"Ти - Єрей повіки, на зразок Мелхіседека" Псл. 110,4

Хочу розповісти вам про дуже радісну подію для нашої Довжанської парафії, і для багатьох людей.

26 червня 2009 р. з Божої ласки, уродженець нашої парафії, член Місійної спільноти Св. Вікентія де Поль диякон Микола Добра СМ з рук отця єпископа Антала Майнека прийняв тайну священства у кафедральному храмі святого Мартина в Мукачеві.

Тайна Священства, яку прийняв отець Микола є таїнством, завдяки якому місія, довірена Христом Своїм апостолам, продовжує сповнюватися в Церкві до кінця часів. Цей акт таїнства уділяє Дар Святого Духа, воно є вибранням і прийняттям через Самого Христа для служіння Церкві. Отець Микола, Божою добротою став на дорогу посвячення, щоб проповідувати Євангелію і бути пастирем вірних. На дорогу, на якій діючи в заступництві в особі Христа і проповідуючи Його таїнство, поєднуватиме молитви вірних із жертвою Того, Хто є їх Головою, і єдине жертвоприношення Нового Завіту, тобто Христове, що приніс Себе Отцеві єдиний раз назавжди. З цієї єдиної жертви черпатиме свою силу все його священиче служіння.

Таїнством Рукоположення отець Микола уподібнюється до Христа особливою благодаттю Святого Духа, щоб він міг стати знаряддям Христовим для Його Церкви. (див. ККЦ)

На цій урочистій Св. Мессі разом з нашим дієцезійльним єпископом Анталом Майнеком концелебрували єпископ Віталій Скомаровський, помічник Києво-житомирської дієцезії, та двадцять два священики. Взяти участь у спільній молитві прийшли сестри монахині різних орденів, родина ново освяченого, парафіяни з рідної Довжанської парафії та гості з різних куточків України та закордону.

В неділю 28 червня, неопресвітер о. Микола вдячний Богу за дар священства, відправив свою приміційну Св. Мессу в своєму рідному селі Довге в храмі Зіслання Святого Духа. Святкову проповідь сказав о. Леонід Куклишин СМ, де звернув увагу на нелегке щоденне священицьке життя. Він підкреслив, що прикладом священиків, які є пастирями Божого люду є Ісус Христос - Добрий Пастир.

На закінченні Богослужіння отець Микола уділив своє новосвященицьке благословення родині, співбратам у священстві і всім присутнім.

Велика подяка Богу за те, що нагородив одних з нас вічним Христовим священством.

Друзі, дякуймо за всі священицькі покликання, за всіх робітників на Божій ниві.

Особливо в цей рік, який проголошений Святішим отцем Бенедиктом XVI роком Священства, просімо для них поміч Духа Святого, щоб ревно і з відвагою проголошували Христову науку.

Пилип Віктор, Довге

<   С Т А Т Т І

Відпуст в Лисичеві

В неділю 5 липня, в с. Лисичево, що є філією Довжанської парафії відбулася відпустова Свята Служба з нагоди свята покровителів Європи, слов'янських апостолів, святих Кирила і Мефодія, яким і посвячена каплиця.

Головним целебрантом урочистості був неопресвітер о. Микола Добра СМ. Разом з ним концелебрував і наш парох о. Адріан Коваль.

В проповіді отець Микола крім всього особливу увагу звернув на те, що не дивлячись на багато перешкод, труднощів, святі Кирило і Мефодій ніколи не втрачали відчуття Божої присутності і підтримки. Навіть в найважчих, найбезнадійніших ситуаціях. Вони завжди мали велику віру в Бога, яку і несли іншим людям. Саме цим двом Стовпам церкви завдячуємо і всі ми, за те, чим користуємося і на сьогоднішній день. Віра в живого Бога, Святе писання в слов'янській мові, кирилиця - це те, що дав нам Бог через святих Кирила і Мефодія. І звичайно великий приклад близького життя з Богом. Отець Микола заохотив всіх нас пам'ятати, що ми ніколи не є покинуті на призволяще, що Бог завжди бажає нам допомогти, лише чекає нашого дозволу, щоб ми відкрили для Нього своє серце.

Разом з невеликою громадою Лисичанських римо-католиків за дар святих Кирила і Мефодія прийшли дякувати Богу і парафіяни з Довгого. Всіх разом налічувалося близько сто осіб. Святу месу супроводжувала гарним співом Довжанська і Лисичанська молодь.

