Мукачівська Дієцезія Римсько-католицької Церкви

НОВИНИ

Спільна молитва за ненароджених

1 червня 2010 року у День захисту дітей, з ініціативи Римсько-католицької Церкви було проведено молитовний похід до жіночої лікарні, де здійснюються аборти. Метою акції було звернути увагу влади, лікарів та усіх людей доброї волі на проблему штучного переривання вагітності, яка по суті є нічим іншим як безжалісним вбивством ненароджених дітей.

Ця болюча тема хвилює багатьох, тому акція набула екуменічного характеру. У ній взяли участь представники багатьох конфесій.

У всіх храмах Мукачева відбулася молитва за ненароджених дітей, після чого усі учасники заходу зібралися біля міської Ратуші, звідки пішли до жіночої консультації. Під час походу виголошувалися імена хлопчиків та дівчат, які могли б отримати дітки, якби народились. Після кожного імені лунав удар дзвону на спогад про них.

Біля жіночої консультації з короткими промовами до учасників акції звернулися єпископ Римсько-католицької Церкви Антал Майнек, єпископ Греко-католицької Церкви Мілан Шашік, єпископ-емерит Реформатської Церкви Лайош Гулачі, отець Петро Православної Церкви МП та отець Сергій Православної Церкви КП. Дуже приємно, що мер міста Золтан Лендєл сам виявив бажання пройти з усіма до лікарні, де дуже чітко у промові висловив свою громадянську позицію стосовно абортів.

Організатори вручили лист-звернення до керівництва міста та лікарів.

На завершення учасники акції посадили "Дерево життя" у дворі жіночої консультації і спільно помолилися молитву "Отче наш" різними мовами.

Висловлюємо подяку всім, хто долучився до проведення акції, а також тим, хто незважаючи на дощ, прийняв у ній участь.

Віра Федів

НОВИНИ

Звернення архієреїв і представників релігійних конфесій Мукачева

З нагоди Дня захисту дітей 1 червня 2010 року до керівників міста Мукачево, лікарів та усіх людей доброї волі.

Кожне людське життя – унікальна і неповторна подія у Всесвіті, слід якої не загубиться, бо сягає у вічність. Читаємо у Псалмі: «Ти виткав мене в утробі матері моєї» (Пс. 139,13). Вже від зачаття чітко бачимо Божу руку у створенні нової людини, якою він опікується настільки, що пораховано її волосся на голові (пор. Мт 10,23).

Цим Зверненням ми засвідчуємо, що переривання вагітності – аборт, а також вакуум-регуляція менструального циклу, – проведені в будь-який термін вагітності, є вбивством людини.

Про це засвідчують не лише вчення Церкви, а також дослідження сучасної біології (генетики та ембріології), з точки зору якої життя людини, як біологічного індивідуума, починається з моменту злиття ядер чоловічої і жіночої статевих клітин.

Згідно з даними медицини (зокрема, за результатами ультразвукових досліджень та внутрішньоутробних оптичних зйомок), дитина, яку абортують, зазнає таких самих страждань, як і доросла людина, яку тортурами доводять до смерті. Окрім того аборти мають згубні наслідки для психологічного і фізичного здоров’я всіх задіяних в них осіб (постабортний синдром у матерів, членів їх сімей та лікарів, які проводять аборти, втрата репродуктивної здатності, інфекції, смертність жінок під час абортів і після абортів...). За наявного стану речей в Україні ці наслідки вже поширилися на все суспільство. Один мільйон подружніх пар в Україні неплідні, з них 868 тисяч – через неплідність жінки. Причиною жіночої неплідності у 80% випадків є аборт.

З позиції медичної етики аборт є оскверненням, спотворенням високого покликання лікаря, завдання якого – лікувати і рятувати життя людини, а не нищити її прямим втручанням у зародку.

Звертаємось до керівників міста, лікарів та усіх людей доброї волі робити все можливе для захисту ненароджених дітей та їх матерів.

НОВИНИ

Перше причастя у Мукачеві

16 травня 2010р. у кафедральному соборі святого Мартина вірники зібралися на урочисту месу: 19 маленьких парафіян підготувалися до першого причастя.

На початку служби о. Петро зустрів, привітав та благословив дітей біля входу, після чого діти зайняли свої місця і почалася літургія.

Особливо запам'яталося відновлення хресних обіт-ниць першопричасників, адже тепер вони свідомо пообіцяли те, що колись за них пообіцяли батьки і хресні батьки.

Кульмінаційним моментом меси було прийняття Причастя дітьми у вигляді хліба і вина.

В кінці служби батьки подякували о. Петру та с. Лідії за їх труд і побажали подальшого успіху в роботі.

По завершенню служби на згадку діти отримали пам'ятки про Перше Причастя, після чого діти разом з о. Петром та с. Лідією випустили голубів, що символізували - як кадило возноситься до Господа, так ці голуби ідуть до неба.

Закінчилася урочистість солодким столом.

Козак Андрея

Святе причастя урочисте:
Вступив Ісус у серце чисте.
Молюся Господу святому,
мій Бог в мені, а я у Ньому.
З любові Христової ласку я п'ю,
Ісусе, Ісусе, Тебе я люблю.

НОВИНИ

Святий Духу, прийди з неба...

Саме так ми з радістю співали 23 травня. Від самого ранку сходились не тільки наші вірники, але також брати греко-католики та віряни з інших сусідніх парафій Закарпаття до нашого храму на відпустову урочистість Зіслання Святого Духа. Цього року також прийшли вірники з Словаччини, зі Сніни - колишньої парафії нашого духовного отця, та з Фрідєшова.

Урочиста Служба Божа почалася об 11.00 год., котру целебрував о. Сворад Ян Дуда ОР, настоятель фрідєшівської парафії. Разом з ним концелебрували о. Степан Лях, місцевий греко-католицький священик, о. Віталій Шелемба, греко-католицький священик с. Білки та наш о. Адріан Коваль.

Святий Дух підносився над нашими головами та наповнив увесь храм полум'ям любові, радості і миру. Вірю, що кожен після завершення урочистості відходив додому оновленим та зміцненим на дусі та тілі, бо наші парафіянки, як добрі газдиньки, напекли тістечок і кожен міг підкріпитись та освіжитись напоєм.

с. Марія Струга-рова, DKL, Довге

НОВИНИ

ОСВЯЧЕННЯ автомобілів в Довгому

11 квітня, в неділю Божого Милосердя наш парох о. Адріан Коваль після святої меси освятив автомобілі наших парафіян. Це вперше в нашій парафії проводилося спільне освячення, і кожен бажаючий водій міг взяти участь у цій молитві. Всіх освячених автомобілів було тридцять. Дуже приємно, що у нас зародилася така гарна традиція. Нехай добрий Господь дарує всім водіям багато щасливих кілометрів, і щоб вони не забували про дотримання правил дорожнього руху.

Пилип Віктор, Довге

НОВИНИ

Оазис серед пустелі

Багато років живуть люди у "спальному" районі, не багаті і не бідні, зі своїми проблемами, клопотами, потребами. Tа завжди християнам, які жили у цьому куточку м. Ужгорода, доводилось долати пішки немалу відстань, щоб добратися до найближчої церкви. Завжди вони молились і просили, щоб була церква десь поблизу, щоб не треба було ще 40-45 хв. витрачати на дорогу (хоча і це іноді добре - є час на молитву).

Tа от молитви вислухано, а прохання виконано! Як прекрасно прокидатися під передзвони церковні!

Вже 10 років люди мають можливість приходити у будь-якій потребі до нашого Катехитичного центру (КЦ) парафії Пресвятої Трійці. Змалку вже малі діти з радістю біжать на заняття та ігри, готуються до першого святого Причастя. Дорослі готуються до миропомазання та вінчання, знаходять розраду в біді та допомогу у будь-якій проблемі з боку не лише Господа, а й з боку священників та сестричок-монахинь.

За ці 10 років у КЦ побувало багато різних священників та монахинь, і всі вони завжди з відкритим серцем та усмішкою зустрічали тих, хто заходив до церкви, незважаючи на їх віросповідання.

30 травня 2010 р. ми, парафіяни, з великою радістю відзначили 10-річчя парафії Пресвятої Трійці. Головним целебрантом на урочистій Служ-бі Божій був єпископ-помічник Київсько-Житомирської Дієцезії Станіслав Широкорадюк. Здається, ще ніколи у нас не було стільки гостей, ще ніколи не співав так гарно наш церковний хор, ще ніколи з таким теплом не відносились прихожани церкви один до одного, та і сонечко не світило так ясно, як у цей святковий день.

Ми щиро вдячні Богу за цю можливість - ходити до церкви, яка побудована о. Петром Жарковським й іншими добродіями.

Дякуємо також Богу за нашого теперішнього священика о. Бенедикта Щербана, улюбленця всіх наших дітей. Він дуже добросовісно ставиться до своїх обов'язків і опікується нашою парафією. Ми часто бачимо його працюючим не тільки з душами наших прихожан, але і з фотоапаратом, оприскувачем і лопатою в руках. Ми вдячні сестрам-монахиням, які навчають у КЦ наших дітей, отцям - священикам, які дають нам приклад живої віри і надихають нас на християнське життя.

парафіянка
Тетяна Дідик

НОВИНИ

Діамантове весілля в Рахові

Мені як священику дуже рідко доводиться зустрічати такі подружні пари, які більше ніж пів століття живуть разом в щасті і вірності. Тому великою радістю є зустріти таких чолові-ка і жінку, що святкують 60-річчя спільного життя, тобто діамантове весілля.

Така подія відбулась в рахівській римо-католицькій парафії в останній тиждень травня. Пахір Шандор та Петровці Марія-Ленка 60 років тому в цьому храмі дали одне одному шлюбний обіт. Тому у цю неділю прийшли перед вівтар Господа, щоб обновити шлюбні обітниці, які вірно зберігали протягом шести десятків років. Знову з перев'язаними штолою руками повторювали слова обновлення шлюбу, до якого найімовірніше і в подальшому отримають Господнє благословення.

Після благословення під оплески ювілярам була вручена пам'ятка, сувенірна тарілка та квіти, тому вони були дуже щасливі.

Ювіляри так молилися:
Всемогутній Милостивий Господь! Від тебе залежать наші хвилини життя. Ти оберігав і утримував нас протягом 60 років в подружній вірності. Будь до нас милостивий і надалі, та дозволь, щоб під твоїм захистом ми і надалі благословляли Твоє святе ім'я, благословенне навіки - вічні. Амінь.

Тьотя Ленке, дядя Шоні, нехай благословить Вас Господь Бог.

о. Ласло Микуляк
рахівський парох

НОВИНИ

Духовна віднова

7 червня духовна віднова для священиків та сестер-монахинь разом з єпископом Анталом Майнеком відбулася в м.Ужгороді у монастирі отців Францисканців над озером. Тему віднови було взято з документу святішого отця Йоана Павла ІІ «Pastores Dabo Vobis» (Дам вам пастирів) про покликання, яким має бути священик в сучасному світі. Роздуми на цю тему приготував о.Бенедикт Щербан ОФМ, до дискусії були запрошені всі присутні священики та монахи. Було підкреслено пріорітети, на які має зважати кожен, покликаний до служіння Богу і людям, а саме: проголошувати Євангеліє, самому жити тим, що навчає, з великою любов'ю і терпеливістю служити людям, черпати силу з Євхаристії, молитви та медитації, бути радикальним у вірі, непохитним в проповідуванні моральних принципів.

Взірцем наслідування для всіх священників є св.Йоан Віаней (парох з Арсу). Єпископ Антал зазначив, що папа Бенедикт XVI не випадково оголосив цей рік «Роком священства» і дав за взірець дуже простого святого Йоана Віанея, якому взагалі було дуже-дуже важко вчитися в семінарії, але мало того, що він навчився - він тим жив, та проповідував словом, а особливо своїм життям. Ми мусимо бути добрими, святими священиками в сучасному ліберальному світі...

На завершення зустрічі о. Петро Жарковський від імені всіх священиків, сестер-монахинь та вірників привітав єпископа Антона з іменинами, що відзначатимуться 13 червня у день Його опікуна святого Антона. Побажав рясних Божих благодатей, дарів Святого Духа, міцного здоров'я та терпеливості у пастирському служінні НА МНОГАЯ БЛАГАЯ ЛІТА!!!

влас.кор.

НОВИНИ

Урочистість Пресвятого Тіла і Крові Христа

Історія: Булла папи Урбана IV, якою встановлено цю Урочистість, описує його як більш урочисте святкування Євхаристії в порівнянні зі щоденною Святою Месою. Вперше урочистість Тіла і Крові Христа було відсвятковано в Льєжі (Бельгія) за указом місцевого єпископа Роберта в 1247 році.На виникнення урочистості вплинуло прагнення середньовічних християн бачити Гостію (яка для тих, що каються, була єдиною можливістю доторкнутися до Таємниці Євхаристії). Архідиякон Жак Панталеон з Труа, що став згодом Папою Урбаном IV, розповсюдив урочистість у всій Церкві. На його рішення вплинуло і Євхаристійне диво в містечку Болсена (закривавлений корпорал, який до цього дня зберігається в Орвьето, Італія). Булла призначила урочистість на четвер після неділі Пресвятої Трійці. З XIII століття в деяких куточках Європи стали відбуватися євхаристійні процесії, які згодом поширилися повсюди.Спочатку процесія полягала в урочистій ході з Пресвятими Дарами під спів вірних. Потім вона з’єдналася з молитвами про врожай, і в XV столітті набула вид ходи з чотирма стояннями (як чотири сторони світу). При кожному стоянні читалося Євангеліє, а вірні отримували благословення Пресвятими Дарами.

Як це було у нас?

Приблизно такий самий вигляд мали процесії у неділю, 6 червня, в урочистість Пресвятого Тіла і Крові Христа, віруючі Римсько-Католицької Церкви парафій Ужанської долини: м. Перечин, р.ц. Великий Березний, с. Тур’я Ремета, с. Оноківці, с. Камянецька Гута та с. Забрідь, мали нагоду дати свідчення своєї віри, йдучи в процесії з Пресвятими Дарами і зупиняючись біля чотирьох вівтарів, підготовлених окремими парафіями. У процесіях взяли участь священики та вірники усіх римсько- та греко-католицьких парафій Ужанської долини, а також клірики Вищої Духовної семінарії св. Юстина (м. Київ). Процесія з Пресвятими Дарами пройшла від римсько-католицьких до греко- католицьких храмів, щоб там свідчити про свою віру та про свою приналежність до Католицької Церкви. У проповіді священики наголошували на тому, яке значення має процесія цього дня, бо через неї ми свідчимо про Ісуса Христа і євангелізуємо, адже, йдучи, зустрічаємо різних людей, навіть і тих, які ні разу в житті не чули про Ісуса Христа.Цього дня у храмі св. Августина зібралися всі священики: отець Антон – настоятель, отець Адам та Станіслав – вікарії та отець Мирослав настоятель Греко-Католицької парафі м. Перечин, щоб прославити Господа Бога.

Підсумок:

Євхаристійна процесія – це «справжня дорога за Господом». Люди на вулиці по-різному сприймають процесію: «Віра та здивування, нехіть та агресія або навіть звичайна байдужість та рутина. А тим часом процесія йде вперед, повна спокою, без затиснених кулаків. Це марш людей, які нікому не загрожують, нікого не відкидають, а благословляють навіть тих, які здивовано стоять збоку і дивляться, нічого не розуміючи. Євхарис-тійна процесія – це вершина церковного прославлення, це публічне вшанування нашого Господа».

Сергій,
http://www.rkc-perechin.ucoz.ua

НОВИНИ

Паломництво реліквій святої Терези від Дитятка Ісуса та Пресвятого Обличчя

Мощі святої Терези від Дитятка Ісуса та Пресвятого Обличчя завершують своє паломництво Україною саме в нашій Дієцезії. З 5 квітня до 10 червня отці кармеліти з реліквіями святої побували у Львівській Ахидієцезії, а також Луцькій, Києво-Житомирській, Харківсько-Запорізькій, Одесько-Сімферопольській, Кам'янець-Подільській та Мукачівській Дієцезіях.

