Світло

головна

2009. №3.

С т а т т і

Церква у терпінні, яка визнає (Дан 3,1-20)

"Пустіть дітей приходити до мене..." (Мк.10, 14)

Зустріч в молитві

Живімо для Того, Хто є Життям

Молитва, піст та милостиня належать до основних засад, на котрих би мав триматися період посту але також і щоденне життя християнина.

Молитва будує та поглиблює наші стосунки з Богом, піст помагає, щоб ми не стали залежними від земних речей. Вчить нас водночас відмовлятися від того, що нам завдає шкоду, та опановувати власні пристрасті та інстинкти.

А милостиня? Милостинею прокладаємо собі дорогу до людей, якщо ділимося з тими, які часто приречені на чиюсь допомогу.

Деякі люди підчас 40-ка денного періоду посту використовують пропозицію духовних вправ, чи катехез, щоб в тиші та сконцентрованості роздумували про велику Божу Любов, яка була прибита на хресті. Погляд віруючих зупиняється на Христових стражданнях і змушує людину підняти голову від землі до неба - десь туди, де видніється хрест.

Хрест - великий, могутній засіб смерті, але водночас і знаряддя та символ нашого спасіння. Хрест у різних виглядах - це дорога наслідування Христа. Біль та страждання у вигляді хвороби, непорозуміння, відкинення чи відчуття самотності нам відкривають чи віримо та прославляємо Христа тільки устами, або чи маємо Його глибоко у серці та проживаємо з Ним кожну хвилину буденності. Відкриють нам чи Він є тим, з ким маємо бути у постійному поєднанні, або ж даруємо Йому тільки кілька хвилин свого часу. Ісус був піднесений на хрест.

Чи достатньо високо? Чи видно Його так, щоб всі побачили?

Інакше кажучи, чи прагнемо зрозуміти хрест або ж втікаємо від нього? Чи є для нас головним?

Євангеліє від Луки (9, 22-25) говорить нам, що сам Ісус нам нагадує, що маємо взяти щодня свій хрест і йти за Ним.

І ми в Мукачеві вирішили глибше переживати ці думки посту так, що стараємося полегшити Хрест Ісуса самовідреченням, молитвою, здійснюючи добрі вчинки... тобто символічно "ідемо на Голготу" і кладемо на неї свої маленькі хрестики, на яких є написана думка - що маємо робити до наступної Служби Божої, або ж на протязі всього тижня.

Хрестики відрізняються кольором, які вказують на відповідний вік людей: малеча, діти, молодь, дорослі та старші.

Помрімо самі для себе, щоб ми жили для Христа!

с. Лідія Тімкова ОР

< С Т А Т Т І

Церква у терпінні, яка визнає (Дан 3,1-20

В першій частині книги пророка Даниїла ми спостерігали війну двох світів: Єрусалиму та Вавилону. З одного боку був жорстокий володар і давав розпорядження, а з другого боку - Даниїл та його віруюча свідомість. В другій главі цей бій продовжився; представники державної сили, науки та релігії знаходяться в кінці, але мала групка святих, що зосталися находить рішення. Церква живе, а для них діє і у Вавилоні! Здається, що події другої глави закінчаться моральним програшем Вавилону, визнанням помилки і розставленням речей на правильний шлях, тобто перемога святого залишку. Лиш третя глава це здання вивертає - показує, що Вавилон помилку не визнав, ані з неї не навчився, навпаки - він своє діяння проти Бога тільки тепер почне розвивати. На полі Тура бачимо знову ці два світи: велику кількість осіб, що виконують ідолопоклонство державній релігії і малу групку, яка скоріше готова на смерть, ніж має переступити Божі заповіді. У таких ситуаціях може виникнути питання: "Яка сила перемагає?".

