|

Римсько-католицька Церква в Україні

Апостольська нунціатура в Україні

Ватікан


|
|
Святійший отець Бенедикт ХVІ закликає цілий світ до молитви
в наміренні кожного зачатого людського життя
27 листопада під час літургії, що розпочне Адвент, - час радісного очікування на народження Христа - Святійший Отець Бенедикт XVI розпочне молитовне чування в Базиліці святого Петра у Ватикані в наміренні кожного зачатого людського життя. Папа закликає всю Церкву приєднатися до цієї молитви...
детальніше... 
|
|
Новини
14 вересня. Єпископ Йозеф Темпфлі (Орадея, Трансільванія/Румунія): Служба Божа на свято Воздвиження Всечесного Хреста.
15 вересня. Хуст - єпископ Антал Майнек посвятив відновлену каплицю на цвинтарі.
17 вересня. Соломоново - єпископ Антал Майнек посвятив Хрест на місці церкви, котру там будуть будувати.
19 вересня. Ратівці - єпископ Антал Майнек посвятив відновлену церкву.
22 вересня. Мукачево, кафедральний собор - молитва молоді за чисту любов.
24 вересня. Мукачево, кафедральний собор - Святкова Літургія у річницю посвячення храм...
детальніше... 
|
Миропомазання в Перечині
В місті Перечині Римсько-католицької церкви святого Августина 5 вересня 2010 року відбулася святкова Літургія з нагоди Миропомазання вірників. До Таїнства Миропомазання приступили: шість вірників з м. Перечина, та двоє з Вел. Березного, яких готував о. Адам Строчинський СМ та сестра Клариса...
детальніше... 
|
|
Храмовe свято в с. Кам`янецька Гута
У неділю 14 вересня в селі Кам`янецька Гута в храмі Імені Пресвятої Діви Марії відбулася відпустова урочистість, на яку прийшли вірники з інших парафій, а саме з Великого Березного, Тур`ї Ремети, Перечина, Оно-ківців, наші брати і сестри з греко - католицької церкви з Ка-м`яниці, вірники православної церкви з Гути та багато наших друзів, знайомих та гостей...
детальніше... 
|
Без Бога - ні до порога
В географічному центрі Закарпатської області розташоване с. Довге, в якому був розміщений кістко - туберкульoзний санаторій із 1946 р. з такими недугами тут лікувались хворі з цілої Закарпатської області...
детальніше... 
|
|
Духовна віднова
5 жовтня мукачівська слов'яномовна парафіяльна спільнота зібралась у кафедральному соборі св. Мартина на вечірнє набоженство Ценакул, що охоплює розарій, роздуми та Службу Божу...
детальніше... 
|
Марія - ідеал жінки і матері
Знаємо, що батьки є прикладом для своїх дітей. Якщо це характерні особи, якщо це добрі люди, то їхні діти мають в них взірець, котрий можуть наслідувати. Але що, якщо це люди не гідні, злі, розпусні, з покаліченим характером? Тоді також той вплив власного прикладу переноситься на їхніх дітей...
детальніше... 
|
|
Захистімо життя!
Питання №20: В який момент починається життя?
Відповідь: Якщо ми не дамо визначення термінам, що використовуються, то цим питанням ми дозволимо себе обдурити. Власне кажучи, життя (в абстрактному змісті) не починається: воно передається від живих клітин до інших живих клітин, ця безперервність є фундаментальним постулатом біології...
детальніше... 
|
Relax у м. Ялті
Привіт усі, великі і малі, Шановні Читачі!
І ось настала середина серпня... Всі ми з великим нетерпінням чекали цього дня. Адже в цей день ми вирушали на відпочинок у курортну столицю Криму - Ялту. Незважаючи на те, що їхати в поїзді треба було довго, нам сумувати не прийшлося, веселитись довелося...
детальніше... 
|
|
Дарувати людям посмішку як К'яра Луче...
Це були дивовижні п'ять днів, які ми провели у Римі. Дякую Богу та всім тим, хто молився за нас в дорозі, адже дорога була без ускладнень.
Поїздка і весь процес беатифікації, які відбулися у Римі на честь К'яри Луче були для мене вперше...
детальніше... 
|
Паломництво до Чудотворної ікони
Знову літо... знову місяць липень... І знову паломництво до Бердичева. Цього року ми, як завжди, відзначилися. Але трошки незвичайно. Із Закарпаття нас приїхало аж... троє осіб. Але ж справа не в кількості, а в якості. ;) ...
детальніше... 
|
|
Спогади про літо
Хочу поділитися з вами враженнями після табору з Мукачівською молоддю в смт. Буштино. Сама дорога вже була веселою, звичайно ми помолилися до св. Христофора за добру дорогу. А потім веселились, адже на один автобус нас було 40 людей було тісно, та ніхто й не помітив...
детальніше... 
|
|
23-річне служіння на Закарпатті
Отець Петро Казимир Жарковський OFM прибув на Закарпаття у 1987 році молодим францисканцем. Він був першим священиком-місіонером, після якого прибули інші священики з Угорщини, Словаччини, Німеччини, Польщі...
детальніше... 
|
Хвилюючий день
У мальовниче місто між горами, в Рахів, рік тому назад був направлений на практику молодий диякон Шандор Манкович. Із зацікавленістю спостерігаючи за роботою свого наставника о. Ласло Микуляка, майбутній священник набирався досвіду. Допомагав молоді, бравши участь у Різдвяній виставі про народження Ісуса Христа, та у підготовці різних свят, які проводилися на парафії...
детальніше... 
|
|
Рух живого розарію запрошує на духовну обнову своїх Членів і прихильників...
Запрошуємо також священиків та ченців, оскільки плануємо реєстрацію окремих розарієвих груп у парафіях і членів Живого Розарію. На зустрічі буде багата духовна програма з реєстрацією окремих "роз" та їхніх членів...
детальніше... 
|
ЗАКЛЮЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ єпископів та делегатів єпископських конференцій Європи
Близько п’ятдесяти делегатів від єпископських конференцій з більш ніж п’ятнадцяти країн Європи відправилися 1 вересня 2010 року з Базиліки Естергома (Угорщина) до Святині Маріацелл в Австрії для участі у паломництві надії за все творіння. Шлях пілігримів проходив через Словаччину, де нас привітав Архієпископ Братиславський Станіслав Зволенскій...
детальніше... 
|
архів новин

НОВИНИ
Святійший отець Бенедикт ХVІ закликає цілий світ до молитви
в наміренні кожного зачатого людського життя
27 листопада під час літургії, що розпочне Адвент, - час радісного очікування на народження Христа - Святійший Отець Бенедикт XVI розпочне молитовне чування в Базиліці святого Петра у Ватикані в наміренні кожного зачатого людського життя. Папа закликає всю Церкву приєднатися до цієї молитви.
За дорученням Святійшого Отця до всіх Єпископських Конференцій Католицької Церкви в червні був розісланий лист через апостольських нунціїв з проханням приєднатися до цієї молитви і організувати подібне молитовне чування на порозі Адвенту у всіх місцевих церквах. Цей лист підписаний кардиналом Антоніо Канізарес Лловерою (Antonio Canizares Llovera) главою Папської Конгрегації Богослужінь і дисципліни Таїнств, а також кардиналом Енніо Антонеллі (Ennio Antonelli ) главою Папської Ради у справах Сім'ї.
Закликаємо зробити все можливе, щоб наші парафії, спільноти, молитовні групи і сім’ї, приєдналися до цієї загальної молитві, в єдності зі Святійшим Отцем. Особиста молитва в наміренні захисту зародженого людського життя в спільності Церкви є нашим обов’язком. Вона пробуджує велику надію, що з Божою допомогою цивілізація життя і любові переможе.
Подробніше дивіться: www.yes-for-benedict.net
назад
НОВИНИ
Новини одним рядком
14 вересня. Єпископ Йозеф Темпфлі (Орадея, Трансільванія/Румунія): Служба Божа на свято Воздвиження Всечесного Хреста.
15 вересня. Хуст - єпископ Антал Майнек посвятив відновлену каплицю на цвинтарі.
17 вересня. Соломоново - єпископ Антал Майнек посвятив Хрест на місці церкви, котру там будуть будувати.
19 вересня. Ратівці - єпископ Антал Майнек посвятив відновлену церкву.
22 вересня. Мукачево, кафедральний собор - молитва молоді за чисту любов.
24 вересня. Мукачево, кафедральний собор - Святкова Літургія у річницю посвячення храм.
назад
НОВИНИ
Миропомазання в Перечині
В місті Перечині Римсько-католицької церкви святого Августина 5 вересня 2010 року відбулася святкова Літургія з нагоди Миропомазання вірників. До Таїнства Миропомазання приступили: шість вірників з м. Перечина, та двоє з Вел. Березного, яких готував о. Адам Строчинський СМ та сестра Клариса. Службу Божу очолив єпископ Мукачівської дієцезії римсько-католицької церкви його Екселенція Антал Майнек OFM. Вірники, які приступали до Миропомазання дуже хвилювалися. Всі присутні дуже раділи, за тих, хто прийняв Духа Святого у цьому таїнстві. Ця частина була радісна, але на прикінці Служби було трошки сумно, бо о. Адам Строчинський СМ прощався з усіма вірниками, оскільки від'їжджає служити до інших парафіян у Росію.
http://rkc-perechin.ucoz.ua
назад
НОВИНИ
Храмовe свято в с. Кам`янецька Гута
У неділю 14 вересня в селі Кам`янецька Гута в храмі Імені Пресвятої Діви Марії відбулася відпустова урочистість, на яку прийшли вірники з інших парафій, а саме з Великого Березного, Тур`ї Ремети, Перечина, Оно-ківців, наші брати і сестри з греко - католицької церкви з Ка-м`яниці, вірники православної церкви з Гути та багато наших друзів, знайомих та гостей.
Під час цієї урочистості ми мали нагоду привітати між нами новоприбувшого отця Олексія Шевченка СМ, з Буковини, котрий залишається служити в нашій парафії, та який був головним целебрантом св. Служби. Своїм словом під час проповіді повчав нас, щоб ми вміли прийняти Божу волю і залишитися Йому вірним так, як це зробила Діва Марія, коли ангел Гавриїл сповістив їй радісну новину, що народить Спасителя. Марія, незнаючи що на неї чекає, з покорою сприйняла цю новину і прославляла Бога. "Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі спасі моїм, бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо від нині ублажатимуть мене всі народи". (Лк.1,46-55)
Діти, молодь та співочий колектив "Гутяночка" підготували гарні духовні пісні, в яких ми оспівували нашу Небесну Матінку Марію.
Після Служби Бо-жої всі мали можливість поділитись враженнями, поспілкуватись та посмакувати гостинці, які приготували наші парафіяни.Велика подяка всім, хто прийняв участь у здійсненні цього свята.
Люба
назад
НОВИНИ
Без Бога - ні до порога
В географічному центрі Закарпатської області розташоване с. Довге, в якому був розміщений кістко - туберкульoзний санаторій із 1946 р. з такими недугами тут лікувались хворі з цілої Закарпатської області.
Корпуси колишнього санаторію були розміщені в пристосованих приміщеннях. 1-ий корпус - колишня жандармерія, а 2-ий корпус -будинок, де проживала дитяча письменниця Марійка Підгірянка. В післявоєнні часи ці приміщення були в доброму стані і умови на той час буди задовільні. Хворі, які страждають туберкульозом кісток і суглобів - це важкохворі люди, потребують довгострокового та комплексного лікування. У таких хворих не рідко зустрічається параліч, кульгавість, а то і неможливість навантажувати кінцівки. Такі хворі тривалий час прикуті до ліжка, ходять на милицях, їздять на візках. Вони потребують особливого догляду та підходу. Весь медичний персонал прикладає максимум зусиль, щоб таких хворих покласти на ноги.
В останній час умови нашого санаторію не відповідають сучасним вимогам. Тоді, в 2002 р. санаторій був ліквідований, а було відкрите 7-ме відділення від обласного клінічного територіального медичного об'єднання (ОКТМО) "Фтизіатрія", для лікування хворих із кістково-суглобовою патологією.
Розпочався капітальний ремонт першого корпусу. Це пристосоване відділення перетворилось на справжню лікарню. Дерев'яні вікна замінили пластиковими, сан. вузли та палати та проведено газ.
В 2002 р. після закінчення ремонту першого корпусу 7-го квітня, що співпадає з міжнародним днем здоров'я, було відкрито каплицю "Пресвятої Діви Марії". Статую до каплиці подарував о. Петро Жарковський. Цю каплицю освячували священики всіх конфесій с. Довге: римо-католицький о. Адріан Коваль, греко-католицький о. Степан Лях, православні о. Іван Чижмадей та о. Василій Сливка. Майже щовечора біля каплиці можна почути різні молитви, у яких хворі люди просять Бога про одужання. Всі конфесії дружно на різних мовах моляться розарій, "Отче наш", "Господи помилуй і спаси нас". Бувало так, що хворі не знали ніяких молитов, і навіть були атеїстами, а тут біля каплиці "Діви Марії" стали віруючими і навчились молитися, бо лише щира молитва і міцна віра у Бога допомагає хворим одужати, стати на ноги, а працівникам додає сили на лікування та догляд за такими хворими.
26-го серпня цього року завершився ремонт другого корпусу нашого відділення.
"Без Бога - ні до порога "- це головний девіз всіх медичних працівників 7-го відділення ОТКМО "Фтизіатрія" та інших. Тому перед заселенням другого корпусу відбулося його освячення. В цій церемонії брали участь о. Василій - православний священик Московського патріархату та греко-католицький дяк, які на даний час є пацієнтами нашого відділення, а також римо-католицький о. Адріан Коваль, парох с. Довге. Присутніми були лікарі, середні та молодші медичні сестри та інші працівники відділення, хворі. Щира молитва у дружній атмосфері надихала всіх хворих різних конфесій на міцну віру у Бога та одужання, а весь медичний персонал на сумлінну працю. Завершився молебень піснею "Многая літа" для хворих та працівників відділення.
Після такої церемонії пацієнти та працівники не поспішали розходитись. У всіх був піднесений та святковий настрій, легкість та радість на душі, а віра у Бога ставала ще сильнішою.
Лікарка 7-го відділення ОКТМО "Фтизіатрія" Магдалена Митровці
назад
НОВИНИ
Духовна віднова
5 жовтня мукачівська слов'яномовна парафіяльна спільнота зібралась у кафедральному соборі св. Мартина на вечірнє набоженство Ценакул, що охоплює розарій, роздуми та Службу Божу. На початку отець Сворад ОР сердечно привітав гостей зі Словаччини - о. Гумберта ОР та пані Марту Ухальову та всіх присутніх і запросив до спільної молитви.
Жовтень місяць на календарі знову звернув нашу увагу до Діви Марії - Цариці святого Розарію. У цьому місяці відбуваються духовні віднови Розарієвого братства, а саме молитовних Роз на парафіях.
Мабуть кожен бачив шнурочок з більшими чи меншими зернинками та хрестиком на кінці, тобто розарій. Молитва розарію проста і доступна як дорослому, так і дитині. Прості слова молитов "Отче наш" і "Радуйся Маріє" ховають в собі велику силу не тому, що їх кажу я, а тому, що зі мною молиться Богородиця. Прохання до Сина несе Мати і саме тому випрошувати благодаті набагато легше від Небесного Отця. Разом з Дівою Марією та Ісусом Христом і радієш, і просвітлюєшся, і страждаєш, і прославляєш.
Під час Богослужіння з проповіддю до присутніх звернувся о. Гумберт і закликав всіх нас пам'ятати про об'явлення Діви Марії у світі та з довірою звертатися до нашої Небесної Матері з молитвою розарія.
Після завершення спільної молитви о. Сворад разом з присутніми відповідальними за Рози обговорювали наболілі питання.
Якщо ви прагнете потішити Небо пахощами спільної молитви, випросити необхідні блага, приєднуйтесь! Зберіться разом 20 осіб і станьте молитовною Розою, в якій кожен буде молитися десяток щодня, а щомісяця будете обмінюватись таємницями розарію. Діва Марія обов'язково допомагатиме Вам!
Нехай разом з Своїм Сином благословить нас Діва Марія! Аве Марія!
Тетяна Решетар
назад
РОЗДУМИ
Марія - ідеал жінки і матері
Знаємо, що батьки є прикладом для своїх дітей. Якщо це характерні особи, якщо це добрі люди, то їхні діти мають в них взірець, котрий можуть наслідувати. Але що, якщо це люди не гідні, злі, розпусні, з покаліченим характером? Тоді також той вплив власного прикладу переноситься на їхніх дітей. Діти наслідують своїх батьків, бачать в них свій ідеал. А хто є прикладом для батьків?
Багато добра походить від добрих жінок, шляхетних матерів. Однак є велике зло, яке несуть егоїстично мислячі матері про материнство. Жінка, мати, тільки тоді виконує ідеально свою місію, коли у своїх думках, словах і вчинках наслідує Діву Марію.
Марія є ідеалом жінки - матері. Якщо жінки візьмуть Її собі за приклад і будуть Її наслідувати, їхня сім'я зміниться до кращого. Тоді їхні діти будуть подібними на Її Сина Ісуса, тоді християнські сім'ї будуть подібними до Назаретянської: благословенні, обдаровані миром, радісні і щасливі. Як цього досягти?... Роздумуючи над життям Святої Родини, діями Діви Марії. Часто ставлячи собі запитання: «Як у цій ситуації реагувала б Богородиця?» І тоді сам Дух Святий буде підказувати правильні відповіді.