У нашій дієцезії паломництво розпочалося з м. Рахова. Наступні зупинки були у м. Хуст, м. Мукачево, м. Ужгород, смт. Середнє та с. Кольчино. Тисячі вірян мали нагоду помолитись за заступництвом св. Терези. Кожна місцевість готувалася до такої унікальної події, з трепетом переживаючи як період підготування, так і саму присутність Малої Квітки Кармелю.

У мукачівському соборі святого Мартина у суботу 5 червня мали можливість прийти вірники з усіх сусідніх парафій: з Паланку, Павшина, Ключарок, Клячанова, Шенборна, Верхнього і Нижнього Коропця, Сваляви та греко-католицькі громади спільно зі своїми пастирями. Молитви та співи лунали на угорській, українській та німецьких мовах.

Оскільки майже щогодини прибували нові люди, то відповідно до цього виголошували проповіді отці кармеліти, розповідаючи про життя простої, звичайної дівчини, котра хотіла стати святою. Вислухавши розповідь, кожен - і дорослий, і малий - мав можливість вклонитись мощам та помолитись спільно чи індивідуально. Кульмінаційним моментом була урочиста служба. А ввечері, коли сонце дарувало нам останні дуже яскраві промінчики цього дня, зібралися охочі подивитись фільм про святу Терезу з Лізьє. Після котрого можна було ставити запитання та отримати відповіді від привітних отців кармелітів. На завершення, як і попереднього дня, до опівночі тривала адорація біля реліквій. Їхня присутність допомогла багатьом познайомитись з святою Терезою, а можливо завдяки їй, ближче наблизитись до Бога.

Наступного дня після ранкової Служби Божої наша парафія прощалася з мощами, зберігаючи як згадку освячені пелюстки троянд.

Тетяна Решетар

РОЗДУМИ

Чи будемо продовжувати віру, дану нам при святому Хрещені?

Переживаємо закінчення року священства, на взірець святого пароха з Арсу, св. Йоана Марії Віанея. З милості Бога, який мене, негідного, покликав до Його служби, я був висвячений саме в цей рік священства.

Коли в грудні минулого року, в Середньому на такій самій зустрічі як сьогодні ми складали план на теперішній рік, де і як будуть проходити ці зустрічі, в якому селі чи місті, який священик буде проповідувати і хто буде мати духовні вправи, коли ми так радились, то вибір мати сьогоднішні вправи впав на мене. І тоді я так подумав: "О, це велика можливість зробити підсумок, осягнутого і не осягнутого за цей час".

Коли народжується дитина, які емоції переживає людина? Я думаю, що позитивні, радісні з того, що нове життя прийшло на світ, і що це нове життя має подобу своїх батьків, які бачать якусь подобу себе в цій дитині, а особливо можна побачити в ній образ Творця, Бога. І коли через деякий час батьки приносять це нове створіння до храму, священик запитує їх, що бажають від святої Церкви, і тоді батьки та хресні відповідають за дану дитину - хрещення. Щоб це нове створіння стало посвячене Богу, було охрещене в Святій Трійці, в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа, мало відкриту браму, або по іншому - ворота, до інших таїнств Церкви.

Катехизм Католицької Церкви так говорить про Хрещення: "Святе хрещення є основою всього християнського життя, дверима духовного життя (vitae spiritualis ianua) і дверима, які відчиняють доступ до інших святих таїнств. Через Хрещення ми звільняємось від гріха і відроджуємося як діти Божі, стаємо членами Христа і вщеплені в Церкву, стаємо учасниками її місії". Таке формулювання таїнства Хрещення було прийнято на Флорентійському Соборі 1438 - 1445 рр.

Під час Святого Хрещення відбувається перший для даної дитини екзорцизм, де за дитину відповідають батьки та хресні:

- Чи відрікаєшся від сатани?
- Від усього його зла?
- Від усієї його гордині?

Тоді батьки і хресні батьки відповідають - Відрікаюся.

Потім священик запитує батьків та хресних даної дитини про визнання віри:

- Чи віруєш у Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі?

- Чи віруєш в Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, Господа нашого, народженого від Діви Марії, розп'ятого й похованого, котрий воскрес із мертвих і сидить праворуч Отця?

- Чи віруєш у Святого Духа, святу вселенську Церкву, сопричастя святих, відпущення гріхів, воскресіння плоті й життя вічне?

Тоді батьки і хресні батьки відповідають - Вірую.

Служитель відповідає: "Такаю є наша віра. Такою є віра Церкви, сповідування якої є нашою гордістю в Ісусі Христі, Господі нашому".

Починаючи духовні вправи з таїнства Хрещення вибираю це не випадково. Завдяки нашим батькам та хресним батькам, ми отримали великий дар життя, а також депозит віри. І цей депозит віри ми можемо у собі завжди розвивати, тому що живемо. Св. Павло говорить, що хрещенням ми одягаємось в Ісуса Христа: "Всі бо ви, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися" (Гл 3,27).

Що це означає одягнутись в Христа? Це означає йти за Ним Його слідами, несучи свій щоденний хрест за взірцем Христа. А це в служінні один одному, прощенні один одному і в молитві за один одного. І коли відкидаємо одне з цих правил, то ми не свідчимо про Нього, але прикриваємо Його собою, і ще більше деформуємо Бога. Це може статись таким внутрішнім оправданням себе. І з цим людина може прожити довгий час, а інколи і все своє життя.

Перш ніж почнемо продовжувати дану тему, треба нам розібратись, що таке покликання. Покликання - це Божий заклик до нас, щоб ми щось зробили в даний час. Покликання апостолів було Божим запрошенням, щоб розсіювали віру по цілому світі. Покликання до посвяченого життя є Божим закликом в практикуванні монаших правил, в служінні ближнім, а також молитві.

Кожне покликання в житті людини є гідне людської поваги. Але Бог, у властивий для Себе спосіб, кличе деяких до того, щоб більше себе дарували і ще більше заглиблювались у таїнство святого хрещення через вічні обіти (тобто шлюби), або послух єпископові.

Ці вічні обіти - це нове хрещення. Воно в нас показує і нагадує те, що колись хрещення зробило в нашому житті, що ми стали Божими дітьми, були визволені від рабства Сатани, і маємо відкриті брами неба. Подібним способом допомагають і наші вічні обіти. Той хто хоче бути досконалим не заспокоїться лише одним хрещенням. Завжди буде працювати над собою, не деякий час, і не відкладатиме на кінець, але двадцять чотири години, щоб Божу волю виконати як найдостойніше.

Один професор зі Словаччини, після висвячення одного новопресвітера, коли йому всі хлопали та вітали з осягнутою метою, сказав такі слова: "Ви вітаєте людину яка ще нічого не досягла і не доказала. Потрібно вітати і хлопати тим людям, які ціле своє життя віддали Богу, показуючи і засвідчуючи Його присутність в цьому світі, незважаючи на перешкоди, які диявол робив їм протягом цілого їхнього життя".

Так, ми живемо в цьому світі. Ми маємо жити в ньому, але не маємо жити так, як це пропонує світ. І завжди перед нами стоїть вибір. Нам потрібно вибирати ту дорогу, яку показав Ісус. Вона досконала, правдива і випробувана.

Св. Вікентій, коли мав якусь конференцію до сестер чи священиків, подає підказку як найкраще може людина побачити Бога, в кому може Його бачити і в кому може знайти. І дає для цього такі чесноти для осягнення даної мети:

Візьміть з собою в дорогу:

Лагідність - коли людина лагідна, то буде бачити і шанувати іншу людину. Завжди буде навідуватись до хворих, бо буде бачити в них Бога. "Що ви одному зробили з моїх найменших, то ви Мені зробили".

Простота - говорить св. Вікентій: "є чеснотою, яку дуже ціню і яку стараюся практикувати. Для чого так роблю? Бо Бог гордим противиться, а покірним і простим дає благодать".

Покора - це послух нашому Спасителю, а також нашим настоятелям, які мають над нами опіку і несуть за нас відповідальність.

Умертвлення (самовідречення) - допомагає уникнути багатьох непотрібних речей, а це непотрібна цікавість, плітки, обговорювання і заздрість.

Ревність за спасіння душі - на взірець нашого Господа і Вчителя. До священиків казав: "ми - священики повинні цілком віддатися в диспозицію Бога. Переодягніться в нову людину, готовою йти туди, де Бог посилає".

Один християнський письменник написав: "Ти прийшов служити, а не панувати, знай, що ти покликаний до терпіння і праці, а не до безчинності і порожніх розмов. Не дозволяй собі ніколи цілковитої бездіяльності; або читай, або пиши, або молись, або адоруй, або займись якоюсь корисною працею для спільного добра". Нам даний час для життя, отож використаймо його достойно, щоб потім не було соромно. Бо як не маємо що робити, то сатана нам знайде роботу, взявши час, саме наш час і використавши його в своїх намірах. Так як колись за нас відповідали наші батьки чи хресні батьки, коли нас принесли до храму, деяких може вже нема в живих, то тепер вибір стоїть за нами, чи ми будемо продовжувати віру дану нам при святому Хрещені.

Духовна обнова. Синяк, 17.05.2010 р.
о. Микола Добра

НОВИНИ

Рік священства

"Покинеш батька й матір, братів і свій дім, .... покинеш звичаї, які вросли у твоє серце, і підеш до нового життя, до чужих людей, може, нерадих ... та візьмеш Мій Хрест на свої плечі, та зазнаєш посуджень, підозрінь у тому, що для тебе найсвятіше і від Мене передане ... зазнаєш, може, й людської погорди ... твої найближчі будуть здвигати плечима й називати тебе безумним, а мати над тобою плакати буде, і в її плачі покинеш її, але підеш, бо Я тебе кличу й служитимеш Мені аж до смерти, може, навіть мученичої ...", - це уривки з книги-спогадів про життя Митрополита Андрея Шептицького, які писала Софія, графиня Шептицька. Ці рядки, писані минулої епохи, були, є і будуть актуальними завжди, коли мова буде йти про таїнство Священства.

При бажанні, у різній релігійній літературі можна знайти визначення слова "священик", але вони далеко не відбивають усієї повноти покликання священика. Це безцінний Божий дар, але ми, зазвичай, мало задумуємося про служіння священників. Але це, на перший погляд, таке гарне, привабливе життя слуг Божого вівтаря, у сучасному світі посеред загального "культу свободи", що зрештою веде до свавілля, зазнає посуджень, іноді безпідставних підозрінь та людської погорди. Кожен з нас на своєму життєвому шляху зустрічав священика, який зробив чималий внесок для розвитку нашого духовного життя. Отож, задумаймося над тим, чим ми зобов'язані цим людям, які відповіли згодою на таке непросте й здебільшого невдячне покликання.

Відзначаючи своєю особливою увагою цей рік, проголошений Папою Бенедиктом XVI Роком Священства, глибше подивімося на ту життєво важливу роль, яку священики відіграють у житті Церкви і в нашому особистому житті. Тож шануймо священників і всіляко їх підтримуймо. Але, насамперед, молімося за Боже благословення і святість для них.

"Шануй священика як заступника Господа Бога і шафаря Божих таємниць. Часто молись, особливо в Сухі Дні, щоб Господь Бог давав своїй Церкві добрих священників. Поважай та люби Церкву: виконуй її накази - сприяй зростанню Церкви молитвою і пожертвуваннями згідно зі своїми можливостями. Пам'ятай, нарешті, що віруючі зобо-в'язані дбати про належне утримання своїх пастирів..."

З. Гораздовський

надіслали парафіяни смт. Середнє

НОВИНИ

Благодійний концерт

9 травня цього року у мукачівському кафедральному соборі святого Мартина переливались співом голоси та органна музика з нагоди Благодійного концерту, що проходить під гаслом: "Поділись хлібом з голодуючим". У концерті взяли участь хори чотирьох історичних Церков Мукачева, а саме

- Хор Успенського храму Греко-Католицької Церкви (Диригент Білинець Ольга);

- Хор Реформатської Церкви (Диригент Фозекош Шандор);

- Хор Української Правослaвної Церкви (Диригент Берец Наталія);

- Хор Росвигівської греко-католицької церкви (Диригент Тарновецький Ігор);

- Хор Мукачівської римсько-католицької церкви (Диригент Свирида Янош).

А також на запрошення приїхав «Хор Любителів Музики Матисалки» (Диригент Балог Віола) з Угорщини. На органі зіграв Горват Іштван, викладач Центру підготовки дяків ім. Гормот Артура з Будапешту.

Концерт відбувається за підтримки Антала Майнека, єпископа-ординарія Мукачівської Дієцезії, котрий був присутнім на благодійному концерті. Також був присутнім єпископ-емерит Реформатської Церкви Лайош Гулачі.

Весь прибуток з концерту спрямовується для Будинку Святої Єлизавети, що обслуговуює бідних.

НОВИНИ

Молитва Хресної дороги в Перечині

У неділю зранку заспівали чарівні дзвони нашо-го костела св. Августина, скликаючи всіх вірників до Божого храму на святу службу. Сонечко посміхалося з небес, грайливо перекліпуючи своїми промінцями, ніби сповіщало всім - сьогодні Квітна Неділя.

Наступила мить освячення бруньок. На порозі нашого храму нас зустрічав о. Микола зі своїми міністрантами, щиро привітав всіх з великим святом. З піднесеним настроєм проходила церемонія освячення. Як наголосив отець Микола, в народі це свято іменують по різному: десь Вербна Неділя, десь Пальмова, а на Перечинщині кажуть - Квітна Неділя. Тож після освячення, всі з відкритими серцями до молитви, зайшли до Божого храму на Святу Службу. Щиро вдячні гостям, які прийшли до нас розділити радість. Божу службу відслужив о. Микола з нашим гостем з Волосянки о. Романом Цап.

По закінчені служби всі вірники, які з охотою прийняли запрошення до молитви Хресної дороги, вирушили в процесії до місця призначення.

Ми мали велику нагоду, відтворити входження Ісуса Христа до Єрусалиму, перенести в молитвах всі переживання Ісуса і душевну біль його матері Пресвятої Богородиці Діви Марії. Під чудовий спів духовної пісні "Чи ти був на Голгофі" у виконанні нашого кантора Ксеніїї Фішер і міністранта Бориса Тарасова, вся процесія піднімалася по дорозі до першої каплички і з молитвою в серцях переживали історичні події. Проходило відтворення болі, смутку, розчарування і великої надіїї на воскресіння... В молитві і перед кожним образом всіх 14 капличок, ми мали змогу задуматися як Ісус нас любить, вдумливо вслухалися в молитви наших духовних настоятелів о. Антона Єдінака СМ, о. Миколи Добра СМ, о. Адама Строчинського СМ, наших гостей, які брали активну участь в процесії о. Романа з Волосянки, вірників з К.-Гути, Т-Ремети, Забрідь, з В-Березного, Середнього, з Ужгороду. З глибокою біллю в серцях, відчуваючи всі муки і страждання Божого Сина в момент його розп'яття, ми піднялися до хреста... Слова Ісуса "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять..." змусили кожного з присутніх переконатися в великій любові Божого Сина до кожного з нас...

Насамкінець, вірники самої меншої з наших парафій із с. Забрідь, піднесли нам приємний подарунок. У їхньому виконанні прозвучала дуже гарна пісня "Два брати", яка дуже глибоко запала в наші серця. Відлуння нашої молитви було чути по цілому Перечині.

Щира подяка всім вірникам які прийняли запрошення до молитви Хресної Дороги, а саме вірникам з с. Волосянки, с. Камянецької Гути, с. Турї Ремети, с. Забрідь, с.м.т. В.Березного, с.м.т. Середнього, м. Ужгороду, с. Липовець, с. Глибоке, с. Сторожниця.