Бачення сну зробило на Навуходоносора велике враження, але всередині не змінили його. Цар не мав Духа покаяння, тому не бачимо на ньому ані трішки зміни мислення. Зацікавила його скоріше особа Даниїла, ніж то, що Господь неба хотів йому, через об'явлення сказати у сні. Ядро сну і його значення майже загубилися для Навуходоносора, але приємну частину сну, що він є тою золотою головою, дуже добре запам'ятав. Навуходоносор інстинктивно відчував, що має щось велике зробити. Зробив, але його дії показують, що думок про Божі речі та плани він не мав. То що він бачив у сні, нехай побачать і його піддані; нехай весь світ, який належить йому, знає, що він є тією золотою головою. Але цар не був послідовний та об'єктивний. Він сфальшував об'явлення - дав зробити із золота не тільки голову, але ціле тіло. Ті "невеликі дрібниці", є вірним дзеркалом і нашої душі. Не хочемо прийняти всю правду, а скоріше дозволяємо собі наговорити щось інше, обманюємо самих себе, дозволяємо іншим себе обманути, бо хочемо бути обмануті. Навуходоносор фальсифікує основне, не бачить або не хоче бачити глибокий зміст об'явлення. У ньому виявлялась крихкість а обмеженість слави цього світу, яка навіть коли має золоту голову та стальні ноги, все ж таки стоїть на глиняній основі. Цю правду цар хотів заглушити у собі, багатством золота старався закрити тріщини та слабкості свого царства. Нехай його народ опоганюється і впивається тим, що є славним, і нехай не побачить безглузді помилки і тріщини! Золотою статуєю цар хотів виявляти повагу своєму богу, але насамперед хотів обожнити себе та своє царство. Навуходоносор є мудрим володарем, має свою філософію, не втікає від нього ані сила релігії. Хотів її використати для зміцнення своєї сили і слави. Його величезне царство має бути зміцнене з усіх сторін, має надовго закоренитися. У релігії бачив велику силу, що творить спільноту, є таким зв'язком, що утримує спільноту. Отже задумував з допомогою золотої статуї створити єдину релігію у всій своїй державі. Ця стара і постійно нова річ у історії людства: одного разу - це релігійний синкретизм, іноді - пантеїзм у різному вигляді, чи атеїзм, або повністю нова ідеологія, яка хоче замінити всі інші. Що ж отже хотів Навуходоносор - єдину державну церкву, як звучить латинське прислів'я: "чия земля того релігія". Ми знаємо, що таким чином тяжко ростити і здорову релігію, бо здеформується, втратить свою сіль. (Подивімося на приклад на насильне хрещення північної Німеччини за кесаря Кароля Великого. В період реформи ці землі зазнали найбільший відступ від католицької Церкви.) Вавилон творив собі одну державну церву. Це було і завжди буде намаганням Вавилону. Отже не тільки Святий Дух прагне створити єдність у Господній Церкві, але і Вавилон старається про створення єдності. Але між Святим Духом і Вавилоном є велика прірва та відстань. Вавилон у своїй ідеологічній єдності завжди помагає собі наказами, жандармами та вогняними печами.

Читаємо, що Навуходоносор поставив той золотий образ на полі Тура. Саме там, де народ важко працює, де з його чола тече піт, що міг запалити великі мито царю. Той потребує високе мито, бо має і великі та безглузді видатки. Золота статує має 60 ліктів висоти (25 м) і 6 ліктів ширини (2,5 м), має дійсно щось коштувати. Скільки тут є тонн золота? І сьогодні у деяких народів це є цілий образ державної скарбниці. Золотий ідол є дорогий і багато хто мусить на нього у поті чола працювати. Так вже буває, що на людських мозолях будують Вавилон. Свої золоті пам'ятники та їх тіні постають з важких буднів працьовитого люду. Так 60 ліктів високою є злість тих панів, що з поту людського обличчя, з крові та сліз будують золоті монументи матеріального та ідеологічного характеру. За простими словами процитованого тексту закривається соціальний конфлікт та несправедливість.