Робити так потрібно часто, якомога частіше, постійно! І життя такої родини зміниться на краще. Тільки з допомогою Матері Божої жінки можуть бути мудрими і достатньо сильними у боротьбі проти будь-якого гріха.
Всі пам'ятки від наших матерів для нас є дорогими. Чи це маленька чи велика річ. Пам'ятка є нам дорогоцінною не вартістю в грошах, а скоріше спогадом про материнську любов, з якою нам це залишила.
Ми, християни, маємо таку особливу пам'ятку від Діви Марії - святий розарій. Правда, Вона не сама його змайструвала, не нанизувала на шнурочок 50 зернин... Молитва святого розарію розвинулась у ХІІ столітті з так званого "народного псалтиря", коли замість 150 псалмів молились 150 разів молитву "Радуйся Маріє". У ХІV столітті це було поділено на десятки. У ХV столітті до кожного десятку додалися таємниці та роздуми і так виник наш теперішній розарій. Пречиста Діва об'явила його святим душам, і коли приходить з неба на землю, завжди сама тримає його у своїх руках. Під час кожних відвідин звертається до чистих людських душ як в Лурді, у Фатимі та багатьох інших, прохаючи: "Моліться розарій!"
Папа Йоан ХХІІІ сказав: "Священик після бревіарія (молитва посвячених Богу осіб - прим. ред.), світська особа після Служби повинна в руках мати розарій та побожно його молитись". Він сам давав приклад, бо щодня його молився, навіть ставши Папою Римським.
У молитві розарію Пречиста Діва пригадує нам всю історію спасіння:
- радісним - прагне відтворити нам любов Отця;
- розарієм світла - життя свого Сина;
- болісним - жертву нашого відкуп-лення;
- славним - єднаємось з Богом у вічному житті.
Чи вдається мені помолитись коли-небудь цілий розарій? Якщо це систематично вдавалося Папі Римському, чому це хоча б іноді не може вдатися мені?
Нашим християнським сім'ям може прийти охорона тільки від Бога, через нашу Мати Діву Марію і через вас, дорогі жінки і матері - якщо будете мудрими, святими, сильними і подібними до Діви Марії. Просіть Її щоб вам допомогла стати такими!
Діво Маріє, допоможи відновити людське покоління через святих і жертовних матерів!
о. Адріан Коваль, Довге
назад
ВАШІ ЛИСТИ
Relax у м. Ялті
Привіт усі, великі і малі, Шановні Читачі!
І ось настала середина серпня... Всі ми з великим нетерпінням чекали цього дня. Адже в цей день ми вирушали на відпочинок у курортну столицю Криму - Ялту. Незважаючи на те, що їхати в поїзді треба було довго, нам сумувати не прийшлося, веселитись довелося. І ось нас зустрічала Ялта гарною сонячною погодою. В той час ми були вражені неймовірною красою Ялти. У день нашого приїзду море зустріло нас бурхливими сильними хвилями, але це не зупинило нас - ми пішли купатися. Також нас вразила своєю красою римсько-католицька церква, у підвалі котрої ми проживали, і щодня мали Святі Меси. Неймовірну красу ми побачили, коли пішли зустрічати схід сонця. Враження були неперевершені. Кожного дня в нас були цікаві конференції на тему "10 Божих Заповідей". Під час конференцій о. Сворад та с. Марія допомогли нам задуматись як ми проживаємо своє життя, і направляли нас на правильну стежку в житті.
23 серпня ми вирушили на екскурсію до "Воронцового палацу" та "Ластівчиного гнізда". Коли ми прибули до палацу, то дивувалися красою природи, котра є навколо будівлі. Навіть звичайні камені на "Хаосі" виглядали дуже гарно. Зі скали, де знаходиться "Ластівчине гніздо", ми змогли побачити всю красу Чорного моря та навколишньої природи.
"Гніздо" схоже на середньовічний замок, хоча й збудоване тільки 1912 році. Саме воно стало символом східного берегу Криму. Після цих екскурсій ми повернулися додому вимучені, але задоволені побаченим. Відпочивши вночі, ми прокинулись з самого ранку, щоб поїхати в національний заповідник "Херсонес", який знаходиться на заході від центру Севастополя. Приїхавши туди ми побачили збережені руїни стін будинків, храмів, залишки античного театру, монетного двору, домів ремісників та торгівців, а також базарів: рибного та звичайного. Нас ознайомили з мозаїками минулих віків та їхніми символами. Але найбільшою своєю красою нас вразив Володимирський собор. Ми були дуже раді, що змогли прийти на це святе місце і провести там Святу Службу. Під час Служби Божої відчувалася атмосфера святого місця. Враження незабутні!
Але нажаль настало 26 серпня... Ми мали вирушати додому.
Тепер, вже вдома, вечорами ми згадуємо, як прогулювались по набережних Ялти, де ввечері тільки й починалася вся культурна програма. Ми дуже вдячні нашим поважним, улюбленим о. Свораду та с. Марії, які дали нам змогу поїхати в Ялту, побачити таку красу, зблизитися з своїми друзями та з Господом Богом, ступити на такі святі місця, як Херсонес. Будемо надіятися, що і наступного року вони нам подарують ще один такий шанс так чудово відпочити.
Валентина Тихончук
назад
НОВИНИ
Дарувати людям посмішку як К'яра Луче
Це були дивовижні п'ять днів, які ми провели у Римі. Дякую Богу та всім тим, хто молився за нас в дорозі, адже дорога була без ускладнень.
Поїздка і весь процес беатифікації, які відбулися у Римі на честь К'яри Луче були для мене вперше.
Люди, яких я побачила, весь час раділи, посміхалися і просто насолоджувалися тим, що відбувалося.
Для себе я зрозуміла, що треба завжди радіти. Навіть у тяжкі моменти життя треба дарувати людям посмішку, як це робила К'яра Луче. Ми повинні любити інших, адже саме так ми виражаємо свою любов до Бога.
Взагалі я захотіла більше цікавитись рухом Фоколаре і спробувати бути схожою на К'яру Луче.
Також мені дуже сподобалося містечко Луп'яно. Одразу відчула дух цього міста. Можливо в майбутньому в мене буде шанс приїхати в Луп'яно ще раз і вже залишитись на довший період часу.
Поїздка дуже сподобалась, маса вражень, які хочеться донести до інших людей. З нетерпінням чекатиму нових зустрічей «Джен 3».
Дякую словакам, які відносилися до нас як до своїх протягом всієї подорожі.
Еліна Когут
назад
НОВИНИ
Паломництво до Чудотворної ікони
Знову літо... знову місяць липень.... І знову паломництво до Бердичева. Цього року ми, як завжди, відзначилися. Але трошки незвичайно. Із Закарпаття нас приїхало аж... троє осіб. Але ж справа не в кількості, а в якості. ;)
У неділю 11 липня ми сіли на потяг у напрямку Ужгород - Харків і в понеділок прибули в Шепетівку. У монастирі нас гостинно зустрів о. Валентин і нагодував смачним обідом (хтось їв обід, а хтось відсипався після дороги - це вже подробиці : )
Наш перший день паломництва розпочався Службою Божою, яку очолив єпископ Станіслав Широкорадюк. Після Євхаристії він уділив нам благословення і разом з нами вирушив у дорогу.
Увечері ми прийшли у маленьке село Ма-льованка, де і мав бути наш нічліг. Хоч це село і нараховує лише кільканадцять осіб, але люди тут добрі і дуже щирі. Вони зустріли нас з хлібом-сіллю і приготували вечерю.
Наступного ранку після Служби Божої ми знову вирушили в дорогу. Дорогою ми молилися, співали, жартували і майже не відчували, що було дуже жарко. І от вже наша наступна зупинка - це м. Полонне, де ми мали нічліг по сім'ях у дуже приємних і гостинних людей.
Коли ми вирушали з Шепетівки і протягом перших двох днів дороги нас було приблизно 100 чоловік. А на третій день, коли приєдналися паломники з Полонного та інших навколишніх сіл та містечок, то до Бердичева наше паломництво нараховувало близько 500 осіб. Найстарший паломник серед нас був віком 65 років, а наймолодшою була п'ятирічна дівчинка, яка своїм сміхом та оптимізмом всім нам додавала сил у дорозі.
Коли в суботу ввечері ми побачили на обрії куполи Святого Санктуарію, зразу перестали боліти ноги, кудись поділася втома і легке роздратування спекою, а серце переповнила велика подяка Богу і Пречистій Діві Марії за те, що підтримали, допомогли, довели за руку аж до кінця цієї дороги.
У неділю 18 липня відбулася Свята Літургія, у якій ми взяли участь і отримали урочисте благословення.
Хочу виразити глибоку вдячність отцю-єпископу Станіславу Широкорадюку за прекрасні конференції, в яких він просто і доступно доносив до нас Слово Боже, а також за хресну дорогу, тема якої була: "Життя священика". Протягом цих п'яти днів дороги своєю поведінкою, добротою та простотою, він всім нам подавав дуже гарний приклад життя правдивого християнина і, до речі, обіцяв на наступний рік взяти участь у паломництві.
Кожен з нас у підсвідомості запитував себе: "Навіщо я тут?"... Але у кожного з нас в серці був певний намір: може це було прохання, може перепрошення, а може подяка. І як сказав отець-єпископ: "Є такі моменти коли насправді нелегко, бо болять ноги і дуже сильна спека, але Ангели на небі рахують кожен наш крок і супроводжують нас на цій дорозі."
Відчуття, які переповнюють, коли ти стаєш на коліна перед Чудотворною іконою неможливо передати словами. Хоча б один раз у житті це варто відчути серцем...
В., учасниця паломництва
назад
НОВИНИ
Спогади про літо
Слава Ісусу Христу!
Хочу поділитися з вами враженнями після табору з Мукачівською молоддю в смт. Буштино. Сама дорога вже була веселою, звичайно ми помолилися до св. Христофора за добру дорогу. А потім веселились, адже на один автобус нас було 40 людей було тісно, та ніхто й не помітив.
Коли ми приїхали в табір нам там вже відразу сподобалось. Ми повечеряли і розподілились хто де буде спати. На наступний день нас розділили на 6 груп і кожна група кожного дня мала певне завдання. Керівниками груп були старші діти, я була керівником 1-ї групи. Ми робили газети цілою групою, наша газета називалась "Краплина Божої ласки".
Кожного дня була зарядка та нам не доводилось її проводити адже з нами був о. Петро запропонував бігати до річки. Вона не була близько та й недалеко. Коли ми ледве до-бігали до неї, то обливались, бризкались водою. Звичайно, цілим табором ми два рази йшли на річку. Було дуже весело. Навіть с.Лідія та о. Петро були мокрі від води. Був також цікавий момент табору, коли старші всю ніч не спали й мішали молодшим. На наступний день ми зрозуміли, що заважали також сестрам спати і на ранок це відчули, коли самі робили зарядку цілих 15 хвилин. На перший погляд що це 15 хв. І все ж таки спробуйте провести зарядку, коли цілу ніч не спали. Ми ледве руки підняли. Та потім попросили пробачення у сестри Лідії. Вона нас пробачила, адже колись теж була такою як ми. Звичайно, наступної ночі ми теж не спали та вже були тихо.
Ми проводили різні конкурси. Навіть двічі була дискотека, за що ми вдячні с. Лідії. Дискотека була після ватри. Наші поварки т. Наташа та т. Катя дуже гарно все для вогнища підготували. Кожного дня у нас була св. Меса. Було дуже гарно і класно. Ми дуже вдячні за літній табір с. Лідії, с. Савії, нашим поваркам, які для нас дуже класно й смачно готували та особлива подяка о. Петру, який дуже нас веселив щоразу. Дякуємо вам дуже, чекаємо на наступний табір.
Описати звичайно враження не можливо, адже то треба було там бути. Одного дня ми пішли на футбольне поле і мали багато розважальних конкурсів, потім прийшли до табору і конкурси продовжувались. Наступног дня ми з с.Савією плели з бісеру підвіски та ангеликів, нам було дуже весело. Дуже шкода, що було це лише кілька днів.
Юля Кравчук, Мукачево
назад
НОВИНИ
23-річне служіння на Закарпатті
Отець Петро Казимир Жарковський OFM прибув на Закарпаття у 1987 році молодим францисканцем. Він був першим священиком-місіонером, після якого прибули інші священики з Угорщини, Словаччини, Німеччини, Польщі.
Після 23 років служіння на Закарпатті у серпні він отримав призначення на нове місце, можна сказати на свою рідну землю, щоб і далі продовжував служити Господу Богу.
- Слава Ісусу Христу. Отче, розкажіть трохи про себе для наших читачів. Як ви потрапили на Закарпаття?
- У 1986 році в Ризі (Латвія) я був висвячений на священика і на один рік мене призначив кардинал Юліан Вайводс бути там помічником декана в Ілуксте. Але одразу після нового року уже в 1987 році кардинал звернувся до мене і сказав, що є дуже величезна потреба євангелізації у Закарпатті і чи я був би згідний поїхати на місію в той регіон.
Це західна частина України, але оскільки я народився у центральній, то для мене Закарпаття було так як "за границею", десь там далеко і я не знав взагалі, які там є традиції, мови. Але я сказав, що звичайно, як є потреба то я йду туди, де потрібно. І я прийняв це направлення в Закарпатську область до монсеньйора Йожефа Чатія, тодішнього адміністратора Закарпаття. Він прийняв мене з великою обережністю, бо остерігався, що я прийшов із Радянського Союзу. А потім мені сам сказав, що перші дні дуже переживав. Ще пізніше був дуже щасливий і говорив: "якби ще таких 5 священиків, то Закарпаття було б духовно відновлене".
- Приїхавши на Закарпаття, що ви знайшли тут?
- Коли я прийшов сюди, то знайшов таке положення, що половина церков були закриті. А найголовніше те, що не було священиків. Тут було тільки декілька священиків, всі похилого віку. Це був час "Перебудови", тобто духовної відлиги. За кордон ще не дозволялося їхати, але отець Чаті, скрізь посилав мене шукати священиків, бо тут була "катастрофа". Половина області, можна сказати, була духовно паралізована. Тоді я поїхав у Литву, шукаючи священиків та звертаючись до єпископів. Всі відповідали, що і в нас велика потреба у священиках і не можемо відразу допомогти. Аж у 1988 році з'явилася можливість поїхати за кордон в пошуках священнослужителів.
- А коли Ви приїхали на Закарпаття?
- 28 липня 1987 році я звершив свою першу Служба Божу у Середньому. Адміністратор о. Йожеф Чаті призначив мене на всі слав'яномовні парафії, оскільки я знав польську, українську і російську мови та інтенсивно вчив угорську. Ходив до вчительки у Мукачеві до Коті-нині, поступово навчився читати і вже вечорами, тут в Мукачеві, я допомагав адміністратору проводити угорські Служби. Ще не розуміючи ані слова, навчився читати. У цей час в Ужгороді помирає священик Товт, він жив у Берегові і доїжджав в Ужгород та Перечин. Тоді о. Чаті просив мене, щоб хоча б тимчасово я обслуговував Ужгород, де мені довелось служити по-угорськи.
Коли у 1988 році відкрилися кордони Радянського Союзу, то я поїхав у Будапешт до кардинала Пашкаї і сказав йому, що від Мукачева до Рахова католицьке життя майже
паралізоване: у Виноградові був один старенький священик, у Берегові - отець Ланський, що вже лише лежав. Крім цього ще був отець Гудра в Сваляві, Хусті, Солотвині, Усть-Чорній, але він також вже був старенький, Карої - в Косині. Це все, більше нікого не було. Я говорив кардиналу Пашкаї, що у нас важке становище, нема ні угорських, ні словацьких священиків. Саме в цей час товарищ Яковлєв (секретар ЦК Партії) був в Будапешті і на одній із зустрічей запросив кардинала Пашкаї: "Прийдіть, подивіться у нас в Закарпатті є угорці". Отож кардинал скористався цією можливістю, приїхав у 1989 році, де з моєю допомогою ми об'їздили все Закарпаття.
В Мукачеві, коли ми сиділи за вечерею разом з о. Чатієм, кардинал сказав, що повернувшись в Угорщину буде шукати священиків, щоб послати їх сюди. І скерував сюди 5 священиків: троє францисканців, між ними о. Антал Майнек OFM, один домініканець о. Корнел ОР і єзуїт о. Бейло CJ. За призначенням адміністратора о. Корнел допомагав тут у Мукачеві, о. Бейло - у Рахові, а францисканці - у Виноградові. Потім я неодноразово їздив у Словаччину, шукаючи священиків. Згодом приїхали 2 священики-лазаристи і 3 монахині словачки.
У цьому ж 1989 році нам повернули більшість храмів: у Сторожниці, де був склад, там було все розбите; у Глибокому (там був музей). У Гуті був склад. Із храму вежу збили і от ми почали всі ремонти...
- Тяжко відавала держава храми?
- Перший - у Сторожниці - було важко повернути. Ми добивалися, а вже через два місяці віддали. Повернули нам у Клячанові, Глибокому, Гуті, Тур'ї Реметі. Згодом пощастило повернути католицькі храми в інших районах Закарпаття: Виноградівський монастир і там далі... Ну і так ми почали потроху ставати на ноги.
Оскільки для мене був важливим кожний вірник чи то угорець, чи то німець, чи то словак, бо я дійсно мав відкрите серце, то о. Чаті послав мене і на німецьку Службу Божу у Павшино, бо там теж не було священика. Я теж лише навчився по-німецьки читати і так відправляв Євхаристію. Абсолютно не було проблем, на якій мові треба було на такій відправляв. Спочатку взагалі по-латинськи відправляв...
- Знаємо, що о. Чаті прагнув створити спільноту між священиками-місіонерами, щоб вони зустрічалися та вирішували проблеми. Чи були такі зустрічі? Як це відбувалось?