Велика подяка Богу за те, що через святих Кирила і Мефодія дав нам великий безцінний дар - віру в живого Бога і подарував надію на вічне життя. Дякуємо і вам отче Миколо, за ті слова, якими ви всіх нас заохотили більше довіряти Богу. Бажаємо вам сили і витривалості у священицькому житті, щоб через святе таїнство Євхаристії і проповідування Божого слова ви несли Бога тим людям, яким служитимете.

Пилип Віктор, Довге

<   С Т А Т Т І

Дияконські свячення у Хусті

11 липня цього року в м. Хуст відбулося висвячення двох служителів Господнього Слова. Мирон Петеннко та Андрій Кващук з рук єпископа-ординарія Антала Майнека прийняли перший ступінь священства - дияконат.

Обидва нововисвячених диякона народилися і виростали в м. Хуст; вчилися в Еґерській духовній семінарії в Угорщині.

В проповіді єпископ Антал Майнек наголосив, що нововисвячені диякони повинні наслідувати Ісуса Христа, котрий прийшов не заради того, щоб йому служили, але щоби Він служив іншим. "Важливою є любов, яка повинна бути взаємною, бо у взаємній любові між нами присутній Ісус. Він створює між нами спільноту, яка допомагає нам жити автентичним християнським життям", - підкреслив владика.

Протягом всієї урочистості о. Олександр Сулінчак, місцевий парох, коментував все що відбувається для кращого розуміння вірниками обряду висвячення. Найближчі рідні та друзі принесли під час літургії дари до вівтаря, а храм заповнював прекрасний спів. На обличчі деяких людей можна було побачити сльози.

На завершення святкової Служби відбулася молитва за Святішого Отця, котрий нещодавно виголосив рік священства, і під марш, у виконанні труб та органу, процесією міністранти, священики та єпископ урочисто вийшли з храму.

На подвір'ї кожен мав можливість привітати нововисвячених дияконів, а також отримати образок на згадку про цю подію.

влас. кор.

<   С Т А Т Т І

ТЕМА

"Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і..
і знайдете спокій своїм душам"

Сестра Паула Вандегер, LCSW, :

Я б хотіла сказати дещо особливе для тих жінок, які зробили аборт. Церкві відомо багато факторів, які могли вплинути на ваше рішення і вона не сумнівається, що в багатьох випадках це було болюче і навіть шокуючи рішення. Рана у вашому серці можливо ще не загоїлася. Дійсно, те, що сталося, було і залишається жахливою помилкою. Але не впадайте у відчай і не втрачайте надію. Краще спробуйте зрозуміти, що сталося і подивитися правді в обличчя. Якщо ви ще досі цього не зробили, з покорою та довірою зробіть покаяння. Милосердний Отець готовий дати вам свій мир і прощення у св. Таїнстві Примирення ("Evangelium Vitae", 99). Каті 23 роки. Вона закінчила коледж минулого року і отримала роботу своєї мрії - пов'язану з мистецтвом графіки. Робота дуже творча та захоплююча. Катя гарненька, має багато друзів і часто приймає участь у різноманітних заходах на роботі. Вона мала б бути щасливою та радісною. Зрештою, її життя починається так, як вона його ретельно спланувала. Та, натомість, вона почувається мертвою і пригніченою зсередини. Катя справляється зі своєю роботою, але це не приносить їй задоволення, на яке вона сподівалася. Вона почувається віддаленою від цього радості. Не відчуває творчого підйому, як колись, і не розуміє цього, якогось далекого пригнічуючого суму, який постійно відчуває, не дивлячись на успіхи в роботі.

Катя зробила аборт ще в коледжі. Їй здавалося, що у неї серйозні відносини з її хлопцем, та коли вона сказала йому, що вагітна, він був однозначно не дуже щасливий це почути. Він сказав їй, що рішення за нею, і якщо вона хоче зробити аборт, то він дасть на це гроші. Катя відчула брак відповідальності і байдужість свого хлопця до неї та дитини і вирішила зробити аборт. Дві її товаришки по кімнаті також робили аборт і, здавалося, почувались нормально після того. Але що діється з нею, що вона почувається такою пригніченою через це?

Історія Каті повторюється щодня в коледжах і вузах скрізь у світі. Це ті жінки, що не витримали стресових обставин, що склалися навколо їхньої вагітності, і люди, на яких вони зазвичай покладалися і в кого шукали підтримки у складних ситуаціях були нездатні або і не бажали допомогти у кризовій вагітності. Хлопець, або навіть чоловік казав, що він "не готовий до батьківства". Жінка, яка не відчуває підтримки та хоробрості батька дитини виростити її, найймовірніше обере аборт.