Всім, які були разом з нами у молитві Хресної Дороги.

Матеріал підготувала: Микович М.

НОВИНИ

Паломництво до могили блаженної Марти Вецької в місто Снятин

З нагоди святкування 350-тої річниці милосердної місії Вікентія де Поля та Людовіки де Маріян 1 - 2 травня 2010 року відбулося паломництво групи АІС м. Перечин до міста Снятин на Івано - Франківщині.

Програма паломництва була насичена і духовно збагачена. У районному будинку культури відбулася презентація всіх груп Вікентійської родини: із Словаччини, Харкова, Києва, Нижнього Тагілу, Камянець-Подільська, Одеси, Миколаєва,Словенії, Польщі, Африки, Анголи, Болівії, Риму та ін.. Окрасою паломництва були чудові виступи музичних груп з Харкова, Закарпаття, Буковини, Львова, Африки. Після завершення концерту всі попрямували до храму, де мали змогу бути на Святій Месі. Після закінчення служби Божої сестри ГКЦ зі Львова чудово виконали Анафіст на честь Пресвятої Богородиці З роздумами над словами святого Вікентія де Поля.

Наступного дня нас познайомили із життєвим шляхом Блаженної сестри Марти Вецької, і всі організовано відправились до могили Блаженної на цвинтар, де відправлялась молитва всіх паломників. Зустріч була незабутня, всіх об'єднувала велика віра в Бога.

Кожний день приносив радість від теплих зустрічей, милих посмішок, вітань та дружної уваги один до одного. Словом не можна передати те що ми відчували серцем, близькість з Богом, Ісусом. Вечеря закінчилась дружнім та веселим пікніком.

Наступного дня відбулася урочиста Свята Служба, на чолі з архієпископом Мечиславом Моженицьким, чим і закінчились урочистості.

Після завершення служби, кожен паломник міг годину побути в Храмі і висловити свої молитви - прохання до святих цього Храму. Хвилюючим і незабутнім було прощання груп. За цю чудову поїздку, за наше духовне збагачення, хочемо щиросердно подякувати о. Миколі Добра, CM та о. Станіславу Ірисику, CM.

Хай Бог їх оберігає, Блаженна Марта їхні молитви випрошує у Господа, а ми паломники Вікентійської родини їм бажаємо щастя , здоров'я та довгі благії літа.

АІС м. Перечин

НОВИНИ

Милосердя прошу...

Христос воскрес! Радіймо всі. В цей святковий, веселий час, який переживає наша мати Церква, а саме 17 квітня 2010 року, стало знаменною датою і для нашого земляка - брата Віталіка, який з Божої ласки, склав вічні обіти на руки отця Вікарія Русецького ОР. Житель села Кленовець, хороший вірник Фрідяшівської парафії, завзятий учень, мініштрант, семінарист і врешті, збулась мрія і послання нашого вірника: стати справжнім наслідником Христа - монахом, а згодом дияконом та священиком.

Свята Літургія відбулась в каплиці св.Гіацинта, отців домініканців в Києві. Рідні та вірники парафії з Фрідєшова з отцем Сворадом і сестричкою Марією з потіхою в серці і сльозами радості в очах, взяли участь у Літургії своєю присутністю, розділяючи радість Віталіка. Раділи і представники домініканської родини - брати та отці-домінікани, сестри, які з'їхались з різних куточків країни. Співом порадував хор з Фастова.

В Літургії Слова головний целебрант звернувся до Віталіка словами: "Чого хочеш?". У відповідь: "Милосердя Вашого і Бога". Далі, традиційно, слідувала кульмінаційна мить: "ТАК" - згода Віталіка і упевнення та складення вічних обітів. Це слово, яке пролунало з його вуст, стало водночас виявом рішучого бажання присвятити себе службі всім, та актом віддачі свого життя Ісусу. Отець Русецький в проповіді звернув нашу увагу на важливість послання, яке розпочав брат Віталій. Підкреслив, що ця мить є найголовнішою хвилиною його життєвої дороги, яка базується на ревній молитві. "Стати братом - означає черпати силу один у одного". Всі обіти зводяться до любові, - яка - саме життя Бога. Підбадьорив його родину, вірників, і виявив свою власну радість і потху за цей, щойно засяявший скарб для Церкви і для люду.

У проповіді отець Вікарій зазначив, коли домініканець складає монаші обіти, він довіряє себе в руки братів, не знаючи, що на нього чекає. Така довіра характерна всьому церковному життю: це педагогіка Ісуса в руках Його учнів. Кожен з вас є даром Божим нашому Ордену. Взагалі монаше життя покликане, щоб у різних формах виявляти Божу любов, виражену мовою нашого часу. Якщо хочемо правильно уявити основне апостольство Домініка, звертаємось до слів св. Павла: "Дари є різні, але дух той самий". В ордені кожен працює на прославу Бога згідно дару, який прийняли.

Після завершення Святої Літургії всіх гостей та рідних брата Віталія запросили на "весільний бенкет", на якому Віталік прийняв побажання і вітання, після якого запросив до столу.

Для нього лунали пісні, навіть розкрились музичні таланти співбратів. Спів гостей з Фастова, танці - все це вияв радості гостей і водночас свідків, перед якими Віталік дав обіцянку служіння Господу. Атмосфера справді була веселою, сповнена добрими враженнями.

Ця мить справді була благословенною. Коли здійснюється план Господній, коли людина співпрацює з Богом, то робить важливі кроки в своєму житті. Надіємось, що Господь допоможе йому в розпочатій дорозі служіння.

На довгу пам'ять про цей день зробили спільне фото найрідніші Віталія та духовний наставник отець Сворад.

О, мить, яка бентежить серце,
Мамчине синочком дорогим.
Невже діло, розпочате Богом святим,
Здійснилось ось, вже тут, в цій каплиці.

Так, будучи монахом,
Братом своїм братам.
Твоя думка лине птахом,
У висоти небесні - в Отцевий храм.

Нехай Господь веде тебе
Береже назавжди і повсюди.
Будь хорошим, милим всім,
У бурхливих хвилях світу цім.

Парафіяни Фрідящова

НОВИНИ

Зустріч міністрантів в м. Києві

По літньому тепла, погожа весняна днина радісно зустріла нас в м. Ки-єві, куди ми з'їхалися на зустріч міністрантів. З 7 по 9 травня цього року у домі "Божий Дар" відбувся збір на конкурс міністрантів, куди прибули представники римсько-католицьких парафій із Закарпаття, Харкова, Буковини та Білорусі.

Наше сонячне Закарпаття представляли міністранти з парафій Перечина, Т. Ремети, В. Березного та Сваляви на чолі з духовним отцем Миколою Добра, СМ. Особисто я, переступивши поріг Божого Дому, глибоко відчув атмосферу доброти, надії, відповідальності за надану мені нагоду. Ми всі, перебували в ньому, ніби в обіймах Божої Матері.

Директор о. Анатолій Товкан, СМ поблагословивши наш приїзд, ознайомив нас з програмою, яка була стислою, але глибокою, духовно збагаченою. Після обіду семінаристи зібрали нас на подвірї Дому, для підготовки до конкурсу, проводилось опитування на релігійну тематику, роз'яснювали нам про роль міністранта в духовному житті. За одно, ми всі і познайомилися один з одним. Дружні і теплі відносини відчувалися у нас з перших хвилин спілкування, і не дивно, бо всіх нас об'єднувало одне - віра в Бога. А там де Бог - там мир і злагода!!!

Вечером всі міністранти, семінаристи, сестрички і духовні отці, які були присутні, зібралися в каплиці для вечірньої молитви, де від щирого серця і душі дякували Богові за надану нам можливість спільного перебуття з Ним в молитвах.

Другого дня, до обіду, було проведено конкурс на тему: "Міністрант". Ми всі з великою відповідальністю віднеслися до цього заходу, кожен з нас показував свої знання і переконання на самому вищому рівні. Все проходило дуже цікаво. Багато нового для себе відкрив кожен з нас, бо тільки завдяки спілкуванню можна розширити своє бачення до чогось таємного і так необхідного для кожного серця, котре тягнеться до віри, до Божого Милосердя. По закін-ченні конкурсу, всім нам були вручені пам'ятні подарунки. Після обіду, організатори зустрічі влаштували нам чудовий відпочинок - поїздку до Аквапарку. Там ми чудово порозважалися і відпочили, а вже вечером,по приїзду додому, семінаристи з отцем Анатолієм організували для нас гарний пікнік. Після такого чудового відпочинку, ми всі об'єднані благодаттю до Бога попрямували до каплиці Божого Дому на вечірню молитву, де службу відправив о. Анатолій Товкан, СМ. Духовне піднесення і незабутні враження залишилися в кожного із нас, без винятку.

Останній запланований день перебуття в найсвятішому домі "Божий Дар" був і радісним і смутним, бо нам нікому не хотілося розлучатися. Божу Службу відправили для нас духовні настоятелі о. Микола, о. Анатолій і о. Роберт. Боже Слово, сказане ними, особливо запам'яталося для нас. Щира їм за це подяка.

За цей, на жаль, дуже короткий час, але духовно насичений, ми всі гарно подружилися і з великим смутком закрадувалася думка, що збір закінчено. З жалем на серці ми роз'їхалися, але в молитвах будемо завжди разом.

Велика і глибока подяка організаторам цього духовного свята, а саме о. Анатолію Товкан СМ і всім семінаристам за гарно організоване свято, вдячні за надану нам нагоду відвідати найсвятіший дім "Божий Дар" в м. Києві.

Мендель Тиберій, міністрант з Перечина

НОВИНИ

ХІІ Зустріч Молоді Закарпаття

"А де зареєструватись?", "Це тут Зустріч?" - чулося вранці біля входу у собор святого Мартина у Мукачеві 10 травня. Саме сюди сходилися всі учасники ІІХ Зустрічі молоді. Розпочалося все не зовсім традиційно. Минулого року була праця в групах після почутої конференції, а в цей день було навпаки. У групах ми познайомились з учасниками з інших міст та цікаво поспілкувались на поставлені запитання. Потім веселий хор з Середнього під керівництвом с. Марієтти залучив нас до співу, щоб ми добре приготувались до Служби Божої.

Урочисту Літургію очолив єпископ Антал Майнек. Разом з ним співслужили всі священики, які приїхали на зустріч. Цікаву проповідь виголосив о. Роберт Новак. Зокрема, він звернувся до нас із запитанням: "Куди ми йдемо?", також наголосив на тому, що Святіший Отець не просто так вибрав тему церковного року - священство.

Потім молоді люди з різних парафій читали прохання та несли дари, котрі приймав від них єпископ-ординарій. Чудова атмосфера спільної молитви доповнювалася прекрасним співом. На завершення Служби Божої до присутніх звернувся о. Петро Жарковський. Він сказав, що підсумки робити ще рано, бо зустріч ще продовжиться до вечора, а також висловив подяку організаторам та всім, хто приїхав.

Отримавши урочисте єпископське благословення, було оголошено обідню перерву і ми потягнулися до своїх "тормозків" з бутербродами.

Продовжилась програма у залі біля храму. О, скільки втратили ті, хто не прийшов! На сцені грала група хлопців. Та так, що хотілось танцювати. Отак почалась друга частина зустрічі. Ведучий програми, о. Роберт Новак, представив виконавців - семінаристи з м. Городок Кам'янець-Поділь-ської дієцезії. Після цього настав дуже важливий момент для всіх учасників, адже кожна парафія мала представити себе. Було приємно бачити, що до цього готувалися. Одні заспівали ліричну пісню, другі назвали свої імена, а хтось виступив сам за всю парафію з віршем у стилі репу. Та навіть більше! Молоді люди з Павшина заспівали пісню на.., що видумаєте на якій мові? Не німецькою, а англійською! Дехто подбав про декорацію свого виступу, наприклад, з Великого Березного співали з свічками; з Фрідяшова мали з собою плакат; а мукачівські юні учасники показали і невеличку сценку. Всіх навіть не перерахувати, бо були з Рахова і Ясіні, Виноградова, Довгого, Шенборна, Сваляви, Ужгороду, Перечина, Оноковець, Гути, Середнього...

Мабуть, найбільше всім сподобалася музика і спів у виконанні семінаристів. Між цим було проведено підсумок праці у групах. У невеликій конференції о. Роберт ще раз наголосив на важливості священицького послання.

Завершилась зустріч гучним концертом гостей з Городка. Пісні котрих, у свій спосіб наближали нам Христа.

Враження від зустрічі неймовірно хороші і, думаю, незабутні. Дякую за те, що цей день був!

Світлана, учасниця зустрічі(фото - влас.кор.)

НОВИНИ

НАС ЄДНАЄ ВІРА У ХРИСТА !!!!

У понеділок 10 травня ми прокинулись рано вранці, і вже о 5.30 вирушили з паломницькою місією до Мукачева. Наша команда налічувала 21 особу, включаючи двох Милосердних сестер Св.Вікентія - Святослава і Сюзанна.

Їдучи дорогою, ми співали релігійні пісні та розповідали історії з нашого життя. Приїхавши до Мукачева, ми зареєструвалися. Кожен з нас отримав бейджика і тому ми трішки відчували себе журналістами. Пізніше ми відвідали костел.

Собор знаходиться в центрі міста. Він посвячений на ім'я Св.Мартіна. Зайшовши в середину, ми були зачаровані вишуканою архітектурою храму. З радістю і піснею нас зустріла група музикантів.

Дивиною для мене, як майбутнього педагога, стало використання інтерактивних технологій, зокрема, групового методу і "мозкового штурму" у соборі. Розділивши нас на групи, перед нами поставили певні завдання. За кожною групою були закріплені керівники-наставники.

Розташувавшись у колі друзів ми знаходили відповіді на життєво необхідні запитання. Ось найважливіші з них:

- Що для Вас означає "дорога"?

- Як Ви розумієте слова Ісуса Христа: "Я - це дорога"?

- Як Ви розумієте вислів : "Дорога до Неба"?

Під час обговорення ми зробили висновки, що дорога - це життя. Прикладом для нас стала дорога Ісуса Христа - Хресна Дорога. Зупинились ми й над питанням, що означає вислів: "Дорога до Неба". Висловивши різні думки, ми прийшли до висновку, для того щоб бути на омріяному "Шляху до Неба" потрібно: 1) дотримуватися Божих Заповідей; 2) намагатися вносити в цей жорстокий світ хоча б часточку добра; 3) бути милосердними.

Тут мені б хотілось пригадати слова Св.Вікентія де Поля: "Poor people must be our servants and masters". Це означає:

"Бідні люди мають бути нашими вельможами і вчителями".

Потім ми взяли участь у Святій Месі, яку правив наш єпископ Антал. По закінченню Святої Меси, ми були запрошені на концерт, який проводили семінаристи. Під час концерту кожна команда паломників представляла себе. Ми здивували публіку представленням Рахівської парафії римсько-католицького обряду у віршованій формі. На завершення ми підвели підсумки нашої зустрічі і, отримавши Благословення Господнє, ми вирушили додому з радістю в серці й на душі.

Від рахівської молоді:Іринка Бабинець,Рахів

Завдання...

Одного дня вчителька попросила своїх студентів, щоб у класі написали список своїх однокурсників на два чисті листи, а між іменами залишали трохи вільного місця. Потім попросила їх подумати, що доброго, найкращого можуть сказати про другого і записати це до відповідного імені. Роздуми тривали до кінця уроку. Коли кожен студент виходив з класу, то віддав свої листи із записами.

У найближчу суботу вчителька виписала індивідуально для кожного якості, котрі написали про нього інші студенти. У понеділок роздала всім його або її лист з виписаним. Деякий час увесь клас усміхався. "Це насправді?" - чувся шепіт то з одного то з другого боку. "Я ніколи не думав, що щось значу для когось.." - впівголоса часто лунав коментар.

