|

Сайт римсько-католицької парафії м. Свалява

Римсько-католицька Церква в Україні

Ватікан
|
ІНТЕРВЮ З БОГОМ
Відпусти з нагоди Року Священства
З нагоди Року Священства, який Папа Бенедикт XVI урочисто відкрив 19 червня 2009
р. під час Вігілії у ватиканській базиліці Святого Петра, Святіший Отець уділив
спеціальні відпусти. Про це йдеться у декреті Апостольського Пенітенціарію від
12 травня 2009 р.
У згаданому документі читаємо: «Наближається день, коли спогадуватимемо 150-ту
річницю від благочестивого переходу до неба святого Жана Марії Віяннея, Пароха з
Арсу, який тут на землі був подиву гідним прикладом правдивого Пастиря на
служінні Христовій отарі. Оскільки його приклад є придатним для спонукання
вірних, а особливо – священиків, до наслідування його чеснот, Вселенський
Архиєрей Бенедикт XVI постановив, щоб з цієї нагоди, від 19 червня 2009 року до
19 червня 2010 року, в усій Церкві відзначався особливий Рік Священства, під час
якого священики зміцнюватимуться у вірності Христові за допомогою побожних
роздумувань, священних практик і інших слушних діл».
Далі згаданий документ закликає священиків докладати зусиль для того, щоб
отримати від Верховного і Вічного Первосвященика Христа благодать заясніти
вірою, надією, любов’ю і іншими чеснотами. Допомогти цьому покликані особливі
відпусти, які за бажанням Папи, проголошує Апостольська Пенітенціарія.
Кожному священику, справді розкаяному, який будь-якого дня побожно прокаже
принаймні Утреню або Вечірню перед Найсвятішими Тайнами, і, за прикладом святого
Жана Марії Віяннея, з готовністю і щирістю віддаватиметься служінню Святих Тайн,
а передовсім – Сповіді, уділяється повний відпуст, що може бути пожертвуваний за
померлих співбратів. Для його отримання потрібно виконати звичайні умови, а саме
– приступити до Святої Тайни Покаяння та прийняти Святе Причастя, як також
помолитися в наміреннях Святішого Отця. Священики теж можуть отримати частковий
відпуст щоразу, коли побожно прокажуть відповідно затверджені молитви за те, щоб
вести святе життя і свято виконувати доручені обов’язки.
В день відкриття і закриття Року Священства, в день 150-ї річниці смерті святого
Жана Марії Віянея, в перший четвер місяця, а також у дні, визначені місцевими
ординаріями, усі вірні, справді розкаяні, які у храмах чи ораторіях візьмуть
побожну участь у Службі Божій, та пожертвують молитви до Ісуса Христа чи
будь-яке інше добре діло, вчинене цього дня, за священиків і за їхнє освячення,
можуть отримати повний відпуст, сповнивши також звичні умови (Сповідь, Святе
Причастя і молитва в наміреннях Святішого Отця). Декрет Апостольського
Пенітенціарію вказує на те, що було б слушним, аби у згадані дні в катедральних
та парафіяльних храмах саме священики, призначені для душпастирства вірних,
відслужили Святі Літургії та уділяли Святу Тайну Покаяння. Хворі, похилі віком і
всі ті, хто зі справедливих причин у ці дні не зможуть вийти з дому, також
можуть отримати повний відпуст, якщо, відкидаючи душею будь-який гріх і
постановивши при першій же нагоді сповнити три звичні умови, прокажуть молитви
за освячення священників і з довір’ям до Бога і за заступництвом Пречистої Діви
Марії жертвуватимуть свої страждання і нещастя.
Врешті, усім вірним уділяється частковий відпуст, щоразу, коли побожно прокажуть
5 разів молитви «Отче наш», «Радуйся, Маріє» («Богородице Діво,») та «Слава
Отцю…» чи іншу молитву, належно затверджену, на честь Найсвятішого Ісусового
Серця, в наміренні священиків, аби вони зберігали чистоту і святість життя.
Даний декрет є дійсним протягом тривання Року Священства.
За матеріалами Радіо Ватикан
Секретар Конгрегації в справах духовенства про початок Року Священства
Архиєпископ Мауро П'яченца, Секретар Конгрегації в справах духовенства, скерував
до священиків світу листа, в якому пояснює причини, які спонукали Папу Бенедикта
XVI проголосити Рік Священства у Католицькій Церкві, та пояснює, як відбудеться
його відкриття.
"Ми щодня завжди покликані до навернення, - пише архиєпископ П'яченца, - але
цього року - в цілком особливий спосіб". Він пояснює, що метою цього навернення
є те, щоб священик щоразу краще усвідомлював свою церковну ідентичність, і
виконував згідно з нею своє служіння, відкриваючись на те, щоб через нього і в
ньому діяв Христос Добрий Пастир. Тому цей Рік Священства є часом краще
пізнавати Божого Сина, щоб Його спосіб життя ставав способом життя кожного
священика.
Оскільки святість священиків є джерелом благодатей для всієї церковної
спільноти, архиєпископ П'яченца запрошує усіх: священиків, семінаристів,
богопосвячених осіб та мирян, на Вечірню у ватиканській базиліці Святого Петра,
яку 19 червня відслужить Папа Бенедикт XVI. Цього вечора до базиліки буде
внесено мощі святого Жана-Марії Віянея, знаного як "Святий Парох з Арс", а
Вселенський Архиєрей звершить урочисте відкриття Року Священства, який
закінчиться Міжнародним З'їздом Священиків, що відбудеться у червні наступного
року.
09.06.2009, Радіо Ватикан
ХІ зустріч молоді Закакрпаття
Архітектурна пам'ятка Мукачева - "Білий палац" - прийняв прочан, які з'їхались
на Зустріч молоді. В цих стінах приймали послів та велику знать. 6 червня цього
року тут відбулася ХІ дієцезійна зустріч молоді Закарпаття.
Незважаючи на дощову погоду приїхала молодь зі своїми отцями та сестрами з
різних куточків області, а саме з Перечина, Великого Березного, Верхнього
Коропця (мукачівський район), Нижнього Коропця (мука-чівський р-н),
Кольчина-Фрідєшова (мукачівський р-н), Середнього і Глибокого (ужгородський
р-н), Ужгороду, Сваляви, Довгого (іршавський р-н), Хуста і, звичайно, Мукачева.
Зареєструвавшись біля входу всі поспішали на другий поверх у камінний зал,
звідки вже лунала музика. На зустріч був запрошений гурт "Кана", а з Києва
приїхала с. Йозефа Стерле (Згромадження Маріїні сестри Чудотворного Медальйону)
та Олександр Міхлевський від Асоціації Чудотворного Медальйону.
На початку зустрічі всіх присутніх привітав о. Роберт Новак, відповідальний за
молодь при Мукачівській Дієцезії. Звертаючись до молоді він нагадав всім
присутнім, що наближається завершення Року святого Павла, а також пояснив кожен
елемент з символіки року Апостола. Зображення символу залишилось на згадку на
бейджику, який кожен отримав при реєстрації. Потім кожен мав можливість
насолодитись співом відомих "канівців", вивчити їхні пісні, а також
познайомитись з свалявським гуртом "Харіс".