Суспільство каже молодим жінкам, таким як Катя, що аборт вирішить їхні проблеми. Та не каже нічого про проблеми, які аборт спричиняє. Ті, що підтримують аборти кажуть, що це лише проста процедура без наслідків. А ті жінки, що знають, краще не кажуть про це. Тим більше публічно жодна не каже як аборт змінив їхнє життя на гірше. Вони соромляться зробленого аборту і соромляться своєї нездатності "змиритися чи справитися з цим", як їм здається це роблять інші жінки. І так цей обман продовжується.

Але якщо суспільство заперечує цю втрату матері, то її тіло - ні. Бог готує жінку психологічно і фізично до материнства. Коли жінка вагітна, вона почувається інакше. Через декілька днів після зачаття, навіть до того як малесенький ембріон знайшов собі місце в утробі, гормон, який називається "фактор ранньої вагітності" з'являється в крові, який сигналізує клітинам організму про вагітність.

Жінка може захотіти інакшу їжу, може захотіти більше відпочивати. В її організмі починають рости нові клітини, які будуть дозрівати і розвиватися, утворюючи спеціальне молоко для потреб новонародженого малюка. Вона починає думати "дитина". Вона звертати увагу на немовлят на вулиці, в магазинах, по телебаченню. Їй може снитися дитинка вночі, вона може мріяти про неї вдень. Як її буде звати? На кого вона буде подібна.

Але якщо вона хоче зробити аборт, вона змушена припинити цей процес. Жінка повинна заперечити всі материнські почуття, які з'являються в її свідомості. Вона повинна повірити, що те, що є в ній всередині - це не зовсім дитина. Вона повинна припинити процес мислення про свою дитину як про "дитину".

Та, хоча її розум може говорити одне, її емоційне життя та клітини її організму кажуть інше. Якщо вона зробить аборт, кожна клітина її організму пам'ятає вагітність і знає, що процес змін, які відбувалися, було припинено неприроднім способом. Її тіло та її емоції кажуть їй, що вона матір, яка втратила дитину. Тому не дивно, що після аборту біль починає з'являтися з глибини серця. Вона відчиняє втрату і траур, але не може собі дозволити оплакати. Скорбота означала б визнати, що дитину було вбито і жінка також відповідальна за смерть дитини. А це дуже важко знести, отже, вона краще це заперечуватиме, щоб з цим справитися: "це не була дитина, отже, я не маю за чим так побиватися або відчуватися винною", а також заперечуватиме емоційний біль. "Я почуватиму себе нормально, - каже вона - всі так роблять. Я не маю так переживати або думати про аборт".

Аборт - це надзвичайно неприродній процес для жіночого організму та її материнських інстинктів. Можна очікувати негативних реакцій і це не залежить від релігійності людини чи загального ментального здоров'я. Це правда, що жінки та чоловіки з попередніми психологічними проблемами або з сильною релігійністю та вірою є більш вразливими до пост абортних проблем, але існує прихований ефект, який дії на всіх жінок, що мали аборт. Дослідження показали, що 85 % опитаних жінок були здивовані інтенсивністю їхньої емоційної реакції на аборт. Ці реакції включали дискомфорт, який відчували до своїх дітей, відчуття низької самооцінки, провини, злості, депресії, жалю, посиленої тяги до алкоголю, постійного бажання плакати, небажання спілкуватися та думки про суїцид. Хоча 72 % опитаних не ідентифікували себе з релігійними чи віруючими на момент аборту.

Постабортні реакції є специфічними та видимими. Вони виникають, головним чином, через проблему заперечення та приховування почуттів. Коли ми намагаємося приховати якесь емоційне почуття, воно впливає на всі інші. Це є основою постабортної травми: заперечення дитини і заперечення наших почуттів. Це спричиняє симптоми повторного пережиття та уникнення скорботи.

Повторне пережиття: травма аборту може ще раз переживатися різними шляхами. Деякі жінки згадують аборт і їм сниться ненароджена дитина. Деякі переживають сильний психологічний дискомфорт від людей або речей, які нагадують їм аборт. Наприклад, коли бачать вагітних жінок або коли проходять повз абортарій. Сильна скорбота та депресія може з'явитися у дату річниць, коли б мала з'явитися ненароджена дитина.

