ХІ зустріч молоді Закакрпаття

інші фото >>>

Архітектурна пам'ятка Мукачева - "Білий палац" - прийняв прочан, які з'їхались на Зустріч молоді. В цих стінах приймали послів та велику знать. 6 червня цього року тут відбулася ХІ дієцезійна зустріч молоді Закарпаття.

Незважаючи на дощову погоду приїхала молодь зі своїми отцями та сестрами з різних куточків області, а саме з Перечина, Великого Березного, Верхнього Коропця (мукачівський район), Нижнього Коропця (мука-чівський р-н), Кольчина-Фрідєшова (мукачівський р-н), Середнього і Глибокого (ужгородський р-н), Ужгороду, Сваляви, Довгого (іршавський р-н), Хуста і, звичайно, Мукачева.

Зареєструвавшись біля входу всі поспішали на другий поверх у камінний зал, звідки вже лунала музика. На зустріч був запрошений гурт "Кана", а з Києва приїхала с. Йозефа Стерле (Згромадження Маріїні сестри Чудотворного Медальйону) та Олександр Міхлевський від Асоціації Чудотворного Медальйону.

На початку зустрічі всіх присутніх привітав о. Роберт Новак, відповідальний за молодь при Мукачівській Дієцезії. Звертаючись до молоді він нагадав всім присутнім, що наближається завершення Року святого Павла, а також пояснив кожен елемент з символіки року Апостола. Зображення символу залишилось на згадку на бейджику, який кожен отримав при реєстрації. Потім кожен мав можливість насолодитись співом відомих "канівців", вивчити їхні пісні, а також познайомитись з свалявським гуртом "Харіс".

Сестра Йозефа з Києва розповіла історію з свого життя, як вперше потрапила на реколекції до сестер. Під керуванням Олексія з гурту "Кана" молоді хлопці та дівчата почули та побачили, а деякі навіть зіграли у сценці, життя Катерини Лябур. До активної участі в програмі були залучені також переможці КВВ, а саме юні вірники з Великого Березного. Після вистави, конференції та концерту гуртів "Кана" і "Харіс" вся молодь разом з священиками та сестрами пройшла процесією по центру міста. Співаючи пісні та вітаючи жителів Мукачева прийшли до кафедрального собору св. Мартину.

Після концерту у м. Сваляві

Тут зустрічав всіх генеральний вікарій о. Петро Жарковський OFM.

Урочистою Службою завершилась ця зустріч. Та це ще не кінець, бо кожен отримав особливе завдання. Як наголосив о. Роберт Новак, нехай кожен на наступну зустріч через рік приведе з собою ще когось з свого оточення, кого зараз тут нема. Щоб кожен ділився з іншими радісною вісткою, тобто Євангелієм.

Наступного дня гурти «Кана» і «Харіс» мали концерт у храмі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у м. Сваляві. Старші парафіяни прийшли підтримати своїх та послухати гостей.

Але який концерт без молоді? Приїхали з Довгого з о. Адріаном; з Середнього і Глибого з с. Марієтою; з Мукачева та з околиць Сваляви. Нехай Господь благословить усі таланти!

влас. кор. газети "Світло"

<   С Т А Т Т І

Святкування 200-річчя парафії св. Яна Непомукського у Рахові

У 1810 році Єпископом Петером Клобушітскі була заснована Рахівська римсько-католицька парафія св. Яна Непомукського. На честь цієї події протягом року Рахівська церковна громада святкує ювілейний рік. 16 травня 2009 р.

відбулася святкова меса, яку очолив др. Іштван Шерегель, Архієпископ Егерський (Угорщина).
На майдані біля церкви Архієпископа зустрі-ла вся римсько-католицька громада міста з духовим оркестром, після чого міський голова Ярослав Думин привітав високоповажного гостя.