- Щоби пізнавати один одного, вирішувати насущні проблеми, вже від самого початку ми робили такі зустрічі. У 1991 році, коли Україна стала незалежною, був визначений архієпископ Антоніо Франко нунцієм для України. Оскільки на Закарпатті було знищено духовні структури, то архиєпископ взяв на себе уряд адміністратора Закарпаття. І вже тоді нунцій зустрічався з нами систематично. Ці зустрічі були в основному в Мукачеві, деколи були і в Середньому, в Ужгороді в Катехитичному Центрі, який лише починав будуватися. В 2000 році закінчилось будівництво і відбулося посвячення монастиря сестер в Ужгороді та Катехитичного Центру, а потім ще збудували соціальний центр.
- Де саме Ви вели душпастирську діяльність у Закарпатті?
- Ще в той час я обслуговував від Великого Березного до Довгого всі слав'яномовні парафії і допомагав на угорських в Ужгороді й Мукачеві.
На допомогу прийшли отці-лазаристи зі Словаччини та взяли в опіку парафії в Довгому і Перечині. Поступово Бог благословляв Закарпаття і приходило більше священиків. Якщо так подивитися назад, то ці 23 роки мого служіння, що проминули на Закарпатті, були найбільш продуктивними у моєму житті. Я нічуть не жалію... Згадую, коли кардинал Вайводс попросив мене їхати на Закарпаття, я прийняв це, бо з великою радістю йшов на місії, бо бачив, яка величезна була потреба. На власні очі я побачив як люди чекали священика, як прагнули чути Слово Боже, приймати Святі Таїнства і т.д.
За ці 23 роки помітно відбулися зміни: побудувалося та відремонтувалося багато храмів. Звичайно тут не приписуємо і не клеїмо медалі в ніякий спосіб в жодному разі собі. Я вдячний Богові, бо це Бог керував так, що знаходив я людей, які співпрацювали, допомагали в ремонті, знаходилися й багатші люди, які фінансували... Я дуже вдячний всім, всім, всім, які в будь-який спосіб допомагали, співпрацювали в цій справі... У Клячанові якраз минуло 20 років з того часу, як ми посвятили обновлений храм і зараз було зроблено капітальний ремонт з нагоди Ювілею.
У свій час нунцій Антоніо Франко призначив мене генеральним вікарієм, щоб допомагати єпископу Анталу Майнеку. Тож я виконував всі ті функції - керівництво Карітасом, участь на семінарах по екології, налагодження зв'язків з державними структурами. Все, що єпископ доручав, я старався виконувати на благо Церкви... І Закарпаття стало для мене Батьківщиною. Хоча я народився в Центральній Україні, у Вінницькій області, але перші роки моєї праці провів тут і вже дуже багато знайомих людей і всі для мене просто стали як родина.
- Як Ви думаєте, в якому напрямку має розвиватися дієцезія в майбутньому?
- Я думаю, що вже досить добре налагоджені церковні структури, гарно все працює - і харитативні структури, і відносини з іншими церквами, і храми майже всі до порядку доведені. Думаю, що зараз вже треба лише так "глибоко орати" і працювати так духовно, пасторально, щоб огорнути духовною турботою всіх, починаючи від маленьких діточок в дитячих садках і закінчуючи старенькими людьми. Особливо необхідна праця з молоддю та з молодими сім'ями, створюючи в родинах атмосферу Домашньої Церкви. Дуже потрібна катехиза для старших осіб, бо часто саме вони мають лише традиційну уяву про церкву, що це як бюро, в яке можна прийти повінчатися, охреститися й похоронити і все... Отже потрібно глибоко "почати орати", бо ми до тепер "утримувалися на поверхні" - будували, ремонтували все, а це займало дуже багато часу. Зараз треба більше працювати духовно: реколекції робити для молоді, а особливо для сімей, на них найбільше потрібно ставити акцент, бо це колиска, в якій формуються нові покликання. Якщо скажемо, що ми, старші, виросли в теоретичному атеїзмі, бо всюди в школах говорили, що Бога нема, то в цьому я вбачав ворога-диявол спереду. Але на Заході вже розвинувся практичний атеїзм - це практичний матеріалізм, який заглушає в людині все. Їй вже не треба Бога, бо вона має всі матеріальні блага, вона вже не знає, що їй ще потрібно, а вже не потрібно Бога. Це довело до такої великої кризи, що не має духовних покликань. А чому?... Бо нема родин взагалі... бо в них така тенденція, що можна жити собі до 40 - 50 років для себе з ким хочеш, як хочеш, де хочеш і т.д...., а потім вже вони починають "чухатися за голову", бо вже приходить старість, а тут ні дітей, ні сім'ї, нічого. Це ворог-диявол ззаду.
Тому тепер бачимо, які великі гроші вони платять, щоб з України купити дитину або адаптувати, навіть і каліку, будь-яку лиш би її мати... Якщо не має сім'ї, то не має ніякого майбутнього в країні. І це величезна криза у країнах Західної Європи, що майже всі монастирі закриваються, храми ще так собі на плаву тримаються, але вже в більшості світські люди заміняють священиків. Діти західної культури не бачать майбутнє без комп'ютера. Хоча вони ще не сформовані, не розуміють, що там дивитися, що там хочуть шукати, але вже хочуть мати комп'ютер і батьки вилазять із шкури, щоб дітям забезпечити комп'ютер, автомобіль і т. д.
Я собі так думав, що напевно Бог особливо нас благословляє, що звідси з України буде багато молодих покликань юнаків та дівчат, готових іти на місії у різні країни. І йдуть. Наприклад, з нашої української провінції францисканського ордену брати вже працюють у Німеччині, в Англії, навіть в Австрії, в Італії. Йдуть на місії, бо ті провінції просять нашого отця-провінціала, що дайте нам священиків, бо в нас нема кому працювати. І ті священики, котрі вивчили німецьку чи італійську, йдуть працювати в західні країни, але така потреба звичайно є всюди. Так як пише Євангеліє "жнива великі, а робітників мало". Але це "мало" означає не лише кількість, але найголовніше якість.
Священик, який не має у собі великої ревності служіння Богу й людям, то це катастрофа. Це він себе і других мучить. Священик мусить мати порив, щоби мати велику радість, що він служить Церкві, що він потрібний людям, що люди чекають його всюди. Власне це люди відчувають, що ти для них служиш, а не люди мають служити тобі. "Жнива великі, а працівників мало" - над цим потрібно постійно задумуватися і щиро молитися, щоб формувати молодих людей в духовному покликанні. Якщо молода людина не має ясної мети, для чого він іде у семінарію чи монастир, то краще відразу залишити не свою дорогу, чим потім і так відійде вже як священик, але це вже буде подія скандальна та проблематична.
Ще 10 років тому назад був помітний великий порив до священства, до монашества. Навіть з середнянської парафії, з чого я дуже радий і щасливий, що вже бачу плоди своєї праці, вже є троє до священицького життя, сестер-монахинь мабуть є шість. З інших парафій також. А тепер вже чим далі, то ми спостерігаємо ситуацію, коли дуже знижується покликання до священства у нас на Закарпатті і вцілому в Україні.
- Отче, ще мало про майбутнє. Чи можете ще кілька слів сказати про Ваше нове призначення, яке Вас зобов'язує залишити Закарпаття, а кличе служити іншим.
- Я бачу в цьому лише Боже Провидіння. У цьому є Божа воля. Господь деколи так діє, що ми не знаємо чому і для чого. Ми шукаємо якусь логіку в тому і не знаходимо її, а Бог все знає. Я думаю, якщо Бог через наших настоятелів, через отця провінціала, через єпископів так діє, то це має якусь мету. Її треба тільки вміти прийняти.
Я завжди кажу їм, що ми повинні прийняти волю Божу, хоча ми і не знаємо для чого. Так як Пречиста Діва Марія сказала "Fiat" - "нехай так станеться", але сама не знала, що далі буде. Так само як святий Йосип і Діва Марія втікали до Єгипту, а не знали чому? Чому Бог не охоронив яким-небудь іншим способом Свого Сина перед Іродом. Але вони не роздумували над тим, а йшли як було їм сказано. Згадаймо Авраама, який чекав так довго сина і в кінці кінців в старості Бог дає йому сина і тут же робить перевірку, випробовує його віру і він був готовий. Взяв ніж, дрова та сина і йшли на гору скласти жертву. Бог не раз робить нам екзамен і ми не знаємо чому - Бог знає. Тому я завжди говорю людям: "Ви не повинні прив'язуватися до священика, який би він не був добрий". І священик не повинен так прив'язуватись до парафії, щоб аж прикипіти як та труба, що вже не можна відкрутити. Апостол повинен іти вперед, вперед, вперед. Ми зараз також можемо запитати, а чому Ісус прожив лише 33 роки. Міг більше прожити, міг набагато більше зробити. Але так мало бути. Звичайно, по-людськи мені важко. Подивишся на тих всіх людей, яких обслуговуєш і дуже важко прощатися. Але це прощання водночас і подяка їм і Богу за спільно прожиті роки, за співпрацю, за все...
Я буду дуже щасливий, якщо Закарпаття і надалі духовно процвітатиме. Святе Письмо подібно говорить "один сіє, другий поливає, третій збирає урожай". Ми маємо працювати, а Бог дає урожай. Я повторюю, що буду радий, щоб тут все розвивалося. І на кінець, скажу, що я гордий відхожу з тим, що я нікому нічого не заборгував, окрім своєї любові Богу.
Мені, слава Богу, вдалось нав'язати добрі контакти з греко-католиками, з реформатами, з православними і в Середньому, і в Ключарках, і в Клячанові. І я не йду з тяжким серцем, що хтось там ображається чи що.
- А так з практичної сторони там туди де ви йдете, які нові завдання для вас?
Поки-що я йду туди як настоятель монастиря та парох парафії і ще там три філіали. Шепетівка - гарна парафія, з гарними традиціями: процесії відбуваються, у першу неділю - адорація після Служби і багато інших. Можна сказати, що я додому повертаюся.
Тут на Закарпатті трохи інші традиції, але я також старався і ці пізнати та полюбити, а там більш такі глибші християнські традиції на традиційній польській основі. Я був там тепер на відпусті. Люди там приємні, а у нашому монастирі також будуть проживати кандидати, які хочуть поступати до францисканського ордену. Буде нас троє: один - магістр, який буде ними займатись, а другий - вікарій, який буде допомагати у душпастирстві на парафіях. Бог має свої плани.
розмову вів Бунда Саболч фото: архів газети «Світло»
назад
НОВИНИ
Хвилюючий день
У мальовниче місто між горами, в Рахів, рік тому назад був направлений на практику молодий диякон Шандор Манкович. Із зацікавленістю спостерігаючи за роботою свого наставника о. Ласло Микуляка, майбутній священник набирався досвіду. Допомагав молоді,
бравши участь у Різдвяній виставі про народження Ісуса Христа, та у підготовці різних свят,
які проводилися на парафії.
Минув рік. І от настав хвилюючий день, коли Шандора Манковича висвятили в сан священника, який присвятив своє життя служіню Богу. Підтримати о. Шандора приїхали на святкову месу вірники Рахівської парафії. Урочистість меси наповнило наші серця Божою благодаттю. Ми щиро раді були вітати о.Шандора. І от несподіванка. Рішенням Єпископа Антал Майнека о. Шандор направлений у Рахів. Радісною усмішкою і щирим серцем ми зустріли о. Шандора. На перших своїх службах Рахівської парафії він дав нам своє благословення, а ми в свою чергу побажали йому здорв’я, щастя, досягти високого рівня у своїй благородній і такій потрібній людям праці.
В добру путь отець Шандор!
Елла Сойка та Брігітта Штефуряк м. Рахів
назад
Н А Ш І І М Е Н И Н Н И К И
Щиросердечне вітання з нагоди 10-тої річниці висвячення о. Роберту Новаку
шлють вірники парафії Пресвятої Трійці с. Драчино.
Дорогий Отче, вітаємо вас з річницею свячень і за одне щиро дякуємо Богу за Вас, за те,
що протягом останніх років Ви були небайдужі до нас і відгукнулися на наше бажання відновити звичаї і традиції села.
Більше того, завдяки Вам ми щонеділі маємо Службу Божу, наша парафія офіційно зареєстрована, вівтарний образ повернуто до каплиці, хоча і орендованої...
але віримо що ця справа розгорнеться у більших обсягах і колись
ми зможемо увійти у власний храм.
А Вам о. Роберт, бажаємо Божої благодаті, заступництва Діви Марії.
Хай ваше "ТАК", сказане Богові, міцніє з кожний роком, а Святий Дух надихає
на віддане служіння Богу та людям, яким Ви несете благу вістку,
яким Ви є добрим прикладом подолання труднощів і допомагає Вам впевнено йти дорогою до Небесного Царства.
Спаси Вас Боже!
У цей рік, присвячений священству,
вірники римсько-католицької парафії смт. Середнє, вітають
всіх священників Мукачівської Дієцезії,
а в особливий спосіб
о. ПЕТРА, о. АМБРОЗІЯ, о. РОДЖЕРА, о. БЕНЕДИКТА.
Бажаємо Вам, дорогі отці,
рясного Божого благословення,
наснаги в душпастирській праці,
всіх дарів Духа Святого!
Щиро дякуємо Вам за Вашу невтомну працю,
за проголошуване Боже слово,
за турботу і піклування про прихожан,
особливо хворих.
Окремими словами хочемо привітати
о. РОДЖЕРА з 25-річним ювілеєм священства (27квітня)!
Хай Воскреслий Христос зміцнює Вас в апостольському служінні
і веде дорогою до святості,
Святий Дух дає відвагу йти назустріч викликам нашого часу
й нести людям благодать, доброту й любов нашого Спасителя,
щоби проповідуване Вами Євангеліє
із зрозумінням і силою доходило до всіх людей, їхніх сердець,
а Матінка Божа хай завжди оберігає і підтримує Вас.
Міцного здоров'я, всілякого добра - на многії літа!
назад
Розарій до св. Терезки від Дитятка Ісуса
В ім'я Отця...
На початку:
О св. Терезо, ти заслужила собі, що тебе вибрано за покровительку цілого світу. Пригадай собі щире гаряче бажання, яке ти під час свого земного життя виплекала в душі, що ти бажала би Хрест Христовий розширяти по всіх частинах світу і проповідувати Євангеліє до кінця віків. Просимо тебе, візьми після своєї обітниці під свою охорону всіх священиків, місіонерів, цілу святу вселенську Церкву. Амінь.
На 3 зернятках:
1. Боже мій! Вірю в тебе, бо Ти є Правда вічна.
2. Боже мій! Надіюся не Тебе, бо Ти є наше безконечне Милосердя.
3. Боже мій! Люблю Тебе, бо Ти є Добро найсвятіше.
На великих зернятках:
Слава Отцю...
На малих зернятках:
Свята Терезо, покровителько місіонерів, молися за нас. (10 р.)
Закінчення:
Найласкавіший Господи, Ісусе Христе, який ціною Своєї Найсвятішої Крові відкупив світ, поглянь ласкаво на бідний людський рід, значна частина котрого потопає в темноті блудів, знаходиться у тіні смерті. Дай, щоб Світло правдиво засіяло над всіма людьми. Збільши, Господи, число робітників Твоєї Євангелії. Розшири і благослови Своєю ласкою їхню ревність і працю, щоб через них пізнали Тебе, і всі невірні навернулися до Тебе, Творця і Спасителя свого.
Амінь.
Молитва хлопців до Діви Марії за дівчат
Діво Маріє! Довіряємо Тобі наших дівчат. За них хочемо молитися та випрошувати Твою допомогу. Допоможи їм і нам розпізнавати Божу волю у всьому, щоб ми були взаємною допомогою у виконанні своїх завдань. Щоб дарами, котрі дав нам Творець, ми взаємно допомагали посвятитись.
Просимо Тебе, Ти формуй їх, Ти їх виховуй! Навчи їх щирої та простої віри в Бога. Навчи їх добре молитись, щоб радо слухали Слово Боже та щоб роздумували над ним. Нехай у цьому будуть нам підбадьоренням. Дай, щоб відповідально готувалися до свого високого завдання у подружжі та родині - бути добрими дружинами і матерями. Допоможи їм зрозуміти важливість цього послання. Дай, щоб не прагнули іншої слави, ніж тої, котру отримають від Бога за свою вірність, що будуть добрими дружинами і святими матерями.
Просимо Тебе, Діво Маріє, навчи їх скромній поведінці. Щоб усвідомили, що не зовнішня краса, але прихований внутрішній і недоторканий дух скромності і покори є милим Богу і нам. Нехай своїми скромними і доброчесними словами, поглядами, поведінкою, вбранням допомагають і нам у боротьбі за чистоту.
Допоможи нашим сестрам, щоб гордилися за свою жіночу гідність, котра анітрохи не менша, ніж гідність чоловіча. Нехай не хочуть пристосовуватись до нас у зовнішніх виявах: силою, словами, вбранням... Нехай тільки залишаться тим слабшим, але лагідним, ніжним жіночим поколінням, якому ми саме за ці властивості віддаємо пошану. Допоможи їм, щоб у фальшивому старанні сподобатись хлопцеві, не зробили щось, що було б нижче їхньої жіночої гідності, котра є віддзеркаленням Твоєї гідності.
Просимо за тих, котрі відчувають у собі покликання до посвяченого життя. Допоможи їм сказати своє Fiat - Нехай так буде.
Твоїй охороні довіряємо, Свята Богородице, всіх наших дівчат. Амінь.
