|

Римсько-католицька Церква в Україні

Апостольська нунціатура в Україні

Ватікан


|
|
Послання Вселенського Архиєрея Бенедикта XVI на Великий Піст 2010 року
Дорогі брати й сестри, щороку, з нагоди Великого Посту, Церква заохочує нас до щирого перегляду нашого життя у світлі євангельських повчань...
читати далі 
|
Страждання у житті
Однією з найбільших проблем України сьогодні є здоров'я. І, на мою думку, не тільки України, але і всього світу...
читати далі 
|
|
VII гра КВВ на тему «Дорога до неба»
Вже шість років поспіль у суботу напередодні Великого Посту в Мукачівській Дієцезії відбувається гра Клубу Веселих та Винахідливих. Цього року це була вже VII гра...
читати далі 
|
Нові служителі в Місіонерській Конгрегації
13 лютого в місті Києві в конкафедральному римо-католицькому храмі св. Олександра з рук єпископа Віталія Скомаровського відбулося посвячення в диякони Юрія Шпака та Владислава Кучака...
читати далі 
|
|
Відвідини єпископа на Водохреща
На свято Водохрещі головний пастир нашої дієцезії, єпископ-ординарій, Антал Майнек, навідався до нашої парафії...
читати далі 
|
Свято Першого Причастя в Ясіні
В неділю, 31-го січня, в Ясіні в римо-католицькій церкві 10 дітей приступило до першого причастя...
читати далі 
|
|
Відзначення дня хворих у Довжанській парафії
У неділю, 14 лютого 2010 року, в нашому римо-католицькому храмі Зіслання Святого Духа зібралось багато вірників на Святу Месу...
читати далі 
|
200 років парафії святого Яна Непомукського
У 2010 році рахівська римсько-католицька парафія святого Яна Непомукського святкує 200 років від свого заснування...
читати далі 
|
|
Піст - це буття?
Світ, у якому живемо, не є досконалим. Потрібна йому переміна. Про це свідчить кожна нерівність, найменша несправедливість, кожне зло, кожний гріх. Цілий світ очікує переміни...
читати далі 
|
Fasching по-свалявськи
Розпочав фашанги наш парох о. Роберт Новак привітанням та молитвою, після чого, перерізавши червону стрічку, «Фашанги 2010» було урочисто відкрито...
читати далі 
|
|
Привітання
Вірники парафії Пресвятої Трійці с. Драчино вітають свого настоятеля о. Роберта Новака з Днем народження.
читати далі 
|
Оголошення...
Семінар про методи розпізнавання плідності...
читати далі 
|
архів новин

НОВИНИ
VII гра КВВ на тему «Дорога до неба»
Вже шість років поспіль у суботу напередодні Великого Посту в Мукачівській Дієцезії відбувається гра Клубу Веселих та Винахідливих. Цього року це була вже VII гра, на яку з'їхалася найбільша кількість як учасників, так і вболівальників. Змагалося за першість одинадцять команд, що представляли стільки ж парафій. Крім цього ще з чотирьох парафій були присутні молоді люди як глядачі.
Храм у смт. Середнє ледве вміщав всіх присутніх на службі Божій, що була початком зустрічі. До присутньої молоді з проповіддю звернувся о. Микола Добра. Він спитав молодь: "Чи ви щасливі?" А почувши ствердну відповідь, знову звернувся із запитанням: "А в чому полягає щастя?" І вже сам дав вичерпну відповідь, заохочуючи молодь жити за Божими заповідями та з прагненням Божої благодаті. Наприкінці служби до молоді також звернувся о. Бенедикт Щербан. Він побажав усім доброго настрою на весь день. Нагадав, що головною є не перемога, а участь, бо завжди має перемагати дружба. Після благословення, всі перейшли у шкільний зал, де продовжилася зустріч грою католицького КВВ.
Зараз триває рік священства під покровом святого Йоана Марія Віаннея. З цього приводу тема гри була вибрана з його слів: "Дорога до неба".
Конкурс "Представлення" відкрив для "бувалих" учасників нові команди. А "Домашнє завдання" викликало роздуми, навіть сльози на деяких обличчях. Всі команди дуже старалися показати своє розуміння теми "Дорога до неба" і їм це прекрасно вдалося. Чудові костюми, художнє виконання найрізноманітніших сюжетів, спів власних пісень - все було сповнене великою радістю. Були також два конкурси, де бали здобувалися знаннями - це біблійний конкурс та конкурс капітанів.
Протягом всього дня панувала атмосфера радості, дружби, взаємної підтримки та порозуміння. О 18.30 год. трепетна тиша запанувала у залі. Всі конкурси завершились. Зустріч досягала кульмінації. Настала мить визначення переможців та вручення призів.
Дякуємо всім учасникам! Кожна команда отримала невеликий приз відповідно до здобутих балів. Вітаємо переможців! Однакову кількість балів здобули дві команди, що зайняли третю сходинку - Свалява і Ключарки. І дуже мала різниця у балах виявилась між другим та першим місцями. На другій сходинці команда з Великого Березного. Першість здобула команда з Ужгороду.
Після цього молодь Середнього запросила всіх на дискотеку.
Ще фото на згадку і вже прощання з тими, хто від'їжджає. Повні вражень, емоцій за весь день, щоб поділитись всім пережитим вдома з тими, хто не був. Дорогою додому пригадується: "Перемагає дружба..." "Чи ви щасливі?.." Так! Хоча втомлені, але щасливі!
Ви не були присутні? Приїжджайте наступного разу!
влас. кор.
назад
Нові служителі в Місіонерській Конгрегації
13 лютого в місті Києві в конкафедральному римо-католицькому храмі св. Олександра з рук єпископа Віталія Скомаровського відбулося посвячення в диякони таких кандидатів: Юрія Шпака з Сімерок та Владислава Кучака з Тур'я Ремети. Це було дуже зворушливе дійство, як для батьків Юри так для батьків Владислава, та їхніх друзів з Перечина та з Ремети, які приїхали до них на посвячення.
Було дуже багато священників серед яких: о. Антон Єдинак з Перечина,
о. Михайло Талапканич та о. Анатолій Товкан, які недавно служили в нас, а тепер служать в Харкові та Києві. Юра та Владік склали присягу на Біблії для служіння убогим в Місіонерській Конгрегації святого Вінкентія де Поль. Їхнім батькам та друзям нічого не залишалося, як підтримати їх в цьому! Після посвячення всі близькі, монашки та священики були запрошені на маленький фуршет. Все було дуже скромно та гарно.
Сніжана Готрович текст і фото автора
назад
Відвідини єпископа на Водохреща
На свято Водохрещі головний пастир нашої дієцезії, єпископ-ординарій, Антал Майнек, навідався до нашої парафії. Єпископ на початку служби посвятив сіль та воду, потім у проповіді звернув нашу увагу на покору та простоту Немовляти з Вифлиєма.
В кінці служби єпископ говорив про те, що для церкви важливо, щоб сім'ї були великими.
Він з радістю відмітив, що перед відвідинами Рахова похрестив немовля однієї багатодітної сім'ї в Кобилецькій Поляні.
Перед благословінням куратор парафії, Іван Зан подякував єпископу за відвідини, а також за те, що диякон Шандор Манкович свою піврічну практику провів на нашій парафії.
Після святої меси вифлиємці ціпсерайської парафії показали водохрещову ходу перед вуличним вифлиємом. Потім отець єпископ навідався до монастиря сатмарських милосердних сестер, які від листопада 2009 р. служать у Рахові
парафіяни Рахова
назад
Свято Першого Причастя в Ясіні
В неділю, 31-го січня, в Ясіні в римо-католицькій церкві 10 дітей приступило до першого причастя. Це велика подія в їхньому житті, адже тепер прийняли вперше до себе Тіло та Кров Ісуса Христа. Перед даною видатною подією була трьохрічна підготовка, яку проводили Візавер Магдалена та диякон Манкович Шандор.
На початку святої меси діти попросили від своїх батьків благословення й перед вівтарем поставили по одній білій троянді. Після поновлення віри також пообіцяли, що будуть добрими християнами,регулярно ходитимуть до церкви та добре вчитимуться в школі.
Перед запропонованими дарами поставили перед вівтарем і свої іграшки, цим самим наголошуючи Ісусові,
що відтепер вони хочуть бути дорослими християнами. Дуже важливі моменти Першого Причастя в церкві супроводжувала тиша, потім діти разом молилися подячну молитву, що стали першопричасниками.
На урочистості були присутні й батьки дітей, які були зворушені святковим виглядом своїх нащадків, одягнених в біле. В кінці святої меси діти з батьками подякували отцю Ласло й катехитам. Від отця пароха діти отримали подарунок - пам'ятну грамоту та молитвенник.
Мілчевич Марія, катехит
назад
Відзначення дня хворих у Довжанській парафії
Святий апостол Яків у своєму листі пише: "Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє , і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться." (Як. 5, 14-15)
У неділю, 14 лютого 2010 року, в нашому римо-католицькому храмі Зіслання Святого Духа зібралось багато вірників на Святу Месу. Отець Адріан звернув увагу всіх нас, щоб ми сьогодні більше задумались над Таїнством Єлеопомазання. У своїй проповіді, крім інших слів, сказав і такі слова: "Помазання хворих - це коли сам Ісус доторкається до недужих. Інколи неправильно сприймаємо це Таїнство. Люди довгий час це помазання хворих вважали як «останнє помазання» в житті, а після цього скоро прийде смерть. А так, боячись смерті, не бажали приймати це Таїнство. А скільки втратили Божої благодаті, яку Господь виділяє через це Таїнство? Таїнство Єлеопомазання не є Таїнством тих, які вже помирають. У цьому Таїнстві хвора людина зустрічається з Ісусом, який її зцілює."
Отець в кінці своїх слів наголосив: "Знаємо, що хвороба, страждання і смерть є наслідком не тільки первородного гріха, а й особистих гріхів. Не дивлячись на наші гріхи, слабкості Бог нас і так любить і складає на нас надію. Не біймося в цьому Таїнстві зустрітися з Христом - лікарем нашої душі й тіла!"
У храмі під час Святої Служби Таїнство Єлеопомазання прийняло 61 вірник, а вдома його було уділено 31 людині.