Сестра Йозефа з Києва розповіла історію з свого життя, як вперше потрапила на
реколекції до сестер. Під керуванням Олексія з гурту "Кана" молоді хлопці та
дівчата почули та побачили, а деякі навіть зіграли у сценці, життя Катерини
Лябур. До активної участі в програмі були залучені також переможці КВВ, а саме
юні вірники з Великого Березного. Після вистави, конференції та концерту гуртів
"Кана" і "Харіс" вся молодь разом з священиками та сестрами пройшла процесією по
центру міста. Співаючи пісні та вітаючи жителів Мукачева прийшли до
кафедрального собору св. Мартину. Тут зустрічав всіх генеральний вікарій о.
Петро Жарковський OFM.
 |
Після концерту у м. Сваляві |
Урочистою Службою завершилась ця зустріч. Та це ще не кінець, бо кожен отримав
особливе завдання. Як наголосив о. Роберт Новак, нехай кожен на наступну зустріч
через рік приведе з собою ще когось з свого оточення, кого зараз тут нема. Щоб
кожен ділився з іншими радісною вісткою, тобто Євангелієм.
Наступного дня гурти «Кана» і «Харіс» мали концерт у храмі Внебовзяття Пресвятої
Діви Марії у м. Сваляві. Старші парафіяни прийшли підтримати своїх та послухати
гостей.
Але який концерт без молоді? Приїхали з Довгого з о. Адріаном; з Середнього і
Глибого з с. Марієтою; з Мукачева та з околиць Сваляви.
Нехай Господь благословить усі таланти!
влас. кор. газети "Світло"
Перше Святе Причастя в Довгому
У неділю, 24 травня в нашій парафії відбулося особливе свято. Під час Святої
Меси десятеро наших дітей вперше привітали Ісуса в своєму серці під видом хліба
і вина. Цей день є радісним не лише для дітей-першопричасників та їхніх батьків,
але і для всіх нас, бо кожен зміг краще пригадати собі день свого першого
святого причастя, і щиро радіти, що для цих дітей почався новий період блищого
життя з Ісусом.
Друзі, дякуймо Богу за всі благодаті, які отримуємо через святі таїнства, і
оберігаймо в наших серцях життя Божих дітей.
Пилип Віктор, Довге
Святий Дух - це безкінечна любов Бога до людини
31 травня, в неділю Зіслання Духа Святого, в нашій Довжанській парафії відбулася
відпустова Свята Служба. Крім наших парафіян прийшли просити дари Духа Святого і
гості з Словаччини (м. Сніна, с. Н.Грабовец) разом з своїми духовними отцями.
Також на Богослужінні були присутні вірні Лисичева та Кобалевиці, які є філіями
нашої парафії, Греко-католицька громада нашого села, та парафіяни с. Фрідєшово
на чолі з о. Сворадом. Головним целебрантом святкової меси був отець Йозеф
Юрашко (Словаччина), відпустову проповідь виголосив отець Іштван Лошак, який є
парохом в с. Шишлівці Ужгородського району.
Багато людей не можуть конкретно зрозуміти, уявити собі Святого Духа. Зазвичай
"Духа" представляємо собі як голуба або у вигляді вогняних язиків, що є
символікою, але не виражає самий "зміст" третьої Божої Особи. Святий Дух - це
безкінечна любов Бога до людини. І є набагато важливішим як кожен з нас
переживає і реалізує Божу любов в своєму житті ані ж як представляє собі образ
Святого Духа.
Дорогі друзі, молімося за те, щоб у нашому житті мали справжню цінність дари
Духа Святого - плоди любові, і нехай запалені Божою любов'ю ми дарували її
ближнім.
Пилип Віктор, Довге
Прийняли вперше до своїх сердець Ісуса
31 травня в Урочистість Зіслання Святого Духа 8 хлопчиків та 2 дівчаток у храмі
Внебовзяття Пречистої Діви Марії, у Сваляві, прийняли вперше до своїх сердець
Ісуса.
До таких важливих подій як перша Сповідь та перше Причастя готувалися два роки
під керівництвом с. Йоанни Слов'ян і напередодні урочистості успішно здали
екзамен, який проводив настоятель о. Роберт Новак. Він же і уділив ці таїнства
юним парафіянам. Урочисте прикрашення храму, про що потурбувалась с. Сузанна
Коларова, підкреслювало свято, яке переживали ці десять дітей, їхні родини і вся
спільнота.
влас. кор. газети "Світло"
Храмове свято у Великому Березному
Недільний ранок сьомого червня для парафіян римо-католицького храму у Великому
Березному розпочався радісним відлунням церковних дзвонів, які скликали людей на
велику урочистість - храмове свято Святої Трійці.
Цей день наповнив світ чудовою погодою: світило яскраве літнє сонечко, всупереч
тривожним темним хмарам, які полонили березнянське небо протягом останніх двох
тижнів. Здавалося, що ця чудова погода триватиме цілий день, але під час самої
Літургії сталося маленьке диво: ясний короткочасний, але могутній дощ, ніби
Господь хотів нам нагадати про щедрі дари Святого Духа.
На наше свято прийшло дуже багато різних парафій: Забрідь, Перечин, Тур'я
Ремета, Гута, Оноковці, а також парафіяни з Великоберезнянської
греко-католицької церкви. На святі панувала тепла домашня атмосфера. А інакше не
могло і бути. Очолив Святу Службу отець Йозеф Амріх з чину єзуїтів, який працює
в Глибокому та Анталовцях. Співслужили наші дорогі отці: о. Антон, о. Леонід, о.
Адам, а також приємною несподіванкою здивував нас отець Іван з греко-католицької
церкви Великого Березного, який також приєднався до проведення Євхаристії. Отець
Йозеф виголосив проповідь, слова якої доторкались сердець усіх присутніх. Всі
вірні відчули присутність Єдиного Бога у Трьох Особах і прослявляли Його
молитвами, співом, думками і серцями. На кінець Літургії було виставлення
Пресвятих Дарів, традиційний обхід навколо храму. Після Адорації ми всі
подякували Богу співом Te Deum, який закінчився урочистим благословінням.
Вірні не забули подякувати отцям, які так гарно провели наше свято. А після подяки та
спільного співу "Папського гімну" всі присутні продовжили святкування на дворі у
радісному спілкуванні між собою та частуванні тістечками, які приготували наші
парафіяни. Незабаром всі розійшлися по своїх домівках. Храм спорожнів і
заглибився знов у свою таємничість. Але свято не закінчилося. Адже вірні,
наповнені дарами Святого Духа та миром, яким Господь наповнив серця всіх
присутніх, розійшлися немов апостоли, несучи той мир всім кого зустрінуть на
своїй дорозі.
Каміла Фролова, Діана Риган
Відпуст у Драчині
Вже вкотре на свято Пресвятої Трійці вірники с. Драчино збираються на місці, де
залишилися руїни храму, щоб взяти участь у Свя-тій Літургії. І кілька років
поспіль, саме на відпуст, на своє місце повертається вівтарний образ Святої
Трійці. Час спливає, люди міняються, але традиція передається з покоління в
покоління. Колись тут молилися наші предки, батьки, а тепер приходимо і молимося
ми та наші діти.