Молитва дівчат до Діви Марії за хлопців
Діво Маріє, Тобі довірив Небесний Отець свого єдинородного Сина. Ти його виховала, формувала. Хлопчик Ісус є Твоїм Сином. Просимо Тебе, сформуй з наших хлопців справжні зразки хлопчика Ісуса, щоб були сповнені доброти, любові, ніжності, мудрості, чистоти і святості. Знаємо, що коли вони будуть такими, якими мають бути згідно волі Божої, то і ми легше і вірніше виконаємо своє послання.
Небесна Мати, довіряємо Тобі всіх хлопців у нашій парафії, у нашій дієцезії та всій Україні. Просимо Тебе, випроси їм у Свого Сина благодать живої, впевненої віри. Щоб були чоловіками віри, щоб їхня віра була непохитною, щоб колись вони стали для нас опорою.
Маріє, допомагай нашим хлопцям завжди, щоб у всьому шанували голос своєї свідомості. Допоможи їм зрозуміти, що любов базується на повазі до іншої особи, у пожертвуванні собою задля добра любимої особи аж до крайньої міри. Допоможи їм позбутися всіх видів егоїзму. Допоможи їм зрозуміти, що істинне щастя є в любові, котра терпелива, лагідна; котра не заздрить, не чваниться, не надимається; котра не робить негідне, не шукає власної користі, не гнівається. У любові, котра в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
Діво Маріє, довіряємо Тобі тих, кого Твій Син кличе стати священиками та монахами. Випроси їм великодушне серце, щоб горіли прагненням спасати душі. Хочемо їх супроводжувати своїми молитвами та жертвами. Як будемо колись стояти над колискою своїх дітей, хочемо особливо думати про це: "Жнива великі, а робітників мало". Було б великою благодаттю, якби хоча б деякі з на могли колись бути матерями священиків.
Маріє, будь Матір'ю та Вчителькою наших хлопців. Амінь.
МОЛИТВА ГОСПОДНЯ
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні й прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
АНГЕЛЬСЬКЕ ПРИВІТАННЯ
Радуйся, Маріє, Благодаті повна! Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками й благословенний плід лона Твого, Ісус.
Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.
Молитва на Рік Священства
За заступництвом покровителя священиків
святго Йоана Марія Віаннея Господи Ісусе, Ти благоволив дати Церкві, через святого Йоана Марію Віаннея, живий образ самого себе й уособлення Твоєї пастирської любові. Допоможи нам, щоб ми, супроводжувані ним і підтримувані його прикладом, добре пережили цей Рік Священства.
Вчини, щоб ми змогли навчитися у Святого Настоятеля з Арса, як нам знайти радість тривалого перебування перед Пресвятим Таїнством; що Твоє Слово, яке нас навчає, – просте і повсякденне; з якою ніжністю Твоя любов приймає розкаяних грішників; як утішає віддавати себе, з повною довірою, Твоїй Пресвятій Непорочній Матері; що, чуваючи, необхідно боротися проти лукавого. Амінь.
Молитва св. Терези від Дитятка Ісуса
О Ісусе, предвічний Первосвященику!
Своїх пастирів, які щоденно торкаються Твого Пресвятого Тіла, збережи в оселі Свого Пресвятого Серця, звідкіля їх ніхто не спровадить на дорогу відступництва. Збережи чистими їхні руки, помазані святим Миром; збережи праведними їхні уста, зволожені Твоєю Дорогоцінною Кров’ю; збережи щирими їхні серця, позначені найвищою печаттю Твого священства. Наділи їх духовною силою служити Тобі в любові та вірності, благослови їхню працю рясними плодами і подаруй їм вінець вічної лави. Амінь.
ДУХОВНЕ ПРИЙНЯТТЯ (усиновлення)ЗАЧАТОЇ ДИТИНИ
«Духовно усинови зачату дитину, щоб спасти її від убивства. Вона кличе про поміч також до тебе».
Духовне прийняття зачатої дитини – це твоя молитва в обороні невідомої дитини, для якої існує загроза вбив¬ства в утробі матері – аборт. Це молитва за дитя, чиє ім’я знає лише Бог.
Молитва ця триває 9 місяців і полягає в щоденному роздумуванні та молитві однієї таємниці Розарію (один “Отче наш...”, десять “Радуйся, Маріє...”, один “Слава Отцю...”), а також такої молитви:
Господи Ісусе!
Через заступництво
Твоєї Матері, Марії,
Яка породила Тебе з любов’ю,
а також за заступництвом св. Йосифа,
котрий піклувався про Тебе після народження,
прошу Тебе за це зачате дитя, яке духовно приймаю
і якому загрожує небезпека вбивства.
Прошу, дай його батькам любов і відвагу,
щоб стерегли його життя, яке Ти Сам йому дав.
Амінь.
Можна також ще додати добровільну постанову, наприклад, частіше сповідатися й приймати святе Прича¬стя; постити на хлібі й воді; допомагати нужденним особам.
Духовне усиновлення зачатої дитини розпочинаєть¬ся обітницею, яка складається в церкві або вдома перед хрестом чи іконою, і має такий зміст:
Пресвята Діво Богородице Маріє, всі ангели та святі!
Прагнучи нести допомогу ненародженим дітям, міцно постановляю і обіцяю, що від сьогодні беру в духовне усиновлення одну дитину, чиє ім’я знає тільки Бог.
Хочу протягом 9 місяців щоденно молитися про порятунок її життя, а також про справедливе й закон¬не життя після народження.
назад
ЗАХИСТІМО ЖИТТЯ!



Ця дитина дарує свій сміх, свою радість батькам. їй цікава і квітка і бджілка... Але мільйони дітей не мають цього шансу, бо є люди, які вирішують: жити цим дітям чи загинути.
Тобі кажуть, що аборт — це звична операція переривання вагітності. Але тобі не говорять, що насправді аборт — умисне вбивство дитини, яка вже живе у лоні матері і через декілька місяців вперше гляне на світ, який тобі пощастило побачити.
Тобі кажуть, що контрацепція — це спосіб уникнути аборту. Але мовчать про абортивну дію більшості контрацептивних препаратів, таких як:
Постинор, Три-Регол, Діане-35, Мерсилон, Новінет, Марвелон, Тризистон, Регулон, Триквилар, Овидон, Еротекс та багато інших.
НЕ ВБИВАЙ!

Нове життя безцінне вже від самого початку!
Зачаття. У хвилину зачаття є усі елементи, які творять нову людину. Яйцеклітина і сперматозоїд, зливаючись, утворюють малесенький людський організм вагою лише 0,00000015 г. Цієї миті вже визначено, якого кольору будуть очі дитини, який зріст вона матиме, до яких хвороб буде схильна; визначаються звички, її таланти і уподобання.
18-й день. Починає битися крихітне серце дитини, ще задовго перед тим, як про це дізнається її мама.
4-й тиждень. Зі швидкістю 140-150 ударів на хвилину серце жене кров по тілу дитини завдовжки всього 6 мм. Вона вже має зачатки очей, спинного мозку, нервової системи, легень, шлунку, кишківника.
6-й тиждень. У цей час можна зафіксувати перші імпульси головного мозку. Зараз дитина починає рухатися на 12 тижнів раніше тієї миті, коли мати відчує ці рухи.
8-й тиждень. Усі органи вже сформовані й потребують лише часу і поживних речовин для розвитку. Малюк має пальчики на руках і ногах, може стискати руку в кулачок і навіть гикати. Хоч довжина тіла дитини становить лише 3,5 см.
11-й тиждень. Зараз можна розрізнити індивідуальні риси зовнішності дитини. Вона вміє морщитися, змінювати вираз обличчя і навіть усміхатися. Починає смоктати пальчик.
16-й тиждень. Хоча маленька людина має на зріст всього 14 см, однак вона вже може вільно рухатися у лоні матері, перевертатися, ніби космонавт у космосі. Дитина чує биття серця мами, її голос, який може відрізнити від інших, реагує на звуки іззовні, наприклад музику.
18-й тиждень. Тепер мама відчуває, як в її лоні дитина рухається. Маля активно напружує м'язи і відштовхується від стінок плаценти ручками і ніжками. Йому стає все тісніше.

назад
ОГОЛОШЕННЯ
РУХ ЖИВОГО РОЗАРІЮ ЗАПРОШУЄ НА ДУХОВНУ ОБНОВУ СВОЇХ ЧЛЕНІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ
Запрошуємо також священиків та ченців, оскільки плануємо реєстрацію окремих розарієвих груп у парафіях і членів Живого Розарію. На зустрічі буде багата духовна програма з реєстрацією окремих "роз" та їхніх членів. Якщо ще функціонують старі 15-особові “рози”, просимо їх до зустрічі доповнити свій склад до 20 осіб. А також просимо, щоб кожна парафіяльна спільнота, де культивується молитва Живого Розарію, вислала хоча б одного делегата зі списком членів “рози”.
Духовна віднова відбудеться:
7 – 8 жовтня, Мурафа, Шаргородський район, Вінницька обл.
Римсько-католицька церква Непорочного Зачаття Діви Марії
15 – 16 жовтня, м. Шепетівка, Хмельницька обл.
Римсько-католицька церква Воздвиження Всечесного Хреста, вул. Пліщинська 151
22 – 23 жовтня, м. Ужгород, Закарпатська обл.
Римсько-католицька церква Пресвятої Трійці, вул. Володимирська 76 (район Боздош)
Програма духовної обнови:
18.00 – Радісний Розарій (з роздумами)
19.00 – Служба Божа
20.00 – Конференція про Рух Живого Розарію
20.30 – Перерва
21.30 – Розарій Світла
22.00 – Робота в групах
23.00 – Конференція про Святий Розарій І
24.00 – Скорботний Розарій
00.30 – Адорація Пресвятої Євхаристії
02.30 – Перерва
03.30 – Конференція про Святий Розарій ІІ
04.00 – Славний Розарій
04.45 – Служба Божа
05.45 – Лоретанська літанія до Пресвятої Діви Марії
06.00 – Закінчення
З собою потрібно мати: розарій, записник, ручку, стільчик для сидіння, харчі.
Детальнішу інформацію можна отримати за адресою:
вул. Петефі 46, м. Мукачево, Закарпатська обл. 89600
моб. тел: 8-0503724077 або електронною поштою: taups@mk.uz.ua, Vitalia.ru@mail.ru
"Не бійся, і я тебе не осуджу"
Вихід з болю, що спричинив аборт
У всьому світі багато жінок страждає від тілесних та душевних наслідків аборту, незалежно від того, чи це було їхнє рішення, чи вони зробили аборт не усвідомлюючи наслідків, чи ситуація або інші люди наполягали на аборті. Часто аборт є наслідком недобровільного рішення жінки.
Можливо й Ви належите до тієї більшості жінок, які живуть у тишині, і не говорять про свої страждання, спричинені абортом, бо думають, що тільки у їхньому життя є такий біль, і що цей біль є нормальним. Вони можливо страждають роки, або й десятиліття. Часто тільки через багато років жінка усвідомлює, що причиною її проблем був аборт.
Ви не одна! А біль виліковний. Багато жінок знову можуть жити щасливим, повноцінним життям, хоч мали аборт.
Бог хоче вилікувати кожного. Його милосердя більше за всі гріхи. Він понад усе хоче, щоб його діти жили з Ним в мирі. Наш зв'язок з Ним може не тільки відновитися, а й стати кращим, ніж був коли-небудь.
Тепер є нагода вилікуватися, примиритися. Католицька Церква організовує реколекції для жінок, які мали аборт. Реколекції відбудуться наприкінці вересня протягом трьох днів у реколекційному домі у Синяку. Допомогу нададуть спеціалісти з Угорщини та священики.
Імена та дані тих, хто бажає прийняти участь, ми триматимемо в суворій таємниці. Тому звертатися потрібно не до організаційного відділу, а по наступних приватних телефонах. Тут вам дадуть детальну інформацію.
По-угорськи: 8-096-7800826
По-угорськи або по-українськи: 8-099-0277177
По-українськи: 8-050-1717131
На реколекціях буде переклад на українську мову. Необхідна попередня
реєстрація.
Просимо повідомити про цю можливість членам родини, знайомим, які мали коли-небудь аборт. З великою любов'ю запрошуємо та чекаємо і молодих, і старших жінок.
Молімося за реколекції!
Якщо ви дізналися, що вагітні, а рідні і близькі не підтримують вас; Якщо у вас важке фінансове становище;
Якщо ви не наважуєтеся повідомити рідним про свою вагітність, бо боїтесь осудження;
Які б вагомі причини не були у вас сьогодні, щоб зробити аборт, не поспішайте приймати це рішення. Не вбивайте своєї дитини. Гріх ще ніколи не був вирішенням проблеми.
Зателефонуйте, щоб отримати пораду, підтримку або те, що потребуєте саме зараз. Ми спільно будемо молитися за вашу ситуацію з вірою, що Бог все вирішить якнайкраще.
телефон довіри: 8-066-99-44-032, 8-050-1717131
Pеколекції для жінок, які мали аборт
Можливо й Ви належите до тієї більшості жінок, які живуть у тишині, і бояться говорити про свої страждання, спричинені абортом, бо думають, що тільки у їхньому житті є такий біль. Вони, можливо, страждають роками, не усвідомлюючи, що причиною проблем був аборт.
Ви не одна! А біль виліковний. Багато жінок знову можуть жити щасливим, повноцінним життям, хоч мали аборт.
Бог хоче вилікувати кожного. Його милосердя більше за всі гріхи. Він понад усе хоче, щоб Його діти жили з Ним в мирі. Наш зв'язок з Ним може не тільки відновитися, а й стати кращим, ніж був коли-небудь.
Тепер є нагода вилікуватися, примиритися. Католицька Церква вдруге організовує реколекції для жінок, які мали аборт. Реколекції відбудуться 24-27 червня у реколекційному домі у Синяку. Допомогу нададуть спеціалісти з Угорщини та священики.
Імена та дані тих, хто бажає прийняти участь, ми триматимемо в суворій таємниці.
Звертайтеся за тел: 050-5344323, 050-1717131
e-mail: turbota.ab@gmail.com
Семінар про методи розпізнавання плідності...
16 - 18 квітня 2010 р. в Катехитичному Центрі
м. Ужгород - Боздош вул. Володимирська 76
П'ятниця: з 16:00 до 19:00 к.ч.
Субота: з 9:00 до 19:00 к.ч.
Неділя: з 9:00 до 14:00 к.ч.
Вивчення природних методів "розпізнавання плідності":
- відкриває перед подружжям чудовий світ сімейної освіти;
-сприяє поглибленню взаєморозуміння, взаємо пізнання;
- сприяє встановленню діалогу, що збагачує стосунки;
- дає сім'ї радість планувати зачаття дитини;
- пари, які мають труднощі з зачаттям дитини, можуть максимально підвищити свої шанси,
точно визначивши найкращий час для зачаття в кожному циклі.
До участі запрошуються:
Подружн пари, наречені,
молодь, віком від 15 років
... Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі... (Бут 1:28)
... Бо будуть двоє одним тілом (1 Кор 6:16)
Навчіться жити
згідно з навчанням церкви Христової!
Скажіть контрацептивам і абортам НІ!!!
Всіх, хто бажає взяти участь у семінарі, просимо звернутися для попереднього запису за тел. 099-268-5969
Шановні Читачі!
Нам приємно, що болюча тема абортів та захисту життя схвилювала вас, про що ми дізналися з ваших листів та дзвінків. Тому ми повертаємося до цієї теми і закликаємо вас стояти на захисті життя.
Приймаючи власних дітей ви вже даєте гарний приклад. Але якщо хтось поділиться з вами тим, що боїться прийняти дитинку і має намір зробити аборт, то зробіть все для того, щоб спасти цю душу. Ніколи не засуджуйте цю жінку, а радше вислухайте, підтримайте та спробуйте знайти рішення на захист життя.
Звертайтеся за телефонами довіри, що працюють у нашій церкві:
050-53-44-323, 050-17-17-131 або пишіть на е-mail: turbota.ab@gmail.com
|
назад
СВІДЧЕННЯ
Дитина - це дар Божий
Роздуми над чудово створеним світом постійно нас дивують і наповнюють радістю. Загартовує і тішить все, що бачимо у прекрасному світі природи, та найбільше нас дивує сама людина, для якої цей світ створений. Адже саме вона є вінцем усього творіння Божого. Тому так часто пригадуємо одвічну правду: Бог нас створив з любові, бо Він сам є Любов. Добре розуміємо і довіряємо вченню Церкви про те, що Бог нас створив для вічного щастя і цілком природно, коли кожна людина Його прагне і живе у постійному пошуку Бога. Добрий Господь дає нам чудову нагоду відчути себе щасливими ще тут - на дорозі до вічного щастя, тобто у земному житті. Досягнути його дуже просто, якщо навчишся любити Бога і ближнього - тобто виконувати заповідь любові, яка спонукає людину постійно триматись дороги, що веде до вічного щастя. Цей шлях найпевніший, бо тут ми постійно відчуваємо Божу руку, яка нас провадить і дає силу й здатність бачити сенс життя. Це любов, яка дозволяє приймати з радістю кожне почате людське життя, чудо благородності і святості материнства. Але, на жаль, існує у житті і таке слово, як "аборт", що означає "померти до народження".
Саме за ненароджених дітей ми молилися Хресну дорогу 25 березня цього року у свято Благовіщення у римсько-католицькій церкві Зіслання Святого Духа у с. Довгому, що на Іршавщині. Кожна молода мати, яка читала молитву, думаю, розуміла, що дитина - це найкраща наша інвестиція. Це наше прагнення до покращення життя, світу, нас самих. Це головне природне покликання нашого єства. Занедбати цю "інвестицію" - означає розминутися з ціллю життя батьків.