Є багато прикладів повторного пережиття. Багато жінок, з якими я працювала мають проблеми з профілактичним оглядом у лікаря, багатьом важко піти в лікарню. Ці події спричиняють їм таке хвилювання, що вони не можуть з цим справитися. Багато жінок, котрих я знаю, мучать нічні кошмари про аборт чи дитину. Одне велике дослідження усіх суїцидів серед жінок за 8 років показало, що жінки, які мали аборт, вчинили самогубство в 3 рази більше по відношенню до всіх інших і в 6 разів більше по відношенню до тих, хто народив.

Центри вагітності "Pro life" в Америці констатують, що багато жінок приходять в центри в дати здійснення аборту або річниці народження абортованих дітей. Можливо це намагання пригадати біль і сум тих днів. Опитування 83 жінок, що мали аборт, зроблене К. Франко медичного коледжу штату Огайо (США), показує якою поширеною є проблема реакцій з річницями. 30 опитаних переживали фізичні чи емоційні реакції в ці дні. Це включало інші проблеми, такі як думки про самогубство, головні болі, сердечні болі, неспокій, зловживання алкоголем або грубістю до своїх дітей.

Жінки також переживають симптоми "уникнення". Це включає уникнення усього, що асоціюється з травмою аборту. Воно включає намагання уникнути чи заперечити думки або почуття, що асоціюється з абортом; намагання уникнути діяльності, ситуацій чи інформації, що могло б нагадати про аборт. Інший важливий симптом включає втрату інтересу до важливої активної діяльності, почуття віддаленості або замкнутості, погіршення або припинення відносин, або суттєве обмеження у спілкуванні. Деякі жінки втрачають здатність до люблячих, ніжних почуттів.

Катя, з якою ми познайомилися на початку цієї статті, - це приклад проблем, пов'язаних з відстороненням. Хоча вона має гарну роботу та хороший спосіб життя, через те, що не дозволяє своїм почуттям скорботи та провини проникнути у свідомість, не може переживати повноту емоцій. Вона постійно повинна ніби "бути на сторожі", щоб не думати про аборт. Як зазвичай трапляється, зразу після аборту відносини з її хлопцем припинилися. Вона більше не могла мати з ним жодних стосунків.

Жінок після аборту можемо розділити на такі групи:

- ті, котрі страждають від післяабортних наслідків дуже гостро і постійно,

- ті, які здається не мають зараз проблем, але є "в групі ризику" у майбутніх, так званих "стресових ситуаціях" (таких як вагітність, криза в житті, смерть близької людини). Реакція може бути сувора або м'яка і вона може змінюватися впродовж життя.

На жаль, багато жінок не шукають допомоги в проблемах, пов'язаних з абортом упродовж 10-12 років. За цей час вони можуть страждати сильно, коли ці симптоми періодично з'являються. Вони можуть пробувати різні методи, щоб справитися з цим болем: алкоголь, гіперактивність (трудоголізм), покарання себе, допускаючи образливі відносини і поведінку, безконтрольне вживання їжі і т.д. Інші можуть пробувати завагітніти ще раз, намагаючись "замінити" втрачену дитину, інші вагітніють і знову роблять аборт, сподіваючись зробити з цього "рутину", що вже не травмує (або щоб покарати себе). На жаль, кожна з цих стратеній лише додає болю і проблем.

Інколи реакція на аборт дуже запізнена. Коли ми стаємо старшими і маємо можливість аналізувати своє життя, ми можемо шкодувати за прийнятими в минулому рішеннями. Психологи інколи зустрічаються з старшими жінками, які сумують за втраченою дитиною від аборту, який був багато років назад. Сум, що вже був більш-менш забутий досі. Нещодавно, друг мені розповів про одну 75-річну знайому жінку, яка досі оплакувала свій аборт, зроблений більш ніж 50 років тому. Вона більше не могла мати дітей і мала доживати свій вік одна.

Трохи більше, ніж одна четверта жінок (віком від 15 р. і старше) в Сполучених Штатах перенесли аборт. Жінки, і всі ті, які були причетні до рішення зробити аборт, змушені вірити, або намагаються повірити, що в утробі немає людського життя. Припустити це означає припустити співучасть у вбивстві невинної людської істоти. У цьому випадку засудження аборту означало б засудження самих себе або дружин, дочок, сестер або друзів, яких любимо. А, отже, суспільство відмовляється визнати безперечний факт про людське життя до народження.

