Петро пише у своєму 1 листі: "Приступайте до Ісуса, до Каменя живого, дорогоцінного, що Його вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний."
Відсвяткувати ювілей нашого храму, на запрошення о. Адріана, приїхали священики з Закарпаття та Словаччини, наш отець єпископ Антал Майнек, який 10 років тому освятив наш храм, а тепер відслужив ювілейну святу літургію.
Дякуємо Богові за всі молитви та прохання, які можемо висловлювати Йому в Євхаристії, за всі св. літургії, які служилися в цьому нашому хамі, які і надалі будуть жертвуватися на славу Бога та заради нашого спасіння.
Духу Святий, прославляємо Тебе і просимо - наповни наші серця Божою любов'ю. Бо як сказав отець єпископ: "Що той храм живий і гарний, у якому проживає любов."
Фірка Ганна, Довге
< С Т А Т Т І
Діти чекають маму...
В березні 2009 р. в обласній дитячій лікарні за сприянням благодійного фонду "В наших руках майбутнє" розпочалася місія, в якій беруть участь учні Мукачівського ліцею ім. Святого Іштвана та студенти Мукачівського педагогічного коледжу. Один раз на тиждень волонтери відвідують хворих дітей в лікарні, граються з ними, проводять заняття...
Щоб ще більш полегшити перебування дітей в лікарні, вирішили провести свято Святого Миколая. Тому в катедрі Святого Мартина було оголошено благодійний збір. Слава Богу, вірники активно взяли в ньому участь - було зібрано багато іграшок, одягу.
17-го грудня після обіду, волонтери на чолі з Святим Миколаєм рушили до ОДЛ, де навідалися до дітей на 4 відділеннях: терапії, неврології, онкології та пульмонології. Подарунки від Миколая отримало близько 130 дітей. Вони з радістю чекали Миколая, співали, розповідали вірші.
Дуже допомогла з своїми вихованцями у співі сестра Лідія Тімкова ОР. Пісні про Святого Миколая у їх виконанні додали ще більш святкового настрою.
22-го грудня волонтери навідалися до перехристянської спеціальної школи-інтернату, куди повезли одяг та іграшки.
28-го грудня відвідали Обласний Будинок Дитини у м. Свалява. Тут виховуються дітки від народження до трьох річного віку. Будо дуже зворушливо бачити, як маленькі діти чекають своїх батьків, особливо маму.
Вирішили, що по мірі можливості ще навідуватимемось.
Від імені всіх діток щиро дякуємо всім вірникам за пожертвування. Нехай Бог відплатить за це їм сторицею.
З повагою та молитвою, волонтери
< С Т А Т Т І
Хто дасть притулок Святій Родині?
Дорогі друзі, в цій статті хочу поділитися з вами тим, як ціла наша Довжанська парафія проживала заключні дев'ять днів Адвенту, що дало змогу нашим вірникам краще підготуватися до Різдва.
Період Адвенту є не тільки час, коли очікуємо народження Божого Сина. Він дає нам можливість краще підготувати своє серце, щоб достойно прийняти Новонародженого.
Коли мав народитися Ісус, Діва Марія і святий Йосиф шукали притулок в цілому Віфлеємі. І не знайшлося нікого, хто б прийняв їх до себе.
Вже багато років у нашій парафії є дуже добра традиція молитися дев'ятницю "Хто дасть притулок Святій Родині?"
З 15-го по 23-тє грудня вірні з образом Святої родини, як шукачі притулку подорожують по домівках наших парафіян, і кожен бажаючий може прийняти Святу Родину до себе таким символічним способом.
Всього в нашій парафії подорожувало шість образів Святої Родини. Один - в с. Кобалевиця, один - в с. Лисичево, і чотири в с. Довге. П'ятдесят чотири сім'ї взяли участь у цій чудовій молитві. Спільним наміром всіх, які молилися дев'ятницю було те, щоб просити Бога за родини нашої парафії. Щоб спокій, порозуміння і любов панували в наших сім'ях.