Цього року до нас прийшли з процесією вірники зі Сваляви і розділили з нами
радість. Велика сила спільної молитви робить чуда. Таким чудом для драчинців
завжди є тепла і сонячна погода саме в ті години, коли відправляється Св. Меса.
Сподіваємося, що зможемо вимолити і отримати благодать, щоб найближчими роками
відбудувати храм, і вівтарний образ став його окрасою. А ми змогли проводити в
ньому недільні меси, обряди і просто, в будь-який час, зайти і подякувати Богу
за все...
Довіряємо Пресвятій Трійці всіх, хто будь-яким чином долучився до святкування.
Хай Бог благословить.
Аліна Бунда
Чину Братів Менших 800
Св. Франциск є однією з найбільш визначних осіб людської історії.
Ймовірно народився у 1181 році в Ассізі (+1226). На хрещенні отримав імя Іван,
однак, його батько, після повернення з Франції, почав називати свого сина малим
Французиком, просто Франциском.
В молодих роках, безтурботних і вільних, своїми ровесниками вважався королем
молоді. Мало не щодня робив для них забави і гулянки. Спільно, безтурботно
проводили свій час серед співів, музики і танців, а деколи розважалися
полюванням в навколишніх лісах, що затягувалося до пізньої ночі.
Очевидно, все це мусіло відбуватися завдяки грошовій підтримці батька Франциска.
Франциск хотів бути знаним і великим. Тому вирушає на війну до Святої Землі. Під
час того походу прийшов час на відпочинок і у сні Франциск почув голос Божий, що
промовляв до нього:
- Франциску, кому хочеш служити - Пану чи слузі?
Очевидно, Франциск хотів служити комусь великому, тому і вибрав Пана.
- Хочу служити Пану - відповів.
- То чому служиш слузі - знову спитав голос Франциска.
Прокинувшись зранку, Франциск віддав весь свій обладунок і коня якомусь бідному
лицарю, а сам пішки повернувся до свого родинного міста.
Наступні декілька днів то час неустанних молитов і пошуківань сенсу життя
Франциском.
- Що робити? - запитував себе.
Таке саме запитання задавав Ісусові. Під час своїх молитов, серед руїн малої
церковці Св. Дамяна, стоячи навколішках перед розпяттям, заносив до Спасителя
таку молитву:
- Пане, скажи мені, що маю робити?
- Франциску, йди і відбудуй мою Церкву - почув голос, подібний до того зі сну.
Не потрібно було більше слів.
Змінив свій спосіб життя, що заохотило багатьох молодих людей до наслідування.
Наслідком того було затвердження папою цього способу життя.
Франциск і його брати могли тепер без перешкод проголошувати Христове добро і
мир кожному створінню.
Цього року минає 800 літ від тих подій і Брати Менші постановили прожити його
особливим чином.
Однією з нечастих подій у святкуванні 800-ліття затвердження способу життя св.
Франциска папою Інокентієм ІІІ, стала Міжнародна Капітула Наметів біля
Порцюнкулі, церковці, де збиралися перші Брати. На Капітулу приїхало біля 2000
Братів. (Думаю, що було їх набагато більше.)
Для багатьох з них це була перша поїздка до Італії, а тим більше до Асижу -
колиски зародження нашого Чину.
Капітула розпочалася 15 квітня 2009 р.
До відкриття Міжнародної Капітули Наметів на площі перед Базилікою Матері Божої
Ангельської своє привітання скерував до присутніх Міністр генеральний о. Йосиф
Родрігес Карбалло ЧБМ /Чин Братів Менших/. Після промови всі брати вирушили
процесійно до Базиліки і віддалися опіці Матері Божій з Порцюнкули. Одразу після
цього відбулася св. Месса, яку провадив Єпископ Ассізький Домінік Сорренті.
Наступний день був засвідченням діяльності Братів на різних континентах цілого
світу.
Кожного року 16-те квітня є для нашого Ордену особливий день - день відновлення
вічних обітів. Підчас Капітули Наметів брати це зробили у присутності Папи
Бенедикта ХVI в Кастель Гандольфо.
П'ятниця, 17 квітня, була днем спільної покути і посту. Відмовившись від обіду,
невикористані кошти з нього були передані Міністром генеральним на потреби
гуманітарні (правдоподібно на допомогу постраждалим від землетрусу в Італії у
Амбрузії). Наш день розпочався від ранішніх молитов, які відбулися в Базиліці
св.Клари в Ассізі. Потім був час для себе - аби на так званій пустині перебувати
в тиші і молитві, заглиблюючись у Святе Письмо, що в цей день було нашою поживою
духовною. По обіді була покутна проща з Порцюнкули до гробу св. Франциска, де
всі брати зокрема отримали екземпляр регули св. Франциска. Спільна Євхаристія
під керівництвом кардинала Клаудіо Гуммеса закінчила наш день покути і посту.
Наступного дня, 18 квітня, відбулася зустріч братів з папою. Розпочалася вона
Святою Мессою, яку служив наш Отець Генерал Йосиф Р. Карбалло. Після Месси
відбулася зустріч з папою Бенедик-том XVI в його літній резиденції в Кастель
Гандольфо.
Слова Бенедикта XVI скеровані до братів на польській мові:
«Сердечно вітаю польську родину францисканську. Обіймаю отців і братів, сестри
францисканські і клариски, а також усіх з інших згромаджень, що керуються
духовністю св. Франциска, і також терціїв і терціарок. На вісімсотліття
затвердження першого Правила разом з вами дякую Богу за всяке добро, яке Чин
вніс у розвиток Церкви. Дякую вам особливо за місійну діяльність на різних
континентах. На взір вашого засновника тривайте в любові Христа убогого і несіть
євангельську радість всім людям. Нехай вас підтримує Боже благословення.»
На закінчення зустрічі всім братам було уділено благословення.
Ця Капітула транслювалася на цілий світ каналом Падре Піо.
Ассізьке святкування не було закінченням - буде воно тривати до кінця року у
всіх закутках Землі.
День 4 червня для нашого Чину буде однаково важливий. Той день, це вибори нового
Генерала нашого Чину.
Просимо Вас помолитися про світло Святого Духа для виборців.
Мир і Добро
о. Ян Віаней ЧБМ
Урочистість Пресвятої Трійці
Дорогі друзі, я хотів би поділитись радістю з нашого урочистого відпусту, який
ми святкували в неділю Пресвятої Трійці в м. Ужгород (мікрорайон Боздош), більш
відомий як Катехитичний Центр.
Те, що ми могли привітати так високо достойного гостя єпископа-помічника
Одесько-Сімферопольського - Петра Мальчука - було несподіванкою. Це як у
афоризмі, що Бог завжди дає набагато більше, ніж ми просимо: "я просив у Господа
води, а Він дав мені море; я просив у Господа квітку, а Він мені дав ціле поле
квітів…" Отже, і ми чекали, що на нашому відпусті буде о. Петро Жарковський та
о. Штефан, а Бог послав нам ще і єпископа Петра Мальчука. Наш о. Петро на
початку привітав всіх вірників і сказав як Бог вміє здивувати людину та зробити
подарунок. Те, про що ми вчора ще не сподівались, сьогодні є реальністю.