Багато людей, близьких до жінок, що мають кризову вагітність, не почуваються спокійно щодо рішення про аборт, але вони не знають, що сказати. Вони хочуть, щоб їх підтримали і не судили, а тому кажуть щось, на зразок "Ти дійсно в поганій ситуації і я підтримаю будь-яке твоє рішення". Але правильною відповіддю, що допомагає, мала б бути: "Не роби аборт. Я тебе не покину. Разом ми знайдемо вихід, щоб ти народила свою дитину".

Ще одна правдива історія, як аборт шкодить дитині та матері. Христина та Ігор (ці імена змінені) були одружені і мали дітей. Ігор втратив роботу і вони жили на заощадження, які мали, що вже закінчувалися, коли Христина дізналася, що вагітна. Вона відчувала, що повинна зробити аборт. Ігор благав її неодноразово не робити цього. Христина була суперечливою натурою і вирішила порадитися з матір'ю, яка була доброю католичкою і яку Христина дуже поважала.

Христинина мама вислухала її уважно і милим голосом сказала: "Я розумію, що ти відчуваєш і чому хочеш зробити аборт. Я також думала про аборт в деяких своїх вагітностях і тому розумію що саме зараз ти відчуваєш. Я підтримаю будь-яке рішення, яке ти приймеш".

Христина відчула, що мати дала їй дозвіл на аборт, отже вона пройшла через це. Дуже скоро після цього Ігор отримав нову роботу, їхнє фінансовий стан покращився і Христина відчула жахливу реакцію скорботи, неспокою і провини аж до потреби активного психологічного лікування. Вона була дуже сердита не на свого чоловіка, який був проти аборту, а на свою матір, від якої сподівалася дістати пораду зберегти життя дитині. Аборт вплинув на цілу сім'ю: на відносини з чоловіком та іншими дітьми, які знали, що братика чи сестричку було абортовано, а також на відносини з матір'ю та іншими родичами, які знали про це або здогадувалися. Ігор відчувався безпорадним, нездатним захистити життя дитятка і відчував, що Христина втратила впевненість у здатності піклуватися про сім'ю. Аборт показав усім, що ця сім'я не була такою міцною і близькою як їм здавалося. Вони дозволили члену своєї сім'ї бути принесеним у жертву, замість того, щоб допомогти один одному та підтримати. Аборт порушив безпеку сім'ї набагато більше, ніж фінансові проблеми.

Церква є місцем зцілення. Вона говорить правду про аборти. Церква каже: "Не робіть цього! Це не правильно і це нашкодить вам і вашій дитині", але також і каже всю правду: "Якщо ви зробили аборт, Боже милосердя є таким великим, щоб пробачити і це". Ісус пропонує прощення і зцілення. Він пропонує надію і обіцяє воскресіння та поєднання з дитинкою, що чекає в небі своїх батьків.

Часто жінки потребують професійних радників або священиків, які спеціально для цього підготовані, а також Таїнства Покаяння. Але кожен у Церкві може допомагати у цьому напрямку. Ви можете знати когось, хто на вашу думку зробив аборт. Ніколи не звинувачуйте і не робіть конфронтації. Просте слово, яке доторкнеться їхніх сердець та звільнить їх від страху й ізоляції, може розпочати процес зцілення.

Ви можете сказати щось на зразок: "Ти знаєш, я щойно прочитала статтю про постабортну травму. Там говориться, що жінки і чоловіки, які зробили чи спричинилися до аборту, можуть роками страждати від жалю, депресії, неспокою, нічних кошмарів і хвилюватися через своє рішення. Багато разів вони думають, що з ними щось не так, але насправді вони страждають від скорботи за втратою дитини." Ви можете продовжувати, що в церкві існує проект, що займається шляхами зцілення. Необхідно дати людям подібну інформацію. Це вже може допомогти. Моліться, щоб вони на своєму шляху зустрілися людей, що дадуть їм добру пораду. У "спеціальному посланні жінкам, які мали аборт" у енцикліці "Evangelium Vitae" папа Іван Павло ІІ пояснює, як їхнє життя може змінитися завдяки церковній службі зцілення:

"Ви прийдете до порозуміння, що нічого не втрачено назавжди і ви також попросити пробачення у своєї дитини, яка зараз живе з Господом. З люб'язною, кваліфікованою допомогою і порадою інших людей, або в результаті вашого власного болючого досвіду, ви можете бути серед найбільш красномовних захисників права на людське життя. Через ваше відношення до життя або приймаючи народження інших дітей, ви станете подвижниками нового способу мислення щодо людського життя".