Учасниця Таїнства Єлеопомазання с. Довге
назад
200 років парафії святого Яна Непомукського
У 2010 році рахівська римсько-католицька парафія святого Яна Непомукського святкує 200 років від свого заснування. До цього свята парафіяни готуються ювілейним роком, котрий відкрив 16 травня 2009 року Архієпископ-Емерит Егерський Др. Іштван Шерегель. Під час ювілейного року з дозволом Апостольської Пенітенціярії кожен день у храмі можна отримати повний відпуст. На протязі цього ювілейного року проводяться різні пасторальні програми для духовного відродження парафіян.
Одним із таких свят є Благовіщення, що святкуємо 25 березня, на котре запрошено Його Екселенцію Мечислава Мокшицького, Архієпископа Львівського, котрий очолить урочисту святу Літургію. Під час меси він також благословить вагітних жінок, які очікують народження дитини. На завершення урочистості Архієпископ благословить на подвір'ї Церкви пам'ятник "Ненародженій дитині", котрий буде встановлений на згадку про абортованих дітей.
У зв'язку з тим, що 25 березня припадає на робочий день, святкова меса буде розпочинатись о 15.00 годині.
назад
Страждання у житті
Однією з найбільших проблем України сьогодні є здоров'я. І, на мою думку, не тільки України, але і всього світу. Якщо ж подивимося на країни, що розвиваються, на Африку та Азію, чи Південну Америку або Океанію, не можемо не констатувати, що добрі лікарі та медицина потрібні, як сіль, як невід'ємна частина нашого життя.
11 лютого ми святкували XVIII Світовий день хворих. У католицькому календарі на цей день припадає спогад про Діву Марію Лурдську, завдяки якій багато хто одужав, позбувся своєї хвороби.
Святіший Отець Бенедикт XVI у своїх промовах особливо звертається до хворих, котрі проживають останні дні життя, а також до невиліковно хворих. У різних кінцях нашої планети це відбувається не однаково.
Піклуватися про хворих означає віддавати багато сил та виявляти терпеливість. Але з другого боку, піклуватись про хворих означає також велику заслугу перед Богом. Пригадаймо собі лише притчу про останній суд, що розповів Господь Ісус: "Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем, хворим, у в'язниці... і ви послужили мені... Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили..." І за все це приймає їх до Божого Царства. Не сказав: "Ви багато молилися" чи "Довго залишалися у храмі"... Сказав: "Усе, що ви зробили або не зробили"... Бачимо, що ставить наголос на служіння тим, хто цього потребує. Багато разів і сам дає приклад, коли лікує хворих, калік, сліпих та глухих. Якщо, отже, хочемо заслужити Боже Царство, то зрозуміло, що маємо робити.
Наступна річ, що сьогодні нас цікавить, це - як переживати власне страждання. Мабуть жодна людина не обмине запитання: "Чому саме я?" Запитуємо, чому Бог це допустив саме на нас, чи хоче за щось нас покарати? Тому є запитання ЯК переживати власне страждання. Колись я прочитав думку: "Легко даємо поради хворим, коли ми здорові". Мені ж помагає лист про страждання, написаний Йоаном Павлом ІІ, людиною, котра знала, що таке страждати: "Якщо це правда, що страждання має значення покарання тоді, коли пов'язане з провиною, однак навпаки не є правдою, що кожне страждання є наслідком провини і є покаранням" (Salvifici doloris 11.) Святіший Отець посилається на книгу Йова, де говориться про чоловіка, що переживає тяжкі іспити, але каже, що це не є покаранням, бо він не почувається винним настільки, щоб мусив терпіти такі великі страждання. У кінці книги це підтверджує і сам Бог. Цією книгою ламається погляд на страждання як на покарання.
Брати і сестри, страждання є, насамперед, таїнством, що нас пронизує. Думаю, що більш-менш є зайвим запитання, чому страждаємо так як страждаємо. Кожен може своє терпіння принести Богу як жертву і в такий спосіб випросити собі багато заслуг, випросити собі вхід до Божого Царства. Господь Ісус обі-цяв убогим, голодуючим, плачучим, тим, котрих будуть ненавидіти, котрих будуть зневажати, що будуть звільнені від всього страждання, а їхнє нарікання зміниться на радість. Навіть підбадьорює нас, щоб ми раділи у стражданні, бо маємо забезпечену винагороду у небі.
Брати і сестри, страждання є таємницею. Приймаймо його в цьому значенні. Нехай не буде для нас інструментом бунту проти Бога та ремствування, але нехай стане для нас дорогою до Нього. Згадаймо собі слова блаженної Матері Терези, матері хворих та найубогіших: "Найгіршими хворобами не є проказа чи туберкульоз, але усвідомлення, що я нікому не потрібен, ніким не люблений, всіма покинутий". Даймо відчути нашим хворим братам і сестрам, що думаємо про них. А якщо страждаємо, нехай це буде співучастю нашої любові до Бога.
о. Адріан Коваль Довге
В особливий спосіб звертаємося до старших та хворих людей, які не займаються активною діяльністю. Не піддавайтеся спокусі, що Ваше життя втратило зміст!
Ви можете допомогти у проекті захисту життя тим, що будете молитися та жертвувати свої страждання. Можливо саме Ваша молитва врятує життя якоїсь дитинки або дасть сміливість жінці зберегти своє дитя.
Ви можете зателефонувати нам і підтвердити свій намір молит
назад
НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ
Все по черзі...
"Все життя я старалася помагати людям, нікого не осуджувати, нікого не ображати... от хіба-що аборти..."
Інформація з медичного форуму. Повідомлення: "Я зробила аборт і з того часу не знаходжу спокою, страждаю почуттям провини. Допоможіть." Відповідь лікаря: "Уявіть собі у всіх деталях безлюдний острів: пальми, кокоси, синій океан... Залишіть вашу проблему там. І ніколи не повертайтесь."
Інше повідомлення: "Допоможіть! У мене великий термін вагітності, близько тридцяти тижнів. У моєму житті все різко змінилося, я більше не хочу дитину. Що робити? Можна щось попити і викликати викидень?" Відповідь лікаря: "Ні, в жодному випадку. Ви помрете. А Ви спробуйте по соціальним показанням пройти, Вам не відмовлять".
Бабусина сповідь
Я, коли виходила заміж, казала: ніколи не буду робити аборти. Нізащо! Хоча вагітності в мене всі були важкими, токсикоз протягом всіх дев'яти місяців, я все рівно носити любила і народжувати любила. Народжу - і живіт до спини прилипає, такою худою була. Четвертого народила в тридцять сім і сумувала: все, останній. А в сорок два знову вагітність. Вже і плакала я: соромно якось народжувати у такому віці, і чоловік хворий. Хоча б хтось слово сказав: не роби! А, яке там. У церкву прийшла, плачу. Жінки одна другу питають: що це в неї сталося? Аборт не хоче робити? Найшла через що переживати: всі роблять. А я все просила: Господи, не допусти! Не допустив же Господь маму до аборту: прийшла у лікарню - закрито, другий раз прийшла - лікаря не було. І не пішла більше. Народила близнят, які того ж дня померли. Хрестили їх дома, а потім у церкві священик доповнив. Ось так, а то який би гріх на душу взяла: двох зразу. От я і просила, щоб не допустив мене Господь. Та все-таки пішла на аборт. Лікар мене спитала: Що ж ти, мила, плачеш, боляче тобі? А я кажу: та хіба в цьому біда? Я ж дитя своє вбиваю. Лікар так очі віркрила, наче перелякалась. І каже: а що нам тоді робити? Що нам казати? Страшно. Чоловік потім мені сказав: "Я думав ти більше ніколи не будеш усміхатися". Інфаркт у мене зразу, і з того часу сердечниця. Так, мені виростити було б набагато легше дитинку, ніж вбивати. Дівчинка була б у мене. Я точно знаю, що дівчинка: у сні бачила її.
Незабаром мені вісімдесят років. Одну дитинку Господь забрав, я свідомість втрачала від горя, другу вбила. За померлого хлопчика день і ніч Богу дякую, що Він забрав його: я і в церкву знову почала ходити, і не боялася нікого. А про вбиту дитинку жалію! Скільки ж уже років пройшло, і все рівно жалію! Діти - це ж радість.
Майстриня на всі руки
О сьомій дзвонить будильник. Вона йде вмиватися. З дзеркала на неї дивиться симпатичне обличчя з веснянками. Сьогодні у неї день народження. У декого заведено так, щоб у цей день чоловік першим встав і зранку подарунки дарував, але вона не любить, коли чоловік бачить її заспаною та невмитою. А подарунок він зазвичай дарує ввечері, так що вона весь день очікує на сюрприз.
Алінка сьогодні у бабусі, отож в садочок її не потрібно вести. Встає чоловік, сонно чмокає в щоку, потрапляє у вухо. Вона варить вівсянку на воді: вони з чоловіком ведуть здоровий спосіб життя. До вівсянки додаються фрукти.
На роботу чоловік не підвозить, тому що всього дві зупинки. Он, однокласниця, Юлька Титова, з гарненькою товстенькою дівчинкою. Вона радісно вітається, ніжно щипає за щічку товстушку. Фасон платтячка у неї незвичний, дуже гарний, треба запам'ятати і спробувати пошити Алінці. Хоча в наш час ніхто не шиє, а вона умудряється і пошити, і зв'язати, і приготувати вишукано. Чоловік пишається: майстриня на всі руки. Так, руки в неї вмілі і гарні. Тільки тепер лак на лівому мізинці трохи облупився.
На роботі все як завжди, сіро і буденно. Стукають обдерті двері. Вона проходить по коридору. Зранку вже багато людей, хоча буває й гірше. Знову ця сидить. Зніяковіло опускає очі. Треба з нею строгіше. А ось тітка сорока років, дуже повна, ноги, як у слона. І про що люди думають, не можна доводити себе до такого. Вона із задоволенням переводить погляд на свої стрункі ноги у стильних колготках.
Роботу починає не відразу. До неї забігають пошушукатись колеги. Коробку дарують таку саму, як минулого разу, вона саме такі цукерки любить. Навіть квіти принесли, хоча кволенькі, та все ж таки знак уваги. Люди все-таки сердечні. Сьогодні довше поп'ють чай.
Не працюється сьогодні. Вона механічно записує, ставить запитання. Вичитує ту - також розсіяно. Та просить розібратися з нею якомога швидше - а ніколи. У голові летять думки: що ж подарує чоловік? Він у неї вигадник.
Товстуху вже час госпіталізувати, переношує.
Після чаю час йде швидше. Зараз все закінчить - і додому.