Під час читання кожного стояння хресної дороги до вівтаря підходила дитинка, віком від трьох до шести років, несучи в руках запалену свічку, яку поклала до тернового вінка. Ця свічка символізувала вдячність за подароване їй Богом життя і знаком збереження одного зародку, що знаходиться у небезпеці.
Перед читанням молитви її учасники склали святкові обіцянки духовної адаптації однієї зачатої дитини, ім'я якої знає тільки Бог. Протягом 9-ти місяців вони будуть продовжувати молитися.
Хресна дорога про абортованих дітей - це крик болю душі ненародженого маляти, вже приреченого на смерть, що дуже хоче жити, любити, побачити і обійняти. Посміхнутися до своїх батьків. І просто прагне світла Божої любові. Читати цю молитву неможливо без глибокого сприйняття змісту кожного слова, котре промовляє до матері дитинка, що живе в її утробі. Хресна дорога ненародженої дитини - це діалог немовляти з матір'ю, яка прагне зробити аборт, бо це "незапланована" дитина. Ця маленька людська істота знає, що "мама вирішила зробити щось страшне... мені теж присуджено смертний вирок..."
Під час читання молитви перед вівтарем стояла дівчинка, пишно вбрана у білій сукні, і читала ліричні рядки, які промовляли, мов через призму дихання ненародженого немовляти, благаючи допомоги у рідної матусеньки, щоб з'явитися на світ Божий. Читаючи хресну дорогу, порівнюючи чи ототожнюючи її з життям Ісуса, Його хресною дорогою, мимоволі кожен вірник, а особливо матері, змогли усвідомити прагнення жити кожної маленької істоти, яка думає: "а якщо моя мама більше не буде мене любити і задумає мене позбутись?"
Хресна дорога - це міркування, розвиток і диференціація ембріона, який є людською особою і просить Ісуса: "Христе! Предвічни Сину Отця, будь зі мною на моїй хресній дорозі, хоч такій короткій, але страшній, і навчи пробачати тим найріднішим - моїм батькам."
Після читання хресної дороги, можливо, не одна мати чи сімейна пара замислиться над своїм основним покликанням. Людська істота у материнському лоні набагато невинніша, ніж це можна собі уявити, вона слабка і безборонна, не може голосом виразити протесту, а передусім цілком залежна від опіки і турботи матері. Тому намагання поліпшити свою ситуацію через вбивство беззахисного - це найнегідніший вчинок.
Я була також учасницею молитви і разом з іншими пережила біль ненародженої дитинки, її благання і прагнення життя. Ділюся з вами цими переживаннями, тому, що переконана: Ісус хоче, щоб кожен пізнав Його безмежну любов так само явно, як ми відчуваємо сонячне світло або краплі весняного дощу. Ми занурені у Його любов, і віримо, що Ісус пішов на хрест заради нашого життя, яке подароване Ним.
Ісусе, прошу Тебе, дай батькам відвагу, щоб своїй дитині дали життя, котре Ти сам їй призначив.
Ірина Фірка, с. Довге
Все по черзі...
Я згодна спасати китів. Боротись за навколишнє середовище. Я навіть готова захищати яких-небудь птахів від повного зникнення. Я запишуся у товариство захисту тварин і візьму кинутих кошенят. А, якщо потрібно, то цуценят.
Я захищатиму історичні і культурні пам'ятки. Підтримаю молодь і не забуду пенсіонерів.
Я внесу вклад у розвиток медицини. Зроблю все можливе, щоб перемогти пташиний грип. А також і простий. Я буду фінансово підтримувати дослідження в області серцевих захворювань. Буду активно боротися з СНІДом.
Але все це тільки після того як перестануть вбивати дітей.
"Принесите-ка мне, звери, ваших детушек.
Я сегодня их за ужином скушаю."
К.Чуковский "Таракан"
З того часу, коли Ленін дозволив аборти, діток щоденно приносять на забій. Дивовижно: багато хто з нас струсили порох досягнень революції зі своїх ніг, але з двома головними її досягненнями багато хто не поспішає розлучитись: безбожжям та абортами.
Тепер, у ХХІ столітті, здається, що аборти були завжди. Та якщо повернутись до історії, виявляється, що це зло - нове. Дивно, що до нього звикли так швидко.
Майже в кожній сім'ї - скелет у шафі. Не тільки у переносному значенні, але і в буквальному. А ми дивуємось: чому погано живемо? Якби маніяк чи серійний вбивця скаржився, що його переслідують невдачі, ми б обурились. А самі залишаємо дітям страшний тягар: вбитих братиків і сестричок. І дивуємося: розпинаємося заради їхнього щастя, та все ез сенсу. Чому це так? Захисників життя атакують душероздираючими історіями про початих як наслідок насилля дітей, про страшні загрози здоров'ю матері, про нестерпні умови життя. А я думаю: перестали б спочатку вбивати діток благополучні, одружені, не убогі - тоді докотилось би потихеньку і до неблагополучних. Як-небудь розв'язались би і страшні проблеми. Коли, маючи тринадцять років, я дізналася, що таке аборт - я не могла повірити. Я ридала. Розмазуючи сльози по обличчю, я твердила собі: ніколи, ніколи, ніколи!!! Я й тепер не вірю. Нам так шкода бесланських дітей - і не жаль своїх кревних. Ті страждали від страху, голоду, спраги. А в кабінеті лікаря щодня у всьому світі дітей роздавлюють, обезголовлюють, втягують у вакуумну трубку, а на пізніх термінах заливають соляним розчином і народжених живими дітей-льодяників кладуть між віконними рамами, щоб замерзли чи просто залишають вмирати - це вже кому як до вподоби.
Жорстокість має різні масштаби. Мені доводилося у шотландській лікарні перекладати жінці, яка готувалася до аборту. Там я на власні очі переконалась, що відсутньою була ініціатива лікаря. Так, жінці виписали направлення по її проханню, але не менше двадцяти разів під час розмови пролунало: одуматися ніколи не пізно. Навіть якщо вам вже одягнуть маску, можете встати і піти - ніхто не буде сердитися за відібраний час у медперсоналу. Детально описали величезну шкоду для організму та психіки матері. Виписуючи направлення, лікар була настільки пригнічена, що навіт не дивилась на жінку. А коли та передумала і вирішила зберегти дитину, лікар аж розцвіла, радіючи за пацієнтку.
В Ірландії аборти ніколи не були дозволеними. Там і розлучення дозволили порівняно недавно. І на очах всього світу традиційно убога Ірландія багатіє. Звичайно, такий розквіт проявляється і зовнішньо: софт (інфраструктуру) вони чудово розвивають, приваблюють кращі уми світу. Але я впевнена: зовнішнє - другорядне. Просто країна, котра не вбиває своїх дітей, заслуговує процвітання.
Я не один раз висловлювала цю думку сусідам, таксистам і лікарям. Подумавши, вони погоджувались. До речі, ірландцям ніщо не заважає поїхати в сусідню Великобританію та зробити аборт (квиток на літак чи паром за двадцять євро можна купити, віза не потрібна). Декотрі так роблять, але це - одиниці. У народній свідомості міцно закарбовано, що дітовбивство - страшний гріх.
Коли ми жили в Ірландії, сусідка поділилась: "Уявіть собі, я чекаю третього! Так невчасно - просто жах! І в чоловіка, і в мене такий напружений період на роботі, за старшими не встигаємо дивитись. Але що ж робити!" І погладжує живіт. А це саме ті славнозвісні кар'єристи, яким вічно ніколи. Та все ж таки не ціною життя дітей досягати майбутні успіхи. Народили дівчинку, щасливі.
Одній жінці чоловік заявив, що категорично не хоче третьої дитини. Вона пішла зі своїм горем у церкву. Священик сказав їй: "Ти народи і віддай мені, тільки не вбивай. Чоловікові так і скажи, що я заберу дитинку." Нема потреби казати, що сина священику не віддали (а в сім'ї вже дві дівчинки були). Чоловік і не згадав, що колись не хотів цього малюка, таким щасливим був. Пройшли роки. У їхньому житті все йшло по чітко визначеному плану, діти підростали, старшій виповнилось вісімнадцять, і як грім серед ясного неба - знову вагітність. Батькам під п'ятдесят. Але тепер дружина, взагалі тиха, мовчазна та догоджаюча у всьому чоловікові, була, як кремінь. Хочеш - розлучайся, хочеш - кидай, дитина буде. Тож обурювався чоловік сильно, але не довго, бо знав, що дружину легше вбити, ніж переконати. Який прекрасний синочок народився у них! У мами тільки одна проблема: як старших вигнати з дитячої кімнати, не дають спокою малюку, увесь день його цілують та бавляться. Середня дочка якось сказала, обіймаючи малюка,: "Мам, а я не зраділа, коли дізналась, що у нас буде ще один братик - що ж тепер робити?" Невже малюки не варті того, щоб за них поборотись? В ідеальному варіанті це питання краще вияснити ще до одруження.
www.aborti.ru
"Все життя я старалася помагати людям, нікого не осуджувати, нікого не ображати... от хіба-що аборти..."
Інформація з медичного форуму. Повідомлення: "Я зробила аборт і з того часу не знаходжу спокою, страждаю почуттям провини. Допоможіть." Відповідь лікаря: "Уявіть собі у всіх деталях безлюдний острів: пальми, кокоси, синій океан... Залишіть вашу проблему там. І ніколи не повертайтесь."
Інше повідомлення: "Допоможіть! У мене великий термін вагітності, близько тридцяти тижнів. У моєму житті все різко змінилося, я більше не хочу дитину. Що робити? Можна щось попити і викликати викидень?" Відповідь лікаря: "Ні, в жодному випадку. Ви помрете. А Ви спробуйте по соціальним показанням пройти, Вам не відмовлять".
Бабусина сповідь
Я, коли виходила заміж, казала: ніколи не буду робити аборти. Нізащо! Хоча вагітності в мене всі були важкими, токсикоз протягом всіх дев'яти місяців, я все рівно носити любила і народжувати любила. Народжу - і живіт до спини прилипає, такою худою була. Четвертого народила в тридцять сім і сумувала: все, останній. А в сорок два знову вагітність. Вже і плакала я: соромно якось народжувати у такому віці, і чоловік хворий. Хоча б хтось слово сказав: не роби! А, яке там. У церкву прийшла, плачу. Жінки одна другу питають: що це в неї сталося? Аборт не хоче робити? Найшла через що переживати: всі роблять. А я все просила: Господи, не допусти! Не допустив же Господь маму до аборту: прийшла у лікарню - закрито, другий раз прийшла - лікаря не було. І не пішла більше. Народила близнят, які того ж дня померли. Хрестили їх дома, а потім у церкві священик доповнив. Ось так, а то який би гріх на душу взяла: двох зразу. От я і просила, щоб не допустив мене Господь. Та все-таки пішла на аборт. Лікар мене спитала: Що ж ти, мила, плачеш, боляче тобі? А я кажу: та хіба в цьому біда? Я ж дитя своє вбиваю. Лікар так очі віркрила, наче перелякалась. І каже: а що нам тоді робити? Що нам казати? Страшно. Чоловік потім мені сказав: "Я думав ти більше ніколи не будеш усміхатися". Інфаркт у мене зразу, і з того часу сердечниця. Так, мені виростити було б набагато легше дитинку, ніж вбивати. Дівчинка була б у мене. Я точно знаю, що дівчинка: у сні бачила її.
Незабаром мені вісімдесят років. Одну дитинку Господь забрав, я свідомість втрачала від горя, другу вбила. За померлого хлопчика день і ніч Богу дякую, що Він забрав його: я і в церкву знову почала ходити, і не боялася нікого. А про вбиту дитинку жалію! Скільки ж уже років пройшло, і все рівно жалію! Діти - це ж радість.
Майстриня на всі руки
О сьомій дзвонить будильник. Вона йде вмиватися. З дзеркала на неї дивиться симпатичне обличчя з веснянками. Сьогодні у неї день народження. У декого заведено так, щоб у цей день чоловік першим встав і зранку подарунки дарував, але вона не любить, коли чоловік бачить її заспаною та невмитою. А подарунок він зазвичай дарує ввечері, так що вона весь день очікує на сюрприз.
Алінка сьогодні у бабусі, отож в садочок її не потрібно вести. Встає чоловік, сонно чмокає в щоку, потрапляє у вухо. Вона варить вівсянку на воді: вони з чоловіком ведуть здоровий спосіб життя. До вівсянки додаються фрукти.
На роботу чоловік не підвозить, тому що всього дві зупинки. Он, однокласниця, Юлька Титова, з гарненькою товстенькою дівчинкою. Вона радісно вітається, ніжно щипає за щічку товстушку. Фасон платтячка у неї незвичний, дуже гарний, треба запам'ятати і спробувати пошити Алінці. Хоча в наш час ніхто не шиє, а вона умудряється і пошити, і зв'язати, і приготувати вишукано. Чоловік пишається: майстриня на всі руки. Так, руки в неї вмілі і гарні. Тільки тепер лак на лівому мізинці трохи облупився.
На роботі все як завжди, сіро і буденно. Стукають обдерті двері. Вона проходить по коридору. Зранку вже багато людей, хоча буває й гірше. Знову ця сидить. Зніяковіло опускає очі. Треба з нею строгіше. А ось тітка сорока років, дуже повна, ноги, як у слона. І про що люди думають, не можна доводити себе до такого. Вона із задоволенням переводить погляд на свої стрункі ноги у стильних колготках.
Роботу починає не відразу. До неї забігають пошушукатись колеги. Коробку дарують таку саму, як минулого разу, вона саме такі цукерки любить. Навіть квіти принесли, хоча кволенькі, та все ж таки знак уваги. Люди все-таки сердечні. Сьогодні довше поп'ють чай.
Не працюється сьогодні. Вона механічно записує, ставить запитання. Вичитує ту - також розсіяно. Та просить розібратися з нею якомога швидше - а ніколи. У голові летять думки: що ж подарує чоловік? Він у неї вигадник.
Товстуху вже час госпіталізувати, переношує.
Після чаю час йде швидше. Зараз все закінчить - і додому.
Все, остання. Сидить бліда, налякана. Таких вона найбільше не любить. Вона напускає на себе поважний вигляд, але її хороший настрій перемагає. "Нічого, до весілля заживе", - намагається підбадьорити перестрашену. Як завжди, з такими не щастить. Вона ніяк не може роздавити головку дитини... тобто, об'єкта. Нарешті з цим покінчено, її залишки складені у пронумерований пакет. Тепер вимити руки пахучим милом, забігти за Алінкою і накрити стіл. Так, скоро Пасха. Вона ніяк не вирішить: самій пекти паску чи купити готову?
www.aborti.ru переклад редакції газети «Світло»
назад
ПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ ПРО АБОРТ
Захистімо життя!
Нас постійно дивують зростаючі здібності сучасної людини, досягнення лікарів в рятуванні людського життя різними способами. З іншого боку, нам важко повірити, що найбільш здібні уми людства працюють над тим, щоб найефективніше знищити щонайбільшу кількість людей в нашу "цивілізовану епоху".
Дорогі читачі Світла, хочемо запропонувати вам серію матеріалів про аборт з книги "50 питань і відповідей про АБОРТ". Нехай ці рядки нам допоможуть зрозуміти усю проблему цього страшного зла теперішнього "цивілізованого способу смерті".
Питання №1: Що таке аборт?
Відповідь: Аборт - це добровільна процедура, що перериває розвиток дитини під час вагітності в утробі матері, викоана з метою: вбити в ній життя. "Аборт означає вилучення живого утробного плода або ембріона з жінки з метою його вбивства". (Закон Франції про аборти від 1975 р.) Хоча мимовільна смерть дитини, що має з'явитися на світ визначається в медичних термінах як "мимовільний аборт".
Якщо дитину, що має з'явитися на світ, вбивають в материнському лоні, то мова йде про справжнє дійсне вбивство. Однак, якщо дитину, що народилась живою, вбивають після народження, тоді мова йде про дітовбивство.
Питання №2: Які методи використовуються для вбивства дитини, що повинна з'явитися на світ, протягом перших трьох місяців його утробного життя?
Відповідь: Методи, які використовуються під час аборту в період, установлений законом включають засоби, що викликають аборт, вилучення плода методом відсмоктування й методом скоблення.
Питання №3: Що собою являє засіб, що викликає аборт?
Відповідь: Засоби, що викликають аборт - це будь-які фармацевтичні, хімічні засоби або пристрої, що викликають смерть дитини, що повинна з'явитися на світ, іноді отруюючи його в такий спосіб. До цієї категорії відносяться "ліки, прийняті наступного дня", "спіраль", і ліки RU 486.
АБОРТ лат. abortio - викидень. Переривання вагітності - interruptio graviditatis - означає штучне її закінчення в терміні, коли плід ще не здатний до поза утробного життя.
Питання №4: Чи є ліки RU 486 вдалим рішенням проблеми на відміну від аборту?
Відповідь: Це потужний синтетичний стероїд, що викликає аборт у матерів зі строком вагітності від 5 до 7 тижнів, використовується у Франції та Великобританії. У США Бюро контролю за фармацевтичними засобами й продуктами харчування оприлюднило заяву, де висловило тривогу з приводу ліків RU 486, заборонило його імпорт для особистого користування, тому що воно небезпечно для жінок. Це зовсім недавно перед передачею патенту його виробник - фармацевтична фірма (французька фірма Roussel Uclaf) рекомендувала застосовувати його тільки попередньо підготувавши все для надання термінової реанімації, якщо буде потреба. "RU 486 не є ліками легкого застосування" - заявляє Едвард Салінг з фірми Roussel Uclaf., - "Жінка, що бажає припинити вагітність за допомогою цього засобу, повинна буде "жити" з абортованим плодом у своїй утробі не менше тижня. Це жахливе випробування для психіки жінки".