Ніхто з класу більше не згадував ці списки взаємних характеристик і якостей. Вчителька ані не дізналася чи говорили про це ще коли-небудь між собою або чи казали про це своїм батькам... Це не було головним. Виконане завдання досягло своєї мети. Студенти були щасливими самі за себе, а також один за другого. А життя кожного продовжувалось далі.

Через кілька років один з тих студентів був вбитий у В'єтнамі і на похороні цієї людини, колись студента, була і його тодішня вчителька. До цього вона ще ніколи не бачила військового у армійській оцинкованій труні.

Довго вона не бачила свого студента, став він гарним зрілим чоловіком. Храм був переповнений його друзями і знайомими. Всі, хто його любив, один за другим йшли попрощатись до його труни. Вчителька була останньою, віддаючи померлому шану. Коли ж стояла там, один з воїнів, що несли труну, підійшов до неї і спитав: "Ви Маркова вчителька математики?" Пані вчителька кивнула головою "так". Тоді солдат сказав: "Марк багато розповідав про вас."

Після похорону, більшість колишнів однокурсників Марка зійшлись на поминки. Маркові батьки також були там і чекали нагоди поговорити з його колишньою вчителькою. "Ми хотіли вам дещо показати", - сказав батько Марка, витягаючи з кишені свій гаманець. "Це знайшли у Марка, коли був вбитий. Думаємо, що Ви це впізнаєте".

З окремого відділу обережно вийняв два застарілі листи канцелярського паперу. Одразу було видно, що були складувані та відкривані не один раз. Вчителька, без того щоб потребувала подивитись ближче, впізнала листи, на котрі вона виписала все добре, що написали про нього його однокурсники.

"Безмежно дякуємо Вам, що Ви це зробили", - тремтячим голосом сказала це Маркова мама, - "як бачите, Марк це дуже беріг".

Інші присутні однокурсники поволі зібралися довкола. Шандор сором'язливо усміхався, а потім тихо сказав: "Мій список відкладений вдома у верхній шухляді робочого столу". Дружина Жені приєдналась до розмови: "Женя просив мене, щоб я відклала його список у наш весільний альбом". "Я свій також зберігаю!" - викрикнула Оля, - "у своєму робочому щоденнику".

Потім Віка, ще одна з них, дістала з кишені гаманець і вийняла з нього потерті листочки з списком. "Завжди ношу це з собою", - сказала і відразу продовжувала далі - "думаю, що кожен з нас свій список з шаною зберіг". При цих словах вчителька зі сльозами в очах мусила присісти на стілець. Плакала за Марком. Плакала за всіх його друзів, які вже не матимуть можливості з ним зустрітись.

* * * * *

Наша існуюча дійсність є настільки сильною, що забуваємо, що одного разу життя закінчиться. І ми не знаємо, коли цей день прийде. Тому, прошу, скажи людям, котрих любиш, що їх любиш. Дай їм відчути, що думаєш про них, що вони є особливими і важливими для тебе. Не бійся сказати це тим, хто є біля тебе. Скажи це тепер, щоб не було запізно.
__________________________________

підготувала до друку Тетяна Решетар

ОГОЛОШЕННЯ

Відчали на глибинь

Розпізнай своє покликання!
"Бог є джерелом добра
і всіляке добро походить від Нього!!!"
(Марія Вард)

Сестри Згромадження Ісуса запрошують дівчат від 17 років на реколекції
та можливість ближче пізнати життя сестер.

Початок реколекцій - 30.06 о 17.00 год.
закінчення - 03.07о 13.00 год.
м. Ужгород, вул. Володимирська 76. (Новий район).
Просимо взяти з собою спальний мішок та перезувне взуття.

Повідомте до 20.06, будь ласка, про свою участь за тел.: (0312) 656250; моб: 0507087079
та е-mail: kristinacj@centrum.sk
с. Крістіна

24-27 червня 2010 року вдруге відбудуться реколекції для жінок, які мали аборт

Можливо й Ви належите до тієї більшості жінок, які живуть у тишині, і бояться говорити про свої страждання, спричинені абортом, бо думають, що тільки у їхньому житті є такий біль. Вони, можливо, страждають роками, не усвідомлюючи, що причиною проблем був аборт.

Ви не одна! А біль виліковний. Багато жінок знову можуть жити щасливим, повноцінним життям, хоч мали аборт.

Бог хоче вилікувати кожного. Його милосердя більше за всі гріхи. Він понад усе хоче, щоб Його діти жили з Ним в мирі. Наш зв'язок з Ним може не тільки відновитися, а й стати кращим, ніж був коли-небудь.

Тепер є нагода вилікуватися, примиритися. Католицька Церква вдруге організовує реколекції для жінок, які мали аборт. Реколекції відбудуться 24-27 червня у реколекційному домі у Синяку. Допомогу нададуть спеціалісти з Угорщини та священики.

Імена та дані тих, хто бажає прийняти участь, ми триматимемо в суворій таємниці.

Звертайтеся за тел: 050-5344323, 050-1717131

e-mail: turbota.ab@gmail.com

НОВИНИ

Мощі св. Терезки від дитятка Ісуса в Рахові

3 липня, вперше, як наше місто, так і наші вірники Римсько-Католицької церкви, з трояндами в руках та любов'ю в серці зустрічали мощі св.Терезки від Дитятка Ісуса. На Закарпатті, наша парафія перша зустріла мощі святої. Ввійшовши до храму, мощі було поставлено біля вівтаря, на чудово оздобленому сестрами-сатмарками столику, який був уквітчаний трояндами. Згодом, почалася свята меса, під час якої вірники нащої церкви щиро молилися до Бога та Його Сина Ісуса Христа, якого так любила Терезка. Під час проповіді, можливо хтось вперше почув про життя, безмежну любов Терезки до Христа, про її цілковиту покору Ісусові, про її мудрість якою була наділена Терезка, незважаючи на її молодий вік, про життя в монастирі, про її муки, що терпіла під час хвороби, які ніяк не зламали великої любові до Ісуса. А також дізналися про те, що однією з характерних якостей святої Терезки - є дух дитинства Божого. Вона прямувала до святості, як маленькі діти, малими, але дієвими кроками. Так, свої перші кроки, з білими трояндами в руках, стоячи біля мощей св. Терезки, зробили найменші вірники нашої церкви - це маленькі діти, які склавши свої маленькі долоньки, підносили свої молитви до Ісуса. Найменших підтримали і старші дівчата та хлопці нашої парафії, які показали сценку з життя св. Терезки. По закінченні сценки, ставши на коліна, щиро власно складеними, віршованими словами молилися до святої біля її мощей. Ось один із таких віршів:

Свята Терезко, просимо тебе всі щиро, із пелюсток троянд на нас всіх дощ зішли щоб кожен день ми пам'ятали, що це нам посилаєш ти. В пелюстках цих - там мир, любов та мудрість яких в наш час не вистачає нам Навчи всіх нас, благаєм щиро, любити всіх хто біля нас навчи, щоб було мудрим слово наше, щоб ще уміли один одного не ображать Нехай між нами мир панує щоб вміли все ми один одному прощать щоб пелюсточки ці, де мир, любов та мудрість збирали, та вселяли свій життєвий щлх котрий колись нас приведе на небо та зійдеться в Ісусових ногах.

Після виступу дітей, вся церква ніби розквітла буйним трояндовим цвітом, бо всі вірники взявши кожен свою троянду в руки, підвівшись, приготувалися до освячення цих чудових квітів, які так любила Терезка. Освятивши улюблену квітку Терезки, отець Ласло благословив всіх присутніх вірників і запросив кожного по черзі помолитися біля мощей святої. О 9 год. вечора, мощі св.Терези від Дитятка Ісуса, які несли на своїх плечах вірники нашої Римсько-Католицької церкви а також інші, не зважаючи на дощ, який не перестав падати, з лампадками в руках вирушили до греко-католицького храму, в якому також пройшла свята літургія, і прихожани Греко-Католицької громади змогли теж помолитися біля мощей св.Терезки. Після літургії, мощі святої знову повернулися до нашого Римсько-Католицького храму. Наступного дня, 4 червня, о 9 год. відбулася свята меса та прощання з мощами св.Терезки від Дитятка Ісуса. Проводжаючи з храму мощі св.Терезки ми дивилися вслід відїзджаючого авто. Мощі віддолялися від нашого храму все далі і далі, але любов, душевний спокій, віра та опіка як Ісуса Христа, так і святої Терезки, залишалися з нами в наших серцях. Тож нехай ніколи не вмирає в кожному з нас любов, якою була наділена св. Терезка, нехай з кожним днем зростає наша віра, та щоб наші вуста промовляли лише добрі та мудрі слова.

Оксана Ш. м.Рахів

НОВИНИ

Ще одна історія

У Воловецькому районі, нашої області є невелике село Підполоззя. Одна частина села під назвою Полище простяглася вздовж дороги на Жденієво. Граф Шенборн запросив сюди німецьких колоністів для обробки деревини. Так було засноване поселення у 1872 році, коли дев'ять німецьких сімей, що приїхали з Чехії, оселилися тут. Станом на 1880 рік вже було 43 жителі Полища. Всі вони були добрими майстрами-теслярами і за дуже короткий час зі зрубу поставили для себе хати, каплицю і школу. Прихід Радянської влади на Карпатські терени не обминув тутешні родини, предки яких німецького походження. Як і в багатьох інших місцях, так і тут німці зазнали репресій після Другої Світової війни. Старші не розмовляли з дітьми німецькою мовою, бо боялися. Отож рідна мова поволі забувалася. Крім цього, змішані шлюби посприяли пришвидшенню процесу асиміляції.

Ще у 1880 році приїжджі умільці спорудили невелику, але гарну, каплицю каркасної конструкції. Посвячена вона св. Марії-Магдалині. Точні пропорції архітектурних деталей екстер'єру та інтер'єру виразно підкреслюють вишукано-просту елегантність стилю майстрів. Відкритий ґанок має дожину 2,30 м обрамлений дерев'яними стовпами - спереду чотирма з ворітцями по центру, та двома по боках. Загальна площа каплиці становить 3,25х6,35 м. Ззовні та всередині стіни споруди обшиті дошками з наличниками. Затишок інтер'єру доповнюють образи та статуї, що вказують на римо-католицьку приналежність. Вікна-вітражі і двері збереженні у своєму первинному вигляді. Двосхилий дах увінчаний мініатюрною вежею, де є дзвін. Це єдина мала сакральна форма сільського будівництва німців на Закарпатті, що збереглася до наших днів.

Дуже прикро, що ця унікальна споруда ХІХ століття не є внесена до списку пам'яток архітектури національного та місцевого значення.

За останні два роки щомісяця у цій каплиці відбувається Служба Божа, на котру збирається чимало вірників. На службу приходить більше 30 осіб, не рахуючи дітей. Парафіяни спрагнені Божого слова, уваги і віри. Вони охоче приходять незважаючи на негоду та мало місця у каплиці. Поступово видно як розвивається їхнє прагнення жити Божим Словом і Таїнствами. Господь дає їм сили і надію, щоб подолати усі негаразди, не тільки зовнішні, але і особисті проблеми. У серцях цих людей є велика вдячність Богу незважаючи на так багато проблем: колишніх репресій, зневаги, браку пошани. Вони мають у собі оптимізм і з надією дивляться у майбутнє. Так само як їхні предки стараються з любов'ю і з розумінням ставитися до інших конфесій, тому що у різноманітності обрядів є велике багатство, а не як дехто вважає - різниця, що ділить.

о. Роберт Новак

НОВИНИ

Хрест - книга життя

У ХІІІ столітті жив святий Филип Беніціус, котрий вважається реформатором монашої спільноти сервітів і був також їхнім генеральним настоятелем. Все життя його непокоїло осудження вбогих та хворих. Піклувався про них не складаючи рук аж до самої своєї смерті 22.08.1285. З його життя збереглися описані події, коли лежав на смертному ложі. Тим, хто був біля нього, сказав: "Подайте мені мою книгу". Не зрозуміли його і дали йому якусь книжку. Але він ще раз наполегливо прошепотів: "Мою книгу". Побачили, що його очі вдивлялися в хрест, тож подали йому хрест. Помираючий міцно поцілував його а потім сказав: "Це моя книга, моя найдорожча книга! До цієї книги я часто заглядав, з нею хочу завершити своє життя".

Перед нашими очима також є ця дорога книга - хрест Ісуса. Що можемо в ній прочитати? Коли дивимось на все тіло Ісуса, то прочитаємо, що висить на хресті за наші гріхи. Через нашу гордість, лакомство, нечистоту, обжерливість, гнів, заздрість, лінь... Хрест з Христом не є для нас нічим іншим як відкритою книгою наших гріхів. Дивлячись на нього, постановімо остерігатись гріхів та більше не грішити. Навіть коли світ хоче нас переконати, що гріх не є аж таким великим злом, святий хрест нам каже: "Гріх є дуже великим злом".

Книга святого хреста нас підбадьорює, щоб і ми несли гідно свої хрести. Ісус нас кличе: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" (Мт 16, 24) "Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене" (Мт 10, 38). Тому і ми, якщо хочемо бути учнями Христа, маємо охоче нести свій хрест. Якщо Христос не уникнув хреста, не уникнемо його і ми. Ніхто в світі, хто відповідально переживав своє віросповідання, хто прагнув жити свято, не був без хреста і страждання.

У книзі святого хреста читаємо також, що хрест приносить спасіння і щастя, спокій і благословення, що хрест є найбільш достовірною дорогою до неба. У хресті знаходимо підтримку у своїх терпіннях, а наша зранена душа наповнюється поступово любов'ю до Ісуса та до братів і сестер. Св. Павло це висловив так: "А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене." (Гал 2, 20)

Св. Йоан від Хреста в одному з внутрішніх видінь почув Христа, який запитав його, що хоче за своє старання і працю. Святий відповів: "Тільки одного - бути зрілим і страждати для Тебе". Це було єдиним бажанням, єдиною молитвою старця, який заглиблювався у таємницю розіп'ятої Любові. Ми усі мало б цього прагнути.

Є люди, що прочитають яку-небудь книгу і за короткий час вже й не пам'ятають, що читали. Інші пам'ятають її зміст дуже довго. І ми не забудьмо, що сьогодні прочитали з книги Ісусового хреста.

о. Адріан Коваль, Довге

НОВИНИ

СВОБОДА СЛОВА, ДУМКИ І ДІЯЛЬНОСТІ

Насамперед хочу процитувати статтю 23 Конституції України: "Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується віль-ний і всебічний розвиток її особистості". Сьогодні часто чуємо вигуки на кшталт: "У мене свобода слова". Звичайно, це правда. Але є і друга частина статті, котра говорить, що свобода людини не може порушувати свободу і саму гідність іншої людини, незважаючи на її расу, колір шкіри, стать, політичні, релігійні та інші переконання.

Проте ми, християни, люди живої віри в Бога, стараємось жити не за людськими переконаннями, а за правилами (заповідями), які дав Господь. І головним правилом є любити іншу людину. Коли ми побачимо Христа у своєму ближньому, то вже не схочемо його ображати, порушуючи його вільність. Повернімося до створення світу. Бог дав людині вільну волю і розум, котрі не можуть правильно існувати одне без одного. Адам і Єва використали вільну волю не думаючи про наслідки. Пригадаймо час до наших прабатьків. Деякі ангели, супротивились Богу, бажаючи стати такими, як Він, показали свою вільну волю.

Звичайно, в більшості випадків нам важко зробити правильний вибір, тому що "на допомогу" приходить сатана і спокушає до неправильного вияву нашої волі. Постає питання: "Як же ж навчитися робити правильний вибір???". На мою думку, ключем є сумління. Воно завжди підкаже, що є добре, а що зле. Його треба розвивати через щоденний іспит сумління. Воно піддається формації, тому людина, яка не має правильно сформоване сумління, чинить все по своїй волі. Також тут допоможуть Божі Заповіді, котрі є одним з критеріїв правильного життя.