Все, остання. Сидить бліда, налякана. Таких вона найбільше не любить. Вона напускає на себе поважний вигляд, але її хороший настрій перемагає. "Нічого, до весілля заживе", - намагається підбадьорити перестрашену. Як завжди, з такими не щастить. Вона ніяк не може роздавити головку дитини... тобто, об'єкта. Нарешті з цим покінчено, її залишки складені у пронумерований пакет. Тепер вимити руки пахучим милом, забігти за Алінкою і накрити стіл. Так, скоро Пасха. Вона ніяк не вирішить: самій пекти паску чи купити готову?
www.aborti.ru переклад редакції газети «Світло»
Шановні Читачі!
Нам приємно, що болюча тема абортів та захисту життя схвилювала вас, про що ми дізналися з ваших листів та дзвінків. Тому ми повертаємося до цієї теми і закликаємо вас стояти на захисті життя.
Приймаючи власних дітей ви вже даєте гарний приклад. Але якщо хтось поділиться з вами тим, що боїться прийняти дитинку і має намір зробити аборт, то зробіть все для того, щоб спасти цю душу. Ніколи не засуджуйте цю жінку, а радше вислухайте, підтримайте та спробуйте знайти рішення на захист життя.
Звертайтеся за телефонами довіри, що працюють у нашій церкві:
050-53-44-323, 050-17-17-131 або пишіть на е-mail: turbota.ab@gmail.com
|
Захистімо життя!
АБОРТ лат. abortio - викидень. Переривання вагітності - interruptio graviditatis - означає штучне її закінчення в терміні, коли плід ще не здатний до поза утробного життя.
(продовження, початок у № 1/2010)
Питання №4: Чи є ліки RU 486 вдалим рішенням проблеми на відміну від аборту?
Відповідь: Це потужний синтетичний стероїд, що викликає аборт у матерів зі строком вагітності від 5 до 7 тижнів, використовується у Франції та Великобританії. У США Бюро контролю за фармацевтичними засобами й продуктами харчування оприлюднило заяву, де висловило тривогу з приводу ліків RU 486, заборонило його імпорт для особистого користування, тому що воно небезпечно для жінок. Це зовсім недавно перед передачею патенту його виробник - фармацевтична фірма (французька фірма Roussel Uclaf) рекомендувала застосовувати його тільки попередньо підготувавши все для надання термінової реанімації, якщо буде потреба. "RU 486 не є ліками легкого застосування" - заявляє Едвард Салінг з фірми Roussel Uclaf., - "Жінка, що бажає припинити вагітність за допомогою цього засобу, повинна буде "жити" з абортованим плодом у своїй утробі не менше тижня. Це жахливе випробування для психіки жінки".
Питання №5: Як виконується аборт за допомогою відсмоктування?
Відповідь: Під час аборту за допомогою відсмоктування поступово розширюють зовнішній канал шийки матки. Для висмоктування плода, всередину матки вводять трубку за допомогою якої плід видаляють. Відсмоктування роблять за допомогою пристрою, схожого на пилосос, але цей пристрій набагато потужніший. Причиною смерті плода є розчленування його ручок і ніжок. Шматки плода перетворюються на криваве місиво. Цей метод використовується найчастіше.
Питання №6: Яким чином виконується аборт за допомогою скоблення?
Відповідь: При методі розширення шийки матки й скоблення, у матку вводиться інструмент у формі довгої загостреної ложи, яким скоблять стінки матки, видаляючи в такий спосіб її вміст. Цей метод, що іноді доповнюється відсмоктуванням, використовується для хірургічного лікування кровотеч невагітних жінок.
Питання №7: Які засоби використовуються для вбивства плода, що має строк життя в утробі матері від трьох до дев'яти місяців, у тих країнах, де це дозволено?
Відповідь: Захисники абортів використовують різні методи для вбивства утробного плода в другі й треті місяці вагітності. До них відносяться розширення шийки матки вилучення плода з організму, ін'єкція гіпертонічного розчину солі, застосування простагландинів вихолощування та аборт за допомогою часткового народження.
Питання №8: Яким чином діє аборт за допомогою розширення шийки матки й витягування плода?
Відповідь: У випадку аборту методом розширення шийки матки й витягування плода, шийку матки примусово розширюють. Вона повинна бути розкрита більше, ніж при методі відсмоктування, застосованому в перші три місяці життя, тому що жертві що повинна бути розчленована, вже від 13 до 24 тижнів, і отже, вона більша за розміром. Тому що кістки плода більш міцні, для розчленування (спочатку ручок та ніжок, потім спини) використовують щипці. Наприкінці розбивають на шматки череп, для того, щоб можна було витягти методом відсмоктування голову. Шматки плода можуть витягатися накладанням акушерських щипців, які мають форму кільця. Під час цієї процедури для плода не застосовується ніяка анестезія (наркоз), тому що категорично заперечується агонія цієї беззахисної жертви.
Матеріал опрацювали о. Адріан Коваль та Пилип Віктор Довге
назад
Піст - це буття?
Світ, у якому живемо, не є досконалим. Потрібна йому переміна. Про це свідчить кожна нерівність, найменша несправедливість, кожне зло, кожний гріх. Цілий світ очікує переміни. Дехто вірив, що звершить її суспільна революція. Другі покладалися ще на іншу революцію. Багато людей з великим довір'ям дивиться на розвиток науковий та технічний і у ньому покладає надію. Є такі, що переміну світу бачать у могутності еволюції. Програм і помислів на цю переміну було вже чи мало. Серед них є також вороги Хреста Ісуса. Це ті, яких прагнення є земними, котрі джерело і могутність переміни бачать лише у тому, що дочасне.
Переміни потребує насамперед людина. І не від разу великі - зміни системи, про глобалізацію чи реприватизацію, не йдеться про господарчі чи суспільні чудеса. Найчастіше переміна відноситься до сірої дійсності, в котрій, з нашої вини, повно абсурду та протиріччя...
Гірська місцевість. Чисте, кришталеве повітря, сонце, білий сніг і чарівний краєвид... присів я з другом у маленькому ресторані. Вище бар стійки великими буквами: "Курити заборонено". П'ємо чай з лимоном. Заходить двоє молодих людей. Роздивляються. Можна було збагнути, що з собою дуже здружені. Вона присіла поруч. Він підійшов до буфета, по дорозі підкурив цигарку. Я звернувся до жінки, щоб попросила його загасити, що її він вислухає. Мене би певно не вислухав та й шкода здоров'я. Тут вказав на надпис. Підійшла до нього. Загасив. Ледве це зробив як власник ресторану сказав, що можна курити. Я подумав, що не хоче втратити клієнта. Повернувши погляд бачу другий надпис: "Алкоголь шкідливий для здоров'я". Такі надписи бачимо в багатьох місцях. Але це ніщо в порівнянні з великим плакатом, який більш виразно промовляв, що особа, яка в цьому місяці вип'є найбільше пива, може виграти лижі... І як тут бути не збентеженим такою непослідовністю.....
Доводиться нам жити у світі повному протилежностей. Що далі робити, аби не розгубитися в тому лабіринті? Як зберегти здоровий глузд? Адже такі "дрібні протилежності" наздоганяють нас і в іншому вимірі, вже більш особистому. Також у власній душі неодноразово відчуваємо роздор, колотнечу, суперечки, яких так по правді не хочемо. Який є вихід? Яка є дорога переміни? Слухати Того, котрий має - тільки Він! - слова життя вічного. Слухатися Його голосу, хоч він тихий та приглушений іншими "звуками світу".
Велика таємниця Господнього Переображення описана у Євангелії від святого Луки закінчується словами: "Це Син мій, Вибранець, слухайте Його!" Тільки слухняність Божому Синові приведе нас - і світ - до справжніх перемін.
Щоб любити правдиво світ,
Треба розвернутися спиною до світу,
А обличчям до Бога!
Щоб любити правдиво Бога,
Треба любити правдиво світ,
А весь його бруд очищувати в Хресті!
Щоб любити правдиво себе,
Треба загубити свою душу у Господі,
Як ніч губиться в ранньому світанку,
Як світанок ранку в обідньому сонці.
Сергій Равин
Важким є життя, коли навколо стільки несправедливості та егоїзму. Непросто є загубити свою душу у Господі. Але тільки, коли ми в Ньому, звершується переміна нас самих і середовища, в якому живемо. "Стійте так у Господі, любі мої!" - заохочує святий Павло. Це ж Христос був на початку навернення і переміни Апостола Народів, святих Августина і Франциска та багатьох інших....
Так, Його маємо слухати, Сина Божого! Так, "наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до Його прославленого тіла". Тож треба нам міцно стояти в Господі!
Для християнина джерелом переміни є Христос. Це Він запевнює нас, що через терпіння можемо дійти до слави воскресіння. Піст є особливим часом, коли наші думки і надії скеровуємо до Божого Сина. Церква кличе нас, щоб ми очистили наші серця від неупорядкованих прив'язаностей і серед дочасних речей турбувалися про вічне спасіння. Міць черпаємо тільки з Тебе, Ісусе Христе, Сину Найвищого Бога! Щасливі, котрі в щоденній Євхаристії знаходять фундамент буття в Тобі.
Хробак
назад
Fasching по-свалявськи
Розпочав фашанги наш парох о. Роберт Новак привітанням та молитвою, після чого, перерізавши червону стрічку, «Фашанги 2010» було урочисто відкрито. Першими свою фантазію і майстерність показали наші свалявчани, продемонструвавши музичний конкурс з яким виступали на КВВ.
Щоб ніхто не нудьгував, ми приготували конкурси для дітей, молоді та старших. За участь та кмітливість учасники конкурсів були нагороджені різними подарунками: м'якими іграшками, магнітиками, розмальовками, олівцями, брелками, свічками, і т.д. Найкмітливішими учасниками були: Даніель, Габріела, Олександра, Юрик, Янка та Христинка.
Щоб всім вистачило енергії і на танці, і на конкурси ми вирішили підкріпитися і була проголошена кофе-пауза. До залу зібрали нас ведучі, які зіграли скетч-сценку "Дві глухі", чим усіх розсмішили.
Всі танцювали до упаду, але, на жаль, час швидко проминув. Пролунала остання пісня і всі гості, отримавши сердечко з роздумами на Великий Піст, вирушили пританцьовуючи додому.
Дякуємо всім присутнім і всім, хто в який-небудь спосіб допоміг провести це свято.