Єпископ виголосив дуже гарну проповідь, в якій підкреслив важливість глибокої
віри в Пресвяту Трійцю, яка завжди залишиться великою таємницею віри. Ми,
християни, є зануреними з моменту Хрещення у Пресвяту Трійцю і на протязі всього
свого життя дозріваємо в Бозі.
На завершення Літургії перед виставленими Пресвятими Дарами відспівали урочистий
гімн "Тебе Бога хвалимо" та отримали благословення з повним відпустом.
Вірники щиро вдячні за таку чудову урочистість, яку провели єпископ Петро
Мальчук, о. Петро Жарковський та о. Штефан.
Після святкової служби парафіяни пригощали всіх гостей, які приїхали на відпуст,
приготованими тістечками та різним печивом.
Вже склалася традиція, що вірники з радістю їздять одні до других на відпусти,
де можуть потім поспілкуватись та поділитись досвідом.
Це чудово, коли можуть вірники різних парафій зустрічатись.
учасник відпусту
Відбулася чергова конференція єпископів
Неділя Вознесіння Господнього
Звичайна неділя? – Ні! На свято Вознесіння Господнього у кафедральному соборі
святого Мартина вірники не поспішали додому після благословення… Духовний пастир
запросив усіх подивитись на майстерність підростаючих християн. Готувала дітей
до цього с. Лідія Тімкова ОР, а щоб все було в гармонії, то було доповнено
співом та музичним супроводом органістки Віолети Усти.
Юні парафіяни, в свою чергу, старалися як могли і показали сценку по мотивам Нового Завіту.
Не один раз чуємо ці слова з уст священика, коли читається Євангеліє, цілком
інакше це сприймається з уст дітей. Бог промовляє до нас у різний спосіб –
відкриймо Йому свої серця.
Тетяна Решетар, Мукачево
Святкування 200-річчя парафії св. Яна Непомукського у Рахові
У 1810 році Єпископом Петером Клобушітскі була заснована Рахівська
римсько-католицька парафія св. Яна Непомукського. На честь цієї події протягом
року Рахівська церковна громада святкує ювілейний рік. 16 травня 2009 року
відбулася святкова меса, яку очолив др. Іштван Шерегель, Архієпископ Егерський
(Угорщина).
На майдані біля церкви Архієпископа зустріла вся римсько-католицька громада
міста з духовим оркестром, після чого міський голова Ярослав Думин привітав
високоповажного гостя.
Вдруге прозвучала пісня привітання, адже Архієпископ Іштван Шерегель вже бував у
цій парафії у часи перебудови, 13 листопада 1989 р. гість очолив урочисту Службу
в рахівському храмі. Спочатку настоятель парафії, о. Ласло Микуляк прочитав
декрет Святого Престолу, на підставі якого дозволяється святкування ювілею
протягом року. Після дитячого привітання до Архієпископа звернулися представники
релігійної громади: "Ваша Екселенціє! 20 років тому Ви почули прохання
закарпатських угорців про священників. Спочатку о. Бейла Боган, а потім о. Янош
Югас були наравлені Вами для служіння Богу на Закарпаття".
Була прочитана історія церкви та парафії, після чого Архієпископ подякував за
привітання і прочитав благословіння Святішого Отця, Бенедикта ХVІ.
Під час проповіді Архієпископ зазначив: "Протягом століть перед місцевими
римо-католиками стоїть приклад святого Яна Непомукського. Вони зберегли свою
віру, угорську національність, але найголовніше – вірність Рибаку Галілеї, Ісусу
Христу. Ця церква будувалася не для музею чи будинку урочистих подій, а для
молитви, яка дає спокій, мир, спасіння душам тих людей, які відвідують храм для
поклоніння Богові".
Під час Літургії віруючі підносили до Архієпископа потрібні для жертвоприношення
дари: хліб і вино у вигляді пшениці й винограду. Разом із гостем у богослужінні
брали участь настоятель о. Ласло Микуляк, а також священники, які раніше
працювали у цій парафії.
"Дякуємо, Ваше Екселенціє, що за попередні 20 років Ви молилися за закарпатських
угорців, і будучи Архі¬єпископом Егерським, а також Головою Конференції
Католицьких Єпископів Угорщини, чистосердечно відносилися до долі закарпатських,
зокрема рахівських католиків" – сказав о. Ласло Микуляк у своєму привітальному
слові. Архієпископ Іштван Шерегель уділив всім присутнім благословіння Папи
Римського.
Архів новин >>>
Короткий перегляд історії
Chronologia historica
Щоб впевнено говорити про історію, життя та формування Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви, необхідно згадати про події, які передували її формуванню.
Історію Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви можна розподілити на чотири великі періоди
1. Період перед заснуванням Сату-Марської дієцезії
2. Період існування Сату-Марської дієцезії
3. Період після І Світової війни
4. Події під час існування СРСР і після його розпаду
*
Період перед заснуванням Сату-Марської дієцезії
Угорські правителі вже у 50-60-тих роках Х ст. були готові прийняти християнство, але питання - до східного, чи західного християнства їм приєднатися, кінцево було вирішено завдяки формуванню політичних стосунків.
Справжнім засновником Церкви в Угорщині вважають Анастаза-Астріка, який був архієпископом спочатку Калочської, а пізніше Естергомської дієцезії. За дорученням Папи Римського та короля Св. Стефана Анастаз-Астрік організував Католицьку Церкву на території Угорщини. Вона складалася з семи дієцезій, які займали великі території. Так само було і з трансільванською дієцезією, що була заснована у 1009 році, і містила у собі територію Закарпаття аж до початку ХІVст.
Збереглося дуже мало письмово підтверджених даних про життя та діяльність християн в ХІ ст. Відомо, що з церков романського стилю на Закарпатті велике значення відігравала ужгородсько-горянська ротонда. В цей час діяло декілька парафій, наприклад у таких селах як Бобове, Ардієво, Дідове, Зміївка, Іванівка, Велика Бігань, Сюрте, Чорнотисів та Виноградів.
З 1346 р. воно стає частиною егерської дієцезії. З цього часу починається будівництво багатьох костьолів не тільки у містах, а і в селах. Записи про цей період, що знаходяться в архіві Ватикану, згадують на нашій території більше як 50 костьолів.
*
Період існування Сату-Марської дієцезії
Самостійну Сату-Марську католицьку дієцезію заснували 23 березня 1804 року, яку 9 серпня узаконив Папа Пій VII. Ця дієцезія крім Сату-Марської області, містила в собі такі області, як Мараморошську, Угочанську та Унгську. Духовний розвиток дієцезії можна прослідкувати, вивчаючи історію та знаючи про те, який вид діяльності був важливим для її правлячих єпископів. До кінця І Світової Війни дієцезією керували такі єпископи:
1. Фішер Іштван (1804-1807). Важливим вважав організувати навчання. Він заснував єпископський ліцей, католицьку гімназію та семінарію.