с. Паула Вандегер, LCSW
переклад з англійської: Віра Федів

Енцикліка (від грец. enkyklios) - послання папи римського до всіх католиків та до католицького духовенства з питань віровчення, моралі, суспільно-політичним проблемам.

"Не бійся, і я тебе не осуджу" Вихід з болю, яку спричинив аборт У всьому світі багато жінок страждає від тілесних та душевних наслідків аборту, незалежно від того, чи це було їхнє рішення, чи вони зробили аборт не усвідомлюючи наслідків, чи ситуація або інші люди наполягали на аборті. Часто аборт є наслідком недобровільного рішення жінки. Можливо й Ви належите до тієї більшості жінок, які живуть у тишині, і не говорять про свої страждання, спричинені абортом, бо думають, що тільки у їхньому життя є такий біль, і що цей біль є нормальним. Вони можливо страждають роки, або й десятиліття. Часто тільки через багато років жінка усвідомлює, що причиною її проблем був аборт. Ви не одна! А біль виліковний. Багато жінок знову можуть жити щасливим, повноцінним життям, хоч мали аборт. Бог хоче вилікувати кожного. Його милосердя більше за всі гріхи. Він понад усе хоче, щоб його діти жили з Ним в мирі. Наш зв'язок з Ним може не тільки відновитися, а й стати кращим, ніж був коли-небудь. Тепер є нагода вилікуватися, примиритися. Католицька Церква організовує реколекції для жінок, які мали аборт. Реколекції відбудуться наприкінці вересня протягом трьох днів у реколекційному домі у Синяку. Допомогу нададуть спеціалісти з Угорщини та священики. Імена та дані тих, хто бажає прийняти участь, ми триматимемо в суворій таємниці. Тому звертатися потрібно не до організаційного відділу, а по наступних приватних телефонах. Тут вам дадуть детальну інформацію. По-угорськи: 8-096-7800826 (Марта, з кінця липня) По-угорськи або по-українськи: 8-099-0277177 (Елла) По-українськи: 8-050-1717131 (Віра) На реколекціях буде переклад на українську мову. Число місць обмежено, тому необхідна попередня реєстрація. Звертатися можна до 15 серпня. Просимо повідомити про цю можливість членам родини, знайомим, які мали коли-небудь аборт. З великою любов'ю запрошуємо та чекаємо і молодих, і старших жінок. Молімося за реколекції! - Якщо ви дізналися, що вагітні, а рідні і близькі не підтримують вас; - Якщо у вас важке фінансове становище; - Якщо ви не наважуєтеся повідомити рідним про свою вагітність, бо боїтесь осудження; Які б вагомі причини не були у вас сьогодні, щоб зробити аборт, не поспішайте приймати це рішення. Не вбивайте своєї дитини. Гріх ще ніколи не був вирішенням проблеми. У нас працює телефон довіри, за яким ви можете зателефонувати, щоб отримати пораду, підтримку або те, що потребуєте саме зараз. Ми спільно будемо молитися за вашу ситуацію з вірою, що Бог все вирішить якнайкраще. телефон довіри: 8-066-99-44-032

<   С Т А Т Т І

ВАШІ ЛИСТИ

Табір в Округлій

Цього року влітку, 8 червня, відбулася дуже цікава подія, якою я хочу поділитися з вами.

Ми - першопричасники цього року та минулого (2008) поїхали в мальовниче місце - с. Округла Тячівського району. Коли ми їхали туди, то побачили дуже гарні місця. З нами їхали наші вчителі та "ангели охоронці": с. Лідія та о. Сворад, а ще дві мамочки і бабуся, які в таборі готували, частуючи нас домашніми стравами. Протягом тижня с. Лідія і о. Сворад проводили цікаві конференції, а вироби виготовлені своїми руками ми піднесли як дари на Службі Божій. У вільний час ми з о. Сворадом і с. Лідією грали в цікаві ігри та змагання, ходили в похід, милувалися надзвичайно мальовничим краєвидом. Ця поїздка духовно збагатила нас, приблизила до Бога. Ми, діти, і наші батьки вдячні єпископу Анталу Майнеку, о. Свораду та с. Лідії, а також батькам, які допомогли нам цікаво відпочити в такому гарному і мальовничому місці.

Катька, 11 років.