Лише золота статуя сама про себе не потурбується. Вона сама не функціонує. Треба зорганізувати велику державну та ідеологічну маніфестацію - статую треба "поствятити". Це річ дуже важлива. Адже ця накладна інвестиція найде свій зміст тільки тоді, коли буде обступлена натовпом і споглядаючими очами. Цар послав зібрати місцевих керівників, генералів, високих урядовців, суддів, банкірів, щоб прийшли на посвячення цього "величного монументу". Прийшли всі, адже нехай тільки наважиться хтось не прийти! Прекрасний огляд високопоставлених осіб та еліти суспільства. Але не лише їх! Того було б замало. На цьому представлені мусить бути і маса - простий народ. Народи та мови, все! Величезна маніфестація, народне і релігійне свято. Вавилон завжди так робив; все тут робиться за наказом. Всі мусять прийти, мусять слухняно стати перед ідолом, поки не спаде покривало а потім впасти на коліна а потім... а потім радіти і плескати, вигукуючи державні та ідеологічні гасла - все за наказом. "Зразу як почуєте звук розмаїтиз музичних інструментів, впадіть на лице і кланяйтеся статує і радійте!" Всі повинні обожнювати ідеологічний державний символ. Біда тому, хто наважиться противитися. Але не можна нічого зробити, бо цар дав зробити не тільки золоту статую, але і вогняну піч. Цар дуже добре знає, що треба пам'ятати і про непокору, що в народі є і ті, які так легко з натовпом не підуть, тому приготував і сильну "мотивацію". Вавилон, золота статуя і вогняна піч співдіють, є тут взаємна залежність. Тому вогняна піч є постійною складовою вавилонського інвентаря, вона потрібна щоб наміри влади успішно проходили; без політичних в'язниць та шибениць Вавилон не може існувати. Цар має свій досвід, тому не міг забути на цю "страховку". Непокірних треба вогняною піччю пом'якшити та зробити послушними. І не тільки їх, але через них застрашити і всіх інших. Вогняна піч є тут "мотивацією" слухняності для всіх міністрів, генералів, керівників та простого народу. Боязнь та страх! Це є у Вавилоні на "вічні часи", ця неймовірна сила, що всіх жене на коліна. Навуходоносор мав успіх. Читаємо, що коли люди почули звук муз. інструментів всі падали та поклонялися золотій статуї. Адже піч є досить гарячою, розплавить і залізо, не тільки людей з м'яса та кіток. Мусіли поклонятись і поклонялись. При цьому роздумуванні варто згадати і наступну річ. Не раз нам стверджується, що народ є добрим і невинним, тільки влада винувата. Є у цьому трохи правди, але наскільки? Влада є тільки образом - дзеркалом народу - який народ такими є його представники. Якщо в історії з'явиться який-небудь Навуходонасор, то є завжди представником своєї доби та свого народу. В них відображається то, що має в собі народ. Той 60-ти ліктьовий у висоту образ складається, зрештою, із злоби всього народу. Цей ідол є відображенням мільйону людей і тих ідолів, які собі, звичайно, у Вавилоні люди ставлять. І поклонялися всі, власне, більшість. Це нам говорить що гріх більше-менше прихований у кожному з нас. Тому так просто не засуджуймо Навуходоносора та його образ, його статую, і ми маємо в собі його духа, а десь у куточку серця і ми маємо приховану свою статую чи статуї. А поклонялися всі! Психоз натовпу пригноблює. Визнаймо, що і для нас не є легким протиставитись у такому середовищі. Подивімося однак ще на Навуходоносора. Це здібний керівник, багато досягнув, володів та панував цілими народами . Його жорстокій владі товаришувало якесь таємне щастя і вдавалося йому. Так наче сам великий Бог став на допомозі. Дійсно особливе провидіння Боже. З одного боку Бог поважає нашу свободу, та водночас докаже і зло використати для своїх добрих цілей. Як наприклад у випадку Вавилону, на виховання свого невірного Ізраїля. Місцями нам приходить думка начебто лише для цього поставив Вавилон. Ягве неодноразово картав і виховував свій народ руками чужинців та поган. Коли Ізраїль не слухав нагадування пророків, тоді Ягве промовив "мовою", яку всі розуміли. Цей Бог добре бачив і всю біду Ізраїля у Вавилоні, бачив і того великого ідола не полі Тура, бачив як там ламаються характери і деформуються люди. Все бачить а не зламає золотого ідола. Божа рука таємно працює і готує своє царство. Той Божий камінь відірвався на Голготі і роздавить славу всіх золотих образів. Бог все бачить і все чує має однак свій час, який відрізняється від нашого людського та нетерпеливого. Бог здається нічого не робить, навіть дозволить своїх вірних вкинути у вогняну піч. А ті навіть точно не знають, що з ними буде, але залишаться вірними йому навіть у вогні. Визнання віри гідне дивування та наслідування "коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо..." (3,17-18). За царським наказом здійснювалася велика маніфестація, але повністю не вдалася. В плані була єдина релігія для процвітання державної міці. Все зійшлося і хоче, власне мусить спільно маніфестувати, а тут хтось наважиться стати в опозицію: це була вагома тріщина прекрасного плану. Тріщина, яку не так легко виправити поки стоїть на релігійних принципах та свідомості поважних людей. Їх приклад є для того широкого натовпу гризінням совісті, але і мотивацією для наслідування. План Вавилону нарешті рухнув і маніфестація закінчилася прославленням Бога, якого взагалі не планувати визнавати. Світ не знає Бога і не хоче його визнати. Завданням Божої Церкви у Вавилоні є показати йому Його. Ще більше, світ пізнає і може спізнати тільки такого Бога, якого ми маємо і в якому живемо.