M&M
назад
ПРИВІТАННЯ
Вірники парафії Пресвятої Трійці с. Драчино вітають свого настоятеля
о. Роберта Новака з Днем народження.
Дорогий отче!
Бажаємо вам здоров'я, довголіття, терпіння.
Щира Вам подяка за Боже Слово яке сієте в наших серцях, за турботу, віддане служіння Богу і нам. Нехай Марія тримає завжди Вас під своєю опікою та підтримує на Вашій жертовній душпастирській дорозі!
назад
ОГОЛОШЕННЯ
Семінар про методи розпізнавання плідності...
16 - 18 квітня 2010 р. в Катехитичному Центрі
м. Ужгород - Боздош вул. Володимирська 76
П'ятниця: з 16:00 до 19:00 к.ч.
Субота: з 9:00 до 19:00 к.ч.
Неділя: з 9:00 до 14:00 к.ч.
Вивчення природних методів "розпізнавання плідності":
- відкриває перед подружжям чудовий світ сімейної освіти;
-сприяє поглибленню взаєморозуміння, взаємо пізнання;
- сприяє встановленню діалогу, що збагачує стосунки;
- дає сім'ї радість планувати зачаття дитини;
- пари, які мають труднощі з зачаттям дитини, можуть максимально підвищити свої шанси,
точно визначивши найкращий час для зачаття в кожному циклі.
До участі запрошуються:
Подружні пари, наречені,
молодь, віком від 15 років
... Будьте плідні й множтеся і наповняйте земю та підпорядковуйте її собі... (Бут 1:28)
... Бо будуть двоє одним тілом (1 Кор 6:16)
Навчіться жити
згідно з навчанням церкви Христової!
Скажіть контрацептивам і абортам НІ!!!
Всіх, хто бажає взяти участь семінарі, просимо звернутися для попереднього запису за тел. 099-268-5969
назад
Все по черзі...
"Все життя я старалася помагати людям, нікого не осуджувати, нікого не ображати... от хіба-що аборти..."
Інформація з медичного форуму. Повідомлення: "Я зробила аборт і з того часу не знаходжу спокою, страждаю почуттям провини. Допоможіть." Відповідь лікаря: "Уявіть собі у всіх деталях безлюдний острів: пальми, кокоси, синій океан... Залишіть вашу проблему там. І ніколи не повертайтесь."
Інше повідомлення: "Допоможіть! У мене великий термін вагітності, близько тридцяти тижнів. У моєму житті все різко змінилося, я більше не хочу дитину. Що робити? Можна щось попити і викликати викидень?" Відповідь лікаря: "Ні, в жодному випадку. Ви помрете. А Ви спробуйте по соціальним показанням пройти, Вам не відмовлять".
Бабусина сповідь
Я, коли виходила заміж, казала: ніколи не буду робити аборти. Нізащо! Хоча вагітності в мене всі були важкими, токсикоз протягом всіх дев'яти місяців, я все рівно носити любила і народжувати любила. Народжу - і живіт до спини прилипає, такою худою була. Четвертого народила в тридцять сім і сумувала: все, останній. А в сорок два знову вагітність. Вже і плакала я: соромно якось народжувати у такому віці, і чоловік хворий. Хоча б хтось слово сказав: не роби! А, яке там. У церкву прийшла, плачу. Жінки одна другу питають: що це в неї сталося? Аборт не хоче робити? Найшла через що переживати: всі роблять. А я все просила: Господи, не допусти! Не допустив же Господь маму до аборту: прийшла у лікарню - закрито, другий раз прийшла - лікаря не було. І не пішла більше. Народила близнят, які того ж дня померли. Хрестили їх дома, а потім у церкві священик доповнив. Ось так, а то який би гріх на душу взяла: двох зразу. От я і просила, щоб не допустив мене Господь. Та все-таки пішла на аборт. Лікар мене спитала: Що ж ти, мила, плачеш, боляче тобі? А я кажу: та хіба в цьому біда? Я ж дитя своє вбиваю. Лікар так очі віркрила, наче перелякалась. І каже: а що нам тоді робити? Що нам казати? Страшно. Чоловік потім мені сказав: "Я думав ти більше ніколи не будеш усміхатися". Інфаркт у мене зразу, і з того часу сердечниця. Так, мені виростити було б набагато легше дитинку, ніж вбивати. Дівчинка була б у мене. Я точно знаю, що дівчинка: у сні бачила її.
Незабаром мені вісімдесят років. Одну дитинку Господь забрав, я свідомість втрачала від горя, другу вбила. За померлого хлопчика день і ніч Богу дякую, що Він забрав його: я і в церкву знову почала ходити, і не боялася нікого. А про вбиту дитинку жалію! Скільки ж уже років пройшло, і все рівно жалію! Діти - це ж радість.
Майстриня на всі руки
О сьомій дзвонить будильник. Вона йде вмиватися. З дзеркала на неї дивиться симпатичне обличчя з веснянками. Сьогодні у неї день народження. У декого заведено так, щоб у цей день чоловік першим встав і зранку подарунки дарував, але вона не любить, коли чоловік бачить її заспаною та невмитою. А подарунок він зазвичай дарує ввечері, так що вона весь день очікує на сюрприз.
Алінка сьогодні у бабусі, отож в садочок її не потрібно вести. Встає чоловік, сонно чмокає в щоку, потрапляє у вухо. Вона варить вівсянку на воді: вони з чоловіком ведуть здоровий спосіб життя. До вівсянки додаються фрукти.
На роботу чоловік не підвозить, тому що всього дві зупинки. Он, однокласниця, Юлька Титова, з гарненькою товстенькою дівчинкою. Вона радісно вітається, ніжно щипає за щічку товстушку. Фасон платтячка у неї незвичний, дуже гарний, треба запам'ятати і спробувати пошити Алінці. Хоча в наш час ніхто не шиє, а вона умудряється і пошити, і зв'язати, і приготувати вишукано. Чоловік пишається: майстриня на всі руки. Так, руки в неї вмілі і гарні. Тільки тепер лак на лівому мізинці трохи облупився.
На роботі все як завжди, сіро і буденно. Стукають обдерті двері. Вона проходить по коридору. Зранку вже багато людей, хоча буває й гірше. Знову ця сидить. Зніяковіло опускає очі. Треба з нею строгіше. А ось тітка сорока років, дуже повна, ноги, як у слона. І про що люди думають, не можна доводити себе до такого. Вона із задоволенням переводить погляд на свої стрункі ноги у стильних колготках.
Роботу починає не відразу. До неї забігають пошушукатись колеги. Коробку дарують таку саму, як минулого разу, вона саме такі цукерки любить. Навіть квіти принесли, хоча кволенькі, та все ж таки знак уваги. Люди все-таки сердечні. Сьогодні довше поп'ють чай.
Не працюється сьогодні. Вона механічно записує, ставить запитання. Вичитує ту - також розсіяно. Та просить розібратися з нею якомога швидше - а ніколи. У голові летять думки: що ж подарує чоловік? Він у неї вигадник.
Товстуху вже час госпіталізувати, переношує.
Після чаю час йде швидше. Зараз все закінчить - і додому.
Все, остання. Сидить бліда, налякана. Таких вона найбільше не любить. Вона напускає на себе поважний вигляд, але її хороший настрій перемагає. "Нічого, до весілля заживе", - намагається підбадьорити перестрашену. Як завжди, з такими не щастить. Вона ніяк не може роздавити головку дитини... тобто, об'єкта. Нарешті з цим покінчено, її залишки складені у пронумерований пакет. Тепер вимити руки пахучим милом, забігти за Алінкою і накрити стіл. Так, скоро Пасха. Вона ніяк не вирішить: самій пекти паску чи купити готову?
www.aborti.ru переклад редакції газети «Світло»
Шановні Читачі!
Нам приємно, що болюча тема абортів та захисту життя схвилювала вас, про що ми дізналися з ваших листів та дзвінків. Тому ми повертаємося до цієї теми і закликаємо вас стояти на захисті життя.
Приймаючи власних дітей ви вже даєте гарний приклад. Але якщо хтось поділиться з вами тим, що боїться прийняти дитинку і має намір зробити аборт, то зробіть все для того, щоб спасти цю душу. Ніколи не засуджуйте цю жінку, а радше вислухайте, підтримайте та спробуйте знайти рішення на захист життя.
Звертайтеся за телефонами довіри, що працюють у нашій церкві:
050-53-44-323, 050-17-17-131 або пишіть на е-mail: turbota.ab@gmail.com
|
Захистімо життя!
Нас постійно дивують зростаючі здібності сучасної людини, досягнення лікарів в рятуванні людського життя різними способами. З іншого боку, нам важко повірити, що найбільш здібні уми людства працюють над тим, щоб найефективніше знищити щонайбільшу кількість людей в нашу "цивілізовану епоху".
Дорогі читачі Світла, хочемо запропонувати вам серію матеріалів про аборт з книги "50 питань і відповідей про АБОРТ". Нехай ці рядки нам допоможуть зрозуміти усю проблему цього страшного зла теперішнього "цивілізованого способу смерті".
Питання №1: Що таке аборт?
Відповідь: Аборт - це добровільна процедура, що перериває розвиток дитини під час вагітності в утробі матері, виконана з метою: вбити в ній життя. "Аборт означає вилучення живого утробного плода або ембріона з жінки з метою його вбивства". (Закон Франції про аборти від 1975 р.) Хоча мимовільна смерть дитини, що має з'явитися на світ визначається в медичних термінах як "мимовільний аборт".
Якщо дитину, що має з'явитися на світ, вбивають в материнському лоні, то мова йде про справжнє дійсне вбивство. Однак, якщо дитину, що народилась живою, вбивають після народження, тоді мова йде про дітовбивство.
Питання №2: Які методи використовуються для вбивства дитини, що повинна з'явитися на світ, протягом перших трьох місяців його утробного життя?
Відповідь: Методи, які використовуються під час аборту в період, установлений законом включають засоби, що викликають аборт, вилучення плода методом відсмоктування й методом скоблення.
Питання №3: Що собою являє засіб, що викликає аборт?
Відповідь: Засоби, що викликають аборт - це будь-які фармацевтичні, хімічні засоби або пристрої, що викликають смерть дитини, що повинна з'явитися на світ, іноді отруюючи його в такий спосіб. До цієї категорії відносяться "ліки, прийняті наступного дня", "спіраль", і ліки RU 486.