Як би ми себе повели, коли б Йосиф та Марія постукали в двері нашого дому? Чи впустили би ми їх у свою оселю, і надали притулок?
Що діється з нами тоді, коли Ісус стукає в двері нашого серця? Відкриємо своє серце, і дозволимо, щоб Він оселився і жив в ньому?
Ісус хоче народитися і в моєму серці. Знайде в ньому м'які ясла? Зігрію Його своєю любов'ю?
Пилип Віктор, Довге
< С Т А Т Т І
"Свята Маріє, мати Божа, молися за нас..."
Слава Ісусу Христу. Дорогі читачі Світла, ми прихожани Лисичанської римсько-католицької каплиці свв. Кирила і Мефодія, що належить до Довжанської парафії, хочемо поділитися з вами своїм новим досвідом молитви святого розарію.
Знаємо, що місяць жовтень є присвячений Діві Марії. На протязі цілого жовтня ми щоденно жертвували молитву святого розарію і просили заступництво Божої Матері за всіх жителів нашого села по окремих вулицях. Видимим символом цього було те, що кожен після молитви прикріпив квітку на карту вулиці нашого села, за жителів якої молилися. Цю карту ми гарно намалювали на величезному аркуші паперу.
Віримо, що кожна наша молитва, наші старання не є даремними. Більше довіряймося Діві Марії. Щоденно віддаймо до її опіки себе, своїх дорогих і весь наш народ.
Завадська Марія, Лисичево
< С Т А Т Т І
Міністранти
Найближчими помічниками священика під час Святої Меси є міністранти. На даний час в Довжанському храмі Зіслання Святого Духа мініструють двадцять хлопців різних вікових категорій, від 7 до 17 років.
Протягом цілого 2009-го року всі міністранти відвідували Святі Служби досить не погано, і постійно відмічалися у спеціальному графіку відвідування для міністрантів.
3-го січня, на першу неділю 2010 року після Св. Меси наш духовний отець Адріан нагородив всіх хлопців за активність протягом 2009 року. Треба сказати, що від початку минулого року міністрували двадцять сім хлопців, і семеро з них на протязі року мініструвати перестали. Дипломи та гарні сувеніри отримали двадцять три міністранти. За найбільшу участь на Службах Божих четверо міністрантів: Печений Антон, Маюр Михайло, Кополовець Станіслав та Кукла Владислав - були удостоєні почесної грамоти і гарного подарунка. Духовний отець подякував кожному з хлопців, і заохотив всіх міністрантів ще краще відвідувати Божий Храм в новому 2010 році, і запропонував всім охочим хлопцям поповнити лави міністрантів нашої парафії.
Пилип Віктор, Довге
< С Т А Т Т І
Прощення...
- це не дозвіл на наступну образу...
- це не згода на повторення помилки...
- це не байдужість до наступних провин...
- це не мазохізм...
Хтось вміє прощати, бо має такий дар, кому ж це не дано, той може розвинути цей дар. Це не легко! Але потрібно.
«Коли ви прощаєте людям їхні провини, то й Отець Ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.» (Мт 6, 14-15)
Прощення потрібне не тільки тоді, коли його просимо, але і тоді коли пробачаємо. Той, хто не пробачив образу, носить в собі гнів або біль. Є дуже правдиве прислів'я "час гоїть рани", але якщо не пробачити, то біль душі прикритий, але не вилікуваний. У такому випадку цілком інша образа завдасть подвійного болю. Рана в душі ставатиме чим далі то більшою та глибшою.
Пам'ятаєте слова старої пісні "только от жизни собачей собака бывает кусачей"? Саме так! Коли хтось має приховану рану душі, той дуже легко поранить інших довкола себе, навіть не помічаючи цього. А часто, і забуваючи попросити пробачення. Біль притуплює почуття. До цього відноситься і відчуття власної провини перед іншими.