Вдруге прозвучала пісня привітання, адже Архієпископ Іштван Шерегель вже бував у цій парафії у часи перебудови, 13 листопада 1989 р. гість очолив урочисту Службу в рахівському храмі. Спочатку настоятель парафії, о. Ласло Микуляк прочитав декрет Святого Престолу, на підставі якого дозволяється святкування ювілею протягом року. Після дитячого привітання до Архієпископа звернулися представники релігійної громади: "Ваша Екселенціє! 20 років тому Ви почули прохання закарпатських угорців про священників. Спочатку о. Бейла Боган, а потім о. Янош Югас були наравлені Вами для служіння Богу на Закарпаття".

Була прочитана історія церкви та парафії, після чого Архієпископ подякував за привітання і прочитав благословіння Святішого Отця, Бенедикта ХVІ. Під час проповіді Архієпископ зазначив: "Протягом століть перед місцевими римо-католиками стоїть приклад святого Яна Непомукського. Вони зберегли свою віру, угорську національність, але найголовніше - вірність Рибаку Галілеї, Ісусу Христу. Ця церква будувалася не для музею чи будинку урочистих подій, а для молитви, яка дає спокій, мир, спасіння душам тих людей, які відвідують храм для поклоніння Богові".

Під час Літургії віруючі підносили до Архієпископа потрібні для жертвоприношення дари: хліб і вино у вигляді пшениці й винограду. Разом із гостем у богослужінні брали участь настоятель о. Ласло Микуляк, а також священники, які раніше працювали у цій парафії.

"Дякуємо, Ваше Екселенціє, що за попередні 20 років Ви молилися за закарпатських угорців, і будучи Архієпископом Егерським, а також Головою Конференції Католицьких Єпископів Угорщини, чистосердечно відносилися до долі закарпатських, зокрема рахівських католиків" - сказав о. Ласло Микуляк у своєму привітальному слові. Архієпископ Іштван Шерегель уділив всім присутнім благословіння Папи Римського.

рахівські пафіяни

<   С Т А Т Т І

Неділя Вознесіння Господнього

Звичайна неділя? – Ні!

На свято Вознесіння Господнього у кафедральному соборі святого Мартина вірники не поспішали додому після благословення… Духовний пастир запросив усіх подивитись на майстерність підростаючих християн. Готувала дітей до цього с. Лідія Тімкова ОР, а щоб все було в гармонії, то було доповнено співом та музичним супроводом органістки Віолети Усти.

Юні парафіяни, в свою чергу, старалися як могли і показали сценку по мотивам Нового Завіту. Не один раз чуємо ці слова з уст священика, коли читається Євангеліє, цілком інакше це сприймається з уст дітей. Бог промовляє до нас у різний спосіб – відкриймо Йому свої серця.

Тетяна Решетар

<   С Т А Т Т І

Перше Святе Причастя в Довгому

У неділю, 24 травня в нашій парафії відбулося особливе свято. Під час Святої Меси десятеро наших дітей вперше привітали Ісуса в своєму серці під видом хліба і вина. Цей день є радісним не лише для дітей-першопричасників та їхніх батьків, але і для всіх нас, бо кожен зміг краще пригадати собі день свого першого святого причастя, і щиро радіти, що для цих дітей почався новий період блищого життя з Ісусом.

Друзі, дякуймо Богу за всі благодаті, які отримуємо через святі таїнства, і оберігаймо в наших серцях життя Божих дітей.

Пилип Віктор, Довге

<   С Т А Т Т І

Святий Дух - це безкінечна любов Бога до людини

31 травня, в неділю Зіслання Духа Святого, в нашій Довжанській парафії відбулася відпустова Свята Служба. Крім наших парафіян прийшли просити дари Духа Святого і гості з Словаччини (м. Сніна, с. Н.Грабовец) разом з своїми духовними отцями.

Також на Богослужінні були присутні вірні Лисичева та Кобалевиці, які є філіями нашої парафії, Греко-католицька громада нашого села, та парафіяни с. Фрідєшово на чолі з о. Сворадом. Головним целебрантом святкової меси був отець Йозеф Юрашко (Словаччина), відпустову проповідь виголосив отець Іштван Лошак, який є парохом в с. Шишлівці Ужгородського району.