АБОРТ лат. abortio - викидень. Переривання вагітності - interruptio graviditatis - означає штучне її закінчення в терміні, коли плід ще не здатний до поза утробного життя.
(продовження, початок у газеті Світло №2/2010 (www.svitlo.munkacs-diocese.org))
Питання №4: Чи є ліки RU 486 вдалим рішенням проблеми на відміну від аборту?
Відповідь: Це потужний синтетичний стероїд, що викликає аборт у матерів зі строком вагітності від 5 до 7 тижнів, використовується у Франції та Великобританії. У США Бюро контролю за фармацевтичними засобами й продуктами харчування оприлюднило заяву, де висловило тривогу з приводу ліків RU 486, заборонило його імпорт для особистого користування, тому що воно небезпечно для жінок. Це зовсім недавно перед передачею патенту його виробник - фармацевтична фірма (французька фірма Roussel Uclaf) рекомендувала застосовувати його тільки попередньо підготувавши все для надання термінової реанімації, якщо буде потреба. "RU 486 не є ліками легкого застосування" - заявляє Едвард Салінг з фірми Roussel Uclaf., - "Жінка, що бажає припинити вагітність за допомогою цього засобу, повинна буде "жити" з абортованим плодом у своїй утробі не менше тижня. Це жахливе випробування для психіки жінки".
Питання №5: Як виконується аборт за допомогою відсмоктування?
Відповідь: Під час аборту за допомогою відсмоктування поступово розширюють зовнішній канал шийки матки. Для висмоктування плода, всередину матки вводять трубку за допомогою якої плід видаляють. Відсмоктування роблять за допомогою пристрою, схожого на пилосос, але цей пристрій набагато потужніший. Причиною смерті плода є розчленування його ручок і ніжок. Шматки плода перетворюються на криваве місиво. Цей метод використовується найчастіше.
Питання №6: Яким чином виконується аборт за допомогою скоблення?
Відповідь: При методі розширення шийки матки й скоблення, у матку вводиться інструмент у формі довгої загостреної ложи, яким скоблять стінки матки, видаляючи в такий спосіб її вміст. Цей метод, що іноді доповнюється відсмоктуванням, використовується для хірургічного лікування кровотеч невагітних жінок.
Питання №7: Які засоби використовуються для вбивства плода, що має строк життя в утробі матері від трьох до дев'яти місяців, у тих країнах, де це дозволено?
Відповідь: Захисники абортів використовують різні методи для вбивства утробного плода в другі й треті місяці вагітності. До них відносяться розширення шийки матки вилучення плода з організму, ін'єкція гіпертонічного розчину солі, застосування простагландинів вихолощування та аборт за допомогою часткового народження.
Питання №8: Яким чином діє аборт за допомогою розширення шийки матки й витягування плода?
Відповідь: У випадку аборту методом розширення шийки матки й витягування плода, шийку матки примусово розширюють. Вона повинна бути розкрита більше, ніж при методі відсмоктування, застосованому в перші три місяці життя, тому що жертві що повинна бути розчленована, вже від 13 до 24 тижнів, і отже, вона більша за розміром. Тому що кістки плода більш міцні, для розчленування (спочатку ручок та ніжок, потім спини) використовують щипці. Наприкінці розбивають на шматки череп, для того, щоб можна було витягти методом відсмоктування голову. Шматки плода можуть витягатися накладанням акушерських щипців, які мають форму кільця. Під час цієї процедури для плода не застосовується ніяка анестезія (наркоз), тому що категорично заперечується агонія цієї беззахисної жертви.
Матеріал опрацювали о. Адріан Коваль та Пилип Віктор Довге
ОГОЛОШЕННЯ
Семінар про методи розпізнавання плідності...
16 - 18 квітня 2010 р. в Катехитичному Центрі
м. Ужгород - Боздош вул. Володимирська 76
П'ятниця: з 16:00 до 19:00 к.ч.
Субота: з 9:00 до 19:00 к.ч.
Неділя: з 9:00 до 14:00 к.ч.
Вивчення природних методів "розпізнавання плідності":
- відкриває перед подружжям чудовий світ сімейної освіти;
-сприяє поглибленню взаєморозуміння, взаємо пізнання;
- сприяє встановленню діалогу, що збагачує стосунки;
- дає сім'ї радість планувати зачаття дитини;
- пари, які мають труднощі з зачаттям дитини, можуть максимально підвищити свої шанси,
точно визначивши найкращий час для зачаття в кожному циклі.
До участі запрошуються:
Подружні пари, наречені,
молодь, віком від 15 років
... Будьте плідні й множтеся і наповняйте земю та підпорядковуйте її собі... (Бут 1:28)
... Бо будуть двоє одним тілом (1 Кор 6:16)
Навчіться жити
згідно з навчанням церкви Христової!
Скажіть контрацептивам і абортам НІ!!!
Всіх, хто бажає взяти участь семінарі, просимо звернутися для попереднього запису за тел. 099-268-5969
РОЗДУМИ НА ТЕМУ
Все по черзі
Я згодна спасати китів. Боротись за навколишнє середовище. Я навіть готова захищати яких-небудь птахів від повного зникнення. Я запишуся у товариство захисту тварин і візьму кинутих кошенят. А, якщо потрібно, то цуценят.
Я захищатиму історичні і культурні пам'ятки. Підтримаю молодь і не забуду пенсіонерів.
Я внесу вклад у розвиток медицини. Зроблю все можливе, щоб перемогти пташиний грип. А також і простий. Я буду фінансово підтримувати дослідження в області серцевих захворювань. Буду активно боротися з СНІДом.
Але все це тільки після того як перестануть вбивати дітей.
"Принесите-ка мне, звери, ваших детушек.
Я сегодня их за ужином скушаю."
К.Чуковский "Таракан"
З того часу, коли Ленін дозволив аборти, діток щоденно приносять на забій. Дивовижно: багато хто з нас струсили порох досягнень революції зі своїх ніг, але з двома головними її досягненнями багато хто не поспішає розлучитись: безбожжям та абортами.
Тепер, у ХХІ столітті, здається, що аборти були завжди. Та якщо повернутись до історії, виявляється, що це зло - нове. Дивно, що до нього звикли так швидко.
Майже в кожній сім'ї - скелет у шафі. Не тільки у переносному значенні, але і в буквальному. А ми дивуємось: чому погано живемо? Якби маніяк чи серійний вбивця скаржився, що його переслідують невдачі, ми б обурились. А самі залишаємо дітям страшний тягар: вбитих братиків і сестричок. І дивуємося: розпинаємося заради їхнього щастя, та все без сенсу. Чому це так? Захисників життя атакують душероздираючими історіями про початих як наслідок насилля дітей, про страшні загрози здоров'ю матері, про нестерпні умови життя. А я думаю: перестали б спочатку вбивати діток благополучні, одружені, не убогі - тоді докотилось би потихеньку і до неблагополучних. Як-небудь розв'язались би і страшні проблеми. Коли, маючи тринадцять років, я дізналася, що таке аборт - я не могла повірити. Я ридала. Розмазуючи сльози по обличчю, я твердила собі: ніколи, ніколи, ніколи!!! Я й тепер не вірю. Нам так шкода бесланських дітей - і не жаль своїх кревних. Ті страждали від страху, голоду, спраги. А в кабінеті лікаря щодня у всьому світі дітей роздавлюють, обезголовлюють, втягують у вакуумну трубку, а на пізніх термінах заливають соляним розчином і народжених живими дітей-льодяників кладуть між віконними рамами, щоб замерзли чи просто залишають вмирати - це вже кому як до вподоби.
Жорстокість має різні масштаби. Мені доводилося у шотландській лікарні перекладати жінці, яка готувалася до аборту. Там я на власні очі переконалась, що відсутньою була ініціатива лікаря. Так, жінці виписали направлення по її проханню, але не менше двадцяти разів під час розмови пролунало: одуматися ніколи не пізно. Навіть якщо вам вже одягнуть маску, можете встати і піти - ніхто не буде сердитися за відібраний час у медперсоналу. Детально описали величезну шкоду для організму та психіки матері. Виписуючи направлення, лікар була настільки пригнічена, що навіть не дивилась на жінку. А коли та передумала і вирішила зберегти дитину, лікар аж розцвіла, радіючи за пацієнтку.
В Ірландії аборти ніколи не були дозволеними. Там і розлучення дозволили порівняно недавно. І на очах всього світу традиційно убога Ірландія багатіє. Звичайно, такий розквіт проявляється і зовнішньо: софт (інфраструктуру) вони чудово розвивають, приваблюють кращі уми світу. Але я впевнена: зовнішнє - другорядне. Просто країна, котра не вбиває своїх дітей, заслуговує процвітання.
Я не один раз висловлювала цю думку сусідам, таксистам і лікарям. Подумавши, вони погоджувались. До речі, ірландцям ніщо не заважає поїхати в сусідню Великобританію та зробити аборт (квиток на літак чи паром за двадцять євро можна купити, віза не потрібна). Декотрі так роблять, але це - одиниці. У народній свідомості міцно закарбовано, що дітовбивство - страшний гріх.
Коли ми жили в Ірландії, сусідка поділилась: "Уявіть собі, я чекаю третього! Так невчасно - просто жах! І в чоловіка, і в мене такий напружений період на роботі, за старшими не встигаємо дивитись. Але що ж робити!" І погладжує живіт. А це саме ті славнозвісні кар'єристи, яким вічно ніколи. Та все ж таки не ціною життя дітей досягати майбутні успіхи. Народили дівчинку, щасливі.
Одній жінці чоловік заявив, що категорично не хоче третьої дитини. Вона пішла зі своїм горем у церкву. Священик сказав їй: "Ти народи і віддай мені, тільки не вбивай. Чоловікові так і скажи, що я заберу дитинку." Нема потреби казати, що сина священику не віддали (а в сім'ї вже дві дівчинки були). Чоловік і не згадав, що колись не хотів цього малюка, таким щасливим був. Пройшли роки. У їхньому житті все йшло по чітко визначеному плану, діти підростали, старшій виповнилось вісімнадцять, і як грім серед ясного неба - знову вагітність. Батькам під п'ятдесят. Але тепер дружина, взагалі тиха, мовчазна та догоджаюча у всьому чоловікові, була, як кремінь. Хочеш - розлучайся, хочеш - кидай, дитина буде. Тож обурювався чоловік сильно, але не довго, бо знав, що дружину легше вбити, ніж переконати. Який прекрасний синочок народився у них! У мами тільки одна проблема: як старших вигнати з дитячої кімнати, не дають спокою малюку, увесь день його цілують та бавляться. Середня дочка якось сказала, обіймаючи малюка,: "Мам, а я не зраділа, коли дізналась, що у нас буде ще один братик - що ж тепер робити?" Невже малюки не варті того, щоб за них поборотись? В ідеальному варіанті це питання краще вияснити ще до одруження.
www.aborti.ru
Короткий перегляд історії
Chronologia historica
Щоб впевнено говорити про історію, життя та формування Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви, необхідно згадати про події, які передували її формуванню.