Юнак обманув дівчину, сказавши, що був у друга вдома, коли насправді вони були у кав'ярні. Оскільки це не було суттєвим, то забулося відразу. Та коли чоловік затримався не на роботі, а в барі... Зрештою і це не стало б проблемою, якби було сказано правду. Але коли викривається обман, тоді і пробачення важче просити; і за що перш?..
Існує прислів'я "хотів як краще, а вийшло як завжди". Часом, бажаючи зробити щось добре, людина може помилитись. У цьому випадку будьмо суддями для себе і адвокатами для інших.
Хто насправді пробачив, той ніколи більше не нагадуватиме про скоєне. Та водночас це зовсім не означає повне забуття. Коли дитина провиниться перед батьками і попросить вибачення, то не дивно, що це забудеться. Але якщо той самий вчинок повторюється… пробачити дедалі важче, а забути на грані неможливого.
Іноді наш досвід може завадити нам знову зробити перший крок до прощення. Адже можна сказати: «я вже пробачав і не допомогло». Як вийти з цього роздоріжжя? Досвід, котрий допомагає нам уникати багатьох наступних помилок, може зробити нас твердосердними...
Колись Петро спитав у Ісуса: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус же промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але - до сімдесяти раз по сім.» (пор. Мт 18, 21-22)
Просімо мудрості у Святого Духа, щоб прощати іншим, а також, щоб розпізнавати власні помилки, щоб сказати «ПРОБАЧ»...
Можливо хтось думає інакше - поділіться.
Тетяна Решетар
Пробачити -
- це можливість відродити добрі стосунки
- це відповідь добром на кривду
- це попрощатися з провиною
- це подарувати новий шанс
- це нагода відновити мир
- це ...
- це знову полюбити
< С Т А Т Т І
"Паломництво Довіри" у місті Познань
29.12.2009 - 02.01.2010 тривала 32-а Європейська Зустріч молоді Тезе. Цього разу "Паломництво Довіри на Землі" відвідало польське місто Познань, куди з'їхались понад 30 тисяч молодих людей з усієї Європи.
Хто побував на цій зустрічі, сповнені враженнями про нових знайомих, друзів, про вміння знаходити спільну мову без слів.
Насиченість програми і вичерпувала, і надавала наснаги! Ранкова молитва, зустрічі в малих групах на парафіях, де, часом, дискусію важко було зупинити; молитва у великих залах в обідню та вечірню пору; крім того, історичні екскурсії в післяобідній час… Всього так багато! На різні смаки та вподобання. Відвідати конференцію чи виступ? А може піти до Катедри, глибше пізнати історію польського народу?.. А ввечері, нарешті, прийти до сім'ї, що гостинно приймає, і поспілкуватись з господарями. На все мало часу.
А саме святкування Нового року! Починається воно о 23.00 з молитви у храмі за мир у всьому світі: спів, тиша, знову спів, читання з Святого Письма. У ці хвилини у серці відчуваєш присутність Бога. Тут і тепер. Поруч, біля себе. Опівночі, після взаємних привітань, починається "Фестиваль націй". Це ж не просто дискотека чи хтось там забаву проводить. Треба і свою країну представити, виступ підготувати.
Як хтось казав про ту ніч, що був вражений, бо можна веселитись без надмірного вживання алкоголю, отримувати задоволення без наркотиків. Пісні, танці, ігри… А наступного дня - урочиста Служба Божа та святковий сімейний обід.
Гідно прийнявши "Паломництво Довіри на Землі" польське місто Познань передало естафету далі. На спільній передноворічній молитві було оголошено місце проведення наступної 33-ої Європейської Зустрічі - місто Роттердам (Нідерланди).