2. Клобушіцкі Петро (1807-1821) унгський декан-парох поділив деканські округи; відкриваючи гуртожитки для учнів гімназій, він стимулював до навчання сільське населення. Так як після наполеонівських війн на даній території набував великих масштабів голод, то першочерговим завданням єпископа було організування „центрів милосердя”.
3. Ковач Флоріан (1821-1825) мав хворобливий організм, який був великою завадою у виконанні його апостольських завдань.
4. Гам Янош (1827-1857) протягом тридцяти років керував дієцезією. Можемо сказати, що він сформував зовнішність дієцезії. Апостольська робота даного єпископа зіграла важливу роль в житті всієї території.
5. Гааш Мігаль (1858-1866) - в часи його керування повернулися у свої старі монастирі єзуїти. Він також звертав велику увагу на освіту. Гааш Мігаль видавав газети та книги, запроваджував педагогічні курси. Заснував на Закарпатті будинки по догляду за хворими та будинки для сиріт.
6. Біро Ласло (1866-1872) був співробітником Гам Яноша, тому зрозуміло, що й він звертав велику увагу на бідних, сиріт, старих та на студентів.
7. Др.Шглаух Лерінц (1873-1877) заснував бібліотеки духовної літератури на кожній парафії. Запровадив та контролював шкільне навчання в кожному селі Закарпаття.
8. Месленьі Дьюла (1877-1905) сприяв розвитку мирянських товариств. Вніс великий вклад в культурне життя Закарпаття.
9. Др. Бороміссо Тібор (1906-1928). Зміна політичних кордонів дуже ускладнила керування дієцезією. Вніс великий вклад в харитативну та соціальну діяльність
*
Період після І Світової війни
 Під час свого керівництва др. Бороміссо Тібор - до І Світової війни - створив нові заклади, в яких надавалася соціальна допомога, та звертав увагу на зростання духовного життя вірників. В цей період існувала Республіка рад, з прийняттям Тріанонського Декрету Миру відбувся поділ дієцезії. У цьому новому становищі єпископ старався налагодити відносини між дієцезією та румунською державою. Влада єпископа розповсюдилася на дієцезії, розташовані на території Чехословаччини, таким чином він зміг встановити Ужгородську Апостольську Адміністрацію. Наперекір кордонам владика дуже добре керував угорською та закарпатською територією. Під час керівництва др. Бороміссо Тібора вступив у дійсність у 1917 році Кодекс Церковного права. У 1926 році єпископ склав Статут Сату-Марської дієцезії. Після довгих страждань 9 липня 1928 року помер єпископ др.Бороміссо Тібор. Капітула обрала вікарієм Сабов Іштвана.
Тим часом Святий Престол 7 липня 1929 року заключив конкордатум з Румунією, який дивлячися на трансільванську угорську католицьку Церкву містив в собі багато образливих пунктів. З цього дня сату-марський ординарій перестав мати правову владу над тією частиною дієцезії, яка належала до Угорщини, якою керував з 1-ого жовтня 1923 року за допомогою зовнішнього вікарія, також Сату-Марська дієцезія втратила правову владу над територією Закарпаття, котре належало Чехословаччині, якою керував з 8-ого березня 1923 року зовнішній вікарій др. Тагі Абріш. Незалежно від географічного розташування кордонів, Церква і надалі продовжувала сату-марську правову практику. В 1930 році із закарпатської частини дієцезії утворилася Апостольська Адміністрація з центром у місті Ужгород, під керівництвом Ференца Свободи. За першою віденською угодою (2 листопада 1938 року) з осені 1938 року швидко почалося впорядковування церковного правління тих частин Чехословаччини, які населяли угорці („Felvidek”) і які повернулися до Угорщини. Святий Престол об’єднав парафії Сату-Марської дієцезії, які знову із Закарпаття потрапили в Угорщину з Меркською Апостольською Адміністрацією, яка знаходилася на Угорській території. За буллою Святого Престолу, яка була видана 19 липня 1939 року цією територією керував кошицький єпископ Іштван Модорас. Через дуже короткий період часу змінилися кордони. За другою віденською угодою (30 серпня 1940 року) велика частина Партіума і північна частина Трансільванії знову почали належати Угорщині.
23 липня 1940 року (ще до другої віденської угоди) Святий Престол призначив єпископом Сату-Марсько-Орадейської дієцезії монаха П. Напгольц Пала SJ. Призначений єпископ Святому Престолу запропонував свій відказ надіслав відмову, яку Ватикан прийняв і керівництво дієцезії доручив Мартон Арону.
Після двох з половиною років, коли не було єпископа в дієцезії, єпископом з 17 травня 1942 року став др. Шеффлер Янош, в Сату-Марській дієцезії разом із Закарпаттям, як дієцезійний єпископ, а в Орадейській дієцезії, як апостольський адміністратор. Внаслідок другої віденської угоди ці дві дієцезії інтегрувалися в угорську церковну організацію. Закарпаття знову приєдналося до Сату-Марської дієцезії. Єпископ Янош Шеффлер був для своїх віруючих не тільки пастором, але і втішителем. Він відвідував і ті території дієцезії, які вже були від’єднані. Коли війна пройшла на території дієцезії та адміністрації, тоді владика відчув, що особисто повинен підтримати та потішити своїх священиків та віруючих. Він часто відвідував Закарпаття, але перед завершенням війни востаннє відвідав всю дієцезію. За вказівками Риму єпископ намітив всюди те , що потрібно зробити, так у Закарпатті визначив наступного генерального вікарія на випадок, якщо буде складно підтримувати зв’язок з єпископом, або якщо діючого вікарія заарештують
*
Події під час існування СРСР і після його розпаду
1944 року, коли у Закарпаття прийшла Радянська Армія, керівництво Закарпаття з єпископського центру стало неможливим, тоді Шеффлер призначив єпископським вікарієм берегівського архідекана Пастор Ференца. Ще назвав двох інших вікаріїв на випадок, якщо Пастор Ференцу будуть перешкоджати в цій діяльності. Від старших душпастирів знаємо, що це були Буяло Бернат та Сегеді Єней. За паризькою угодою миру (10 лютого 1947 року) Сату-Марську дієцезію поділили на чотири частини. У Чехословаччині залишилось 13 парафій, в Угорщині 27, в Закарпатті 40, а в Румунії 55.
Радянський терор не обійшов і Закарпатську Римсько-Католицьку Церкву; священиків засуджували як зрадників Вітчизни та бунтівників. В цій небезпечній ситуації управляти Церквою було дуже складно. У цей важкий період кожний священик виконував свої обов’язки в дусі вчення Христа як тільки міг. Офіційно було заборонено вносити записи у материнські книги, але священики потаємно це робили. Набирати богословів було також заборонено. Дозволялося тільки проведення Служб Божих та похоронів. Про ці часи випробувань на Закарпатті та в Угорщині видано багато книг.
Коли терор на Закарпатті почав послаблюватись і багато священиків повернулося з концентраційних таборів, тоді Управління у справах релігій намагалося взяти церковні справи під своє керівництво. Управлінню вдалося підкупити одного - двох священиків, які отримавши владу від державних органів, пробували управляти закарпатською Церквою.