Питання №5: Як виконується аборт за допомогою відсмоктування?
Відповідь: Під час аборту за допомогою відсмоктування поступово розширюють зовнішній канал шийки матки. Для висмоктування плода, всередину матки вводять трубку за допомогою якої плід видаляють. Відсмоктування роблять за допомогою пристрою, схожого на пилосос, але цей пристрій набагато потужніший. Причиною смерті плода є розчленування його ручок і ніжок. Шматки плода перетворюються на криваве місиво. Цей метод використовується найчастіше.
Питання №6: Яким чином виконується аборт за допомогою скоблення?
Відповідь: При методі розширення шийки матки й скоблення, у матку вводиться інструмент у формі довгої загостреної ложи, яким скоблять стінки матки, видаляючи в такий спосіб її вміст. Цей метод, що іноді доповнюється відсмоктуванням, використовується для хірургічного лікування кровотеч невагітних жінок.
Питання №7: Які засоби використовуються для вбивства плода, що має строк життя в утробі матері від трьох до дев'яти місяців, у тих країнах, де це дозволено?
Відповідь: Захисники абортів використовують різні методи для вбивства утробного плода в другі й треті місяці вагітності. До них відносяться розширення шийки матки вилучення плода з організму, ін'єкція гіпертонічного розчину солі, застосування простагландинів вихолощування та аборт за допомогою часткового народження.
Питання №8: Яким чином діє аборт за допомогою розширення шийки матки й витягування плода?
Відповідь: У випадку аборту методом розширення шийки матки й витягування плода, шийку матки примусово розширюють. Вона повинна бути розкрита більше, ніж при методі відсмоктування, застосованому в перші три місяці життя, тому що жертві що повинна бути розчленована, вже від 13 до 24 тижнів, і отже, вона більша за розміром. Тому що кістки плода більш міцні, для розчленування (спочатку ручок та ніжок, потім спини) використовують щипці. Наприкінці розбивають на шматки череп, для того, щоб можна було витягти методом відсмоктування голову. Шматки плода можуть витягатися накладанням акушерських щипців, які мають форму кільця. Під час цієї процедури для плода не застосовується ніяка анестезія (наркоз), тому що категорично заперечується агонія цієї беззахисної жертви.
Питання №9: Яким чином використовують гіпертонічний розчин солі для того, щоб викликати аборт?
Відповідь: Цей метод являє собою ін'єкцію гіпертонічного розчину солі. Голкою, довжиною 8см. Пробивають стінку черевної порожнин, а потім і стінку матки, викачують 60 сантилітрів рідини і потім вводять 200 сантилітрів гіпертонічного розчину солі в порожнину, де міститься плід. Плід, що звик пити рідину, в якій він занурений, пробує смертельну отруту, що має гіркий присмак. Поступово сіль обпалює шкіру, горло і кишечник. Дарма плід намагається втекти перевертаючись з страшними конвульсіями з одного боку на інший. Його жахлива агонія може тривати годинами. Зрештою, материнське лоно виштовхує плід. Його тіло здається червоним через опіки.
Питання №10: Що собою являє аборт за допомогою простагландинів?
Відповідь: Простагландини - це гормони, що викликають родові перейми. Їх можна ввести у вигляді ін'єкції в рідину, що міститься в матці, або прийняти у вигляді вагінальних таблеток. У результаті у матері починаються передчасні пологи, народжується мертвий плід, або занадто малий, щоб вижити поза лоном матері. У цьому випадку дитиною не займаються, і вона помирає, так і не одержавши допомоги.
Питання №11: Яким чином гістеротомія стає абортом?
Відповідь: При гістеротомії, так само як і при пологах за допомогою кесаревого розтину, черевну порожнину й матку розкривають за допомогою хірургічного втручання. Але якщо кесаревий розтин використовується для порятунку життя плода, гістеротомія використовується для того, щоб знищити це життя. Щоб задушити дитину, деякі лікарі використовують плаценту.
Питання №12: Що мається на увазі під "абортом часткового народження"?
Відповідь: Аборт способом часткового народження полягає у витягуванні плода із шийки матки, хватаючи при цьому дитину за ніжки й витягуючи всього цілком, крім голови. Потім хірург заглиблює ножиці в основу черепа, максимально їх відкриває, щоб максимально розширити канал і за допомогою відсмоктування витягає голову.
Питання №13: Чи є аборт надійним хірургічним втручанням?
Відповідь: Прихильники абортів обдурюють жінок, запевняючи їх, що легальний аборт надійний сам по собі. Статистика стверджує, що в дійсності все інакше. Багато жінок, що прагнуть одержати з абортом волю репродукції, піддають ризику свої репродуктивні здатності, або ж можуть зовсім їх втратити. Вони стають на все життя не здатними мати дітей. Використовуючи навіть найсучасніші хірургічні технології у фазі відсмоктування або скоблення, коли пластмаса або метал хірургічних інструментів торкаються найніжніших тканей матки, можні пошкодити внутрішні органи. Але навіть, якщо немає ушкоджень, аборт здатний зруйнувати імунну систему.
Питання №14: Чи є аборт єдиною небезпекою для плода в утробі матері? Відповідь: Ні! Дитина може стати жертвою дітовбивства. Пересадження тканини утробного плода, що вимагає використання живого утробного плоду для відновлення живих тканин, іноді вважається абортом. Ці тканини вилучаються з утробного плоду, тому що в дійсності мова йде про живу дитину, а отже і дітовбивство або евтаназію, що має утилітарну мету.
Питання №15: Чи не є доношена до кінця вагітність більш небезпечною, чим аборт?
Відповідь: Зовсім навпаки. Було доведено, що вагітність більш безпечна, ніж аборт, як у першій своїй половині, так і в другій. Статистичні дані, що приводять часто для підтримки протилежного аргументу, є обманом. Прихильники абортів систематично порівнюють рівень смертності матерів (якщо це навмисний аборт, то в перші 12 тижнів вагітності) з рівнем смертності під час усього періоду вагітності на момент пологів, а також періоду, який йде за ними.
Питання №16: Які ускладнення можуть виникнути у жінки через аборт? Відповідь: У жінки, що йде на аборт, крім іншого можуть розвинутися наступні патології:
Кровотеча. У наш час, коли через кров може передаватися вірус СНІДу, маткова кровотеча може бути небезпечна для життя жінки, тому що жінкам, яким роблять аборт, через надмірну кровотечу може знадобитися переливання крові. Із цієї причини чіткого контролю вимагають й ліки RU 486, тому що вони викликають кровотечу.
Інфікування. Якщо після аборту в матці залишаються частини плоду, або якщо хірургічні інструменти недостатньо добре стерилізовані, жінка піддається ризику не мати дітей в майбутньому, що може потрапити в маткові труби.
Ушкодження шийки матки. Вона може бути ушкоджена інструментами, використовуваними для розширення шийки матки, через що під час майбутніх вагітностей може відбутися мимовільний аборт або передчасні пологи. Аборти хімічними засобами також можуть викликати в майбутньому мимовільний аборт.
Прокол матки. Під час аборту методом скоблення може бути проколота стінка матки, що може викликати запалення (перитоніт). У цьому випадку може виникнути необхідність у хірургічній операції, коли треба буде видаляти всю матку, роблячи в такий спосіб жінку не здатною мати дітей.
Прокол кишечника. Під час аборту методом скоблення або відсмоктування в результаті помилкового руху хірургічного інструмента може бути проколота не тільки шийка матки, але і ободочна кишка. Тоді буде необхідна хірургічна операція з резекції, тобто видаленню ушкодженої частини кишечника.
Питання №17: Які ще ускладнення можуть бути викликані абортом?
Відповідь: Навіть у тому випадку, коли в жінки не виникають ускладнення одразу після аборту, пізніше в неї можуть виникнути наступні наслідки:
- Народження мертвих дітей або дітей, що мають фізичні недоліки. Жінки, кров яких має негативний резус-фактор, але не одержують імуноглобуліну Rно (D) можуть реагувати на кров батька, що має позитивний резус. Підвищене руйнування червоних кров'яних кульок в результаті хвороби крові може викликати дородову смерть дитини або ж народження дітей з фізичними недоліками.
- Запалення тазових органів. Запальний процес у тазі - це серйозна хвороба, вона звичайно є наслідком аборту, відзначається в 30% випадків. Це запалення може стати причиною мимовільних абортів, стерильності й хронічного болю у тазі.
- Мимовільні аборти. У жінок, які робили аборт, мимовільні аборти зустрічаються на 35% частіше, ніж у жінок, які не робили аборт.
- Передчасні пологи. Передчасні пологи бувають в 2-3 рази частіше в жінок, які робили аборт, у порівнянні з жінками, які ніколи не робили аборт.
- Рак грудей. Існують серйозні побоювання, що аборт може збільшувати ризик раком грудей, особливо якщо це була перша дитина. "У жінок , які роблять аборт в перші три місяці вагітності, ризик захворювання раком грудей подвоюються в порівнянні з жінками, які виношують вагітність до кінця."
- Позаматкова вагітність. При позаматковій вагітності плід розвивається в фаллопієвих трубах, а не в матці, що піддає жінку смертельній небезпеці для жінки у випадку розриву однієї із труб. У жінок, які робили аборт, спостерігається значне збільшення випадків позаматкової вагітності. Дослідження показали, що ризик позаматкової вагітності подвоюється після першого аборту та зростає в 4 рази після другого аборту. Небезпека зростає при прийманні ліків RU 486, що не ефективно при позаматковій вагітності створюючи помилкове враження (тому що воно викликає кровотечу) що жінка більше не вагітна.
Питання №18: Чи може аборт бути причиною проблем психологічного характеру у жінок?
Відповідь: Так. Аборт може бути причиною проблем емоційного, психологічного й психіатричного характеру у жінок:
Втрата самоповаги. Жінка, що зробила аборт почуває, що вона не виконала місію бути матір'ю й захисником життя. В неї виникає почуття неповаги до себе аж до презирства.
Почуття провини. Багато жінок відчувають почуття глибокої провини й любові до дитини, що повинна була б народитися. Якщо згодом жінка спробує зняти або придушити почуття власної провини, наслідки стають ще більш серйозними, через зусилля придушити розтривожену совість.
Жаль, занепокоєння й депресія. На відміну від дорослих жінок, молоді жінки більше страждають від залишкових психологічних явищ, що виникають незабаром після аборту. Навіть якщо першою реакцією жінки що зробила аборт, було почуття полегшення, то пізніше настає почуття жалю, занепокоєння й депресії.
Післяабортний синдром. Часто реакція жінки на аборт схожа на порушення, що виникають в результаті післятравматичного стресу, що зустрічається у ветеранів війни. Часто перші симптоми з'являються через багато років після аборту, коли в жінки зяють ся проблеми, які ніколи раніше в неї не спостерігалися, такі як неповага до себе, притуплення чутливості, повернення до окремих моментів з минулого, важка концентрація уваги, безсоння.
Питання №19: Тільки мати, що зробила аборт, має порушення типу післятравматичного стресу, причиною яких є аборт?
Відповідь: Ні. Дослідження показують, що часто й батько страждає важкими негативними наслідками, якщо він усвідомлює, що його дитина була вбита. Батько страждає ще більше в тому випадку, якщо він був проти аборту, тому щовідповідно до Закону тільки мати вирішує долю вагітності; Закон забороняє йому захищати життя власної дитини, що повинна з'явитися на світ.
У цій ситуації один батько висловив власний емоційний стан наступними словами: "Можливо, ви читали, що щось подібне, неминаюче почуття провини й подавлені емоції, відчувають ветерани війни у В'єтнамі. Цей стан називається порушення типу післятравматичного стресу, він є результатом спроби стерти або придушити сильну реакцію на смерть і насильство, якої їх оточували. Ця реакція має ту ж природу, що й моя реакція на аборт, зроблений моєю дружиною. Коли ми вийшли з клініки після аборту, для мене цим все так і не закінчилась".
Питання №20: В який момент починається життя?
Відповідь: Якщо ми не дамо визначення термінам, що використовуються, то цим питанням ми дозволимо себе обдурити. Власне кажучи, життя (в абстрактному змісті) не починається: воно передається від живих клітин до інших живих клітин, ця безперервність є фундаментальним постулатом біології. Однак життя (в конкретному змісті) дійсно має початок. Отже, питання, що визначає суть аборту, можна сформулювати в такий спосіб: "Коли починається життя людини?" Біологія встановила, що життя нового людського індивідуума починається в момент зачаття, тобто при злитті чоловічого сперматозоїда з жіночою яйцеклітиною. В результаті з'єднання 23 хромосом чоловічих статевих клітин з 23 хромосомами жіночих статевих клітин з'являється нова клітина з 46 хромосомами. Ця клітина, названа зиготою, містить новий генетичний код, що робить індивідуум від батька й матері й від будь-якої іншої людини в світі. Це відбудеться приблизно через 12-18 годин після статевих зносин.
Питання №21: Ви хочете сказати, що одна-єдина клітина вже являє собою людський індивідуум ?
Відповідь: Так. Ембріолог Кейт Мор заявляє: "Кожен з нас зачав своє життя в одній єдиній одноклітинній зиготі". Як стверджує посібник по акушерству, щойно зачата дитина має свій генетичний код, відмінний від генетичного коду батька та матері. На біологічному рівні зигота не є безособовою істотою, але це він або вона в мініатюрі, тому що її єдина клітина є чоловічою або жіночою. Він чи вона є новим людським індивідуумом, унікальним та досконалим. Це унікальний індивідуум, тому що індивідуум, ідентичний йому, ніколи не існував у минулому, і не існуватиме в майбутньому. Як стверджують лікарі Ландрум Шитлс і Давид Рорвик, "зачаття дає життя, роблячи це життя унікальним у своєму роді".Це досконалий індивідуум, тому що генетичний код (генотип) зиготи містить інформацію про всі характерні риси нового людського індивідуума: зріст, колір очей, волосся, шкіри і т.д. Генотип, тобто характерні спадкові риси унікального людського індивідуума, установлюється в момент зачаття і він залишається таким протягом всього життя нового індивідуума. Отже, якщо запліднена клітина вже є людським індивідуумом, то вона вже є й людською особистістю, хоча її духовні здатності ще не виникли, може бути з тієї причини, що душа ще не завершила духовного характеру людини. Дійсно, при правильному бачені людської особистості, душа не може бути в дуалістичному змісті протиставлена тілу; обидва елементи людської особистості повинні вважатися нерозривними. Тому неможливо відокремити індивідуума від особистості, думаючи, що зигота ще не є людиною; початок людської особистості повинен збігатися з початком біологічного життя.
Питання №22: Чи не є зигота лише потенційною можливістю людини?
Відповідь: Ні. Зигота не є потенційною можливістю людини, а є людиною, що має потенційну можливість стати дорослим. Можна говорити про те, що сперма і яйцеклітина до свого життя містять потенційну можливість стати людиною, але коли злиття відбулося, це вже людина, хоча ще багато його можливостей не задіяні.
Питання №23: Чи є нова клітина тільки ескізом людини?
Відповідь: Це порівняння поширене серед прихильників аборту і явно абсурдне. Ескіз - це архітектурний проект, зроблений на картоні, що сам ніколи не перетвориться ні на будинок, ні на будь-яке інше спорудження, тому його необхідно доводити до досконалості. І навпаки, плід розвивається автоматично до дня народження, а потім стає дорослою людиною, якщо не буде зроблений аборт. Отже, знищити ескіз - це не те ж саме, що знищити будинок, знищити зиготу еквівалентно вбивству вже живої людини.
Далі буде...
Матеріал опрацювали о. Адріан Коваль та Пилип Віктор Довге
назад
РОЗВИТОК ДИТИНИ
Як розвивається дитина в перший рік свого народження.
Дана інформація допоможе молодим батькам, по-перше, зрозуміти, як повинна розвиватися дитина на тому чи іншому місяці народження, по-друге, порівнявши опис, запропонований в статті — зрозуміти, чи правильно розвивається Ваша дитина.