Перед виїздом з Познаню 2 січня брат Георг, який відповідає за паломників з України, зайшов у наш автобус, щоб побажати щасливої дороги додому, а також сказав: "Всі ми є місіонерами. Всі ви несете світло звідси, з цієї зустрічі, з Познаню додому, до своїх парафій. Нехай вам ніколи не забракне сил бути місіонерами там, де живете." Подібно, як сказав брат Алоїз (наступник брата Роже, засновника спільноти Тезе) 1 січня ввечері на останній спільній молитві: "Наші випробування та випробування інших долаються любов'ю".
Кожен пережив цей тиждень по своєму. Своїми враженнями з нами поділилась молода парафіянка з міста Ужгород, котра вперше побувала на Європейській Зустрічі Тезе, Люба.
- Які Ваші враження про Європейську Зустріч Молоді?
- Дуже приємне враження справили самі жителі Познаню - господарі міста - своєю толерантністю, гостинністю та доброзичливістю. Такий великий натовп паломників напевно спричинив їм певні незручності у громадському транспорті, але вони все рівно посміхалися і радо допомагали підказуючи як куди краще добратися. І їхня щирість була справжньою, вони справді раділи нам кажучи: Gosc w dom - Bog w dom.
Потім - довіра. Люди запросили до себе додому гостей навіть не знаючи їх: якої вони будуть раси чи національності. Вони відкрили двері своїх помешкань і свої серця піклуючись як про своїх рідних. Багато-хто з нашої групи запитували себе: "Чи зміг би я так?"
- Зустрічі або молитва, яка проводиться братами Тезе, часто нагадує адорацію та водночас не є цілком типовою, бо у ній беруть участь представники різних не тільки національностей, але і різних релігій. Що про це думаєте?
- Просто неймовірно як таку велетенську масу людей можна було зорганізувати. Продумано було все до найменших дрібниць. Ці пісні просто чудові.
Велику кількість людей було поставлено, щоб забезпечити нашу безпеку і допомогти добратись до місця зустрічі без проблем: дорожня служба, волонтери, поліція, лікарі...
- Чи було щось особливо незвичним особисто для Вас?
- Неймовірною була національна розмаїтість. Та попри це всі чудово розумілися, були відкритими та дружніми. За ці дні я звикла, що їдучи у трамваї чую українську, французьку,німецьку, сербську, іспанську, звичайно, польську та інші мови. Часто це було не тільки звучання мов, групки співали свої національні пісні, чому сприяв загальний настрій.
- Що саме Ви принесете додому з цього Паломництва довіри на землі?
- Відчуття радості та душевного піднесення не покидало нас в ті дні. А приїхавши додому ще деякий час відчуватимуться відголоски пережитого в Познані.
- Дякую за розмову.
влас. кор.
< С Т А Т Т І
Привітання
Вірники парафії Зіслання Святого Духа с. Довге вітають
о. Адріана Коваля з Днем народження, яке він відзначає 24 січня.
Бажаємо Вам міцного здоров'я, радості в житті, успіхів у справах, безмежної Божої любові.
Низький уклін Вам, отче, за Ваші молитви, за Вашу працю з дітьми. Ви вселяєте в них віру в Бога, сієте в їхні серця зерна Божого Слова, домагаєтесь, щоб віру і любов до Бога вони пронесли в своєму серці впродовж усього життя. І хай у Вашій нелегкій праці завжди буде Божа вся родина з Вами, підтримує Вас у важку хвилину, а Мати Божа хай оберігає Вас у житті завжди, де б Ви не були, як рідну дитину.
Трудіться і надалі так на славу Божу і прославляйте Боже ім'я, а Божого благословення разом з Вами нехай отримує і вся Ваша рідня, яка виростила і виховала для церкви такого людяного, ерудованого та дбайливого настоятеля, справжнього пастиря наших душ.
Ми дякуємо Богу за такого настоятеля!
Многая і благая літ Вам!
CHRISTUS NATUS EST NOBIS!
VENITE, ADOREMUS!