Що ж говорить Церква з цього приводу? Катехизм Католицької Церкви дає таке пояснення: "Свобода є владою, вкоріненою в розумі і в нашій волі, діяти чи не діяти, робити це чи інше, і, таким чином, виконувати сві-домі вчинки за власною ініціативою... Свобода досягає своєї досконалості, коли вона спрямована до Бога, нашого блаженства" ( ККЦ 1731). Далі Катехизм вчить нас, що ми є відповідальними за нашу волю і її наслідки, тобто добрі чи погані вчинки. "Свобода робить людину відповідальною за свої вчинки настільки, наскільки вони є добровільними" (ККЦ 1734). Якби людина перед кожним поганим вчинком поставила собі запитання: "А що я за це скажу Богу???", то напевно в світі стало би менше зла.

Наведу один приклад такого зла, котре зараз дуже розповсюджене в світі, в тому числі на Україні - аборт. За неофіційною статистикою (в даному випадку вона є правдивіша, ніж офіційна) за роки незалежності України на її теренах було вчинено 30 млн. абортів. Сьогодні в Україні роблять ~ 700 абортів щоденно. Іншими словами можна легко сказати, що кожного дня вбивають 700 людей. Це є вияв вседозволеності. "Я роблю що хочу, це моя дитина"... Проблему треба шукати глибше. Чому людина так робить? Нехтує своїм життям і вбиває інше.

Хочу побажати всім, щоб ми не дивилися на те, як роблять інші, а жили згідно свого сумління і щоб воно завжди було чисте перед Богом!

семінарист Євген Фізер

ПОДІЇ

Ювілейне свято в Рахові

15 травня, благовісні дзвони з самого ранку сповіщали своїх вірників про Великий День. Це - Ювілейний День Народження святкує римсько-католицька парафія, який розмістився в мальовничому містечку Рахів в самому серці Європи.

Святкове вбрання храму вразило всіх. При вході кожен прочанин побачив ювілейну дату - 200 років. Подарунковими прикрасами храму стали живі квіти, червоні та білі стрічки. Навіть, повітря в цей день було насичине ароматом радості і свята.

Церемонія святкування розпочалася під мелодійні звуки оркестру "Фермата", яку очолює мер міста Рахова - Ярослав Думин. Під звуки щойно поремонтованого органу і співи вірників до храму зайшли: Єпископ Антал Майнек, парох отець Ласло Микуляк, священики дієцезії, Генеральний консул Угорщини в Берегові Йожеш Бачкаі та паломники з інших парафій майжень з усієї діє цезії. Навіть, приїхала делегація з Будапешта. Ще завітали на свято вірники Рахівської греко-католицької та реформатської церкви. Це свідчить про єдність і взаєморозуміння церков.

На початку наша вірниця Вероніка Мельничук зачитала історію становлення парафії та церкви. Згодом розпочалась урочиста месса. Під час неї вірників овівав благодатний вітер із небес. Було таке враження, ніби Ангели, Всі Святі, і навіть сам Бог співають у храмі. Під час меси Єпископ Антал консекрував (освятив) нову чашу та патену нашої церкви. Під час обходу костьолу вірники зупинилися біля пам'ятника посвяченого всім навмисне ненародженим діткам. Цей пам'ятник зображений в образі Багатостажданної Матері. Він був зроблений і подарований парафіяльній спільноті нещодавно.

Обійшовши храм, всі присутні повернулися в середину, де Єпископ Антал благословив всіх прочан особливим Папським Благословінням Бенедикта XVI. Святкові вітання пролунали з уст пароха Рахівської римо-католицької парафії - Ласло Микуляк, який висловив вдячність Єпископу Анталу за турботу, яку докладає до римсько-католицької громади у всій дієцезії. На згадку про визначний ювілей парох подарував Єпископу картину з зображенням церкви. Такими ж подарунками було нагороджено Генерального консула Угорщини Йожеша Бачкаі.

Особливу подяку було висловлено меру міста за підтримку у розвитку парафії. З словами привітання також висловилися отець Василь Носа, який очолює Рахівську греко-католицьку громаду, пастирь реформатської церкви.

А мер міста подякував Ласло Микуляку за допомогу у вихованні молоді у морально-релігійному дусі. Єпископ і отець Ласло були нагороджені грамотами міської ради. Після цього сві паломники були запрошені на обід, котрий приготували пафіяни.

А далі на всіх гостей чекав концерт органної музики, який підготували Елла Сойка, кантор нашої церкви та органмейстер Пейтер Нітрої (Угорщина).

При виході з церкви всі прочани отримали фотографію з зображенням церкви на згадку.

З задоволенням та хорошим настроєм вірники поверталися додому, де запалювали іскри Віри і Любові до Бога у всіх серцях.

Іринка Бабинець
Рахів

ПОДІЇ

Свято Життя в Рахові

25 березня 2010 року у день Благовіщення Господнього у м. Рахів відзначилася велика подія з нагоди святкування ювілейного року 200-річчя заснування Рахівської римсько-католицької парафії святого Йоана Непомукського. На запрошення в ріників парафії прибув Львівський Митрополит Архієпископ Мечислав Мокшицький. На початку Служби Божої Архипастиря привітав заступник мера міста Євгеній Вершлер.

Він відзначив, що візит митрополита свідчить про те, що свята Церква з особливістю ціну 200 річне життя, активну діяльність рахівських парафіян римсько-католиків, які живуть в географічному центрі Європи.

Після молитви за Архипастиря була відправлена Служба Божа на украінській та угорській мовах.

В своїй проповіді Митрополит наголосив: Ця парафіяльна спільнота, посередині якої Божий дім, ж дуже важлива і дуже потрібна. Не раз можна зустріти людей, котрі кажуть, що костьол не потрібний до розмови з Богом, що навіть ліпше молитися на лоні природи, в лісі, над озером. А ви брати і сестри, коли хочете зустрітись з Богом, приходите саме сюди, до вашого парафіяльного костьола.Бо храм має основне значення в житті людини. Так, як без родинного дому не можна собі уявити правильну, нормальну, добре виховану людину, так само без Божого дому і без спільноти вірників віжко собі уявити релігійне виховання і розвиток віри. Мої дорогі, сьогодні Ви хочете посвятити пам"ятник "Ненародженої дитини". Це є виявом Вашої віри і любові до Бога Творця. Це є вияв Вашої відповідальності і турботи про те, аби не вбивати беззахисних дітей.

Після промовляння Символа віри та Молитви вірників парафіяни принесли і поклали на престол свої пожертвування-дари. Після обряду Причастя парох Рахівської парафії, о. Ласло Микуляк попросив влладику благословити прибувших на це свято з цілої парафії близько двадцять жінок -матерів, які, як Дар Господній приймають плід свого лона-дитину, народження якої вони зараз чекають. Митрополит після свого благословіння над матерями, подаруав їм пам"ятки.

Після Обряду закінчення та виконання Папського гімну Владикою освячено деревяний пам"ятник "Ненародженої дитини". Нажаль, у зв"язку з затяжною зимою цей пам"ятник був освячений не у сквері біля церкви, де він буде височіти. "Страдальна мати над ненародженим дитям" -цей пам"ятник подаровано Рахівській парафії Фондом Культури Звитяжців. Відкриваючи пам"ятник, всупне слово промовив Голова Фонду культури Ференц Ніцк, а після промови виступив і сам скульптор з Словенії Сречка Орнік. Відкриваючи монумент, з вуст вірників лунали молитви за ненароджені життя та за жінок-жертв аборту. Слідуючи обряду, митрополит поблагословив та освятив пам"ятник.

Після закінчення урочистості вірники та керівники Рахівської парафії подякували владиці за його візит, привітали з наступачим Днем народження і подарували на згадку картину про їхній храм. Владика, дякуючи за привітання та подарунк, пообіцяв молитися за жителів та парафіян Рахова. А з нагоди 185 -річниці побудування Рахіської Церкови спільноті подарував білий літургійний орнат.

Рахівська парафія

НОВИНИ

Ювілейний рік 350 річниці
смерті св. Вінкентія де Поль
та св. Луїзи де Марілак

Св. Вінкентій де Поль і св. Луїза де Марілак померли у 1660 році. Під час їхнього життя, а також після їхньої смерті, Дух Господній дав творчу силу, яка допомогла зродити рухи і спільноти, що жили вінкентійську духовність, котра постійно юна і діями відповідає на потреби Церкви і суспільства.

Символ складається з "вогників" різних кольорів у чотирьох групах, чотирьох горизонтах: "це світ у своїй різноманітності". Ці чотири вогники так складені, що творять голуба, котрий є біблійним символом Святого Духа, який вцілому є як вогонь. Язики вогню, символізуючи милосердну любов, зображені також у гербі Дочок християнської любові.

Св. Вінкентій де Поль (1581-1660)

Народився 1581 року у Франції. Вирішив стати священиком, щоб таким чином допомагати своїй родині. В першій половині життя був дуже важким для себе та інших. Але невдовзі пізнав власну вбогість, що змінило його на лагідного та милосердного. Цьому посприяло і знайомство з майбутнім святим - Франциском Сальським.

Очі Вінкентія відкрилися на духовну і матеріальну вбогість людей. Це стало поштовхом до заснування Конгрегації місіонерів (1625 рік). У другій половині життя вже його знаємо як великого організатора допомоги нужденним і невтомного апостола Євангелія. В кожній людині, особливо в бідних, він умів побачити обличчя Христа.

Багатих дам він об'єднав у Асоціацію милосердя. Святий Вінкентій де Поль вважається покровителем усіх добрих установ.

Св. Луїза де Марілак (1591-1660)

Походила з аристократичної французької родини. З дитинства зазнала чимало страждань, що сформувало її життєвий девіз: "Хрест - єдина надія".
Після смерті чоловіка пережила депресію, а потім прилучилася до Вінкентія де Поля в його організації допомоги людям, які страждають від різних видів убогості. Разом зі святим Вінкентієм заснувала Згромадження, котре пізніше стало називатися "Згромадження Дочок християнської любові св. Вінкентія де Поль". Навчала волонтерів, заохочувала їх бачити Христа в кожному, кому вони допомагають.

Як дружина, мати, вчитель, медсестра, соціальний працівник, наставниця, духовний керівник і засновниця, вона є прикладом для всіх жінок.

Вінкентійська родина

Місіонерська Конгрегація св. Вінкентія де Поль

Була заснована в 1625 році св. Вінкентієм до Поль. Сьогодні нараховує 3890 членів у 47 провінціях. Діє на всіх континентах. Свою мету здійснює згідно гасла: "Послав мене нести добру новину бідним", а саме проголошуванням парафіяльних місій, вихованням семінаристів, закордонними місіями поміж народами, які ще не знають Христа, ссвоєю присутністю і служінням у в'язницях, лікарнях, будинках пристарілих, духовною опікою над Вінкентійською родиною та веденням груп, що мають харитативний напрямок. Місіонерські доми в Україні: м. Київ (провінційний дім), м. Харків, м. Перечин, м. Сторожинець.

Дочки християнської любові св. Вінкентія де Поль

Згромадження заснував св. Вінкентій де Поль разом з св. Луїзою де Марілак у 1633 році у парижі. Діє у 91-ій крані світу, нараховує 19937 сестер у 77 провінціях. Сестри живуть у спільноті, звідки виходять до служби убогим і куди повертаються черпати сили, щоб могли бути у світі свідками любові Христа. Гасло: "Любов розп'ятого Христа спонукає нас" - любов Ісуса Христа оживляє і розпалює серця сестер і спонукає їх бігти на поміч людям у кожній біді. Головний дім Згромадження знаходиться у Парижі на Рю де Бак 140, в якому є відома каплиця об'явлення Діви Марії Чудотворного Медальйону. В Україні сестри служать убогим в м. Харків, м. Балта, м.Снятин, Сторожинець, м. Свалява, с. Довге.

Маріїні сестри Чудотворного Медальйону

Заснувала сестра Йосифа Леопольдина Брандіс у 1878 році у м. Любляна (Словенія). Гасло: "Ось я раба Господня, нехай зі мною станеться по Твоєму слову". Маріїні сестри різним способом стараються служити своїм ближнім у сьогоднішньому світі. Їх основна харизма опікування хворими вдома, за прикладом відвідин Марії у Єлизавети. З 2005 року сестри працюють у Києві.

Милосердні сестри св. Вінкентія де Поль

У 1842 році заснував їх самарський єпископ Ян Гам. Сестри служать людям у їхній дорозі за Христом свідченням живої віри, любові, покори і простоти. Віддаються Богу, щоб цілковито розділити долю з убогими людьми і жити для них. Тому стоять як милосердні сестри посеред світу. Сестри працюють на Закарпатті у м. Ужгород та м. Рахів.

Міжнародна Асоціація Милосердя (International Assotiation of Charities - АІС)

ЇЇ початок сягає ще за часів св. Вінкентія де поль, який у 1617 році заснував спілки християнської любові. У той час були відомі як дами християнської любові, виконуючі вчинки любові своїм ближнім, що знаходяться в убогості матеріальній фізичній, моральній і духовній, не дивлячись на вік, віровизнання і політичну приналежність. В Україні АІС діє у Харкові, на Буковині і формується на Закарпатті.

Асоціація Чудотворного Медальйону

Об'єднує тих, хто носить Чудотворний Медальйон і моляться: "О, Марі, без гріха зачата, молись за нас, що до Тебе прибігаємо". Поширена у 30-ти країнах і має більше 10-и мільйонів членів. В Україні нараховується більше тисячі членів у таких областях - Хмельницька, Вінницька, Закарпатська, Київська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька, Запорізька, Одеська, Харківська. У 1909 році Асоціацію схвалив папа Пій Х. Її члени підтримують і поширюють пошану до Діви Марії, розповсюджуючи Чудодійний Медальйон. Займаються апостольством при навідуванні Діви Марії в домівках, коли подорожує Її статуя з дому до дому і в кожній родині залишається на довший час. Члени родини збираються на спільну молитву, яка їх взаємно єднає і оживляє християнський дух у родинах.

Товариство св. Вінкентія де Поль

Громадське товариство мирян добровольців, яке заснував у 1833 році у Парижі студент, пізніше професор Сорбонського університету Фредерік Озанам. Діє це товариство у 140 країнах світу і має більше 900 тисяч членів. Займається благодійною діяльністю, допомагає окремим особам і групам жителів, які знаходяться у соціальній, медичній, економічній, а також духовній і моральній біді. Духовний заповіт Фредеріка Озанама: "Увесь світ хочу обтягнути мережею любові". В Україні діє Товариство св. Вінкентія у Києві, Сваляві, Харкові.

Де Поль Траст

У Лондоні у 1989 році кардинал Гюн побачив результат нових реформ Маргарет Тетчер в країні, коли по вулицях бачив бездомних дітей, молодь і старших, які опинилися на окраїні суспільства і дав поштовх до заснування благодійної вінкентійської організації Де Поль Траст. Ця організація допомагає не тільки матеріально. Опікується бездомними, алкоголіками, наркоманами, проституткам помагає побачити нові можливості повернення до суспільного, родинного життя. В Україні також діє ця вінкентійська організація Де Поль Харків, яка займається дітьми вулиці та дітьми з кризисних родин, бездомними людьми та молоддю у в'язниці. Вже 4 роки члени спільноти кожного вечора виїжджають з машиною по вулицям Харкова на місця, де перебувають діти вулиці і подають їм теплу їжу, медичну допомогу. Ще більше ніж це, їх завжди зігріває любов, тепле людське слово і зацікавленість про них. Окрім цього діє соціальний денний центр для забезпечення одягом, їжею, гігієною, надання медичної, юридичної і психологічної допомоги.