В 1956 році державні органи самовільно призначили вікаріями ужгородських парохів Мейсарош Яноша та др. Заводнік Тібора. В 1956 році з концтаборів прийшли священики, серед них і архідекан Бернат Буяло. Він перебрав керівництво закарпатською Церквою, але через поганий стан здоров’я швидко відмовився від управління. Призначеного нового вікарія паланківського пароха Єнея Сегеді не затвердили державні органи, тому він і не міг керувати Церквою; але аж до смерті, яка наступила на 86 році життя, потаємно в Римсько-Католицькій Церкві слово Єнея Сегеді було вирішальним.
В 1985 році після смерті др. Заводнік Тібора священики вибрали вікарієм хустського пароха Галамбош Йожефа. Після смерті Галамбош Йожефа, яка наступила в грудні місяці того ж року, наступним вікарієм вибрали Чаті Йожефа. В часи комунізму всіма церковними діями керувало та контролювало їх Управління у справах релігій. Без погодження державних органів не можна було ні одного священика перевести в другу місцевість. Із-за політичного гніту, вікарії ніколи не могли видати загальне, дійсне для кожного костьолу розпорядження. Найбільше наказували отців за катехизування дітей.
Незважаючи на свій похилий вік, вікарій Йожеф Чаті всіляко старався об’єднати священиків, які проживали на Закарпатті. Він використовував кожну нагоду для організації зустрічі священиків. Переважну частину своїх вказівок він видавав усно, де наголошував про важливість молитовного життя, катехизування та душпастирської діяльності.
В житті Закарпатської Римсько-Католицької Церкви сталися позитивні зміни тоді, коли весною 1989 року в Закарпаття приїхав кардинал др. Пашкаї Ласло, естергомський архієпископ. Після візиту архієпископа керівники Радянського Союзу дозволили, щоб на території Закарпаття проводили душпастирську діяльність священики з Угорщини. А вже 1 листопада 1990 року в Закарпаття прибули монахи з Чехословаччини.
28 березня 1992 року Святий Престол призначив Ординарієм Закарпатської Римсько-Католицької Церкви архієпископа Антоніо Франко, Апостольського Нунція в Україні. Він прибув у Закарпаття, у місто Мукачево і 13 серпня того ж самого року підтвердив призначення Йожефа Чаті на посаду генерального вікарія.
Після смерті отця Йожефа Чаті, у березні місяці 1993 року архієпископ Антоніо Франко, вислухавши думку працюючих тут священиків, призначив генеральним вікарієм солотвинського пароха отця Лайоша Гудру і відповідно до мовних територій призначив раду священиків і вікаріїв. Великою радістю для закарпатських католиків латинського обряду було те, що після 46 років перерви, 26 червня 1993 року знову висвятили на священика закарпатського юнака - Поп Шандора.
За рішенням Святого Престолу 14 серпня 1993 року була утворена Римсько-Католицька Апостольська Адміністрація Закарпаття. Першим апостольським адміністратором Закарпаття став архієпископ Антоніо Франко - Апостольський Нунцій в Україні. 16 грудня у мукачівському римсько-католицькому костьолі виголосили Папську буллу про утворення Апостольської Адміністрації Закарпаття. Через велику відстань отцю нунцію важко було керувати закарпатською Церквою. Кожного року на Різдво та на Воскресіння Христове, він зустрічався зі своїми священиками, зрештою всі свої церковні справи вирішував за допомогою генерального та єпископського вікарія - отця Лайоша Гудри.
9 грудня 1995 року Папа Іван Павло ІІ єпископом-помічником Закарпатської Апостольської Адміністрації призначив керівника виноградівської францисканської місії - Майнек Антала. Після смерті отця Лайоша Гудри, (яка наступила) 17 грудня 1995 року, Майнек Антал став генеральним вікарієм.
6 січня 1996 року Папа Іван Павло ІІ в Римі урочисто висвятив Майнек Антала єпископом. Отець нунцій надав новопризначеному генеральному вікарію всі права до керівництва всією душпастирською діяльністю, за винятком священицьких висвячень та їх диспозицій. 7 жовтня 1997 року Святійший Отець призначив Майнек Антала ординарієм Римсько-Католицької Апостольської Адміністрації Закарпаття.
Церковне життя чим далі, тим швидше прогресувало. З 1998 року щороку в Мукачівському кафедральному соборі відбувається висвячення на священиків.
2000 Ювілейний Рік віруючі Закарпаття відзначили рядом великих свят, головне з них відбулося в День Святого Мартина, покровителя Апостольської Адміністрації. На цьому святі були присутні Микола Етерович тит. архієпископ, Апостольський нунцій в Україні, Мар’ян Яворський архієпископ, львівський митрополит, Пал Рейзер римсько-католицький єпископ-ординарій Сату-Марської дієцезії та Іван Семеді єпископ-ординарій Мукачівської греко-католицької дієцезії. Цього ж року 20 серпня в день Святого Стефана короля в селищі Солотвино єпископ Антал Майнек посвятив скульптурну групу, яка зображує угорських святих.
Протягом останніх років єпископ Антал Майнек посвятив новий костьол в селах Ключарки, Мужієво, Забрідь, Четово та в місті Ужгороді у районах Радванка та Боздош.
Однією з найвизначних подій для нашої Церкви було те, що Святіший Отець Іван Павло ІІ утворив Мукачівську Дієцезію для римо-католиків на території Апостольської Адміністрації Закарпаття. Водночас Його святість призначила Преосвященство Владику Антала Майнека, апостольського Адміністратора Закарпаття, першим Єпископом Мукачева для римо-католиків. Цю подію оголосили 27 березня 2002 року..
Список священиків, яких ув’язнили в 1945 - 1956 роках.
Арвої Дежев, парох у с. Вилок, після ув’язнення повернувся у с.Вилок, помер у 1967 році.
Др. Буяло Бернат, ужгородський архідекан, вікарій, в 1956 р. повернувся з ув’язнення скаліченим, помер у 1979 році в с. Ратівці.
Бако Золтан, парох у Солонцях, з ув’язнення повернувся скаліченим, помер у 1959 році в м. Мукачеві.
Бартфої Калман, виноградівський архідекан, повернувшись з ув’язнення додому був пенсіонером, помер у Ужгороді в 1961 році.
Чаті Йожеф, мукачівський духівник-помічник, був засуджений до смертної кари, але вирок не виконали. Після повернення з ув’язнення протягом цілого року не міг повернутися в Мукачево. Пізніше став парохом у Мукачеві. З 1986 р. був вікарієм аж до смерті, яка наступила 3 березня 1993 року в Мукачеві.
Галамбош Йожеф, парох у с. Добросілля, після повернення з ув’язнення стає парохом у Хусті. У 1985 р. його вибирають вікарієм, цього ж року він помер.
Гаклік Шандор, ратівський декан, коли везли його в заслання, вже був наполовину паралізований, по дорозі помер, похований на невідомому місці.
Гевелі Антал парох у с. Солотвино. Після повернення з ув’язнення служить у Солотвині, потім стає парохом у Сваляві аж до смерті, яка наступила в 1999 році.
Гомоля Петер, парох у Доманинцях, помер у 1981 році, як берегівський архідекан.