Від щирого серця вітаємо з РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ єпископа-ординарія Антала Майнека,
всіх священиків, дияконів, семінаристів, монахів та монахинь,
та особливо всіх вірників нашої дієцезії!
Нехай Христос, Котрий завжди стукає в двері наших сердець, в особливий спосіб народиться в нашому житті,
в наших сім'ях та парафіях. Бажаємо, щоб Його присутність приносила нам істинне прагнення святості життя, молитви
і прославлення Господа!
Семінаристи Мукачівської Дієцезії:
Руслан Стрижак, Вадим Глухан,
Юрій Гал, Євген Фізер
< С Т А Т Т І
Оголошення
Клуб Веселих і Винахідливих
запрошує на наступну гру під гаслом:
"Дорога до неба"
13 лютого 2010 р.
смт. Середнє
Запрошуємо команди та вболівальників зі всіх парафій вік учасників - від 14 років.
Початок: о 10.00 год. (к. ч.)
Закінчення: о 21.00 год. (к. ч.)
Для участі в зустрічі необхідно приготуватись до кількох конкурсів, деякі з них обмежені в часі:
1. Представлення своєї команди та привітання (5 хв.).
2. Домашнє завдання (у вигляді сценки) на тему КВВ (15 хв.).
3. Дати відповідь на запитання по Євангелію від святого Йоанна.
4. Підготуватись проспівати власну пісню команди чи пародію (3 хв.).
5. Кожна команда або капітан має підготувати вдома по 10 запитань для інших капітанів по посланням святого Йоанна Богослова.
Потрібно також підготуватись зіграти сценку.
Тема сценки буде вибиратися вами на зустрічі жеребкуванням.
Велике прохання до всіх парафій-учасників - ПОВІДОМТЕ в редакцію про свою участь у програмі, а також ПОТУРБУЙТЕСЯ (!!!) про свій від’їзд ввечері додому.
Якщо Ваш духовний пастир ще нічого не знає і не каже Вам, ЛЮБА МОЛОДЬ, про цю зустріч - зверніться до нього самі.
Організатори
У нашій церкві почав працювати центр допомоги для жінок, що переживають кризову вагітність,
а також для тих, які страждають від наслідків аборту.
У цій газеті ви отримали листівку.
Дайте її тому, хто, на вашу думку, потребує такої допомоги.
У вересні 2009 року відбулися триденні реколекції для жінок з постабортним синдромом,
що проводили спеціалісти з Угорщини.
Реколекції були дуже плідними та потрібними, про що свідчили самі учасниці у нашій газеті.
Якщо будуть бажаючі ми зможемо ще раз організувати такі самі реколекції.
За цими телефонами можна звертатись для реєстрації на участь:
за тел: 0505344323
або пишіть на е-mail:
turbota.ab@gmail.com.
< С Т А Т Т І
Радіймо!
Радіймо, бо народилася істина в любові, дві тисячі років тому, в самому серці землі:
у Віфлеємі! Чекав його увесь світ, але після обіцянки пророків особливо сини вибраного народу.
Від яслів до Голгофи власним життям нам представив Отець покірну, нескінченну любов, і оголосив
про початок Його Царства, де будуть справедливість і мир.
Його оточуючі відчули, що все що Він казав не були тільки слова, а життя.
Таким чином таємниця Різдва, втілення Божого слова, є вірною на все його життя.
З одного боку він реалізував пророцтва пророків, і зібрав їх в собі живою реальністю, як мозаїку.
Він та оточуюча Його невеличка спільнота - апостоли – настільки проникливо, сильно вміли жити життям спільноти
Бога Святої Трійці, що це всіх почало вабити, хто хоч капельку бажав правди і чистої любові.