Вінкентійсько-Маріянська молодь

Історія цього товариства бере початок з 1830 року. Діва Марія під час об'явлення с. Катерині Лабуре висловила бажання заснувати товариство дітей і молоді, які будуть поширювати пошану до Непорочного Зачаття за допомогою Чудотворного Медальйону. Воно діє у 65 країнах і має приблизно 150 тисяч членів. Мета ВММ - виховувати і вести своїх членів до морального християнського життя, вселяти соціальне відчуття і солідарність. Товариство підтримує творчість і самореалізацію молодих людей, допомагає своїм членам правильно використовувати свій вільний час у колективі ровесників і так будувати нові і якісні приятелювання. Веде своїх членів до праці добровольців і участі у благодійних проектах. В Україні ВММ діє в м. Свалява, с. Довге, м. Снятин, м. Сторожинець.

Згромадження сестер милосердя св. Вінкентія (греко-католицького обряду)

Було засноване у 1837 році в Бельгії у м. Деізе парохом Янсоном. Цей священик у наслідуванні св. Вінкентія де Поль був великим добродієм убогих. Сестри опікувалися сиротами, будинками пристарілих, лікарнями. Митрополит Андрій Шептицький у 1926 році запросив їх в Україну до Станіслава (Івано-Франківська обл.), та у Львів, де зараз є провінційний дім, засновуючи східну вітку сестер. Метою сестер є насамперед проголошування Євангелії найбільш потребуючим: убогим, хворим, опущеним (покинутим) і похилим віком людям та неповноправним особам, через діла милосердя щодо душі та тіла; педагогічно-виховну працю з дітьми, молоддю та сиротами. Сестри працюють у м. Львів, м. Тернопіль та в Івано-Франківській області.

"Любов безмежно винахідлива" - св. Вінкентій де Поль

Підготували Дочки християнської любові
с. Довге,
м. Сваляви

РЕКОЛЕКЦІЇ

Реколекції у Великому Пості 2010

Ще недавно ми відзначали народження Ісуса, а ось вже перед нами найбільше свято, пік місії Ісуса: Його страждання, смерть і славне Воскресіння.

Пам'ятаймо, однак, що більшу частину свого життя Ісус провів у Назареті, де ріс, виховувався, і виконував тяжку фізичну працю. Вже тоді Він бачив скільки безнадійно страждаючих людей живе навколо: хворі, обмануті, пригнічені, знедолені, сироти і вдови. Як тепер так і тоді правителі світу егоїстично думають тільки про себе і жорстоко пригнічують, експлуатують людей. Вже тоді в Його серці виникло співчуття до всіх страждаючих та святе бажання втішити їх, допомогти всім. Однак, поступово помітив, що це дуже велике завдання, бо проблема лежить глибше: всі заражені смертоносною отрутою гріха, нема жодної праведної людини. Потрібне радикальне рішення - тут та тепер Він повинен раз і назавжди реалізувати ідеальний план Отця - врятувати світ, який тоне у морі гріхів. Його Спасительна місія є актуальною на всі віки: тому потрібна і для нас сьогодні!

У нашому сучасному світі правами громадянина повною мірою користуються тільки багаті та могутні люди. Але цивільні обов'язки більшою мірою обтяжують інших - особливо, якщо мова йде про тяжку працю або накладення покарання. Вірус корупції проник усюди. Керівники змагаються між собою кількістю вбитих людських плодів, бо для них це величезні фінансові вигоди!

Цікаво, на що вказує той факт, що 12% населення нашої країни виїхало за кордон? Крім того, майже стільки ж людей змушені працювати за кордоном, далеко від своєї рідної сім'ї та друзів. На жаль, більшість з них рано чи пізно також зважиться лишитися закордоном назавжи. Як ви вважаєте, хіба Господь Бог дивитися байдуже на цей наш біль? Думаєте, що Він дивиться з небес без співчуття на наслідки багатьох гріхів: хвороби, трагедії, ненависть, війни...!?

Творець послав Свого Сина на землю, щоб показати через Нього, якою мірою Він співпереживає з усіма. Ісус вказав нам рішення всіх проблем. Він не тільки навчав, а й своїм житям показав приклад, і тим самим довів любов турботливого Батька всіх людей.

Той, хто помер і воскрес заради нас, пропонує кожному можливість порятунку. Сьогодні також є дійсним те, що хто прийме Його як Спасителя, Господа свого життя, того Він буде виховувати, навчати, зцілювати хворе серце, втішати під час плачу, підбадьорювати, зміцнювати у слабкості. Він визволить з рабства того, хто Його прийме.

У той самий час, поки ми не досягнемо повного щастя, Він допоможе нести хрест, щоб Його учні змогли подолати власні слабкості. Врешті-решт, стара, грішна, егоїстична людина вимагає свого, але від Майстра дізнається, що тільки служачи іншим, несучи радість іншим можна знайти щастя, мир у серці та сенс життя.

З цими думками бажаю кожному в нашій дієцезії благодатних Великодніх свят! Бажаю вам особистої зустрічі зі Спасителем! А бажаю також, щоби всі ми продовжували нашу подорож з Ним.

26.03.2010, http://www.srkc.info/

"Не можемо собі інакше забезпечити блаженність, ніж тим, що живемо і вмираємо в служінні вбогим"
св. Вікентій де Поль

15 серпня 2001 року до нас, у м. Свалява Закарпатської області, приїхали сестри-монахині з ордену св. Вікентія, яких ми з нетерпінням чекали. А вони, у свою чергу, надіялись на Боже милосердя. Сестра Цецілія стала для нас духовним наставником, допомагаючи нам в організації на-шої світської спільноти. Створення якої виникло завдяки о. Мілану Шашику - сьогоднішньому єпископу Греко-Католицької Церкви. Зараз з особливим трепетом згадуються перші роки нашої діяльності, а перед тим, у нас жевріла мрія об'єднати зусилля людей, які хотіли б надавати посильну допомогу бідним та нужденним м. Свалява та району. Дякуючи, Господу Богу, з часом ця довго очікувана мрія здійснилась.

Все почалося з духовної підготовки. Ми збиралися на спільну молитву щонеділі, протягом 3 років, де просили Святого Духа допомогти нам в створенні спільноти св. Вікентія. У вересні 2007 року ми почали займатись практичною діяльністю. Наші сестри-монахині готували обіди, а члени новоствореної спільноти розносили їжу до кількох осіб, які з нетерпінням чекали на нас, щоб отримати смачні страви, поспілкуватись, поділитися життєвими проблемами. Деякі з наших підопічних, вже відійшли по вічну нагороду, а замість них знайшлися інші, які потребують нашої посильної допомоги.

Зараз, ми офіційно зареєстровані в Парижі і виконуємо різноманітну благодійну діяльність, а саме обслуговуємо людей різного віку та віросповідання. Їхні життєві історії містять радість і страждання, віру, надію і любов. На даний час у нас на обліку 14 осіб, яким готуються обіди з вівторка до суботи. Їх розносять серед чотири пари членів. Це сім'ї, яких об'єднує любов до Бога і ближніх. Крім цього ми також

- надаємо поради людям, які стурбовані своїми боргами, проблемами з опаленням та іншими потребами;
- допомагаємо багатодітним сім'ям;
- відвідуємо хворих підопічних у лікарні;
- займаємось організацією днів народжень наших підопічних;
- організовуємо вікентійські свята і запрошуємо наших підопічних, які можуть рухатися. Для них та інших вірників проводиться Свята Меса, попередня сповідь, а згодом влаштовується спеціальна розважальна програма, яку готує наша Вікентійська молодь, а на завершення заходу - трапеза.

Ми докладаємо багато зусиль для встановлення дружніх та довірливих стосунків з нужденними. Ми переконані в тому, що короткострокової допомоги є недостатнім. Нашим підопічним потрібна постійна допомога. Інколи їхні проблеми лежать за межами нашої компетенції, тоді необхідна допомога інших організацій, з якими ми контактуємо.

На наших зібраннях - зустрічах, які зараз проводяться 1 раз в місяць, ми намагаємося визначити головні причини бідності та соціальної несправедливості в Україні, щоб разом із нужденними та знедоленими працювати заради створення справедливого і турботливого суспільства.

Ми, члени спільноти св. Вікентія де Поль м. Сваляви, вдячні Господу Богу та сестрам-монахиням і священику о. Роберту за можливість служити бідним та знедоленим, бачити їхню посмішку. Благодійна діяльність приносить нам радість і Божу благодать.

Члени Вінкентійської спільноти м. Свалява

Вдячність його справам

Вважаємо великим благословенням, що наш священик Йозеф Трунк у рік священства святкує свій 60-ти літній ювілей на Закарпатській землі.

Його душпастирська місія в Україні розпочалася більше 15-ти років тому назад, коли він вперше приїхав у с. Шенборн. Цей період був дуже не простий у становленні молодої Української держави - складна економічна ситуація, безробіття, інфляція, матеріальна та духовна потреба допомоги простим людям. Йозеф Трунк до приїзду в Україну проживав у Німеччині. Народився він 3 квітня 1950 року на півдні Німеччини у багатодітній католицькій сім'ї.

31 травня 1984 року був висвячений на священика і служив у парафіях Німеччини. З Божої волі у грудні 1994 року отець Йозеф прийшов з душпастирською місією в Україну, яку він розпочав у с. Шенборн. Потім він став настоятелем в парафіях Павшина, Паланку, Синяка, Усть-Чорної та Бородівки.

З вдячністю можемо відзначити добрі справи, які здійснилися з ініціативи та неймовірних, навіть, титанічних зусиль і молитов о. Йозефа. У с. Синяк не було церкви і першу святу Службу було проведено 19 липня 1995 року у приміщенні школи. Того ж року було закладено перший камінь у будівництво храму у Синяку. Через два роки він був посвячений і став окрасою не тільки Синяка, а й всього Закарпаття. Біля церкви збудовано парафіяльний будинок святого Франциска - справжній витвір любові. Тут вірники мають можливість духовно навчатися. Завдяки допомозі отця Й. Трунка у селі Синяк було проведено газопровід та зроблено капітальний ремонт початкової школи. Він також заснував пекарню для випічки гостій (хліб до причастя) для всієї Мукачівської Дієцезії.

Не так давно у Павшині було збудовано будинок св. Єлизаввети, в якому знайшли затишок і тепло люди похилого віку, за якими доглядають сестри ордену святого Йосипа. Біля будинку пристарілих збудовано каплицю Марії Неустанної Допомоги. А тепер будується пасторальний центр.

15 вересня 2000 року о. Йозеф Трунк і о. Буркгард Ногга заснували спільноту "Stabat Mater Maria", члени котрої у різних громадаї займаються духовною та соціальною роботою. Важко перерахувати всі добрі справи, зроблені за о. Йозефом ці роки на Закарпатті. Це було б неможливе без сильної віри, щирої любові та неймовірно веселої вдачі отця Йозефа. Сенс та мета його життя - привести нас до Бога, що йому добре вдається.

Ми, парафіяни з Павшина, Шенборна, Паланка і Синяка дуже любимо отця Йозефа і щиро вітаємо його з 60-ю річницею з Дня народження.

Просимо у Бога здоров'я, сили, терпіння, наснаги у його душпастирській діяльності, а також Божої благодаті. І щоб його чудова усмішка завжди зігрівала і радувала нас.

Сьогодні ювілейну стоптано стежину
та спокою нема для Ваших ніг,
бо пройдено життя, лише частину -
попереду багато ще доріг.
З Днем народження Вас, патер Йозеф!

ОГОЛОШЕННЯ

Ювілей

Храм Доброго Пастиря

Парафія Доброго Пастиря у с. Ключарки, що у мукачівському районі, святкує 10-ту річницю з нагоди посвячення храму. 25 квітня у Неділю Доброго Пастиря об 11.00 год. відбудеться відпустова Служба Божа.

Коротка історія створення нової римсько-католицької парафії с. Ключарки

Перша Служба Божа була звершена 7 квітня 1996 року на Великдень під православною церквою. На прохання Марії Юріївни Фехтел богослужіння організував о. Петро Жарковський

Сучасний інтер’єр храму Доброго Пастиря

з о. Міланом Шашіком, тодішнім секретарем нунціатури в Києві (тепер – греко-католицький єпископ). Сестра Лідія Тімкова ОР організувала спів.

Барельєф
Доброго Пастиря
– робота
Петера Матл

Було відслужено ранішню Літургію з Воскресіння Господнього і посвячено паски.

Потім на прохання вірників римо-католиків (потомків німців, яких на Закарпатті називають «шваби») Мукачівський радгосп-технікум (тепер – Аграрний коледж) дав у оренду колишній дитсадок для богослужінь.

Ініціаторка створення парафії
у с. Ключарки п. Марія Юріївна Фехтел
та її чоловік

16 березня 1997 р. о. Петро Жарковський відправив першу Службу у кімнаті дитсадка.

Згодом на прохання вірників директор радгосп-технікуму Долинський Віктор Прокопович передав дитсадок під культову споруду. На прохання о. Петра Жарковського архітектор

Так ми починали

Юрій Шнайген зробив проект реконструкції будівлі. У 1997-2000 роках проводилась реконструкція. Була добудована вежа та встановлений дзвін.

21 травня 2000 року був освячений римсько-католицький храм «Доброго Пастиря» у с. Ключарки. Посвятив його єпископ Антал Майнек, ординарій Мукачівської Дієцезії.

Так було...

Біля храму на пожертвування пані Марії Станкевич (Фехтел), уродженці с. Ключарки, яка з 18 років проживає у Празі, у 2007 році почали будівництво парафії. Під час святкування 10-ти річного Ювілею храму було посвячено парафіяльний будинок.

Посвячення хреста за участю православного
о. Василя та греко-католицького
о. Олега, а також гостей римсько-католицьких
священиків – о. Яна, о. Роджера, о. Сворада
та вірників різних конфесій

На Ювілей і посвячення запрошений єпископ-ординарій Одесько-Сімферопольської Дієцезії Броніслав Бернадський.

Подяка Богу і всім, спонсорам, добродіям і кожному особисто парафіянину, хто допомагав у створенні нової парафії та побудові парафіяльного будинку.

Нехай Господь щедро благословить всім.

Парох о. Петро Жарковський OFM,
генеральний вікарій Мукачівської Дієцезії

ХІI Зустріч Молоді Закарпаття

10 травня цього року м. Мукачево ХІ Зустріч Молоді Закарпаття під гаслом:

"Дорога до неба" або "Куди йдеш?"

Початок програми о 10 год.

Запрошується молодь та всі молоді духом для спільного пережиття молитви, співу та роздумів

З собою необхідно мати: молитовник, їжу на цей день і добрий настрій

Більше інформації можна отримати у свого пароха, а також за телефонами:
097-2175360, 050-6730857

День захисту дітей

1 червня 2010 року у День захисту дітей у м. Мукачеві планується провести акцію - похід зі свічками до жіночої лікарні, де здійснюються аборти.

Закликаємо тих, хто не байдужий до трагедії абортів, приєднатися до молитовної акції на захист життя, яка відбудеться у м. Мукачеві у День захисту дітей 1 червня цього року.

10.30 - молитва у церквах;

11.15 - зустріч учасників біля міської Ратуші та похід до жіночої консультації по вул. Філатова м. Мукачева;

11.30 - спільна молитва за ненароджених дітей, посадження «дерева життя»;

12.00 - завершення акції під звуки церковних дзвонів;

У акції братимуть участь представники різних конфесій.

Новий звуковий альбом «Симфонія сердець»

Творчий колектив Вищої духовної семінарії на чолі зі своїм отцем-префектом о.Олегом Сартаковим випустив новий звуковий альбом «Симфонія сердець»

Нова платівка - це збірка пісень авторства о.Олега Сартакова. Вона є продовженням серії «пісень дня» Руху Оази «Світло-Життя», які вийшли у попередні роки в альбомах «Оазис життя» і «Exodus».

Стосовно придбання - запитуйте у свого пароха або звертайтеся у редакцію нашої газети

Pеколекції для жінок, які мали аборт

Можливо й Ви належите до тієї більшості жінок, які живуть у тишині, і бояться говорити про свої страждання, спричинені абортом, бо думають, що тільки у їхньому житті є такий біль. Вони, можливо, страждають роками, не усвідомлюючи, що причиною проблем був аборт.