о. Сворад Дуда ОР

< С Т А Т Т І

"Пустіть дітей приходити до мене..." (Мк.10, 14)

Вже сім років в нашій Довжанській парафії кожного вівторка відбувається Свята Служба Божа з спеціальною проповіддю до дітей - "дитяча", на якій є присутні не тільки діти, але молодь та дорослі. Св. Меса проходить за активної участі дітей, які читають Боже Слово, говорять свої власні прохання, співають і показують пісні прославлення, уважно слухають проповідь і відповідають на різні запитання. Таким чином проводиться дуже добра катехізація не лише дітей а й кожного, хто є на "дитячій", бо з почутого в проповіді є багато корисного абсолютно для всіх.

Кожного року починаючи з місяця вересня і до літа отець Адріан в своїх проповідях розглядає одну комплексну тему, яка є графічно представлена на відведеному місці в нашому храмі. Це дуже допомагає нам всім легше запам'ятовувати те, що вчимося, і меншим і старшим. Завдяки такому методу катехізації, коли цілих дев'ять місяців відводимо на поглиблене вивчення кожної теми, ми краще спізнали такі теми: "Свята Служба", "Десять Божих Заповідей", "Святість. Життя святих", "Сім святих тайн", "Сім головних гріхів", "Сім дарів Святого Духа", "Хресна дорога". Крім того кожного року на місяць жовтень, на Адвент, на Великий піст, на Перше причастя маємо окремі катехези, які більше приближують нам літургійний період, що проживаємо.

Дорогі друзі, хотів би запропонувати вашій увазі декілька рядків, які написали наші діти, щоб поділитися з вами своїми враженнями:

Віг Денис, 3-Б клас: "Ось, день настав!" - такими словами розпочинається "дитяча" Св. Меса в нашому храмі Зіслання Святого Духа в с. Довге. Кожний вівторок я з нетерпінням чекаю закінчення уроків в школі, щоб швидше прийти до храму і не запізнитися на початок Служби. Сюди приходить багато дітей. На початку ми всі співаємо, і я відчуваю велику радість тому, що кожен день який настав нам дає Господь. В жовтні ми почали нову тему - "Хресна Дорога". Під час проповіді отець Адріан навчає нас чому засудили Ісуса, хто Його засудив, за чиї гріхи Ісус ніс хрест і за кого помер на хресті. На кінець Св. Меси духовний отець дає нам завдання намалювати те про що ми чули в проповіді. Наприклад, не так давно ми говорили про четверте стояння "Зустріч Ісуса з матір'ю ". Отець нам показував малюнок на якому були зображені символічні серця Ісуса та Марії. Нашим завданням було намалювати своє серце для Ісуса. Мені так сподобалася ця ідея, що я зразу як прийшов додому, взявся малювати. До мене підійшла моя маленька сестричка і собі захотіла намалювати своє сердечко. Закінчити малюночки нам допомогла мама. В нашому храмі є цікавий куточок, де красуються малюночки маленьких художників.

Турок Василь, 2-й клас: Я ходжу на дитячу Службу тому, що ми молимося за наших батьків і за всіх дітей, і співаємо пісні.

Кукла Владік, 8 років: У нашому храмі кожного вівторка є дитяча Св. Служба, на яку приходить багато дітей. Ми співаємо різні пісні, і з радістю слухаємо Боже слово, відповідаємо на запитання, і багато чого ми навчилися. Тепер ми вивчаємо шосте стояння Хресної Дороги. Після служби отець Адріан дає нам завдання намалювати малюнок на тему, яку ми розглядали під час проповіді. Я маю радість, що кожного вівторка є дитяча Служба, на якій ми більше пізнаємо Ісуса. Перед Святою Службою ми молимося Св. Розарій.

Кукла Танька, 1-й клас: Мені подобається на Святій Службі як ми співаємо різні пісні, а також що кожен з нас може сказати до Ісуса своє прохання і подяку.