Багато людей не можуть конкретно зрозуміти, уявити собі Святого Духа. Зазвичай "Духа" представляємо собі як голуба або у вигляді вогняних язиків, що є символікою, але не виражає самий "зміст" третьої Божої Особи. Святий Дух - це безкінечна любов Бога до людини. І є набагато важливішим як кожен з нас переживає і реалізує Божу любов в своєму житті ані ж як представляє собі образ Святого Духа.

Дорогі друзі, молімося за те, щоб у нашому житті мали справжню цінність дари Духа Святого - плоди любові, і нехай запалені Божою любов'ю ми дарували її ближнім.

Пилип Віктор, Довге

<   С Т А Т Т І

Прийняли вперше до своїх сердець Ісуса

31 травня в Урочистість Зіслання Святого Духа 8 хлопчиків та 2 дівчаток у храмі Внебовзяття Пречистої Діви Марії, у Сваляві, прийняли вперше до своїх сердець Ісуса.

До таких важливих подій як перша Сповідь та перше Причастя готувалися два роки під керівництвом с. Йоанни Слов'ян і напередодні урочистості успішно здали екзамен, який проводив настоятель о. Роберт Новак. Він же і уділив ці таїнства юним парафіянам. Урочисте прикрашення храму, про що потурбувалась с. Сузанна Коларова, підкреслювало свято, яке переживали ці десять дітей, їхні родини і вся спільнота.

влас. кор.

<   С Т А Т Т І

Храмове свято у Великому Березному

Недільний ранок сьомого червня для парафіян римо-католицького храму у Великому Березному розпочався радісним відлунням церковних дзвонів, які скликали людей на велику урочистість - храмове свято Святої Трійці.

Цей день наповнив світ чудовою погодою: світило яскраве літнє сонечко, всупереч тривожним темним хмарам, які полонили березнянське небо протягом останніх двох тижнів. Здавалося, що ця чудова погода триватиме цілий день, але під час самої Літургії сталося маленьке диво: ясний короткочасний, але могутній дощ, ніби Господь хотів нам нагадати про щедрі дари Святого Духа.

На наше свято прийшло дуже багато різних парафій: Забрідь, Перечин, Тур'я Ремета, Гута, Оноковці, а також парафіяни з Великоберезнянської греко-католицької церкви. На святі панувала тепла домашня атмосфера. А інакше не могло і бути. Очолив Святу Службу отець Йозеф Амріх з чину єзуїтів, який працює в Глибокому та Анталовцях. Співслужили наші дорогі отці: о. Антон, о. Леонід, о.

Адам, а також приємною несподіванкою здивував нас отець Іван з греко-католицької церкви Великого Березного, який також приєднався до проведення Євхаристії. Отець Йозеф виголосив проповідь, слова якої доторкались сердець усіх присутніх. Всі вірні відчули присутність Єдиного Бога у Трьох Особах і прослявляли Його молитвами, співом, думками і серцями. На кінець Літургії було виставлення Пресвятих Дарів, традиційний обхід навколо храму. Після Адорації ми всі подякували Богу співом Te Deum, який закінчився урочистим благословінням. Вірні не забули подякувати отцям, які так гарно провели наше свято. А після подяки та спільного співу "Папського гімну" всі присутні продовжили святкування на дворі у радісному спілкуванні між собою та частуванні тістечками, які приготували наші парафіяни. Незабаром всі розійшлися по своїх домівках. Храм спорожнів і заглибився знов у свою таємничість. Але свято не закінчилося. Адже вірні, наповнені дарами Святого Духа та миром, яким Господь наповнив серця всіх присутніх, розійшлися немов апостоли, несучи той мир всім кого зустрінуть на своїй дорозі.

Каміла Фролова, Діана Риган

<   С Т А Т Т І

Відпуст у Драчині

Вже вкотре на свято Пресвятої Трійці вірники с. Драчино збираються на місці, де залишилися руїни храму, щоб взяти участь у Свя-тій Літургії. І кілька років поспіль, саме на відпуст, на своє місце повертається вівтарний образ Святої Трійці. Час спливає, люди міняються, але традиція передається з покоління в покоління. Колись тут молилися наші предки, батьки, а тепер приходимо і молимося ми та наші діти.