Ви не одна! А біль виліковний. Багато жінок знову можуть жити щасливим, повноцінним життям, хоч мали аборт.

Бог хоче вилікувати кожного. Його милосердя більше за всі гріхи. Він понад усе хоче, щоб Його діти жили з Ним в мирі. Наш зв'язок з Ним може не тільки відновитися, а й стати кращим, ніж був коли-небудь.

Тепер є нагода вилікуватися, примиритися. Католицька Церква вдруге організовує реколекції для жінок, які мали аборт. Реколекції відбудуться 24-27 червня у реколекційному домі у Синяку. Допомогу нададуть спеціалісти з Угорщини та священики.

Імена та дані тих, хто бажає прийняти участь, ми триматимемо в суворій таємниці.

Звертайтеся за тел: 050-5344323, 050-1717131 e-mail: turbota.ab@gmail.com

Семінар про методи розпізнавання плідності...

16 - 18 квітня 2010 р. в Катехитичному Центрі
м. Ужгород - Боздош вул. Володимирська 76

П'ятниця: з 16:00 до 19:00 к.ч.
Субота: з 9:00 до 19:00 к.ч.
Неділя: з 9:00 до 14:00 к.ч.

Вивчення природних методів "розпізнавання плідності":
- відкриває перед подружжям чудовий світ сімейної освіти;
-сприяє поглибленню взаєморозуміння, взаємо пізнання;
- сприяє встановленню діалогу, що збагачує стосунки;
- дає сім'ї радість планувати зачаття дитини;
- пари, які мають труднощі з зачаттям дитини, можуть максимально підвищити свої шанси,
точно визначивши найкращий час для зачаття в кожному циклі.

До участі запрошуються:
Подружні пари, наречені,
молодь, віком від 15 років

... Будьте плідні й множтеся і наповняйте земю та підпорядковуйте її собі... (Бут 1:28)
... Бо будуть двоє одним тілом (1 Кор 6:16)

Навчіться жити
згідно з навчанням церкви Христової!
Скажіть контрацептивам і абортам НІ!!!

Всіх, хто бажає взяти участь семінарі, просимо звернутися для попереднього запису
за тел. 099-268-5969

ПРИВІТАННЯ

Господь та Приятель нашого життя

єпископ Антал Майнек

НОВИНИ

VII гра КВВ на тему «Дорога до неба»

Вже шість років поспіль у суботу напередодні Великого Посту в Мукачівській Дієцезії відбувається гра Клубу Веселих та Винахідливих. Цього року це була вже VII гра, на яку з'їхалася найбільша кількість як учасників, так і вболівальників. Змагалося за першість одинадцять команд, що представляли стільки ж парафій. Крім цього ще з чотирьох парафій були присутні молоді люди як глядачі.

Храм у смт. Середнє ледве вміщав всіх присутніх на службі Божій, що була початком зустрічі. До присутньої молоді з проповіддю звернувся о. Микола Добра. Він спитав молодь: "Чи ви щасливі?" А почувши ствердну відповідь, знову звернувся із запитанням: "А в чому полягає щастя?" І вже сам дав вичерпну відповідь, заохочуючи молодь жити за Божими заповідями та з прагненням Божої благодаті. Наприкінці служби до молоді також звернувся о. Бенедикт Щербан. Він побажав усім доброго настрою на весь день. Нагадав, що головною є не перемога, а участь, бо завжди має перемагати дружба. Після благословення, всі перейшли у шкільний зал, де продовжилася зустріч грою католицького КВВ. Зараз триває рік священства під покровом святого Йоана Марія Віаннея. З цього приводу тема гри була вибрана з його слів: "Дорога до неба".

Конкурс "Представлення" відкрив для "бувалих" учасників нові команди. А "Домашнє завдання" викликало роздуми, навіть сльози на деяких обличчях. Всі команди дуже старалися показати своє розуміння теми "Дорога до неба" і їм це прекрасно вдалося. Чудові костюми, художнє виконання найрізноманітніших сюжетів, спів власних пісень - все було сповнене великою радістю. Були також два конкурси, де бали здобувалися знаннями - це біблійний конкурс та конкурс капітанів.

Протягом всього дня панувала атмосфера радості, дружби, взаємної підтримки та порозуміння. О 18.30 год. трепетна тиша запанувала у залі. Всі конкурси завершились. Зустріч досягала кульмінації. Настала мить визначення переможців та вручення призів.

Дякуємо всім учасникам! Кожна команда отримала невеликий приз відповідно до здобутих балів. Вітаємо переможців! Однакову кількість балів здобули дві команди, що зайняли третю сходинку - Свалява і Ключарки. І дуже мала різниця у балах виявилась між другим та першим місцями. На другій сходинці команда з Великого Березного. Першість здобула команда з Ужгороду.

Після цього молодь Середнього запросила всіх на дискотеку.

Ще фото на згадку і вже прощання з тими, хто від'їжджає. Повні вражень, емоцій за весь день, щоб поділитись всім пережитим вдома з тими, хто не був. Дорогою додому пригадується: "Перемагає дружба..." "Чи ви щасливі?.." Так! Хоча втомлені, але щасливі!

Ви не були присутні? Приїжджайте наступного разу!

влас. кор.

Нові служителі в Місіонерській Конгрегації

13 лютого в місті Києві в конкафедральному римо-католицькому храмі св. Олександра з рук єпископа Віталія Скомаровського відбулося посвячення в диякони таких кандидатів: Юрія Шпака з Сімерок та Владислава Кучака з Тур'я Ремети. Це було дуже зворушливе дійство, як для батьків Юри так для батьків Владислава, та їхніх друзів з Перечина та з Ремети, які приїхали до них на посвячення. Було дуже багато священників серед яких: о. Антон Єдинак з Перечина, о. Михайло Талапканич та о. Анатолій Товкан, які недавно служили в нас, а тепер служать в Харкові та Києві. Юра та Владік склали присягу на Біблії для служіння убогим в Місіонерській Конгрегації святого Вінкентія де Поль. Їхнім батькам та друзям нічого не залишалося, як підтримати їх в цьому! Після посвячення всі близькі, монашки та священики були запрошені на маленький фуршет. Все було дуже скромно та гарно.

Сніжана Готрович
текст і фото автора

Відвідини єпископа на Водохреща

На свято Водохрещі головний пастир нашої дієцезії, єпископ-ординарій, Антал Майнек, навідався до нашої парафії. Єпископ на початку служби посвятив сіль та воду, потім у проповіді звернув нашу увагу на покору та простоту Немовляти з Вифлиєма.

В кінці служби єпископ говорив про те, що для церкви важливо, щоб сім'ї були великими. Він з радістю відмітив, що перед відвідинами Рахова похрестив немовля однієї багатодітної сім'ї в Кобилецькій Поляні.

Перед благословінням куратор парафії, Іван Зан подякував єпископу за відвідини, а також за те, що диякон Шандор Манкович свою піврічну практику провів на нашій парафії. Після святої меси вифлиємці ціпсерайської парафії показали водохрещову ходу перед вуличним вифлиємом. Потім отець єпископ навідався до монастиря сатмарських милосердних сестер, які від листопада 2009 р. служать у Рахові

парафіяни Рахова

Свято Першого Причастя в Ясіні

В неділю, 31-го січня, в Ясіні в римо-католицькій церкві 10 дітей приступило до першого причастя. Це велика подія в їхньому житті, адже тепер прийняли вперше до себе Тіло та Кров Ісуса Христа. Перед даною видатною подією була трьохрічна підготовка, яку проводили Візавер Магдалена та диякон Манкович Шандор.

На початку святої меси діти попросили від своїх батьків благословення й перед вівтарем поставили по одній білій троянді. Після поновлення віри також пообіцяли, що будуть добрими християнами,регулярно ходитимуть до церкви та добре вчитимуться в школі. Перед запропонованими дарами поставили перед вівтарем і свої іграшки, цим самим наголошуючи Ісусові, що відтепер вони хочуть бути дорослими християнами. Дуже важливі моменти Першого Причастя в церкві супроводжувала тиша, потім діти разом молилися подячну молитву, що стали першопричасниками.

На урочистості були присутні й батьки дітей, які були зворушені святковим виглядом своїх нащадків, одягнених в біле. В кінці святої меси діти з батьками подякували отцю Ласло й катехитам. Від отця пароха діти отримали подарунок - пам'ятну грамоту та молитвенник.

Мілчевич Марія, катехит

Відзначення дня хворих у Довжанській парафії

Святий апостол Яків у своєму листі пише: "Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє , і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться." (Як. 5, 14-15)

У неділю, 14 лютого 2010 року, в нашому римо-католицькому храмі Зіслання Святого Духа зібралось багато вірників на Святу Месу. Отець Адріан звернув увагу всіх нас, щоб ми сьогодні більше задумались над Таїнством Єлеопомазання. У своїй проповіді, крім інших слів, сказав і такі слова: "Помазання хворих - це коли сам Ісус доторкається до недужих. Інколи неправильно сприймаємо це Таїнство. Люди довгий час це помазання хворих вважали як «останнє помазання» в житті, а після цього скоро прийде смерть. А так, боячись смерті, не бажали приймати це Таїнство. А скільки втратили Божої благодаті, яку Господь виділяє через це Таїнство? Таїнство Єлеопомазання не є Таїнством тих, які вже помирають. У цьому Таїнстві хвора людина зустрічається з Ісусом, який її зцілює."

Отець в кінці своїх слів наголосив: "Знаємо, що хвороба, страждання і смерть є наслідком не тільки первородного гріха, а й особистих гріхів. Не дивлячись на наші гріхи, слабкості Бог нас і так любить і складає на нас надію. Не біймося в цьому Таїнстві зустрітися з Христом - лікарем нашої душі й тіла!"

У храмі під час Святої Служби Таїнство Єлеопомазання прийняло 61 вірник, а вдома його було уділено 31 людині.

Учасниця Таїнства Єлеопомазання
с. Довге

200 років парафії святого Яна Непомукського

У 2010 році рахівська римсько-католицька парафія святого Яна Непомукського святкує 200 років від свого заснування. До цього свята парафіяни готуються ювілейним роком, котрий відкрив 16 травня 2009 року Архієпископ-Емерит Егерський Др. Іштван Шерегель. Під час ювілейного року з дозволом Апостольської Пенітенціярії кожен день у храмі можна отримати повний відпуст. На протязі цього ювілейного року проводяться різні пасторальні програми для духовного відродження парафіян.

Одним із таких свят є Благовіщення, що святкуємо 25 березня, на котре запрошено Його Екселенцію Мечислава Мокшицького, Архієпископа Львівського, котрий очолить урочисту святу Літургію. Під час меси він також благословить вагітних жінок, які очікують народження дитини. На завершення урочистості Архієпископ благословить на подвір'ї Церкви пам'ятник "Ненародженій дитині", котрий буде встановлений на згадку про абортованих дітей.

У зв'язку з тим, що 25 березня припадає на робочий день, святкова меса буде розпочинатись о 15.00 годині.

Страждання у житті

Однією з найбільших проблем України сьогодні є здоров'я. І, на мою думку, не тільки України, але і всього світу. Якщо ж подивимося на країни, що розвиваються, на Африку та Азію, чи Південну Америку або Океанію, не можемо не констатувати, що добрі лікарі та медицина потрібні, як сіль, як невід'ємна частина нашого життя.

11 лютого ми святкували XVIII Світовий день хворих. У католицькому календарі на цей день припадає спогад про Діву Марію Лурдську, завдяки якій багато хто одужав, позбувся своєї хвороби.

Святіший Отець Бенедикт XVI у своїх промовах особливо звертається до хворих, котрі проживають останні дні життя, а також до невиліковно хворих. У різних кінцях нашої планети це відбувається не однаково.

Піклуватися про хворих означає віддавати багато сил та виявляти терпеливість. Але з другого боку, піклуватись про хворих означає також велику заслугу перед Богом. Пригадаймо собі лише притчу про останній суд, що розповів Господь Ісус: "Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем, хворим, у в'язниці... і ви послужили мені... Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили..." І за все це приймає їх до Божого Царства. Не сказав: "Ви багато молилися" чи "Довго залишалися у храмі"... Сказав: "Усе, що ви зробили або не зробили"... Бачимо, що ставить наголос на служіння тим, хто цього потребує. Багато разів і сам дає приклад, коли лікує хворих, калік, сліпих та глухих. Якщо, отже, хочемо заслужити Боже Царство, то зрозуміло, що маємо робити.

Наступна річ, що сьогодні нас цікавить, це - як переживати власне страждання. Мабуть жодна людина не обмине запитання: "Чому саме я?" Запитуємо, чому Бог це допустив саме на нас, чи хоче за щось нас покарати? Тому є запитання ЯК переживати власне страждання. Колись я прочитав думку: "Легко даємо поради хворим, коли ми здорові". Мені ж помагає лист про страждання, написаний Йоаном Павлом ІІ, людиною, котра знала, що таке страждати: "Якщо це правда, що страждання має значення покарання тоді, коли пов'язане з провиною, однак навпаки не є правдою, що кожне страждання є наслідком провини і є покаранням" (Salvifici doloris 11.) Святіший Отець посилається на книгу Йова, де говориться про чоловіка, що переживає яжкі іспити, але каже, що це не є покаранням, бо він не почувається винним настільки, щоб мусив терпіти такі великі страждання. У кінці книги це підтверджує і сам Бог. Цією книгою ламається погляд на страждання як на покарання.

Брати і сестри, страждання є, насамперед, таїнством, що нас пронизує. Думаю, що більш-менш є зайвим запитання, чому страждаємо так як страждаємо. Кожен може своє терпіння принести Богу як жертву і в такий спосіб випросити собі багато заслуг, випросити собі вхід до Божого Царства. Господь Ісус обі-цяв убогим, голодуючим, плачучим, тим, котрих будуть ненавидіти, котрих будуть зневажати, що будуть звільнені від всього страждання, а їхнє нарікання зміниться на радість. Навіть підбадьорює нас, щоб ми раділи у стражданні, бо маємо забезпечену винагороду у небі.

Брати і сестри, страждання є таємницею. Приймаймо його в цьому значенні. Нехай не буде для нас інструментом бунту проти Бога та ремствування, але нехай стане для нас дорогою до Нього. Згадаймо собі слова блаженної Матері Терези, матері хворих та найубогіших: "Найгіршими хворобами не є проказа чи туберкульоз, але усвідомлення, що я нікому не потрібен, ніким не люблений, всіма покинутий". Даймо відчути нашим хворим братам і сестрам, що думаємо про них. А якщо страждаємо, нехай це буде співучастю нашої любові до Бога.

о. Адріан Коваль
Довге

В особливий спосіб звертаємося до старших та хворих людей, які не займаються активною діяльністю. Не піддавайтеся спокусі, що Ваше життя втратило зміст!

Ви можете допомогти у проекті захисту життя тим, що будете молитися та жертвувати свої страждання. Можливо саме Ваша молитва врятує життя якоїсь дитинки або дасть сміливість жінці зберегти своє дитя.

Ви можете зателефонувати нам і підтвердити свій намір молит

Піст - це буття?

Світ, у якому живемо, не є досконалим. Потрібна йому переміна. Про це свідчить кожна нерівність, найменша несправедливість, кожне зло, кожний гріх. Цілий світ очікує переміни. Дехто вірив, що звершить її суспільна революція. Другі покладалися ще на іншу революцію. Багато людей з великим довір'ям дивиться на розвиток науковий та технічний і у ньому покладає надію. Є такі, що переміну світу бачать у могутності еволюції. Програм і помислів на цю переміну було вже чи мало. Серед них є також вороги Хреста Ісуса. Це ті, яких прагнення є земними, котрі джерело і могутність переміни бачать лише у тому, що дочасне.

Переміни потребує насамперед людина. І не від разу великі - зміни системи, про глобалізацію чи реприватизацію, не йдеться про господарчі чи суспільні чудеса. Найчастіше переміна відноситься до сірої дійсності, в котрій, з нашої вини, повно абсурду та протиріччя...