<   С Т А Т Т І

ВАШІ ЛИСТИ

Наше паломництво

У неділю 28 червня ми прокинулися разом з першими півнями і вже о 5 годині вирушили з парафії паломництвом до Фрідєшова. Зважилося на такий похід у літню спеку більше 30-ти вірників різного віку. Кожен з нас зробив чітку постанову, що пройде ці 26 км і принесе таким чином жертву в особистих намірах. А, щоб легше ішлося ми співали пісні (на славу Божу), молилися розарій і просто спілкувалися одне з одним,згадували минулі роки, спільні зустрічі, КВК і походи. Як добре, коли є, що згадати! Коли сонечко піднялося вище, ми відчули справжню ціну паломництва. Проходячи повз річку хоті-лося стрибнути у воду і продовжити паломництво вплав. У когось з'явилися мозолі, хтось згорів на сонці, дали знати про себе старі травми і тоді під с.Обавою на допомогу прийшов дядя Полі на білому бусику. Ми віддали йому свої сумки і наче камінь з пліч звалився, у нас відкрилося друге дихання і ми зробили фінішний ривок. Найважчим виявився затяжний підйом біля Чинадієва, ми йшли, йшли, йшли і весь час угору.

Зайшовши до села по дорозі ми зустріли багатьох місцевих вірників, які також прямували на Св. Месу з нагоди завершення року Святого апостола Павла. Вірники с.Фрідєшова привітно зустріли нас і дочекали на початок Св. Меси, яку відправив отець єпископ Антал Майнек та о.Сворад Дуда. Минулий рік був присвячений апостолу Павлу, як великому проповіднику і посланцю Слова Божого язичникам. А новий літургійний рік, що почався, стане роком молитов про священників та нові покликання до служіння Богу і людям. Після Св. Меси всі мали чудову нагоду поспілкуватися з вірниками з інших міст та сіл, побачити своїх старих друзів та познайомитися з новими. Дякуємо також за смачненькі тістечка!!! Також велике спасибі всім організаторам, священикам, сестрам і вірникам за чудове святкування урочистості ап. Петра і Павла. А в першу чергу найбільшому організатору Господу Богу.

Жига Е., м.Свалява

Літній табір з Мойсеєм

Як по традиції завжди,
Ми поїхали у лагер всі,
Ми Бога всі там прославляли
І здоров'я всім бажали.
Був о. Сворад з нами там,
Заміняв він батька нам.
Він по горах нас водив
І милості у Бога нам просив.
С. Марія з нами була
І конференції вела.
Вона всіх нас поважала,
І поваркам допомагала.
Катка з нами теж була
І на кухні чергувала,
І за дітьми теж пильнувала.
А поварки в нас просто клас!
Вони робили все для нас:
І їсти готували,
І розуму навчали.
Ми впевнені, що всім сподобалося там,
За це ми дуже вдячні вам!
За те, що все для нас зробили,
За те, чого ви нас навчили.
Ми дуже дякуємо вам,
За те, що догоджали нам.

(Валя Тихончук, Федів Женя)

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Як вже є гарна традиція, для дітей нашої парафії на канікулах організовується табір.

Цього року назбиралася гарна кількість - 30 дітей. Якщо минулого року ми зосередились на перших сторінках Біблії, то тепер головною темою став великий патріарх - МОЙСЕЙ. Дітей ми поділили на п'ять груп, кожна з яких мала свою назву: "Ніл", "Синай", "Фараон", "Єгипет", "Ізраїль".

Кожен день ми починали ранковою молитвою та Службою. Після підкріплення тіла сніданком була конференція. Щоб діти занадто не втомились, катехиза доповнювалася різними завданнями. Наприклад, малий Мойсей у кошику, фігурки з пластиліну, піраміди, що характеризували Єгипет, на яких були імена 12 синів Якова. Гарним доповненням конференції був вогонь, який мав нагадувати палаючий кущ, з якого Бог промовив до Мойсея.

Кущ несли діти як жертовний дар на Службі Божій. Через добрі вчинки, кущ "зазеленів". Ось що діти написали на зелені листочки:

- я читала Біблію,
- допомагала о. Свораду, кухаркам,
- слухалася старших,
- допомагала молодшим дітям малювати,
- чергувала у їдальні,
- зробила подарунок для ближнього,
- старалася бути чесною,
- не пропускала конференцію,
- прибирала, молилася...

Прекрасна природа в тячівському районі в Округлій, та околицях, була чудовим доповненням табору. Цікаві змагання та радісні вечері ми також мали. Діти склали пісню: співали її і танцювали під неї. Це було майстерне виконання.