Горват Агоштон, парох у Довгому. Повернувшись з ув’язнення служив на багатьох місцях. Помер у 1990 році, будучи ужгородським парохом.
Гудра Лайош, берегівський духівник-помічник. З ув’язнення повернувся додому; парохом був у Хусті, Солотвині, помер будучи вікарієм у 1995 році у Мукачеві.
Леврінц Іштван, декан у Сторожниці, в 1945 р. був заарештований. Повернувся додому, помер у Холмоці в 1979 році.
Пастор Ференц, берегівський архідекан, вікарій, помер десь у Сибіру.
Плакінгер Пал, парохіальний вікарій в Ужгороді, був у засланні в Сибіру, після повернення додому був парохом в Усть-Чорній, Тячеві, Вишкові, потім змушений був емігрувати в Німеччину. В даний період пенсіонер у Румунії.
Шереш Янош, мукачівський декан, повернувся додому з ув’язнення, помер у 1958 році в місті Мукачеві.
Темпфлі Іштван, парох в селі Дяково, після повернення із заслання став парохом у Рахові, де і помер у 1988 р.
Тіндіра Ернев, парох у с. Бородівка, був заарештований у 1945 р. Після амністії 1956 року не мав права проживати на Закарпатті, тільки перед смертю зміг повернутися сюди; помер у 1972 р.
Др.Товт Йожеф, парох у Середньому, заарештований був у 1945 році. Після звільнення протягом багатьох років не мав права проживати у Закарпатті, помер у 1968 році в селі Середнє.
Тевкеш Дьєрдь, хустський декан, повернувся з ув’язнення додому, помер у місті Хуст у 1973 р.

інші фото..
Кафедральний собор Kостьол Святого Мартина з Туру
Річка Латориця розділяє місто Мукачево на дві частини, яке є центром Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Римсько-католицька церква в Мукачеві зведена ще у ХІV-му столітті в честь Святого Мартина. Церква, ймовірно, була вже й тоді, коли у 1376-му році королева Єлизавета, в написаному у Берегові листі, дозволила викарбувати на мукачівській печатці зображення Святого Мартина. Королева Єлизавета часто молилася тут.
У 70-их роках ХIV століття у часи королеви Єлизавети церкву перебудували, а в часи Гуньодіїв відреставрували. У часи реформації багато громадян Мукачева прийняли нову віру і заволоділи церквою. У 1660-му році Софія Баторі повернула католикам церкву, парафію та школу.
У 1686-му році, поки Ілона Зріні захищала Мукачівський замок, полководець кесарського війська Капрара, спалив церкву і місто. До 1725-го року католики, в основному відремонтували згорілу будівлю. В 1746 році значно перебудували споруду. У 1800 році граф Ервін Шенборн збудував у церкві вівтар. Вівтарний образ, що зображає на коні святого Мартина, який віддає половину свого плаща жебраку (пізніше у сні Мартин дізнається, що насправді то був не жебрак, а Хрситос), був виготовлений завдяки підтримці графа. Картину намальовано у Відні.
На кінець ХІХ століття неф церкви був у такому стані, що його довелося знести. Із старої церкви залишилося лише святилище, з якого була утворена теперішня каплиця. В 1896 році за ініціативою графа Шенборна вирішили побудувати новий костьол. Сім'я графа дала половину суми на побудову костьолу. Інакше розташований новий костьол був зведений в 1905-му році у еклектичному стилі ясопатським будівельником Ваґнер Мартином за проектом Віктора Ціґлера. Посвячення фундаменту нової церкви відбулося 7 серпня 1904-го року. А посвячення новозбудованої церкви відбулося в рамках великого торжества 24 вересня 1905-го року.
Костьол вже у 1945 році потребував ремонту, але лише в 1967 вдалося отримати на це дозвіл. Часткове відновлення та оздоблення кафедрального собору відбувається і нині. На місці знесеної огорожі збудовано нову. Відреставровано повернуту каплицю. Успішно завершилася реставрація картини головного вівтаря, на якій зображений Святий Мартин. В 2004 році дієцезія розпочала нову реставрацію екстер’єру собору, але вона на жаль не завершилася.
З 27 березня 2002 року церква стала кафедральним собором новоствореної Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Орган збудований у 1913 році Братами Рігерами.
При вході до кафедрального собору знаходиться вівтарний образ – картина угорського художника Віктора Мадараса із зруйнованої церкви села Софія. На ньому зображено першого угорського короля Святого Іштвана, який дає свою корону через Діву Марію турботливому Богу.
АНТАЛ МАЙНЕК ОFМ
ЄПИСКОП-ОРДИНАРІЙ МУКАЧІВСЬКОЇ ДІЄЦЕЗІЇ РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Народився - 18.11.1951. у Будапешті (Угорщина), закінчив державну гімназію в Сент-Ендре, Будапештський університет, отримавши диплом інженера з електроніки.
1977 - вступив до чернечого чину Святого Франциска, де здобув теологічну освіту (Теологічний Інститут в Будапешті) та (паралельно) інженерно-педагогічну освіту.
17.04.1982 - висвячений на священика у Будапешті.
1982-1989 - викладав електротехніку та фізику у Францисканській гімназії в Сент-Ендре.
1989 - разом з двома братами по ордену прибув у місію до угорськомовних вірних Римсько-Католицької Церкви Радянського Закарпаття у Виноградів, пізніше обслуговував п'ять церковних громад у Хустському та Тячівському районі.
1995 - єпископ помічник в Апостольській Адміністратурі Закарпаття.
06.01.1996 - висвячений на єпископа у Римі.
07.10.1997 - Апостольський Адміністратор Закарпаття.
27.03.2002 - єпископ ординарій Мукачівської дієцезії.
27.09.2002 - інгрес в Мукачівській катедрі.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВЛАДИ
Єпископ-ординарій: Антал Майнек OFM
Генеральний вікарій: о. Петро Жарковський OFM
Єпископський вікарій: о. Андраш Бобаль
ЄПИСКОПСЬКА КУРІЯ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.titkar@gmail.com
Директор канцелярії: о. Степан Погань
Нотаріус: о. Янош Молнар
Економ: о. Петро Жарковський OFM
Правовий порадник: о. Бейла Боган SJ
Адміністратори: Ласло Медєші Бухгалтер: Марія Бубряк
Молодіжний та Організаторний відділ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.szervezo@gmail.com
Директор відділу: Катерина Медєші
Ужгородська філія Молодіжного та Організаторського відділу
89400 Україна, Ужгород, вул.Koрзо 22/1. а/с A/44.
Teл.: (+380-31) 22-3-45-94 Фaкс.: (+380-31) 22-3-55-86
e-mail: ukik@mail.uzhgorod.ua
Директор відділу: Наталія Вароді
Відділ преси
вул. Миру 5, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 546-70
e-mail: mrkp.sajto@gmail.com
Директор відділу: Жужанна Папої
Web-designer: Бунда Саболч
Газета "Світло"
вул. Ватутіна 24. 89600 Україна, Мукачево, а/с 189.