Історію Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви можна розподілити на чотири великі періоди
1. Період перед заснуванням Сату-Марської дієцезії
2. Період існування Сату-Марської дієцезії
3. Період після І Світової війни
4. Події під час існування СРСР і після його розпаду
*
Період перед заснуванням Сату-Марської дієцезії
Угорські правителі вже у 50-60-тих роках Х ст. були готові прийняти християнство, але питання - до східного, чи західного християнства їм приєднатися, кінцево було вирішено завдяки формуванню політичних стосунків.
Справжнім засновником Церкви в Угорщині вважають Анастаза-Астріка, який був архієпископом спочатку Калочської, а пізніше Естергомської дієцезії. За дорученням Папи Римського та короля Св. Стефана Анастаз-Астрік організував Католицьку Церкву на території Угорщини. Вона складалася з семи дієцезій, які займали великі території. Так само було і з трансільванською дієцезією, що була заснована у 1009 році, і містила у собі територію Закарпаття аж до початку ХІVст.
Збереглося дуже мало письмово підтверджених даних про життя та діяльність християн в ХІ ст. Відомо, що з церков романського стилю на Закарпатті велике значення відігравала ужгородсько-горянська ротонда. В цей час діяло декілька парафій, наприклад у таких селах як Бобове, Ардієво, Дідове, Зміївка, Іванівка, Велика Бігань, Сюрте, Чорнотисів та Виноградів.
З 1346 р. воно стає частиною егерської дієцезії. З цього часу починається будівництво багатьох костьолів не тільки у містах, а і в селах. Записи про цей період, що знаходяться в архіві Ватикану, згадують на нашій території більше як 50 костьолів.
*
Період існування Сату-Марської дієцезії
Самостійну Сату-Марську католицьку дієцезію заснували 23 березня 1804 року, яку 9 серпня узаконив Папа Пій VII. Ця дієцезія крім Сату-Марської області, містила в собі такі області, як Мараморошську, Угочанську та Унгську. Духовний розвиток дієцезії можна прослідкувати, вивчаючи історію та знаючи про те, який вид діяльності був важливим для її правлячих єпископів. До кінця І Світової Війни дієцезією керували такі єпископи:
1. Фішер Іштван (1804-1807). Важливим вважав організувати навчання. Він заснував єпископський ліцей, католицьку гімназію та семінарію.
2. Клобушіцкі Петро (1807-1821) унгський декан-парох поділив деканські округи; відкриваючи гуртожитки для учнів гімназій, він стимулював до навчання сільське населення. Так як після наполеонівських війн на даній території набував великих масштабів голод, то першочерговим завданням єпископа було організування „центрів милосердя”.
3. Ковач Флоріан (1821-1825) мав хворобливий організм, який був великою завадою у виконанні його апостольських завдань.
4. Гам Янош (1827-1857) протягом тридцяти років керував дієцезією. Можемо сказати, що він сформував зовнішність дієцезії. Апостольська робота даного єпископа зіграла важливу роль в житті всієї території.
5. Гааш Мігаль (1858-1866) - в часи його керування повернулися у свої старі монастирі єзуїти. Він також звертав велику увагу на освіту. Гааш Мігаль видавав газети та книги, запроваджував педагогічні курси. Заснував на Закарпатті будинки по догляду за хворими та будинки для сиріт.
6. Біро Ласло (1866-1872) був співробітником Гам Яноша, тому зрозуміло, що й він звертав велику увагу на бідних, сиріт, старих та на студентів.
7. Др.Шглаух Лерінц (1873-1877) заснував бібліотеки духовної літератури на кожній парафії. Запровадив та контролював шкільне навчання в кожному селі Закарпаття.
8. Месленьі Дьюла (1877-1905) сприяв розвитку мирянських товариств. Вніс великий вклад в культурне життя Закарпаття.
9. Др. Бороміссо Тібор (1906-1928). Зміна політичних кордонів дуже ускладнила керування дієцезією. Вніс великий вклад в харитативну та соціальну діяльність
*
Період після І Світової війни
 Під час свого керівництва др. Бороміссо Тібор - до І Світової війни - створив нові заклади, в яких надавалася соціальна допомога, та звертав увагу на зростання духовного життя вірнків. В цей період існувала Республіка рад, з прийняттям Тріанонського Декрету Миру відбувся поділ дієцезії. У цьому новому становищі єпископ старався налагодити відносини між дієцезією та румунською державою. Влада єпископа розповсюдилася на дієцезії, розташовані на території Чехословаччини, таким чином він зміг встановити Ужгородську Апостольську Адміністрацію. Наперекір кордонам владика дуже добре керував угорською та закарпатською територією. Під час керівництва др. Бороміссо Тібора вступив у дійсність у 1917 році Кодекс Церковного права. У 1926 році єпископ склав Статут Сату-Марської дієцезії. Після довгих страждань 9 липня 1928 року помер єпископ др.Бороміссо Тібор. Капітула обрала вікарієм Сабов Іштвана.
Тим часом Святий Престол 7 липня 1929 року заключив конкордатум з Румунією, який дивлячися на трансільванську угорську католицьку Церкву містив в собі багато образливих пунктів. З цього дня сату-марський ординарій перестав мати правову владу над тією частиною дієцезії, яка належала до Угорщини, якою керував з 1-ого жовтня 1923 року за допомогою зовнішнього вікарія, також Сату-Марська дієцезія втратила правову владу над територією Закарпаття, котре належало Чехословаччині, якою керував з 8-ого березня 1923 року зовнішній вікарій др. Тагі Абріш. Незалежно від географічного розташування кордонів, Церква і надалі продовжувала сату-марську правову практику. В 1930 році із закарпатської частини дієцезії утворилася Апостольська Адміністрація з центром у місті Ужгород, під керівництвом Ференца Свободи. За першою віденською угодою (2 листопада 1938 року) з осені 1938 року швидко почалося впорядковування церковного правління тих частин Чехословаччини, які населяли угорці („Felvidek”) і які повернулися до Угорщини. Святий Престол об’єднав парафії Сату-Марської дієцезії, які знову із Закарпаття потрапили в Угорщину з Меркською Апостольською Адміністрацією, яка знаходилася на Угорській території. За буллою Святого Престолу, яка була видана 19 липня 1939 року цією територією керував кошицький єпископ Іштван Модорас. Через дуже короткий період часу змінилися кордони. За другою віденською угодою (30 серпня 1940 року) велика частина Партіума і північна частина Трансільванії знову почали належати Угорщині.
23 липня 1940 року (ще до другої віденської угоди) Святий Престол призначив єпископом Сату-Марсько-Орадейської дієцезії монаха П. Напгольц Пала SJ. Призначений єпископ Святому Престолу запропонував свій відказ надіслав відмову, яку Ватикан прийняв і керівництво дієцезії доручив Мартон Арону.
Після двох з половиною років, коли не було єпископа в дієцезії, єпископом з 17 травня 1942 року став др. Шеффлер Янош, в Сату-Марській дієцезії разом із Закарпаттям, як ієцезійний єпископ, а в Орадейській дієцезії, як апостольський адміністратор. Внаслідок другої віденської угоди ці дві дієцезії інтегрувалися в угорську церковну організацію. Закарпаття знову приєдналося до Сату-Марської дієцезії. Єпископ Янош Шеффлер був для своїх віруючих не тільки пастором, але і втішителем. Він відвідував і ті території дієцезії, які вже були від’єднані. Коли війна пройшла на території дієцезії та адміністрації, тоді владика відчув, що особисто повинен підтримати та потішити своїх священиків та віруючих. Він часто відвідував Закарпаття, але перед завершенням війни востаннє відвідав всю дієцезію. За вказівками Риму єпископ намітив всюди те , що потрібно зробити, так у Закарпатті визначив наступного генерального вікарія на випадок, якщо буде складно підтримувати зв’язок з єпископом, або якщо діючого вікарія заарештують
*
Події під час існування СРСР і після його розпаду
1944 року, коли у Закарпаття прийшла Радянська Армія, керівництво Закарпаття з єпископського центру стало неможливим, тоді Шеффлер призначив єпископським вікарієм берегівського архідекана Пастор Ференца. Ще назвав двох інших вікаріїв на випадок, якщо Пастор Ференцу будуть перешкоджати в цій діяльності. Від старших душпастирів знаємо, що це були Буяло Бернат та Сегеді Єней. За паризькою угодою миру (10 лютого 1947 року) Сату-Марську дієцезію поділили на чотири частини. У Чехословаччині залишилось 13 парафій, в Угорщині 27, в Закарпатті 40, а в Румунії 55.
Радянський терор не обійшов і Закарпатську Римсько-Католицьку Церкву; священиків засуджували як зрадників Вітчизни та бунтівників. В цій небезпечній ситуації управляти Церквою було дуже складно. У цей важкий період кожний священик виконував свої обов’язки в дусі вчення Христа як тільки міг. Офіційно було заборонено вносити записи у материнські книги, але священики потаємно це робили. Набирати богословів було також заборонено. Дозволялося тільки проведення Служб Божих та похоронів. Про ці часи випробувань на Закарпатті та в Угорщині видано багато книг.
Коли терор на Закарпатті почав послаблюватись і багато священиків повернулося з концентраційних таборів, тоді Управління у справах релігій намагалося взяти церковні справи під своє керівництво. Управлінню вдалося підкупити одного - двох священиків, які отримавши владу від державних органів, пробували управляти закарпатською Церквою.
В 1956 році державні органи самовільно призначили вікаріями ужгородських парохів Мейсарош Яноша та др. Заводнік Тібора. В 1956 році з концтаборів прийшли священики, серед них і архідекан Бернат Буяло. Він перебрав керівництво закарпатською Церквою, але через поганий стан здоров’я швидко відмовився від управління. Призначеного нового вікарія паланківського пароха Єнея Сегеді не затвердили державні органи, тому він і не міг керувати Церквою; але аж до смерті, яка наступила на 86 році життя, потаємно в Римсько-Католицькій Церкві слово Єнея Сегеді було вирішальним.