Цього року до нас прийшли з процесією вірники зі Сваляви і розділили з нами радість. Велика сила спільної молитви робить чуда. Таким чудом для драчинців завжди є тепла і сонячна погода саме в ті години, коли відправляється Св. Меса.

Сподіваємося, що зможемо вимолити і отримати благодать, щоб найближчими роками відбудувати храм, і вівтарний образ став його окрасою. А ми змогли проводити в ньому недільні меси, обряди і просто, в будь-який час, зайти і подякувати Богу за все...

Довіряємо Пресвятій Трійці всіх, хто будь-яким чином долучився до святкування. Хай Бог благословить.

Аліна Бунда

<   С Т А Т Т І

Звернення

Сходи

Вхід

Залишки плитки

Місце вівтаря

Римсько-Католицька Парафія с. Драчино звертається з проханням до всіх людей, яким не байдужа справа Бога, Церкви, віри, історії, предків. Тут постійно була Релігійна Громада (початок - половина XIX століття), яка була знищена, як і храм, котрий Парафія старається відбудувати для себе і майбутніх поколінь.

Історія записала прекрасні сторінки з життя людей а особливо сім’ї графа Шенборна, які заснували у 1863 році Громаду в честь Святої Трійці. Прагнемо відновити і збільшувати честь ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ, котра є початком усіх людських починань і діянь. Тому звертаємося до Вас з проханням про молитву в цій започаткованій справі - будівництво храму - перш за все духовного. Без нього не буде можлива жодна інша річ, а тим більше будівля, яка має бути окрасою та цінністю місцевої спільноти віруючих.

Дякуємо Вам за підтримку та довіряємо Вас провидінню ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ, бажаючи всіх необхідних благодатей на дорозі до вічності.

З повагою і даром молитви о. Роберт Новак
Драчино, Урочистість ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ

Реквізити рахунку:

№ рахунку: 262041310309
(ідент. код 2633923532)
Райффайзен Банк Аваль,
МФО банку 380805

<   С Т А Т Т І

Чину Братів Менших 800

Св. Франциск є однією з найбільш визначних осіб людської історії.

Ймовірно народився у 1181 році в Ассізі (+1226). На хрещенні отримав імя Іван, однак, його батько, після повернення з Франції, почав називати свого сина малим Французиком, просто Франциском.

В молодих роках, безтурботних і віль-них, своїми ровесниками вважався королем молоді. Мало не щодня робив для них забави і гулянки. Спільно, безтурботно проводили свій час серед співів, музики і танців, а деколи розважалися полюванням в навколишніх лісах, що затягувалося до пізньої ночі.

Очевидно, все це мусіло відбуватися завдяки грошовій підтримці батька Франциска. Франциск хотів бути знаним і великим. Тому вирушає на війну до Святої Землі. Під час того походу прийшов час на відпочинок і у сні Франциск почув голос Божий, що промовляв до нього:

- Франциску, кому хочеш служити - Пану чи слузі?

Очевидно, Франциск хотів служити комусь великому, тому і вибрав Пана.

- Хочу служити Пану - відповів.

- То чому служиш слузі - знову спитав голос Франциска.

Прокинувшись зранку, Франциск віддав весь свій обладунок і коня якомусь бідному лицарю, а сам пішки повернувся до свого родинного міста.

Наступні декілька днів то час неустанних молитов і пошуківань сенсу життя Франциском.

- Що робити? - запитував себе.

Таке саме запитання задавав Ісусові. Під час своїх молитов, серед руїн малої церковці Св. Дамяна, стоячи навколішках перед розпяттям, заносив до Спасителя таку молитву:

- Пане, скажи мені, що маю робити?

- Франциску, йди і відбудуй мою Церкву - почув голос, подібний до того зі сну.

Не потрібно було більше слів.

Змінив свій спосіб життя, що заохотило багатьох молодих людей до наслідування.

Наслідком того було затвердження папою цього способу життя.

Франциск і його брати могли тепер без перешкод проголошувати Христове добро і мир кожному створінню.

Цього року минає 800 літ від тих подій і Брати Менші постановили прожити його особливим чином.