Діти поглибили свої знання про Мойсея та творили гарну спільноту. 18 дітей були вперше у християнському таборі. Казали, що хочуть і в наступному році, що їм дуже сподобалося. Вірю, що це принесе їм багато добра.

с. Марія Черніцка ОР

Пісня - танець:

1. Там, де ми, там спокою немає.
о. Сворад голову ламає:
Що зробити і де нас діти,
Щоб не встигли вікна ми побити...
2. В лагері дуже добре нам живеться,
ми робимо усе, що заманеться,
о. Сворад з нами і с. Марія.
Цей лагер для нас просто мрія!

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Гарно, гарно на душі,
Бо ідем в їдальню їсти ми усі.
Смачно, смачно варять нам -
Дякуємо дуже нашим поварам!
Збираймось швидше всі гуртом -
Одна родина за столом.
Одна стежина, що нас всіх сюди вела,
Бо ми всі разом як сім'я,
Бо всіх нас мрія привела
У табір дружний сонця, миру і добра.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Как-то летом мы приехали сюда.
И за нами наблюдали взрослые.
Мы мечтали здесь все каникулы пройти.
И остаться, чтобы время провести.
30 клёвых людей в нашем лагерне есть.
И всем нравится здесь,
И от дохнуть время есть.
Мы сражались с вами все,
И таланты показали мы вам все.
о. Сворад и сестрички - просто клас!
Они моляться каждый вечер все за нас.

(творчість дітей з Фрідєшова)

<   С Т А Т Т І

ВАШІ ЛИСТИ

14 неділя "звичайна"

Як і кожного року так і в цьому році, вже вп'яте люди доброї волі різних обрядів збираються при капличці Пресвятої Діви Марії у Вовчому. Цю капличку було посвячено о. Іштваном Лошаком. Збираються тут в основному жителі Вовчого і Сасіки, а також свалявчани зі своїми рідними і знайомими. Наскільки Господь зробив дивні речі в житті Марії так робить чудеса і в нашому житті. Наскільки Слово Боже є живе і діяльне (див. послання св. Павла) можна дізнатися кожного дня.

В цей прекрасний недільний день - 5 липня цього року Господь у своєму Євангелії говорив, що пророк може бути зневажений тільки у своїй батьківщині. Господь приходить через будь-яку особу і може використати будь-кого, щоб нам щось важливе сказати. Так відбувається кожного дня; так сталося і 5 липня.

Під час Служби, після Євангелія, підійшов до вівтаря Степан Георгійович, котрий вклонившись і попросивши дозволу, спитав: "Чому людина людині робить зло? Чи можете мені дати відповідь?" і в цю мить почалася буря думок, звідусіль неслись слова, що люди зразу можуть робити на службі, обговорювання і осудження. Навіть пряме осудження можна було почути: "Що він тут робить?", "Чого він сюди прийшов?", "Навірно п'яний", "Таж у нас іде служба. А ще й дурний піп з ним говорить."

В моїх думках виникли роздуми: "Чи це не є та сама ситуація, коли Ісус прийшов до своїх рідних "Це син Георгія і братів його знаємо, і сини його росли біля нас… звідки в нього така відвага? Підійти і спитати таке священика і ще й під час служби?!!" Подумавши це я почав пану Степану пояснювати - від моменту непослуху перших батьків звідки на світі зло і гріх. Завершуючи я нагадав йому, що Ісус вчив нас, особливо у Нагірній проповіді віддячувати добром за зло (див. Мт 5).

Під час мого короткого пояснення можна було почути думки вголос: "Що приготувала нам тьотя Валя після Служби? Які бутерброди?", "Що буде після служби?", "Треба десь сховатися, бо буде гроза.", "Цікаво, хто загинув недавно тут, на Вовчому?", "Коли закінчиться ця дурна проповідь?", "Це ми все знаємо."

Те, що було сказано з Євангелія та проповіді слухало може 2-3 особи; може й більше хтось щось запам'ятав. Але на завершення можна було почути обурення в основному жінок, котрі хотіли вивести Степана Георгійовича звідти. "Чому злість була в їхніх очах?" - важко мені було зрозуміти - "бо просто запитав?" Мабуть у серцях більшості живе ненависть і заздрість , які не дозволяють багатьом почути і прийняти Добру Новину. Адже Ісус прийшов до грішників… і є серед нас. Чи хочемо його прийняти?

Для мене це була надзвичайна неділя...

хробак

<   С Т А Т Т І