тел/факс: (+380-31) 31-4-12-32
e-mail: tetuana@ukr.net
Голова видавництва: о. Петро Жарковський OFM
Видавник: о. Петро Жарковський OFM
Редактор: Тетяна Решетар
Журнал "Uj Hajtas"
вул. Миру 5, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31) 31-3-19-21
e-mail: mrkp.sajto@gmail.com
Голова видавництва: єпископ Антал Майнек ОFМ
Видавник: єпископ Антал Майнек ОFМ
Редактори: Жужанна Папої
Марта Попович-Палойтаі
Рішко Маріанна
Бунда Саболч
Катехетичний духовний центр
вул. Володимирська 76, Ужгород 89400
Поштова адреса: вул. Миру 15, Мукачево 89600
а/с 76, Мукачево 89600
Тел./факс: (38-031-31) 5-46-70 / 5-46-71
e-mail: szervezo@rk.mk.uz.ua
вул. Володимирська 76, Ужгород 89400
тел: (+380-31-26) 6-51-50
Директор: єпископ Антал Майнек ОFМ
Керівник угорського факультету: о. Янош Молнар
Викладачі: єпископ Антал Майнек ОFМ
о. Янош Молнар
о. Андраш Бобай
о. др. Іштван Гейделшпергер
Медєші Ласло
Адміністратор: Медєші Катерина
Керівник слов'янського факультету: о. Петро Жарковський ОFМ
Викладачі: о. Петро Жарковський OFM
о. Іван Левко
о. Сворад Дуда ОР
о. Янош Молнар
о. Анатолій Товкан СМ
о. Бенедикт Щербан OFM
с. Мар'яна Комлошова CJ
с. Кармела Крішшова ОР
с. Сімеона Гованцова ОP
Адміністратор: Тетяна Решетар
Курси канторів
Викладачі: о. Бейла Боган SJ о. Янош Молнар


ХАРИТАТИВНИЙ ЦЕНТР CВЯТОГО МАРТІНА МУКАЧІВСЬКОЇ ДІЄЦЕЗІЇ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-71,
e-mail.: munkаcs@caritаs.mk.uzhgorod.ua
Голова: о. Петро Жарковський OFM
Директор: Фегер Ференц
Працівники:
Ласло Мішкольці
Корнелія Деак
Бухгалтер: Бубряк Марія
ХАРИТАТИВНІ ЦЕНТРИ
Виноградівський Соціально-харитативний Центр
вул. Лейзмана 4, Виноградів 90300
тел: (+380-31-43) 2 -12- 42,
e-mail: caritas@tajfun.com
Керівник: Антал Нанаші
Карітас Святого Йосипа
вул. Пушкіна 6, Хуст 90400
тел: (+380-31-42) 2-49-91
Керівник: Йосип Козьма
Карітас Святого Стефана
пл. Незалежності 1-3, Тячів 90500
тел: (+380-31-34) 2-21-71 e-mail: plebania@tyachiv.uz.ua
Керівник: Василь Микуляк
Карітас Святої Єлизавети
вул. Ватутіна 22, Мукачево 89600
тел: (+380-31-31) 4-26-84
Керівник: Еріка Гецінгер
Карітас "Misericordias et Spes"
вул. Кутузова 2, смт. Середнє, Ужгородський р-н 89452
Тел: (+380-31-27) 26-445
Керівник: о. Петро Жарковський OFM
Великоберезнянський Карітас
вул. Б. Хмельницького 1, Великий Березний 89000
тел: (+380-31-35) 2-17-08
Керівник: Наталія Ревай
Вишківський Карітас
пл. Червона 12, Вишково 90454
тел: (+380-31-42) 57-602
Керівник: Йосип Гор
Карітас Святого Антонія
вул. Шевченка 51, Кобилецька Поляна 90620
тел: (+380-31-32) 32-709
Керівник: Сідонія Мачек
Карітас бл. Теодора Ромжі
вул. Промислова 39, Великий Бичків 90615
тел:(+380-31-32) 3-35-43
Керівник: Юлія Бабічук
Солотвинський Карітас
пл. Брезановці 16, Солотвино 90575
тел: (+380-31-34) 5-60-25
Керівник: Шандор Нейметі
Рахівський Карітас
вул. Миру 20, м. Рах?в 90600
тел: (+380-31-32) 2-20-59
Керівник: Ігнатій Франц
ДИТЯЧІ САДКИ
Дитячий садок Святого Йосипа
вул. Тюльпанів 34, Виноградів 9030
тел: (+380-31-43) 2-17-91
Завідуюча: Ілона Олаг
Дитячий садок Святої Єлизавети
вул. Б. Хмельницького 63, Буштино 90575
тел: (+380-31-34) 6-74-13
Завідуюча: Єлизавета Рущак
Дитячий садок Святої Родини
пл. Брезановці 16, Солотвино 90575
тел: (+380-31-34) 5-81-68
Завідуюча: Єва Пуліска
Дитячий садок Римсько-Католицького Карітасу бл. Теодора Ромжі
вул. Промислова 39, Великий Бичків 90615
тел: (+380-31-32) 3-36-91
Завідуюча: Адела Кліменко
Дитячий садок Карітасу Святого Антонія
вул. Шевченка 51, Кобилецька Поляна 90620
тел: (+380-31-32) 3-27-47
Завідуюча: Вероніка Захарович
Дитячий садок
вул. Чолнокі 16, Клинова Гора 90365
тел: (+380-31-43) 46-7-16
Завідуюча: Магдалина Фуделла
Дитячий садок Святої Катерини
вул. Жовтнева 10, Фанчиково 90352
Завідуюча: Леа Петенко
Дитячий садок Святого Франциска з Ассізі
вул. Шевченка 66, Королево 90332
Завідуюча: Мар'яна Вацко
ДИТЯЧІ БУДИНКИ
Дитячий будинок Цариці миру Велико-Березнянського Карітасу
вул. Рибарська 14, Великий Березний 89000
тел: (+380-31-35) 2-18-53
Керівник: Мирослава Майдич
Дитячий будинок сімейного типу Святого Архангела Гавриїла
Велико-Березнянського Римсько-Католицького Карітасу
вул. Корятовича 10, Великий-Березний 89000
тел: (+380-31-35) 2-13-97
Керівник: Наталія Іванівна Ревай
Дитячий будинок святого Филиппа Нері Мукачівського Карітасу
вул. Шевченка 44, Мукачево 89600
тел: (+380-31-31) 4-39-23
Керівник: Бургер Жужанна
Дит. Будинок ім.св.Франциска з Ассізі Хустського Карітасу
вул. Німецька 7, Хуст 90400
тел: (+380-31-42) 4-33-45
Керівник: Кващук Корнелія
БУДИНКИ ХАРИТАТИВНОЇ ДОПОМОГИ НА ПРОТЯЗІ ДНЯ
Реабілітаційний Центр Святої Терези з Ліз'є
вул. Тюльпанів 34, Виноградів 90300
тел: (+380-31-43) 2-16-81
Керівник: Едіта Знік
Будинок харитативної допомоги на протязі дня Святої Єлізавети
вул. Франка 20 А, Мукачево 89600
тел: (+380-31-31) 4-26-84
Керівник: Еріка Гецінгер

|