Павлик Боднар: Мене звати Павлик, мені шість років. Я навчаюся в 1-му А-класі. З радістю прихожу до церкви молитися. Особливо люблю приходити у вівторок на дитячу Службу, на яку приходить багато дітей різного віку. Наш отець Адріан розповідає нам багато цікавого із Євангелії. Ці всі історії отець розповідає так, що мені це легко запам'ятовується. Я з радістю слухав про народження Ісуса в Віфлеємі, про незвичайну зорю в небі, яка весь час рухалася і показувала дорогу трьом царям зі сходу. Зараз наш отець розповідає про Ісусові страждання, як Йому було важко нести хрест за наші гріхи. Я дуже люблю співати і показувати під пісні, які у нас дуже цікаві, а ще люблю відповідати на запитання, які нам задають. Я стараюся намалювати малюнок на тему, про яку ми говорили. Всі малюнки є у церкві і їх можуть всі побачити. До побачення, запрошую вас всіх до нашого храму Зіслання Святого Духа.

Ерак Руслана, 3-й клас: Я ходжу до церкви щоб молитися, щоб навчитися добра, і хочу знати більше про Ісуса. Я люблю молитися, і мені подобається співати пісні. Ще мені цікаво як гарно молиться отець Адріан.

Симканич Наташка, 9 років: Кожний вівторок я з мамою та молодшою сестричкою Танькою поспішаю на дитячу Божу Службу. Тут добре почуваються дорослі і діти. Служба Божа починається дитячою піснею. Зараз під час проповіді отець Адріан розповідає нам про хресну дорогу Ісуса, про Його безмежну любов до людей, про терпіння на хресті та довіру своєму Небесному Отцеві. Проповідь проходить в формі діалогу, в якому всі діти беруть участь. Навіть наймолодші часто відповідають на запитання отця Адріана, хоча по дитячому, але правильно. Найбільше мені подобається коли ми висловлюємо свої прохання до Бога. На закінчення ми показуємо малюнки, які мали намалювати на задану тему. Мені з сестричкою дуже подобаються дитячі Божі Служби, ми з радістю приходимо на них.

Трикур Віка, 2-й клас: Я дуже люблю ходити до Божого храму бо ми молимося до Ісуса, співаємо і прославляємо Бога.

Туряниця Каріна, 8 років: Я ходжу на дитячу службу, і мені подобається наша катехеза "Хресна дорога". Ще мені дуже подобається пісня "Уважай маленьке очко".

Звичайно, що така робота катехізації вимагає великих зусиль, самовіддачі. Це багато днів творчої та фізичної роботи. Велика подяка отцю Адріану за його ентузіазм і за те, що з великою любов'ю веде всіх нас - дорослих і малих дорогою до Бога. І не зважаючи на багато труднощів несе світло Христової Євангелії довіреній йому пастві. І звісно, що найбільше потрібною є молитва, через яку можемо випрошувати Божого благословення і допомогу. Кожна наша молитва, кожна праця не є даремною, бо бачимо плоди, які приносить в нашій парафії.

Пилип Віктор, Довге

< С Т А Т Т І

Зустріч в молитві

Якось, розмовляючи з с. Розалією, вона запропонувала, нам жінкам, чи хочемо створити молитовну групу, де б могли молитися і випрошувати потрібні благодаті від нашого Спасителя Ісуса Христа. Благодаті, в яких в теперішній важкий час маємо велику потребу.

Так в нашій Довжанській парафії появилася нова молитовна група, яка складається з десяти жінок, віком від 40 до 70 років. Наші зустрічі проходять вдома у нашої хворої парафіянки Симанич Мар'яни Федорівни кожного понеділка. Разом з нами в молитовних зустрічах бере участь наша сестра Розалія.

Всі наші молитви жертвуємо за потреби нашої парафії, за хворих нашої парафії, за навернення грішників, за молодь, за мир у світі, за тих людей які потерпіли внаслідок природних катаклізмів, за духовні покликання і ще на багато інших намірів. Разом з тим, ми всі є членами Асоціації Чудотворного Медальйону, щоб і в такий спосіб приєднуватися до молитов членів цього руху в цілому світі.

Довідавшись про нашу молитовну групу, 2-го лютого цього року нас навідав о. Станіслав СМ з Перечина. Він провів з нами цілоденну духовну обнову, під час якої ми слухали лекцію на тему "Любов до ближнього", глибше роздумували про духовність святого Вікентія де Поль. Завершилася наша зустріч святою сповіддю і Службою Божою.

Щиросердечна подяка о. Станіславу, за його духовну підтримку. Надіємося, що наша з ним зустріч не була останньою. Бажаємо йому Божого благословення в проголошені Божого Слова.

Реслер Габрієлла, Довге.

< С Т А Т Т І