Він, хто у видимому людському тілі, досконало подібний Отцю Небесному тут на землі,
велів щоб його учні жили таким самим святим життям, як і Отець. З цього, та з таємниці Євхаристії
догадуємося, наскільки він бажає розповсюдитися тут на землі. Не випадково, що в Східній Церкві,
протягом цього періоду вітаються: «Христос Рождається — Славімо Його»! Саме тому славимо Бога,
що він народжується в кожному вірному, слухняному учні, котрий спостерігає за Ісусом, обирає
Його своїм Царем, і тоді він пошле Святого Духа, світло правди в наш розум, щоб зрозуміли план Божий.
Пошле Святого Духа, щоб завдяки взаємній любові Ісус був і між нами. Так почне здійснюватись план Отця
(пророцтво Святого Павла), що Ісус буде все у всьому: Господь над нами, наш провідник, супутник в дорозі,
визволитель в біді, наречений у серці.
Чи пустимо Його в наше життя? Не тільки в час Різдва – а на протязі цілого року?
Чи дозволимо Йому обдарувати нас дарами, які Він нам приготував? Чи дозволимо бути супутником у дедалі
важчих буднях, та в наших радощах, щоб був визволителем з проблем та бід, щоб був нашим володарем,
волю якого ми виконуємо? Якщо ми це робимо, то теж починаємо будувати Царство Боже, коли Він буде
все у всьому – і в нас. А він, як і обіцяв нам, стократно обдарує нас всім вже і тут, на землі,
а потім вічним життям: життям у повній єдності з Ним.
Радуймося, бо народилася істина в любові, дві тисячі років тому, в самому серці землі: у Віфлеємі!
Дозвольмо йому зараз народитися в нас!
Бажаю всім жителям Закарпаття гарного, повного благодаті Різдва!
Антал Майнек Єпископ Мукачівської Дієцезії Римсько Католицької Церкви
< С Т А Т Т І
Св'ято першого Причастя в Рахові.
22 листопада в св'ято Христа, Царя Всесвіту, у місті Рахів у храмі св. Яна
Непомукського відбулося свято першого Причастя, яке стало для наших дітей
справжнім подарунком і одним з найкращих днів у їхньому житті. Підчас Святої
Літургії вісім дітей перший раз у своєму житті прийняли Святе Причастя.
Вони довгий період, а точніше 2,5 роки готувалися до цієї події.
Першою вчителькою уроку релігії була Новак Ірма Гейзівна, яка зібрала групу
дітей і вчила їх слову Божому та пояснювала закони християнського життя. Із-за
певних причин, вона змушена була покинути цю роботу, яка приносила їй велике
задоволення і радість.
Її сумлінну працю продовжила Шлоссер Гізелла Петрівна,
яка підготувала дітей до першої сповіді і Причастя.
Під час Святої Літургії було багато несподіванок та цікавих моментів. Такими
були: благословення дітей батьками, читання своїх прохань до Господа Бога, а
також принесення дітьми дарів.
Нам, батькам, хочеться висловити слова подяки всім тим хто приймав участь у
підготовці й проведенні цього чудового свята, яке назавжди залишить хороші
спогади у серцях наших дітей.
Велике спасибі вчителям уроку релігії, які сумлінною та клопіткою працею
підготували дітей до першого Причастя. Окреме спасибі Отцю Ласло Микуляк, який
намагався звернути увагу дітей на те, що коли під час Святої літургії ми
приймаємо Святі Дари (причащаємося), сам Христос входить в нашу душу, зціляє та
освячує її.
Також спасибі милосердним сестрат-сатмаркам, які святково прикрасили
церкву. Ще хочеться подякувати юнацькому хору, який своїм співом створив
святковий настрій.
І в кінці хочеться побажати всім дітям, які прийняли перше Причастя, хай Бог
благословляє вас. Намагайтеся робити добрі справи і часто бувайте в храмі
Божому, приймайте до себе Святі Дари.
Таким чином ваше життя наповниться радістю і завжди буде гарним.
Батьки першопричасників
< С Т А Т Т І
|
|
© 2009 Світло | Всі права захищено!
|
|
|