В 1985 році після смерті др. Заводнік Тібора священики вибрали вікарієм хустського пароха Галамбош Йожефа. Після смерті Галамбош Йожефа, яка наступила в грудні місяці того ж року, наступним вікарієм вибрали Чаті Йожефа. В часи комунізму всіма церковними діями керувало та контролювало їх Управління у справах релігій. Без погодження державних органів не можна було ні одного священика перевести в другу місцевість. Із-за політичного гніту, вікарії ніколи не могли видати загальне, дійсне для кожного костьолу розпорядження. Найбільше наказували отців за катехизування дітей.
Незважаючи на свій похилий вік, вікарій Йожеф Чаті всіляко старався об’єднати священиків, які проживали на Закарпатті. Він використовував кожну нагоду для організації зустрічі священиків. Переважну частину своїх вказівок він видавав усно, де наголошував про важливість молитовного життя, катехизування та душпастирської діяльності.
В житті Закарпатської Римсько-Католицької Церкви сталися позитивні зміни тоді, коли весною 1989 року в Закарпаття приїхав кардинал др. Пашкаї Ласло, естергомський архієпископ. Після візиту архієпископа керівники Радянського Союзу дозволили, щоб на території Закарпаття проводили душпастирську діяльність священики з Угорщини. А вже 1 листопада 1990 року в Закарпаття прибули монахи з Чехословаччини.
28 березня 1992 року Святий Престол призначив Ординарієм Закарпатської Римсько-Католицької Церкви архієпископа Антоніо Франко, Апостольського Нунція в Україні. Він прибув у Закарпаття, у місто Мукачево і 13 серпня того ж самого року підтвердив призначення Йожефа Чаті на посаду генерального вікарія.
Після смерті отця Йожефа Чаті, у березні місяці 1993 року архієпископ Антоніо Франко, вислухавши думку працюючих тут священиків, призначив генеральним вікарієм солотвинського пароха отця Лайоша Гудру і відповідно до мовних територій призначив раду священиків і вікаріїв. Великою радістю для закарпатських католиків латинського обряду було те, що після 46 років перерви, 26 червня 1993 року знову висвятили на священика закарпатського юнака - Поп Шандора.
За рішенням Святого Престолу 14 серпня 1993 року була утворена Римсько-Католицька Апостольська Адміністрація Закарпаття. Першим апостольським адміністратором Закарпаття став архієпископ Антоніо Франко - Апостольський Нунцій в Україні. 16 грудня у мукачівському римсько-католицькому костьолі виголосили Папську буллу про утворення Апостольської Адміністрації Закарпаття. Через велику відстань отцю нунцію важко було керувати закарпатською Церквою. Кожного року на Різдво та на Воскресіння Христове, він зустрічався зі своїми священиками, зрештою всі свої церковні справи вирішував за допомогою генерального та єпископського вікарія - отця Лайоша Гудри.
9 грудня 1995 року Папа Іван Павло ІІ єпископом-помічником Закарпатської Апостольської Адміністрації призначив керівника виноградівської францисканської місії - Майнек Антала. Після смерті отця Лайоша Гудри, (яка наступила) 17 грудня 1995 року, Майнек Антал став генеральним вікарієм.
6 січня 1996 року Папа Іван Павло ІІ в Римі урочисто висвятив Майнек Антала єпископом. Отець нунцій надав новопризначеному генеральному вікарію всі права до керівницва всією душпастирською діяльністю, за винятком священицьких висвячень та їх диспозицій. 7 жовтня 1997 року Святійший Отець призначив Майнек Антала ординарієм Римсько-Католицької Апостольської Адміністрації Закарпаття.
Церковне життя чим далі, тим швидше прогресувало. З 1998 року щороку в Мукачівському кафедральному соборі відбувається висвячення на священиків.
2000 Ювілейний Рік віруючі Закарпаття відзначили рядом великих свят, головне з них відбулося в День Святого Мартина, покровителя Апостольської Адміністрації. На цьому святі були присутні Микола Етерович тит. архієпископ, Апостольський нунцій в Україні, Мар’ян Яворський архієпископ, львівський митрополит, Пал Рейзер римсько-католицький єпископ-ординарій Сату-Марської дієцезії та Іван Семеді єпископ-ординарій Мукачівської греко-католицької дієцезії. Цього ж року 20 серпня в день Святого Стефана короля в селищі Солотвино єпископ Антал Майнек посвятив скульптурну групу, яка зображує угорських святих.
Протягом останніх років єпископ Антал Майнек посвятив новий костьол в селах Ключарки, Мужієво, Забрідь, Четово та в місті Ужгороді у районах Радванка та Боздош.
Однією з найвизначних подій для нашої Церкви було те, що Святіший Отець Іван Павло ІІ утворив Мукачівську Дієцезію для римо-католиків на території Апостольської Адміністрації Закарпаття. Водночас Його святість призначила Преосвященство Владику Антала Майнека, апостольського Адміністратора Закарпаття, першим Єпископом Мукачева для римо-католиків. Цю подію оголосили 27 березня 2002 року..
Список священиків, яких ув’язнили в 1945 - 1956 роках.
Арвої Дежев, парох у с. Вилок, після ув’язнення повернувся у с.Вилок, помер у 1967 році.
Др. Буяло Бернат, ужгородський архідекан, вікарій, в 1956 р. повернувся з ув’язнення скаліченим, помер у 1979 році в с. Ратівці.
Бако Золтан, парох у Солонцях, з ув’язнення повернувся скаліченим, помер у 1959 році в м. Мукачеві.
Бартфої Калман, виноградівський архідекан, повернувшись з ув’язнення додому був пенсіонером, помер у Ужгороді в 1961 році.
Чаті Йожеф, мукачівський духівник-помічник, був засуджений до смертної кари, але вирок не виконали. Після повернення з ув’язнення протягом цілого року не міг повернутися в Мукачево. Пізніше став парохом у Мукачеві. З 1986 р. був вікарієм аж до смерті, яка наступила 3 березня 1993 року в Мукачеві.
Галамбош Йожеф, парох у с. Добросілля, після повернення з ув’язнення стає парохом у Хусті. У 1985 р. його вибирають вікарієм, цього ж року він помер.
Гаклік Шандор, ратівський декан, коли везли його в заслання, вже був наполовину паралізований, по дорозі помер, похований на невідомому місці.
Гевелі Антал парох у с. Солотвино. Після повернення з ув’язнення служить у Солотвині, потім стає парохом у Сваляві аж до смерті, яка наступила в 1999 році.
Гомоля Петер, парох у Доманинцях, помер у 1981 році, як берегівський архідекан.
Горват Агоштон, парох у Довгому. Повернувшись з ув’язнення служив на багатьох місцях. Помер у 1990 році, будучи ужгородським парохом.
Гудра Лайош, берегівський духівник-помічник. З ув’язнення повернувся додому; парохом був у Хусті, Солотвині, помер будучи вікарієм у 1995 році у Мукачеві.
Леврінц Іштван, декан у Сторожниці, в 1945 р. був заарештований. Повернувся додому, помер у Холмоці в 1979 році.
Пастор Ференц, берегівський архідекан, вікарій, помер десь у Сибіру.
Плакінгер Пал, парохіальний вікарій в Ужгороді, був у засланні в Сибіру, після повернення додому був парохом в Усть-Чорній, Тячеві, Вишкові, потім змушений був емігрувати в Німеччину. В даний період пенсіонер у Румунії.
Шереш Янош, мукачівський декан, повернувся додому з ув’язнення, помер у 1958 році в місті Мукачеві.
Темпфлі Іштван, парох в селі Дяково, після повернення із заслання став парохом у Рахові, де і помер у 1988 р.
Тіндіра Ернев, парох у с. Бородівка, був заарештований у 1945 р. Після амністії 1956 року не мав права проживати на Закарпатті, тільки перед смертю зміг повернутися сюди; помер у 1972 р.
Др.Товт Йожеф, парох у Середньому, заарештований був у 1945 році. Після звільнення протягом багатьох років не мав права проживати у Закарпатті, помер у 1968 році в селі Середнє.
Тевкеш Дьєрдь, хустський декан, повернувся з ув’язнення додому, помер у місті Хуст у 1973 р.

інші фото..
Кафедральний собор Kостьол Святого Мартина з Туру
Річка Латориця розділяє місто Мукачево на дві частини, яке є центром Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Римсько-католицька церква в Мукачеві зведена ще у ХІV-му столітті в честь Святого Мартина. Церква, ймовірно, була вже й тоді, коли у 1376-му році королева Єлизавета, в написаному у Берегові листі, дозволила викарбувати на мукачівській печатці зображення Святого Мартина. Королева Єлизавета часто молилася тут.
У 70-их роках ХIV століття у часи королеви Єлизавети церкву перебудували, а в часи Гуньодіїв відреставрували. У часи реформації багато громадян Мукачева прийняли нову віру і заволоділи церквою. У 1660-му році Софія Баторі повернула католикам церкву, парафію та школу.
У 1686-му році, поки Ілона Зріні захищала Мукачівський замок, полководець кесарського війська Капрара, спалив церкву і місто. До 1725-го року католики, в основному відремонтували згорілу будівлю. В 1746 році значно перебудували споруду. У 1800 році граф Ервін Шенборн збудував у церкві вівтар. Вівтарний образ, що зображає на коні святого Мартина, який віддає половину свого плаща жебраку (пізніше у сні Мартин дізнається, що насправді то був не жебрак, а Хрситос), був виготовлений завдяки підтримці графа. Картину намальовано у Відні.
На кінець ХІХ століття неф церкви був у такому стані, що його довелося знести. Із старої церкви залишилося лише святилище, з якого була утворена теперішня каплиця. В 1896 році за ініціативою графа Шенборна вирішили побудувати новий костьол. Сім'я графа дала половину суми на побудову костьолу. Інакше розташований новий костьол був зведений в 1905-му році у еклектичному стилі ясопатським будівельником Ваґнер Мартином за проектом Віктора Ціґлера. Посвячення фундаменту нової церкви відбулося 7 серпня 1904-го року. А посвячення новозбудованої церкви відбулося в рамках великого торжества 24 вересня 1905-го року.