Однією з нечастих подій у святкуванні 800-ліття затвердження способу життя св. Франциска папою Інокентієм ІІІ, стала Міжнародна Капітула Наметів біля Порцюнкулі, церковці, де збиралися перші Брати. На Капітулу приїхало біля 2000 Братів. (Думаю, що було їх набагато більше.)

Для багатьох з них це була перша поїздка до Італії, а тим більше до Асижу - колиски зародження нашого Чину.

Капітула розпочалася 15 квітня 2009 р. До відкриття Міжнародної Капітули Наметів на площі перед Базилікою Матері Божої Ангельської своє привітання скерував до присутніх Міністр генеральний о. Йосиф Родрігес Карбалло ЧБМ /Чин Братів Менших/. Після промови всі брати вирушили процесійно до Базиліки і віддалися опіці Матері Божій з Порцюнкули. Одразу після цього відбулася св. Месса, яку провадив Єпископ Ассізький Домінік Сорренті. Наступний день був засвідченням діяльності Братів на різних континентах цілого світу.

Кожного року 16-те квітня є для нашого Ордену особливий день - день відновлення вічних обітів. Підчас Капітули Наметів брати це зробили у присутності Папи Бенедикта ХVI в Кастель Гандольфо.

П'ятниця, 17 квітня, була днем спільної покути і посту. Відмовившись від обіду, невикористані кошти з нього були передані Міністром генеральним на потреби гуманітарні (правдоподібно на допомогу постраждалим від землетрусу в Італії у Амбрузії). Наш день розпочався від ранішніх молитов, які відбулися в Базиліці св.Клари в Ассізі. Потім був час для себе - аби на так званій пустині перебувати в тиші і молитві, заглиблюючись у Святе лист, що в цей день було нашою поживою духовною. По обіді була покутна проща з Порцюнкули до гробу св. Франциска, де всі брати зокрема отримали екземпляр регули св. Франциска. Спільна Євхаристія під керівництвом кардинала Клаудіо Гуммеса закінчила наш день покути і посту. Наступного дня, 18 квітня, відбулася зустріч братів з папою. Розпочалася вона Святою Мессою, яку служив наш Отець Генерал Йосиф Р. Карбалло. Після Месси відбулася зустріч з папою Бенедик-том XVI в його літній резиденції в Кастель Гандольфо.

Слова Бенедикта XVI скеровані до братів на польській мові:

«Сердечно вітаю польську родину францисканську. Обіймаю отців і братів, сестри францисканські і клариски, а також усіх з інших згромаджень, що керуються духовністю св. Франциска, і також терціїв і терціарок. На вісімсотліття затвердження першого Правила разом з вами дякую Богу за всяке добро, яке Чин вніс у розвиток Церкви. Дякую вам особливо за місійну діяльність на різних континентах. На взір вашого засновника тривайте в любові Христа убогого і несіть євангельську радість всім людям. Нехай вас підтримує Боже благословення.»

На закінчення зустрічі всім братам було уділено благословення.
Ця Капітула транслювалася на цілий світ каналом Падре Піо.
Ассізьке святкування не було закінченням - буде воно тривати до кінця року у всіх закутках Землі.
День 4 червня для нашого Чину буде однаково важливий. Той день, це вибори нового Генерала нашого Чину.
Просимо Вас помолитися про світло Святого Духа для виборців.

Мир і Добро

о. Ян Віаней ЧБМ

<   С Т А Т Т І

РОЗДУМИ НА ТЕМУ

Святість?

Видається, що одним з найбільш бентежливих знаків останніх часів є ототожнення святості з добром. Такий погляд зродився із-за стирання межі між тим, що святе і тим, що добре. На тому полягає головний маневр десакралізації. Помітним є те, що й деякі священики втратили остроту зору на святість. Тим часом здається, що таке розрізнення вирішує про ідентичність християнина. Бо ж ніхто не приймав хрещення, щоб бути добрим, але щоб бути святим.