Отже, до кінця першого місяця народження дитина зазвичай:
- Повертає голову на короткий час
- Рухає ручками
- Може підносити ручки до лиця
- Віддає перевагу більше людям чим предмам
- Реагує на знайомі звуки та голоси
- Може зосередити свою увагу на предметах,які розташовані дуже близько від нього (на відстані 20 см)
- Реагує на гучні звуки
- Моргає при яскравому освітленні
До кінця другого місяця дитина зазвичай:
- Вміє посміхатися
- Слідкує очима за об'єктами
- Видає звуки відмінні від плачу
- Може повторювати деякі звуки (агов, оу, уу)
До кінця третього місяця дитина зазвичай:
- Може піднімати голову, коли її кладуть на животик
- Піднімає голову на 45 градусів
- Може згинати і випрямляти ноги, коли лежить на спинці
- Піднімає-опускає ручки
- Дотягується руками до підвішених об'єктів (іграшок)
- Може тримати в руці іграшки
- Починає імітувати звуки
- Роспізнає знайомі об'єкти і людей навіть з відстані
- Починає розвивати координацію рук і очей
- Може зводити руки
До кінця четвертого місяця дитина зазвичай:
- Може спати близько 6 годин вночі, перед тим як прокинутися
- Починає повертатися
- Сидить з підтримкою батьків
- Піднімає голову на 90 градусів
- Починає щось бормотати
- Відгукується на всі кольори і відтінки
- Починає вивчат предмети (тобто тягне все в рот)
- Висловлює свої емоції (біль, страх, дискомфорт) через плач
- Відгукується на дзвінок або стукіт
До кінця п'ятого місяця дитина, як правило:
- Привертає увагу на дрібні предмети
- Експерементує з поняттям "причина-результат"
- Починають різаться зубки
- Може тримати в полі зору всю кімнату
- Використовує руки для того, щоб підтягти іграшки ближче до себе
До кінця шостого місяця дитина зазвичай:
- Держить голову, коли її садять
- Видає деякі звуки
- Відкриває рот, коли підносять ложку
- П'є з кружки з підтримкою батьків
- Копіює деякі вирази обличчя
- Може тримати пляшечку з молоком в руках
До кінця сьомого місяця дитина зазвичай:
- Повертається в сторону, звідки видається звук
- Може сама з'їсти дрібну їжу
- Імітує багато звуків
- Роспізнає емоції по тону голосу
До кінця восьмого місяця дитина зазвичай:
- Може жувати предмети
- Відвертає голову, коли наїлася
- Може спати по 11-13 годин вночі
- Постійно крутиться
- Повзає на четвереньках
- Використовує різні звуки для різних потреб
- Перевіряє гравітацію, кидаючи предмети
- Відгукується на своє ім'я
- По-різному реагує на різних членів сім'ї
- Показує тривогу, коли його забирають від батьків
До кінця дев'ятого місяця дитина зазвичай:
- Тянется до іграшок
- Кидає предмети, а потім спостерігає за ними
- З цікавістю забирає ложку під час годування
- Самостійно лягає і сідає
- Починає розпізнавати себе в дзеркалі
- Бере в руки дрібні предмети
До кінця десятого місяця дитина зазвичай:
- Розуміє, які функції може виконувати той чи інший предмет
- Сердиться, коли від неї забирають іграшки
- Намагається стояти на ногах, тримаючись за когось
До кінця одинадцятого місяця дитина зазвичай:
- Починає говорити "мама" і "тато"
- Може перекладати предмети в коробку і діставати їх звідти
- Махає головою, кажучи "ні"
- Веселить сама себе, відкриваючи й закриваючи дверцята в шафах та ін
- Реагує на музику, намагається танцювати
- "Цікавиться" книгами, може добре розрізняти деякі предмети
- Розуміє прості прохання
- Боїться незнайомих людей
До кінця дванадцятого місяця дитина зазвичай:
- Відкидає ті іграшки, з якими вона не хоче гратися
- Знімає самостійно шапки, кепки, шкарпетки
- Розуміє, як можна застосувати ті чи інші предмети
- Коли одягають, розводить руки або витягує ноги, щоб допомогти батькам
- Добре розпізнає себе в дзеркалі
- Пробує порівняти реакцію батьків на свою поведінку
назад
ЕКОЛОГІЯ
ЗАКЛЮЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ! єпископів та делегатів єпископських конференцій Європи, які брали участь у ПРОЩІ ЗА ЗАХИСТ ТВОРІННЯ 1-5 вересня 2010 року
Церкво Європи, переосмисли свою відданість захисту творіння!
Благословенний Ти, Боже і Господи сил і всіх творінь Сотворителю: паломництво надії за Європу
Близько п’ятдесяти делегатів від єпископських конференцій з більш ніж п’ятнадцяти країн Європи відправилися 1 вересня 2010 року з Базиліки Естергома (Угорщина) до Святині Маріацелл в Австрії для участі у паломництві надії за все творіння. Шлях пілігримів проходив через Словаччину, де нас привітав Архієпископ Братиславський Станіслав Зволенскій. Ініціатива була натхненна Посланням Папи Бенедикта XVI з нагоди Всесвітнього дня миру у 2010 році, що мало назву «Якщо хочеш плекати мир — оберігай творіння».
Концепція паломництва було обрана як захід, що символізує шлях роздумів та змін, необхідних у разі, якщо суспільство збирається справитися з екологічними викликами. Паломництво виступає як вираження віри, так і зобов’язання змінитись. Наша проща розпочалася з благословення та освячення святою водою, здійснених кардиналом Петером Ерде, як нагадування про те, що за Хрещення, через основний Божий дар – воду, ми є частиною Церкви, яка сама, в свою чергу, теж є паломником.
Вода – це елемент творіння, багатий біблійним та сакральним змістом. Наше рішення провести частину паломництва кораблем на прекрасній річці Дунай, річці, що протікає через найбільшу кількість країн Європи, виразило наше занепокоєння, яке звучало у словах Папи Бенедикта XVI: «Накопичення ресурсів, особливо води, може викликати серйозні конфлікти між народами. Мирна угода про використання ресурсів може захистити природу та водночас добробут суспільства» (CV №51). Делегати звернули особливу увагу на спільну екуменічну ініціативу Національної ради християнських церков Бразилії (CONIC) під назвою «Екуменічна декларація з води як права людини та суспільного блага», схвалену кількома католицькими єпископськими конференціями Європи. Вода, будучи спільним благом, і водночас фундаментальною силою віри, стає рідкісним ресурсом для багатьох людей.
Особлива увага була привернута питанням енергетики. Підкреслювалась важливість використання відновлюваних джерел енергії, тобто вітру, сонячної енергії, біодизелю, біомаси, хвильових технологій, невеликих гідроелектростанцій, а також інших не викопних видів палива. Було узгоджено, що необхідно братися за проблему відходів шляхом їх запобігання, переробки, а також заохочення розвитку ефективніших технологій. Водночас, була звернута увага на необхідність ретельної та всебічної оцінки загального впливу всіх вимірів таких технологій.
Фундаментальною проблемою є питання - як забезпечити зміну свідомості через виховання, яке мотивуватиме зміни у встановленій моделі людської поведінки. Як зазначив у своєму зверненні до делегатів кардинал Петер Тюрксон, Президент Понтифікальної ради «Справедливість і мир», біблійна традиція свідчить про внутрішню єдність та логіку творіння, Мудрість, передану та показану Творцем, що забезпечує його красу і баланс. Як «хаос» і Слово Боже дають нам «Космос», так і Космос без Слова Божого повертає нас до хаосу. Цей принцип знаходить відображення в самій етимології слова "екологія", яка підкреслює принцип збереження «ойкосу», тобто «дому» - нашого земного дому - у хорошому стані. Коли все в порядку, є краса. Коли цей порядок порушений або порушується егоїзмом та гріховністю, краса стає під загрозою. Ця тема відображається Папою Бенедиктом XVI в "Caritas in Veritate", коли він вказує, що «Природа говорить нам про Творця (Римлян 1:20) та його любов до людства... Таким чином, це теж "покликання". Природа є в нашому розпорядженні не як купа розсіяного сміття, а як дар Творця, що надав його у вбудованому порядку, що дозволяє людині ... "обробляти його і зберігати його" (Бут. 2:15)» (№ 48). Основна ідея, що випливає із цього паломництва є те, що добро, краса і плідність творіння були першим покликанням людини, довіреним їй.
У надії натхнення оновленого контакту з духовним і моральним аспектами екологічної проблеми, делегати привертають увагу до багатої спадщини цінностей, яка випливає з біблійної, святоотцівської та богословської традицій, що беруть початок у людському розумі і які пропонуються людству через соціальну доктрину католицької церкви. Ці принципи наступні:
• Відданість загальному благу всіх людей, визнаючи, що благо кожного з нас залежить від благополуччя всіх людей;
• Повага Універсального призначення благ на Землі, відкидаючи будь-які спроби незаконно домінувати, надмірно споживати, обмежувати або комерціалізувати ці Богом дані блага, від яких залежить існування кожної людини;
• Принцип субсидіарності, зазначаючи, що заходи, які приймаються на місцевому рівні, в тому числі домі, парафії та школі, мають найважливіше значення для майбутнього глобального середовища;
• Солідарність, у тому числі готовність жертвувати особистими та короткострокові вигодами заради інших людей, особливо слабких і бідних;
• Справедливість у розподілі благ, гарантуючи, що ті, хто забруднюють найменше, тобто бідні та беззахисні, не страждатимуть найбільше від наслідків екологічної кризи;
• Справедливість поколінь, що діє в даний час на основі розумності та запобігання заради самого існування майбутніх поколінь;
• Єдність та неподільність Книги природи. Повага до екології людської особистості нерозривно пов'язана з повагою до творіння.
Ми звертаємося до молоді, родин, парафіяльних громад, монастирів, шкіл, семінарій та університетів, і просимо їх оновити свою відданість покликанню піклуватися про наш земний дім, заохочуючи поширення, вивчення та впровадження цих принципів, які пропонують прояснюючі та переконливі вказівники надії для людства.
Зокрема, ми закликаємо до спільних молитов та дій з представниками інших християнських Церков і церковних громад, таких, як екуменічний молебень, що відбувся в Санкт-Пельтені в рамках цього паломництва. Ми заохочуємо місцеві церкви залучатись до «Часу створіння», ініціативи, схваленої Третьою європейською екуменічною асамблеєю в Сібіу (Румунія) у 2007 році, яка рекомендувала в період між 1 вересня та 4 жовтня - днем святого Франциска Ассизького – виділити час для спеціальних молитов та дій з цього питання, так, як деякі єпископські конференції та Церкви вже роблять.
Ми також підтримуємо ширший діалог з політичною спільнотою, у взаємних вигодах якого ми пересвідчилися під час цього паломництва.
Ми розуміємо, що це паломництва надії для всього творіння було немов відгомоном священної подорожі надії та радості, яку здійснила Пречиста Діва Марія, долаючи гори і річки, щоб звістити світанок нового створіння своїй родичці Єлизаветі. Ми розуміємо, що в цій подорожі Марія стала образом майбутньої Церкви, Церкви-паломниці, яка в своєму лоні несе світові надію, долаючи висоти людської історії. Тож закінчуючи сьогодні нашу екологічну прощу, наслідуючи Марію, під молитовним проводом кардинала Крістофа Шенборна, ми приносимо до прекрасної альпійської святині Маріацелл наше сподівання на нове розуміння «великих речей», які учинив для нас Господь в дарах творіння та потреби знову дати позитивну відповідь, сказати «так» нашому первісному покликанню. Розпочавши екологічну прощу в самому серці Європи у прекрасній Базиліці Вознесіння в Естергомі і закінчуючи її в Храмі Різдва Марії в Маріацелл, ми продовжуємо вести наше земне паломництво з есхатологічний надією Церкви у те, що «куди вона піде, усе творіння за нею послідує».
назад
Короткий перегляд історії
Chronologia historica
Щоб впевнено говорити про історію, життя та формування Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви, необхідно згадати про події, які передували її формуванню.
Історію Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви можна розподілити на чотири великі періоди
1. Період перед заснуванням Сату-Марської дієцезії
2. Період існування Сату-Марської дієцезії
3. Період після І Світової війни
4. Події під час існування СРСР і після його розпаду
*
Період перед заснуванням Сату-Марської дієцезії
Угорські правителі вже у 50-60-тих роках Х ст. були готові прийняти християнство, але питання - до східного, чи західного християнства їм приєднатися, кінцево було вирішено завдяки формуванню політичних стосунків.
Справжнім засновником Церкви в Угорщині вважають Анастаза-Астріка, який був архієпископом спочатку Калочської, а пізніше Естергомської дієцезії. За дорученням Папи Римського та короля Св. Стефана Анастаз-Астрік організував Католицьку Церкву на території Угорщини. Вона складалася з семи дієцезій, які займали великі території. Так само було і з трансільванською дієцезією, що була заснована у 1009 році, і містила у собі територію Закарпаття аж до початку ХІVст.
Збереглося дуже мало письмово підтверджених даних про життя та діяльність християн в ХІ ст. Відомо, що з церков романського стилю на Закарпатті велике значення відіграваа ужгородсько-горянська ротонда. В цей час діяло декілька парафій, наприклад у таких селах як Бобове, Ардієво, Дідове, Зміївка, Іванівка, Велика Бігань, Сюрте, Чорнотисів та Виноградів.
З 1346 р. воно стає частиною егерської дієцезії. З цього часу починається будівництво багатьох костьолів не тільки у містах, а і в селах. Записи про цей період, що знаходяться в архіві Ватикану, згадують на нашій території більше як 50 костьолів.
*
Період існування Сату-Марської дієцезії
Самостійну Сату-Марську католицьку дієцезію заснували 23 березня 1804 року, яку 9 серпня узаконив Папа Пій VII. Ця дієцезія крім Сату-Марської області, містила в собі такі області, як Мараморошську, Угочанську та Унгську. Духовний розвиток дієцезії можна прослідкувати, вивчаючи сторію та знаючи про те, який вид діяльності був важливим для її правлячих єпископів. До кінця І Світової Війни дієцезією керували такі єпископи:
1. Фішер Іштван (1804-1807). Важливим вважав організувати навчання. Він заснував єпископський ліцей, католицьку гімназію та семінарію.
2. Клобушіцкі Петро (1807-1821) унгський декан-парох поділив деканські округи; відкриваючи гуртожитки для учнів гімназій, він стимулював до навчання сільське населення. Так як після наполеонівських війн на даній території набував великих масштабів голод, то першочерговим завданням єпископа було організування „центрів милосердя”.
3. Ковач Флоріан (1821-1825) мав хворобливий організм, який був великою завадою у виконанні його апостольських завдань.
4. Гам Янош (1827-1857) протягом тридцяти років керував дієцезією. Можемо сказати, що він сформував зовнішність дієцезії. Апостольська робота даного єпископа зіграла важливу роль в житті всієї території.
5. Гааш Мігаль (1858-1866) - в часи його керування повернулися у свої старі монастирі єзуїти. Він також звертав велику увагу на освіту. Гааш Мігаль видавав газети та книги, запроваджував педагогічні курси. Заснував на Закарпатті будинки по догляду за хворими та будинки для сиріт.
6. Біро Ласло (1866-1872) був співробітником Гам Яноша, тому зрозуміло, що й він звертав велику увагу на бідних, сиріт, старих та на студентів.
7. Др.Шглаух Лерінц (1873-1877) заснував бібліотеки духовної літератури на кожній парафії. Запровадив та контролював шкілне навчання в кожному селі Закарпаття.
8. Месленьі Дьюла (1877-1905) сприяв розвитку мирянських товариств. Вніс великий вклад в культурне життя Закарпаття.
9. Др. Бороміссо Тібор (1906-1928). Зміна політичних кордонів дуже ускладнила керування дієцезією. Вніс великий вклад в харитативну та соціальну діяльність
*
Період після І Світової війни
 Під час свого керівництва др. Бороміссо Тібор - до І Світової війни - створив нові заклади, в яких надавалася соціальна допомога, та звертав увагу на зростання духовного життя вірнків. В цей період існувала Республіка рад, з прийняттям Тріанонського Декрету Миру відбувся поділ дієцезії. У цьому новому становищі єпископ старався налагодити відносини між дієцезією та румунською державою. Влада єпископа розповсюдилася на дієцезії, розташовані на території Чехословаччини, таким чином він зміг встановити Ужгородську Апостольську Адміністрацію. Наперекір кордонам владика дуже добре керував угорською та закарпатською територією. Під час керівництва др. Бороміссо Тібора вступив у дійсність у 1917 році Кодекс Церковного права. У 1926 році єпископ склав Статут Сату-Марської дієцезії. Після довгих страждань 9 липня 1928 року помер єпископ др.Бороміссо Тібор. Капітула обрала вікарієм Сабов Іштвана.
Тим часом Святий Престол 7 липня 1929 року заключив конкордатум з Румунією, який дивлячися на трансільванську угорську католицьку Церкву містив в собі багато образливих пунктів. З цього дня сату-марський ординарій перестав мати правову владу над тією частиною дієцезії, яка належала до Угорщини, якою керував з 1-ого жовтня 1923 року за допомогою зовнішнього вікарія, також Сату-Марська дієцезія втратила правову владу над територією Закарпаття, котре належало Чехословаччині, якою керував з 8-ого березня 1923 року зовнішній вікарій др. Тагі Абріш. Незалежно від географічного розташування кордонів, Церква і надалі продовжувала сату-марську правову практику. В 1930 році із закарпатської частини дієцезії утворилася Апостольська Адміністрація з центром у місті Ужгород, під керівництвом Ференца Свободи. За першою віденською угодою (2 листопада 1938 року) з осені 1938 року швидко почалося впорядковування церковного правління тих частин Чехословаччини, які населяли угорці („Felvidek”) і які повернулися до Угорщини. Святий Престол об’єднав парафії Сату-Марської дієцезії, які знову із Закарпаття потрапили в Угорщину з Меркською Апостольською Адміністрацією, яка знаходилася на Угорській території. За буллою Святого Престолу, яка була видана 19 липня 1939 року цією територією керував кошицький єпископ Іштван Модорас. Через дуже короткий період часу змінилися кордони. За другою віденською угодою (30 серпня 1940 року) велика частина Партіума і північна частина Трансільванії знову почали належати Угорщині.
23 липня 1940 року (ще до другої віденської угоди) Святий Престол призначив єпископом Сату-Марсько-Орадейської дієцезії монаха П. Напгольц Пала SJ. Призначений єпископ Святому Престолу запропонував свій відказ надіслав відмову, яку Ватикан прийняв і керівництво дієцезії доручив Мартон Арону.