Костьол вже у 1945 році потребував ремонту, але лише в 1967 вдалося отримати на це дозвіл. Часткове відновлення та оздоблення кафедрального собору відбувається і нині. На місці знесеної огорожі збудовано нову. Відреставровано повернуту каплицю. Успішно завершилася реставрація картини головного вівтаря, на якій зображений Святий Мартин. В 2004 році дієцезія розпочала нову реставрацію екстер’єру собору, але вона на жаль не завершилася.
З 27 березня 2002 року церква стала кафедральним собором новоствореної Мукачівської Дієцезії Римсько-Католицької Церкви.
Орган збудований у 1913 році Братами Рігерами.
При вході до кафедрального собору знаходиться вівтарний образ – картина угорського художника Віктора Мадараса із зруйнованої церкви села Софія. На ньому зображено першого угорського короля Святого Іштвана, який дає свою корону через Діву Марію турботливому Богу.
АНТАЛ МАЙНЕК ОFМ
ЄПИСКОП-ОРДИНАРІЙ МУКАЧІВСЬКОЇ ДІЄЦЕЗІЇ РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
Народився - 18.11.1951. у Будапешті (Угорщина), закінчив державну гімназію в Сент-Ендре, Будапештський університет, отримавши диплом інженера з електроніки.
1977 - вступив до чернечого чину Святого Франциска, де здобув теологічну освіту (Теологічний Інститут в Будапешті) та (паралельно) інженерно-педагогічну освіту.
17.04.1982 - висвячений на священика у Будапешті.
1982-1989 - викладав електротехніку та фізику у Францисканській гімназії в Сент-Ендре.
1989 - разом з двома братами по ордену прибув у місію до угорськомовних вірних Римсько-Католицької Церкви Радянського Закарпаття у Виноградів, пізніше обслуговував п'ять церковних громад у Хустському та Тячівському районі.
1995 - єпископ помічник в Апостольській Адміністратурі Закарпаття.
06.01.1996 - висвячений на єпископа у Римі.
07.10.1997 - Апостольський Адміністратор Закарпаття.
27.03.2002 - єпископ ординарій Мукачівської дієцезії.
27.09.2002 - інгрес в Мукачівській катедрі.
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВЛАДИ
Єпископ-ординарій: Антал Майнек OFM
Генеральний вікарій: о. Петро Жарковський OFM
ЄПИСКОПСЬКА КУРІЯ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; адреса для листів: а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.titkar@gmail.com
Керівник канцелярії: о. Степан Погань
Нотаріус: о. Янош Молнар
Економ: о. Петро Жарковський OFM
Правовий порадник: о. Бейла Боган SJ
Адміністратори: Ласло Медєші Бухгалтер: Марія Бубряк
Молодіжний та Організаційний відділ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.szervezo@gmail.com
Керівник відділу: Катерина Медєші
Ужгородська філія Молодіжного та Організаційного відділу
89400 Україна, Ужгород, вул.Koрзо 22/1. а/с A/44.
Teл.: (+380-31) 22-3-45-94 Фaкс.: (+380-31) 22-3-55-86
e-mail: ukik@mail.uzhgorod.ua
Керівник відділу: Наталія Вароді
Відділ преси
вул. Миру 5, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 546-70
e-mail: mrkp.sajto@gmail.com
Керівник відділу: Жужанна Папої
Web-designer: Бунда Саболч
Газета "Світло"
89600 Україна, Мукачево, а/с 189.
e-mail: tetuana@ukr.net
Голова видавництва: о. Петро Жарковський OFM
Видавник: о. Петро Жарковський OFM
Редактор: Тетяна Решетар
Журнал "Uj Hajtas"
вул. Миру 5, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31) 31-3-19-21
e-mail: mrkp.sajto@gmail.com
Голова видавництва: єпископ Антал Майнек ОFМ
Видавник: єпископ Антал Майнек ОFМ
Редактори: Жужанна Папої
Марта Попович-Палойтаі
Рішко Маріанна
Бунда Саболч
Катехетичний духовний центр
вул. Володимирська 76, Ужгород 89400
тел: (+380-31-26) 6-51-50
Директор: єпископ Антал Майнек ОFМ
Керівник угорського факультету: о. Янош Молнар
Викладачі: єпископ Антал Майнек ОFМ
о. Янош Молнар
о. Мікуляк Ласло
о. др. Іштван Гейделшпергер
с. Міра Піглер
Попович-Палойтай Марта
Адміністратор: Медєші Катерина
Керівник слов'янського факультету: о. Сворад Дуда OР
Викладачі: о. Петро Жарковський ОFМ
о. Іван Левко
о. Сворад Дуда ОР
о. Янош Молнар
о. Бенедикт Щербан OFM
о. Іштван Погань
о. Роберт Новак
с. Лідія Тімкова
с. Марія Черніцка
Адміністратор: Тетяна Решетар
Курси канторів
Викладачі: о. Бейла Боган SJ о. Янош Молнар


ХАРИТАТИВНИЙ ЦЕНТР CВЯТОГО МАРТІНА МУКАЧІВСЬКОЇ ДІЄЦЕЗІЇ
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-71,
e-mail.: munkаcs@caritаs.mk.uzhgorod.ua
Голова: о. Петро Жарковський OFM
Директор: Фегер Ференц
Працівники:
Ласло Мішкольці
Корнелія Деак
Бухгалтер: Бубряк Марія
ХАРИТАТИВНІ ЦЕНТРИ
Виноградівський Соціально-харитативний Центр
вул. Лейзмана 4, Виноградів 90300
тел: (+380-31-43) 2 -12- 42,
e-mail: caritas@tajfun.com
Керівник: Антал Нанаші
Карітас Святого Йосипа
вул. Пушкіна 6, Хуст 90400
тел: (+380-31-42) 2-49-91
Керівник: Йосип Козьма
Карітас Святого Стефана
пл. Незалежності 1-3, Тячів 90500
тел: (+380-31-34) 2-21-71 e-mail: plebania@tyachiv.uz.ua
Керівник: Василь Микуляк
Карітас Святої Єлизавети
вул. Ватутіна 22, Мукачево 89600
тел: (+380-31-31) 4-26-84
Керівник: Еріка Гецінгер
Карітас "Misericordias et Spes"
вул. Кутузова 2, смт. Середнє, Ужгородський р-н 89452
Тел: (+380-31-27) 26-445
Керівник: о. Петро Жарковський OFM
Великоберезнянський Карітас
вул. Б. Хмельницького 1, Великий Березний 89000
тел: (+380-31-35) 2-17-08
Керівник: Наталія Ревай
Вишківський Карітас
пл. Червона 12, Вишково 90454
тел: (+380-31-42) 57-602
Керівник: Йосип Гор
Карітас Святого Антонія
вул. Шевченка 51, Кобилецька Поляна 90620
тел: (+380-31-32) 32-709
Керівник: Сідонія Мачек
Карітас бл. Теодора Ромжі
вул. Промислова 39, Великий Бичків 90615
тел:(+380-31-32) 3-35-43
Керівник: Юлія Бабічук
Солотвинський Карітас
пл. Брезановці 16, Солотвино 90575
тел: (+380-31-34) 5-60-25
Керівник: Шандор Нейметі
Рахівський Карітас
вул. Миру 20, м. Рах?в 90600
тел: (+380-31-32) 2-20-59
Керівник: Ігнатій Франц
ДИТЯЧІ САДКИ
Дитячий садок Святого Йосипа
вул. Тюльпанів 34, Виноградів 9030
тел: (+380-31-43) 2-17-91
Завідуюча: Ілона Олаг
Дитячий садок Святої Єлизавети
вул. Б. Хмельницького 63, Буштино 90575
тел: (+380-31-34) 6-74-13
Завідуюча: Єлизавета Рущак
Дитячий садок Святої Родини
пл. Брезановці 16, Солотвино 90575
тел: (+380-31-34) 5-81-68
Завідуюча: Єва Пуліска
Дитячий садок Римсько-Католицького Карітасу бл. Теодора Ромжі
вул. Промислова 39, Великий Бичків 90615
тел: (+380-31-32) 3-36-91
Завідуюча: Адела Кліменко
Дитячий садок Карітасу Святого Антонія
вул. Шевченка 51, Кобилецька Поляна 90620
тел: (+380-31-32) 3-27-47
Завідуюча: Вероніка Захарович
Дитячий садок
вул. Чолнокі 16, Клинова Гора 90365
тел: (+380-31-43) 46-7-16
Завідуюча: Магдалина Фуделла
Дитячий садок Святої Катерини
вул. Жовтнева 10, Фанчиково 90352
Завідуюча: Леа Петенко
Дитячий садок Святого Франциска з Ассізі
вул. Шевченка 66, Королево 90332
Завідуюча: Мар'яна Вацко
ДИТЯЧІ БУДИНКИ
Дитячий будинок Цариці миру Велико-Березнянського Карітасу
вул. Рибарська 14, Великий Березний 89000
тел: (+380-31-35) 2-18-53
Керівник: Мирослава Майдич
Дитячий будинок сімейного типу Святого Архангела Гавриїла
Велико-Березнянського Римсько-Католицького Карітасу
вул. Корятовича 10, Великий-Березний 89000
тел: (+380-31-35) 2-13-97
Керівник: Наталія Іванівна Ревай
Дитячий будинок святого Филиппа Нері Мукачівського Карітасу
вул. Шевченка 44, Мукачево 89600
тел: (+380-31-31) 4-39-23
Керівник: Бургер Жужанна
Дит. Будинок ім.св.Франциска з Ассізі Хустського Карітасу
вул. Німецька 7, Хуст 90400
тел: (+380-31-42) 4-33-45
Керівник: Кващук Корнелія
БУДИНКИ ХАРИТАТИВНОЇ ДОПОМОГИ НА ПРОТЯЗІ ДНЯ
Реабілітаційний Центр Святої Терези з Ліз'є
вул. Тюльпанів 34, Виноградів 90300
тел: (+380-31-43) 2-16-81
Керівник: Едіта Знік
Будинок харитативної допомоги на протязі дня Святої Єлізавети
вул. Франка 20 А, Мукачево 89600
тел: (+380-31-31) 4-26-84
Керівник: Еріка Гецінгер

канцелярія єпископату:
вул. Миру 15, Мукачево 89600; а/с 76, Мукачево 89600
тел/факс: (+380-31-31) 5-46-70, 5-46-71
e-mail: mrkp.titkar/@/gmail.com
зауваження та погляди у зв'язку з веб-сторінкою просимо відсилати на адресу:
|