Думаю, що проблема святості і добра появилася вже на початках діяльності Церкви. Бог поділився з нами багатьма прикметами: безсмертям, знаннями, свободою, мудрістю, добротою, милосердям. Ці Його дари належать до натурального обдарування кожного з нас. Однак немає в тому списку святості. Вона є прикметою Бога і окреслює істоту Його життя.


Діяльність святості на землі

Погляньмо на початок. Рай був країною святості - натомість гріх позбавив святості Адама і його потомство. Обітниця Бога стосувалася віднайдення святості, бо посідання святості вирішує про спасіння людини.

Довга історія від раю аж до приходу Сина Божого полягала на вихованні невеликої групи людей до прийняття святості. Поєднувалося це з поглибленням свідомості трагедії заключеної в гріхові, яка полягає на добровільному житті поза межами святості.

Провалля між тим, що святе і несвяте, є для людини нездоланне. Міст між ними міг збудувати лише Бог.

Гадаю нема потреби докладно пригадувати етапів дороги, що веде до виховання роду Авраама, а через нього і цілого людства, до зустрічі з Богом в країні святості. Мойсей чує слова Бога: "Зніми сандали, бо місце, на якому стоїш, є святим".

Мойсей біля підніжжя гори Синай за наказом Бога визначає межі між тим, що святе і не святе:

- він будує дім, а в ньому Місце - Святеє Святих. Він відділяє коліно Левітів від решти, як посвячене Богу, як - можна б сказати, особи святі;

- він, говорячи про шабат, визначає границі святого часу (час святий);

- він у храмі вказує на святі речі.

Старий Заповіт - це час розбудження пошани до того, що святе.

Син Бога прийшов на землю. Син Того, чиє ім'я є: Святий, Святий, Святий. Своїм втіленням переступив межі святості. Прийшов, щоб освятити все, що є доброї волі. Як умова уділення людям дару святості поставив віру в Його Божество.

Декотрі говорять, що Бог ризикнув, коли як Святий - укриваючи Свою гідність - ввійшов поміж людей.

Ризикував бути відкинутим усіма, котрі не повірили б в Його Святість.

Можна запитати себе: чому Син Божий відважився на такий великий ризик.

Здається, що є лише одна відповідь: Хотів об'явити людям, що святість Бога є Його любовю.

Любов не знає перешкод і може подолати будь-які кордони, щоб тільки зробити кохану особу щасливою.

Наскільки Син Божий наблизився до людини свідчать найкраще події з Великої Пятниці. Дозволив звязати себе, плювати в Його обличчя, бичувати, бити, пробити руки і ноги, згодився на то, щоб конати погордженим, як злочинець. В тому всьому виявив свою любов до тих, які Його нищили і ненавиділи.

Однакже перед своїми Страстями взяв у свої руки хліб і перемінив у Своє Тіло, щоб стати поживою для тих, які Його кохають і хочуть любити інших його мірою. Потрібно звернути увагу, що в тому жесті міститься великий ризик любові. Він розумів, що стаючись Хлібом, може бути з'їдений мишами, свиньми, негідними людьми. Знав, що така Його близькість може бути використаною до профанації святості, а однак не завагався, також знаючи, що люди доброї волі побачать в консекрованому Хлібі і Вині святість і поживу любові.

Тому і Євхаристія є синтезом святості і любові Бога.


Церква є святою

Ісус заснував Церкву як середовище святості. Є в ній присутній, і через свого Духа освячує всіх, які хочуть належати до Церкви. Ту Церкву зробив Христос світлом світу як свідка святості, яка, як памятаємо, є Божою любовю.

Сьогодні чуємо свідоцтва багатьох людей, уникаючих участі в недільній Євхаристії: "Я є добрий, то навіщо мені ходити до Церкви?"

Потрібно їм просто відповісти: "До Церкви не ходиться для того, щоб бути добрими, але щоб бути святими. На землі є багато добрих людей, які нічого про Христа не знають, а інші релігії і певні філософські системи ставлять своєю метою таке виховання людей, щоб були добрими." Після такого пояснення можна почути досить часто таку відповідь: "А мені не залежить на святості. Я не хочу бути святим".