Після двох з половиною років, коли не було єпископа в дієцезії, єпископом з 17 травня 1942 року став др. Шеффлер Янош, в Сату-Марській дієцезії разом із Закарпаттям, як ієцезійний єпископ, а в Орадейській дієцезії, як апостольський адміністратор. Внаслідок другої віденської угоди ці дві дієцезії інтегрувалися в угорську церковну організацію. Закарпаття знову приєдналося до Сату-Марської дієцезії. Єпископ Янош Шеффлер був для своїх віруючих не тільки пастором, але і втішителем. Він відвідував і ті території дієцезії, які вже були від’єднані. Коли війна пройшла на території дієцезії та адміністрації, тоді владика відчув, що особисто повинен підтримати та потішити своїх священиків та віруючих. Він часто відвідував Закарпаття, але перед завершенням війни востаннє відвідав всю дієцезію. За вказівками Риму єпископ намітив всюди те , що потрібно зробити, так у Закарпатті визначив наступного генерального вікарія на випадок, якщо буде складно підтримувати зв’язок з єпископом, або якщо діючого вікарія заарештують
*
Події під час існування СРСР і після його розпаду
1944 року, коли у Закарпаття прийшла Радянська Армія, керівництво Закарпаття з єпископського центру стало неможливим, тоді Шеффлер призначив єпископським вікарієм берегівського архідекана Пастор Ференца. Ще назвав двох інших вікаріїв на випадок, якщо Пастор Ференцу будуть перешкоджати в цій діяльності. Від старших душпастирів знаємо, що це були Буяло Бернат та Сегеді Єней. За паризькою угодою миру (10 лютого 1947 року) Сату-Марську дієцезію поділили на чотири частини. У Чехословаччині залишилось 13 парафій, в Угорщині 27, в Закарпатті 40, а в Румунії 55.
Радянський терор не обійшов і Закарпатську Римсько-Католицьку Церкву; священиків засуджували як зрадників Вітчизни та бунтівників. В цій небезпечній ситуації управляти Церквою було дуже складно. У цей важкий період кожний священик виконував свої обов’язки в дусі вчення Христа як тільки міг. Офіційно було заборонено вносити записи у материнські книги, але священики потаємно це робили. Набирати богословів було також заборонено. Дозволялося тільки проведення Служб Божих та похоронів. Про ці часи випробувань на Закарпатті та в Угорщині видано багато книг.
Коли терор на Закарпатті почав послаблюватись і багато священиків повернулося з концентраційних таборів, тоді Управління у справах релігій намагалося взяти церковні справи під своє керівництво. Управлінню вдалося підкупити одного - двох священиків, які отримавши владу від державних органів, пробували управляти закарпатською Церквою.
В 1956 році державні органи самовільно призначили вікаріями ужгородських парохів Мейсарош Яноша та др. Заводнік Тібора. В 1956 році з концтаборів прийшли священики, серед них і архідекан Бернат Буяло. Він перебрав керівництво закарпатською Церквою, але через поганий стан здоров’я швидко відмовився від управління. Призначеного нового вікарія паланківського пароха Єнея Сегеді не затвердили державні органи, тому він і не міг керувати Церквою; але аж до смерті, яка наступила на 86 році життя, потаємно в Римсько-Католицькій Церкві слово Єнея Сегеді було вирішальним.
В 1985 році після смерті др. Заводнік Тібора священики вибрали вікарієм хустського пароха Галамбош Йожефа. Після смерті Галамбош Йожефа, яка наступила в грудні місяці того ж року, наступним вікарієм вибрали Чаті Йожефа. В часи комунізму всіма церковними діями керувало та контролювало їх Управління у справах релігій. Без погодження державних органів не можна було ні одного священика перевести в другу місцевість. Із-за політичного гніту, вікарії ніколи не могли видати загальне, дійсне для кожного костьолу розпорядження. Найбільше наказували отців за катехизування дітей.
Незважаючи на свій похилий вік, вікарій Йожеф Чаті всіляко старався об’єднати священиків, які проживали на Закарпатті. Він використовував кожну нагоду для організації зустрічі священиків. Переважну частину своїх вказівок він видавав усно, де наголошував про важливість молитовного життя, катехизування та душпастирської діяльності.
В житті Закарпатської Римсько-Католицької Церкви сталися позитивні зміни тоді, коли весною 1989 року в Закарпаття приїхав кардинал др. Пашкаї Ласло, естергомський архієпископ. Після візиту архієпископа керівники Радянського Союзу дозволили, об на території Закарпаття проводили душпастирську діяльність священики з Угорщини. А вже 1 листопада 1990 року в Закарпаття прибули монахи з Чехословаччини.
28 березня 1992 року Святий Престол призначив Ординарієм Закарпатської Римсько-Католицької Церкви архієпископа Антоніо Франко, Апостольського Нунція в Україні. Він прибув у Закарпаття, у місто Мукачево і 13 серпня того ж самого року підтвердив призначення Йожефа Чаті на посаду генерального вікарія.
Після смерті отця Йожефа Чаті, у березні місяці 1993 року архієпископ Антоніо Франко, вислухавши думку працюючих тут священиків, призначив генеральним вікарієм солотвинського пароха отця Лайоша Гудру і відповідно до мовних територій призначив раду священиків і вікаріїв. Великою радістю для закарпатськх католиків латинського обряду було те, що після 46 років перерви, 26 червня 1993 року знову висвятили на священика акарпатського юнака - Поп Шандора.
За рішенням Святого Престолу 14 серпня 1993 року була утворена Римсько-Католицька Апостольська Адміністрація Закарпаття. Першим апостольським адміністратором Закарпаття став архієпископ Антоніо Франко - Апостольський Нунцій в Україні. 16 грудня у мукачівському римсько-католицькому костьолі виголосили Папську буллу про утворення Апостольської Адміністрації Закарпаття. Через велику відстань отцю нунцію важко було керувати закарпатською Церквою. Кожного року на Різдво та на Воскресіння Христове, він зустрічався зі своїми священиками, зрештою всі свої церковні справи вирішував за допомогою геерального та єпископського вікарія - отця Лайоша Гудри.
9 грудня 1995 року Папа Іван Павло ІІ єпископом-помічником Закарпатської Апостольської Адміністрації призначив керівника виноградівської францисканської місії - Майнек Антала. Після смерті отця Лайоша Гудри, (яка наступила) 17 грудня 1995 року, Майнек Антал став генеральним вікарієм.
6 січня 1996 року Папа Іван Павло ІІ в Римі урочисто висвятив Майнек Антала єпископом. Отець нунцій надав новопризначеному генеральному вікарію всі права до керівницва всією душпастирською діяльністю, за винятком священицьких висвячень та їх диспозицій. 7 жовтня 1997 року Святійший Отець призначив Майнек Антала ординарієм Римсько-Католицької Апостольської Адміністрації Закарпаття.
Церковне життя чим далі, тим швидше прогресувало. З 1998 року щороку в Мукачівському кафедральному соборі відбувається висвячення на священиків.
2000 Ювілейний Рік віруючі Закарпаття відзначили рядом великих свят, головне з них відбулося в День Святого Мартина, покровителя Апостольської Адміністрації. На цьому святі були присутні Микола Етерович тит. архієпископ, Апостольський нунцій в Україні, Мар’ян Яворський архієпископ, львівський митрополит, Пал Рейзер римсько-католицький єпископ-ординарій Сату-Марської дієцезії та Іван Семеді єпископ-ординарій Мукачівської греко-католицької дієцезії. Цього ж року 20 серпня в день Святого Стефана короля в селищі Солотвино єпископ Антал Майнек посвятив скульптурну групу, яка зображує угорських святих.
Протягом останніх років єпископ Антал Майнек посвятив новий костьол в селах Ключарки, Мужієво, Забрідь, Четово та в місті Ужгороді у районах Радванка та Боздош.
Однією з найвизначних подій для нашої Церкви було те, що Святіший Отець Іван Павло ІІ утворив Мукачівську Дієцезію для римо-католиків на території Апостольської Адміністрації Закарпаття. Водночас Його святість призначила Преосвященство Владику Антала Майнека, апостольського Адміністратора Закарпаття, першим Єпископом Мукачева для римо-католиків. Цю подію оголосили 27 березня 2002 року..
Список священиків, яких ув’язнили в 1945 - 1956 роках.
Арвої Дежев, парох у с. Вилок, після ув’язнення повернувся у с.Вилок, помер у 1967 році.
Др. Буяло Бернат, ужгородський архідекан, вікарій, в 1956 р. повернувся з ув’язнення скаліченим, помер у 1979 році в с. Ратівці.
Бако Золтан, парох у Солонцях, з ув’язнення повернувся скаліченим, помер у 1959 році в м. Мукачеві.
Бартфої Калман, виноградівський архідекан, повернувшись з ув’язнення додому був пенсіонером, помер у Ужгороді в 1961 році.
Чаті Йожеф, мукачівський духівник-помічник, був засуджений до смертної кари, але вирок не виконали. Після повернення з ув’язнення протягом цілого року не міг повернутися в Мукачево. Пізніше став парохом у Мукачеві. З 1986 р. був вікарієм аж до смерті, яка наступила 3 березня 1993 року в Мукачеві.
Галамбош Йожеф, парох у с. Добросілля, після повернення з ув’язнення стає парохом у Хусті. У 1985 р. його вибирають вікарієм, цього ж року він помер.
Гаклік Шандор, ратівський декан, коли везли його в заслання, вже був наполовину паралізований, по дорозі помер, похований на невідомому місці.
Гевелі Антал парох у с. Солотвино. Після повернення з ув’язнення служить у Солотвині, потім стає парохом у Сваляві аж до смерті, яка наступила в 1999 році.
Гомоля Петер, парох у Доманинцях, помер у 1981 році, як берегівський архідекан.
Горват Агоштон, парох у Довгому. Повернувшись з ув’язнення служив на багатьох місцях. Помер у 1990 році, будучи ужгородським парохом.
Гудра Лайош, берегівський духівник-помічник. З ув’язнення повернувся додому; парохом був у Хусті, Солотвині, помер будучи вікарієм у 1995 році у Мукачеві.
Леврінц Іштван, декан у Сторожниці, в 1945 р. був заарештований. Повернувся додому, помер у Холмоці в 1979 році.
Пастор Ференц, берегівський архідекан, вікарій, помер десь у Сибіру.
Плакінгер Пал, парохіальний вікарій в Ужгороді, був у засланні в Сибіру, після повернення додому був парохом в Усть-Чорній, Тячеві, Вишкові, потім змушений був емігрувати в Німеччину. В даний період пенсіонер у Румунії.
Шереш Янош, мукачівський декан, повернувся додому з ув’язнення, помер у 1958 році в місті Мукачеві.
Темпфлі Іштван, парох в селі Дяково, після повернення із заслання став парохом у Рахові, де і помер у 1988 р.
Тіндіра Ернев, парох у с. Бородівка, був заарештований у 1945 р. Після амністії 1956 року не мав права проживати на Закарпатті, тільки перед смертю зміг повернутися сюди; помер у 1972 р.
Др.Товт Йожеф, парох у Середньому, заарештований був у 1945 році. Після звільнення протягом багатьох років не мав права проживати у Закарпатті, помер у 1968 році в селі Середнє.
Тевкеш Дьєрдь, хустський декан, повернувся з ув’язнення додому, помер у місті Хуст у 1973 р.

інші фото..
Кафедральний собор Kостьол Святого Мартина з Туру
Річка Латориця розділяє місто Мукачево на дві частини, яке є центром Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Римсько-католицька церква в Мукачеві зведена ще у ХІV-му столітті в честь Святого Мартина. Церква, ймовірно, була вже й тоді, коли у 1376-му році королева Єлизавета, в написаному у Берегові листі, дозволила викарбувати на мукачівській печатці зображення Святого Мартина. Королева Єлизавета часто молилася тут.
У 70-их роках ХIV століття у часи королеви Єлизавети церкву перебудували, а в часи Гуньодіїв відреставрували. У часи реформації багато громадян Мукачева прийняли нову віру і заволоділи церквою. У 1660-му році Софія Баторі повернула католикам церкву, парафію та школу.
У 1686-му році, поки Ілона Зріні захищала Мукачівський замок, полководець кесарського війська Капрара, спалив церкву і місто. До 1725-го року католики, в основному відремонтували згорілу будівлю. В 1746 році значно перебудували споруду. У 1800 році граф Ервін Шенборн збудував у церкві вівтар. Вівтарний образ, що зображає на коні святого Мартина, який віддає половину свого плаща жебраку (пізніше у сні Мартин дізнається, що насправді то був не жебрак, а Хрситос), був виготовлений завдяки підтримці графа. Картину намальовано у Відні.
На кінець ХІХ століття неф церкви був у такому стані, що його довелося знести. Із старої церкви залишилося лише святилище, з якого була утворена теперішня каплиця. В 1896 році за ініціативою графа Шенборна вирішили побудувати новий костьол. Сім'я графа дала половину суми на побудову костьолу. Інакше розташований новий костьол був зведений в 1905-му році у еклектичному стилі ясопатським будівельником Ваґнер Мартином за проектом Віктра Ціґлера. Посвячення фундаменту нової церкви відбулося 7 серпня 1904-го року. А посвячення новозбудованої церкви відбулося в рамках великого торжества 24 вересня 1905-го року.
Костьол вже у 1945 році потребував ремонту, але лише в 1967 вдалося отримати на це дозвіл. Часткове відновлення та оздоблення кафедрального собору відбувається і нині. На місці знесеної огорожі збудовано нову. Відреставровано повернуту каплицю. Успішно завершилася реставрація картини головного вівтаря, на якій зображений Святий Мартин. В 2004 році дієцезія розпочала нову реставрацію екстер’єру собору, але вона на жаль не завершилася.
З 27 березня 2002 року церква стала кафедральним собором новоствореної Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Орган збудований у 1913 році Братами Рігерами.
При вході до кафедрального собору знаходиться вівтарний образ – картина угорського художника Віктора Мадараса із зруйнованої церкви села Софія. На ньому зображено першого угорського короля Святого Іштвана, який дає свою корону через Діву Марію турботливому Богу.
АНТАЛ МАЙНЕК ОFМ
ЄПИСКОП-ОРДИНАРІЙ МУКАЧІВСЬКОЇ ДІЄЦЕЗІЇ РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Народився - 18.11.1951. у Будапешті (Угорщина), закінчив державну гімназію в Сент-Ендр, Будапештський університет, отримавши диплом інженера з електроніки.
1977 - вступив до чернечого чину Святого Франциска, де здобув теологічну освіту (Теологічний Інститут в Будапешті) та (паралельно) інженерно-педагогічну освіту.
17.04.1982 - висвячений на священика у Будапешті.
1982-1989 - викладав електротехніку та фізику у Францисканській гімназії в Сент-Ендре.
1989 - разом з двома братами по ордену прибув у місію до угорськомовних вірних Римсько-Католицької Церкви Радянського Закарпаття у Виноградів, пізніше обслуговував п'ять церковних громад у Хустському та Тячівському районі.
1995 - єпископ помічник в Апостольській Адміністратурі Закарпаття.
06.01.1996 - висвячений на єпископа у Римі.
07.10.1997 - Апостольський Адміністратор Закарпаття.
27.03.2002 - єпископ ординарій Мукачівської дієцезії.
27.09.2002 - інгрес в Мукачівській катедрі.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВЛАДИ
Єпископ-ординарій: Антал Майнек OFM
енеральний вікарій: о. Петро Жарковський OFM
ЄПИСКОПСЬКА КУРІЯ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; адреса для листів: а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.titkar@gmail.com
Керівник канцелярії: о. Степан Погань
Нотаріус: о. Янош Молнар
Економ: о. Петро Жарковський OFM
Правовий порадник: о. Бейла Боган SJ
Адміністратори: Ласло Медєші Бухгалтер: Марія Бубряк
Молодіжний та Організаційний відділ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.szervezo@gmail.com
Керівник відділу: Катерина Медєші
Ужгородська філія Молодіжного та Організаційного відділу
89400 Україна, Ужгород, вул.Koрзо 22/1. а/с A/44.
Teл.: (+380-31) 22-3-45-94 Фaкс.: (+380-31) 22-3-55-86
e-mail: ukik@mail.uzhgorod.ua
Керівник відділу: Наталія Вароді
Відділ преси
вул. Миру 5, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 546-70
e-mail: mrkp.sajto@gmail.com
Керівник відділу: Жужанна Папої
Web-designer: Бунда Саболч
Газета "Світло"
89600 Україна, Мукачево, а/с 189.
e-mail: tetuana@ukr.net
Голова видавництва: о. Петро Жарковський OFM
Видавник: о. Петро Жарковський OFM
Редактор: Тетяна Решетар
Журнал "Uj Hajtas"
вул. Миру 5, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31) 31-3-19-21
e-mail: mrkp.sajto@gmail.com
Голова видавництва: єпископ Антал Майнек ОFМ
Видавник: єпископ Антал Майнек ОFМ
Редактори: Жужанна Папої
Марта Попович-Палойтаі
Рішко Маріанна
Бунда Саболч
Катехетичний духовний центр
вул. Володимирська 76, Ужгород 89400
тел: (+380-31-26) 6-51-50
Директор: єпископ Антал Майнек ОFМ
Керівник угорського факультету: о. Янош Молнар
Викладачі: єпископ Антал Майнек ОFМ
о. Янош Молнар
о. Мікуляк Ласло
о. др. Іштван Гейделшпергер
с. Міра Піглер
Попович-Палойтай Марта
Адміністратор: Медєші Катерина
Керівник слов'янського факультету: о. Сворад Дуда OР
Викладачі: о. Петро Жарковський ОFМ
о. Іван Левко
о. Сворад Дуда ОР
о. Янош Молнар
о. Бенедикт Щербан OFM
о. Іштван Погань
о. Роберт Новак
с. Лідія Тімкова
с. Марія Черніцка
Адміністратор: Тетяна Решетар
Курси канторів
Викладачі: о. Бейла Боган SJ о. Янош Молнар

канцелярія єпископату:
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.titkar/@/gmail.com
зауваження та погляди у зв'язку з веб-сторінкою просимо відсилати на адресу:
|