З такою поставою я зустрівся і серед молоді. Дуже часто є так, що саме слово "святий" є для людей просто смішним.

На запитання - хто хоче бути святим? - ніхто не відповідає.

На запитання - хто хоче бути близько Бога, або з Богом в небі, - то можна побачити ліс рук.

І з такою ситуацією зустрічаємося серед охрещених. То є знаком того, що не зрозуміли те, чим є святість і не відкрили її великої вартості. Тим часом на протязі віків в кожному поколінні є люди, які для збереження своєї святості віддають життя. Святість, отриману при хрещенні, цінують вище життя дочасного. Необхідно звернути увагу на брак, так званого, голоду святості. Це є, між іншим, головна причина занедбання, а навіть свідомого уникання недільної Євхаристії. Той голод, як нам відомо, лежить біля підстав життя релігійного. Той, хто не є голодний Божих цінностей, занедбує щоденну молитву, а також участь у сакраментальному житті Церкви.

Людям потрібно усвідомлювати, яка цінність чекає їх на престолі. Думаю, що коли її зрозуміють, то не лише прийдуть, але й підійдуть поближче до престолу. Гідне уваги є те, що мимо розвитку десакралізації глибоко в серцях вірних є свідомість різниці, яка виступає між святістю і добротою.

- Ніхто не говорить про Євхаристію: "Добрий сакрамент, але Найсвятіший Сакрамент".

- Ніхто не говорить лист Добре, але Святе лист.

- Ніхто не твердить що в небі люди добрі, але що святі.

Це ще є втішаючим знаком. Чуває над тою свідомістю, чи радше підсвідомістю Божого люду, сам Святий Дух. Отже є пункт віднесення, який помагає нам в орієнтації щодо добра і святості.


Отці Церкви про святість

Біля підстав життя Церкви старожитної став літургійний заклик, скерований до учасників Євхаристії, тут же перед роздаванням Святого Причастя.

Він звучав: "Святе святим. Хто святий, нехай приступить, а хто ним не є, нехай покутує." Скеровував цей заклик до своїх вірних єпископ Гіппони.

Є то дуже виразний заклик, що говорить про гідність і диспозицію людини. Запитаймо себе: Яка є межа між тим що є святе і тим, що святим не є?

Де є межа святості? Дивлячись через призму Старого Заповіту, в наші часи багато людей могла б спіткати несподівана смерть. Однак є та велика любов Ісуса і ризик Бога.


Закінчення

Границя між тим, що святе, і тим, що належить до світу, здається, є викладена дрібничками, і навіть якщо й не вдасться її відбудувати в шкалі суспільній, то мусить бути відбудованою в серці віруючої людини. Це є умова повернення святості на властиве їй місце.

В релігійному контексті належить застосувати слова Учителя: "Хто в малому є вірним, той і в великому буде вірний". Хто легковажить речі малі ніколи не доросте до речей великих.

Перед нами - як особами в спосіб ососбливий покликаними Богом - постає завдання: маємо неустанно вказувати на святість.

Передусім на святість покликання до буття разом з Богом, але і на пошану до речей святих, що сьогодні є трохи занедбаною.

о. Ян Віанней ЧБМ

<   С Т А Т Т І

ВАШІ ЛИСТИ

Перше святе Причастя в Мукачеві

Я щаслива мама двох чудових дівчаток. У неділю 10 травня мої діти разом з іншими такими ж гарними і розумними своїми тепер вже друзями, прийняли Перше Причастя. Діти раділи святу, прикрашеній урочисто церкві, підвищеній до них увазі, розкішним білим нарядом, новій події в їхньому житті.

Та як під час служби сказав о. Петро, напевно вони ще до кінця не зрозуміли всю важливість того, що сталося у той чудовий сонячний недільний день. Зате це дуже сильно і гостро відчували ми - батьки. Дивлячись, як до ротика дитинки кладуть Тіло нашого Спасителя, у мам і тат навертались на очі сльози. Напевно, тільки доросла і досвідчена людина може зрозуміти, як важливо у цьому земному житті шукати і знайти спасіння для своєї душі. Завдяки постановам батьків і під чуйним керівництвом с. Лідії та о. Петра 19 діточок вже знають де шукати і як його знайти.

Та неділя була справді великим святом. У лоні церкви зібрались люди об'єднані радістю - першим причастям дітей. І не страшно, що дітки-першопричасники, ще не все розуміють. Вони зрозуміють вдвічі сильніше, коли приведуть на таке саме свято своїх діток. А вони приведуть обов'язково. Бо той, хто один раз відчув у своєму серці любов Христа, захоче щоб всі близькі йому люди теж пізнали цю радість. Я знаю це з власного досвіду.

10 травня стало спільним святом для 18-ти сімей - прекрасне світле свято. Спасибі всім, завдяки кому воно відбулося.

мама

Теплим травневим днем дев'ятнадцять дітей у церкві св. Мартина в м. Мукачеві вперше в житті прийняли до свого серця Ісуса Христа під видом хліба та вина. На протязі року вони старанно готувалися до цієї події - щосуботи відвідували уроки підготовки, які проводила с. Лідія.

"Ми пройшли історію спасіння: від створення світу аж до народження Ісуса Христа, - каже с. Лідія. - Більшу увагу ми приділяли Ісусовій публічній діяльності, говорили про чудеса, які Він вчинив, про таїнства, які встановив. Також ми багато роздумували про Його страждання, смерть та воскресіння. І, звичайно, ми не забули звернути увагу на головні молитви нашої віри, 10 Божих Заповідей та накази Церкви".

Напередодні свята о. Петро Жарковський уділив дітям таїнство Першої Сповіді, щоб вони як слід приготували свої серця на прихід Ісуса.

І ось цей день настав. У неділю 10 травня відбулася урочиста Служба. Панувала надзвичайно приємна атмосфера, а в очах батьків та парафіян була радість та подяка. Ця радість була оправдана, адже до кожного дитячого серця сьогодні прийшов сам Спаситель - Ісус Христос.

"Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: хто Царство Боже не прийме як дитина, - не ввійде до нього" (Мк 10, 14-15).

Віолета (органістка)

<   С Т А Т Т І

Урочистість Пресвятої Трійці

Дорогі друзі, я хотів би поділитись радістю з нашого урочистого відпусту, який ми святкували в неділю Пресвятої Трійці в м. Ужгород (мікрорайон Боздош), більш відомий як Катехитичний Центр.

Те, що ми могли привітати так високо достойного гостя єпископа-помічника Одесько-Сімферопольського - Петра Мальчука - було несподіванкою. Це як у афоризмі, що Бог завжди дає набагато більше, ніж ми просимо: "я просив у Господа води, а Він дав мені море; я просив у Господа квітку, а Він мені дав ціле поле квітів..." Отже, і ми чекали, що на нашому відпусті буде о. Петро Жарковський та о. Штефан, а Бог послав нам ще і єпископа Петра Мальчука. Наш о. Петро на початку привітав всіх вірників і сказав як Бог вміє здивувати людину та зробити подарунок. Те, про що ми вчора ще не сподівались, сьогодні є реальністю.

Єпископ виголосив дуже гарну проповідь, в якій підкреслив важливість глибокої віри в Пресвяту Трійцю, яка завжди залишиться великою таємницею віри. Ми, християни, є зануреними з моменту Хрещення у Пресвяту Трійцю і на протязі всього свого життя дозріваємо в Бозі.

На завершення Літургії перед виставленими Пресвятими Дарами відспівали урочистий гімн "Тебе Бога хвалимо" та отримали благословення з повним відпустом. Вірники щиро вдячні за таку чудову урочистість, яку провели єпископ Петро Мальчук, о. Петро Жарковський та о. Штефан.

Після святкової служби парафіяни пригощали всіх гостей, які приїхали на відпуст, приготованими тістечками та різним печивом.

Вже склалася традиція, що вірники з радістю їздять одні до других на відпусти, де можуть потім поспілкуватись та поділитись досвідом.

Це чудово, коли можуть вірники різних парафій зустрічатись.

учасник відпусту

<   С Т А Т Т І