Гірська місцевість. Чисте, кришталеве повітря, сонце, білий сніг і чарівний краєвид... присів я з другом у маленькому ресторані. Вище бар стійки великими буквами: "Курити заборонено". П'ємо чай з лимоном. Заходить двоє молодих людей. Роздивляються. Можна було збагнути, що з собою дуже здружені. Вона присіла поруч. Він підійшов до буфета, по дорозі підкурив цигарку. Я звернувся до жінки, щоб попросила його загасити, що її він вислухає. Мене би певно не вислухав та й шкода здоров'я. Тут вказав на надпис. Підійшла до нього. Загасив. Ледве це зробив як власник ресторану сказав, що можна курити. Я подумав, що не хоче втратити клієнта. Повернувши погляд бачу другий надпис: "Алкоголь шкідливий для здоров'я". Такі надписи бачимо в багатьох місцях. Але це ніщо в порівнянні з великим плакатом, який більш виразно промовляв, що особа, яка в цьому місяці вип'є найбільше пива, може виграти лижі... І як тут бути не збентеженим такою непослідовністю.....

Доводиться нам жити у світі повному протилежностей. Що далі робити, аби не розгубитися в тому лабіринті? Як зберегти здоровий глузд? Адже такі "дрібні протилежності" наздоганяють нас і в іншому вимірі, вже більш особистому. Також у власній душі неодноразово відчуваємо роздор, колотнечу, суперечки, яких так по правді не хочемо. Який є вихід? Яка є дорога переміни? Слухати Того, котрий має - тільки Він! - слова життя вічного. Слухатися Його голосу, хоч він тихий та приглушений іншими "звуками світу". Велика таємниця Господнього Переображення описана у Євангелії від святого Луки закінчується словами: "Це Син мій, Вибранець, слухайте Його!" Тільки слухняність Божому Синові приведе нас - і світ - до справжніх перемін.

Щоб любити правдиво світ,
Треба розвернутися спиною до світу,
А обличчям до Бога!
Щоб любити правдиво Бога,
Треба любити правдиво світ,
А весь його бруд очищувати в Хресті!
Щоб любити правдиво себе,
Треба загубити свою душу у Господі,
Як ніч губиться в ранньому світанку,
Як світанок ранку в обідньому сонці.
Сергій Равин

Важким є життя, коли навколо стільки несправедливості та егоїзму. Непросто є загубити свою душу у Господі. Але тільки, коли ми в Ньому, звершується переміна нас самих і середовища, в якому живемо. "Стійте так у Господі, любі мої!" - заохочує святий Павло. Це ж Христос був на початку навернення і переміни Апостола Народів, святих Августина і Франциска та багатьох інших....

Так, Його маємо слухати, Сина Божого! Так, "наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше понижене тіло, щоб було подібним до Його прославленого тіла". Тож треба нам міцно стояти в Господі!

Для християнина джерелом переміни є Христос. Це Він запевнює нас, що через терпіння можемо дійти до слави воскресіння. Піст є особливим часом, коли наші думки і надії скеровуємо до Божого Сина. Церква кличе нас, щоб ми очистили наші серця від неупорядкованих прив'язаностей і серед дочасних речей турбувалися про вічне спасіння. Міць черпаємо тільки з Тебе, Ісусе Христе, Сину Найвищого Бога! Щасливі, котрі в щоденній Євхаристії знаходять фундамент буття в Тобі.

Хробак

Fasching по-свалявськи

Розпочав фашанги наш парох о. Роберт Новак привітанням та молитвою, після чого, перерізавши червону стрічку, «Фашанги 2010» було урочисто відкрито. Першими свою фантазію і майстерність показали наші свалявчани, продемонструвавши музичний конкурс з яким виступали на КВВ.

Щоб ніхто не нудьгував, ми приготували конкурси для дітей, молоді та старших. За участь та кмітливість учасники конкурсів були нагороджені різними подарунками: м'якими іграшками, магнітиками, розмальовками, олівцями, брелками, свічками, і т.д. Найкмітливішими учасниками були: Даніель, Габріела, Олександра, Юрик, Янка та Христинка. Щоб всім вистачило енергії і на танці, і на конкурси ми вирішили підкріпитися і була проголошена кофе-пауза. До залу зібрали нас ведучі, які зіграли скетч-сценку "Дві глухі", чим усіх розсмішили.

Всі танцювали до упаду, але, на жаль, час швидко проминув. Пролунала остання пісня і всі гості, отримавши сердечко з роздумами на Великий Піст, вирушили пританцьовуючи додому.

Дякуємо всім присутнім і всім, хто в який-небудь спосіб допоміг провести це свято.

M&M

ПРИВІТАННЯ

Вірники парафії Пресвятої Трійці с. Драчино вітають свого настоятеля

о. Роберта Новака з Днем народження.

Дорогий отче!
Бажаємо вам здоров'я, довголіття, терпіння.
Щира Вам подяка за Боже Слово яке сієте в наших серцях, за турботу, віддане служіння Богу і нам. Нехай Марія тримає завжди Вас під своєю опікою та підтримує на Вашій жертовній душпастирській дорозі!

VII гра КВВ на тему «Дорога до неба»

Вже шість років поспіль у суботу напередодні Великого Посту в Мукачівській Дієцезії відбувається гра Клубу Веселих та Винахідливих. Цього року це була вже VII гра, на яку з’їхалася найбільша кількість як учасників, так і вболівальників. Змагалося за першість одинадцять команд, що представляли стільки ж парафій. Крім цього ще з чотирьох парафій були присутні молоді люди як глядачі.

Храм у смт. Середнє ледве вміщав всіх присутніх на службі Божій, що була початком зустрічі. До присутньої молоді з проповіддю звернувся о. Микола Добра. Він спитав молодь: «Чи ви щасливі?» А почувши ствердну відповідь, знову звернувся із запитанням: «А в чому полягає щастя?» І вже сам дав вичерпну відповідь, заохочуючи молодь жити за Божими заповідями та з прагненням Божої благодаті. Наприкінці служби до молоді також звернувся о. Бенедикт Щербан. Він побажав усім доброго настрою на весь день. Нагадав, що головною є не перемога, а участь, бо завжди має перемагати дружба. Після благословення, всі перейшли у шкільний зал, де продовжилася зустріч грою католицького КВВ.

Зараз триває рік священства під покровом святого Йоана Марія Віаннея. З цього приводу тема гри була вибрана з його слів: «Дорога до неба».

Конкурс «Представлення» відкрив для «бувалих» учасників нові команди. А «Домашнє завдання» викликало роздуми, навіть сльози на деяких обличчях. Всі команди дуже старалися показати своє розуміння теми «Дорога до неба» і їм це прекрасно вдалося. Чудові костюми, художнє виконання найрізноманітніших сюжетів, спів власних пісень – все було сповнене великою радістю. Були також два конкурси, де бали здобувалися знаннями – це біблійний конкурс та конкурс капітанів.

Протягом всього дня панувала атмосфера радості, дружби, взаємної підтримки та порозуміння. О 18.30 год. трепетна тиша запанувала у залі. Всі конкурси завершились. Зустріч досягала кульмінації. Настала мить визначення переможців та вручення призів.

Дякуємо всім учасникам! Кожна команда отримала невеликий приз відповідно до здобутих балів. Вітаємо переможців! Однакову кількість балів здобули дві команди, що зайняли третю сходинку – Свалява і Ключарки. І дуже мала різниця у балах виявилась між другим та першим місцями. На другій сходинці команда з Великого Березного. Першість здобула команда з Ужгороду.

Після цього молодь Середнього запросила всіх на дискотеку.

Ще фото на згадку і вже прощання з тими, хто від’їжджає. Повні вражень, емоцій за весь день, щоб поділитись всім пережитим вдома з тими, хто не був. Дорогою додому пригадується: «Перемагає дружба...» «Чи ви щасливі?..» Так! Хоча втомлені, але щасливі!

Ви не були присутні? Приїжджайте наступного разу!

влас. кор.

НОВИНИ З НАШИХ ПАРАФІЙ

Реколекції

У храмі святих Петра і Павла у Фрідєшові 11 січня відбувалися реколекції священиків та монахів з участю єпископа Антала Майнека. Проповідь для нас мав о. Петро Жарковський на тему: "наблизилось Царство небесне, покайтеся і вірте в Євангеліє". Він нагадав нам, що покаяння у житті кожного християнина важливе і має йти від людини, оскільки Бог зробив уже все. Зміна життя є дуже потрібна кожному для того, щоб ми могли дозрівати і духовно розвиватися. Але потрібно остерігатися, щоб не стати "добрими фарисеями", котрі є зразковими у храмі, а вдома оточуючі не помічають жодних змін. Християни є правдивими тільки тоді, коли йдуть до Христа і приймають Його Слово. Ісус народився як людина, понизився, є присутній між нами у Євхаристії, стукає до нашого серця. Тільки ми маємо ключ, щоб відімкнути, тобто зробити покаяння. Покаятись - це вірити і прийняти Боже Слово та жити ним. Через молитву та роздуми над Божим Словом можемо розпізнати Господній план. Тому приймаймо Боже Слово до свого серця.

Після Служби Божої була коротка адорація, під час якої ми просили благословення для всіх людей, з котрими зустрічаємося. Після адорації о. Сворад Дуда ОР провів конференцію з нагоди року священства про вірність у покликанні на прикладі пророка Йони.

Бог покликав пророка не задля нього самого. Він мав для нього особливе завдання - попередити жителів Нініви, щоб покаялись та навернулись, бо інакше їхнє місто буде знищене. Але Йона втікає від виконання Божої волі. Він хоче служити Богу, але відповідно до своїх уяв та намірів. Бог дозволяє йому тікати, але сам не відвертається від Йони, а йде за ним. Бог шукає людину і сьогодні. Він ніколи не залишає нас.

Коли втікаємо, Господь звертається до нас своїм Словом, але коли не слухаємо Його, промовляє до нас через різні події в житті. Це тільки питання часу, коли почуємо та зрозуміємо Божий голос.

Бог також з нашою допомогою, через священиків та монахів, здійснює свою євангелізацію.

сестри ОР

Спільна молитва єднає

Прекрасним співом розпочалася екуменічна молитва у римсько-католицькому соборі святого Мартина у м. Мукачеві.

Участь у спільній молитві взяли представники трьох християнських конфесій, а саме протестанти, греко- і римо-католики разом зі своїми духовними наставниками. Привітавши всіх присутніх, єпископ-ординарій Антал Майнек продовжив спільну молитву роздумами про біблійні читання: "З сьогоднішнього читання про учнів, котрі йшли в Емаус, дізнаємось як Христос пояснював їм свої страждання та їхню необхідність." Також він заохотив задуматись "як ми ставимося до страждань. Щоб ми змогли з поміччю Святого Духа, котрий навчає і провадить нас, підтримувати на життєвій дорозі тих, хто страждає."

"Без Христа і соломинка є важкою, а з Христом і труднощі стануть соломинкою" - сказав реформатський єпископ Людвік Гулачі.

Настоятель греко-католицького храму о. Йосип Ловска наголошував на свідченні самим життям. У своєму зверненні до присутніх він сказав, щоб ми і сьогодні, як цар Давид, роздумували над усіма вчинками своїми.

У дружній атмосфері взаємопорозуміння та взаємоповаги вірні різних конфесій молилися разом. Окрім цього, під час спільної молитви, римсько-католицький єпископ Антал Майнек привітав реформатського єпископа Людвіка Гулачі з приводу його 85-літнього Ювілею. У кожній екуменічній зустрічі він бере участь вже протягом 14-ти років. "Слава Богу, що ми дочекалися, що принаймні в нашому краї за віру не засуджують, що ми можемо вільно проголошувати Євангелію" - підкреслив владика Мілан Шашік, який також приєднався до спільної екуменічної молитви.

Голоси присутніх переплелися у молитвах "Вірую", "Отче наш", що лунали на угорській та українській мовах. Прикрасою зустрічі став спів хорів.

Підносячи до Господа молитви вірних всі зібрані молилися за мир у світі, за єдність християн, а також за страждаючих від природних катаклізмів на Гаїті. Після цього о. Олександр Сулінчак, який під час всієї молитви робив переклад на українську мову, заохотив усіх присутніх потиском рук передати один одному знак миру.

На завершення спільної молитви кожен єпископ уділив благословення зібраним.

21.01.2010
влас. кор.

Організація роботи з дітьми та молоддю

З 3 по 4 січня 2010 року в Пасторальному центрі м.Перечин в рамках німецько-українського партнерства Оберфранкен-Закарпаття проходила зустріч по плануванню та організації роботи з дітьми та молоддю. Третій рік з ініціативи Німецьких колег та Благословення о. Петра Жарковського ,триває дружня співпраця людей доброї волі - аніматорів-волонтерів, які мають бажання і потенціал працювати з молоддю. Метою цього проекту - є дати можливість дітям та молоді цікаво і корисно проводити свій вільний час, не залишаючись на одинці чи в поганому товаристві та не вештаючись по вулицях, а знайти й займатися тим, що найбільш до вподоби, водночас знаходячи нових друзів.

Наші партнери з Німеччини, маючи великий досвід роботи у цьому напрямку, проводять різні семінари по підготовці аніматорів, дають корисні поради, а також , що не мало важливо готові фінансово підтримувати такі проекти.

В починанні проблем чимало, та найперша - це місце проведення зустрічей молоді, і найбільшу підтримку в цьому, дякуючи Богу, маємо від Церкви.

Щиро вдячні о .Антону Єдінаку, настоятелю Перечинської парафії, за те, що другий рік поспіль маємо чудовий дах над головами.

Яна Круцей
Перечин

Звернення єпископа-ординарія Мукачівської Дієцезії до всіх вірників

Дорогі Брати і Сестри!

Всі ви, напевно, чули, що 12-го січня на Гаїті стався потужний землетрус. Країна, яка і так була дуже бідною, повністю зруйнована: більш, ніж 100 тисяч загиблих, кілька мільйонів травмованих та бездомних, в наслідок землетрусу, людей. Храми, школи, будинки стали руїнами. Немає води, харчів, ліків.

Папа Бенедикт XVI вже наступного дня на загальній аудієнції закликав всіх людей доброї волі виявити знаки конкретної солідарності. Благочинні організації католицької віри, а також інших конфесій, міжнародні організації вже зробили перший крок. Але прохання нашого Святійшого Отця стосується також і нас. Тому я оголошую збір коштів у всій дієцезії на 31 січня. Навіть якщо ми не багаті, та все ж маємо більше, ніж жителі Гаїті, які втратили все. Крім цього, знаємо з досвіду, що у більшості випадків допомагають не найбагатші. Нам теж допомагали такі люди, які й самі були бідними. Допоможімо тепер і ми, коли життя інших людей у небезпеці!

Жителям Гаїті загрожують не тільки голод та епідемії, але також втрата віри та надії. Вони питають: «Де є Бог?». Знаємо, що причиною трагедій не завжди є люблячий Бог, а наші гріхи. Отже, допоможімо нашим братам і сестрам, які тепер потрапили в біду, щоб до них знову повернулася надія, бо через нашу благородну поведінку вони відчують, що Бог є, Бог з ними, Бог турбується про них.

Прошу пожертвування якнайшвидше передати Карітасу дієцезії. Працівники Карітасу потурбуються про те, щоб зібрані кошти якомога скоріше безпечно потрапили до потерпілих

Нехай Бог віддячить всім за пожертвування та за співчуття!

+Антал Майнек
єпископ мукачівської дієцезії

Мукачево, 18 січня 2010 року

Богоявлення Господнє

Ця урочистість - це ніби друга опора, на яку спирається період Різдва Господнього. Ісус для того народився, щоб об'явитися всьому світу як Спаситель. Поклоніння мудреців зі Сходу, які є представниками язичницьких народів, це знак повсюдності покликання до спасіння. Під час своєї публічної діяльності Ісус обмежиться проголошенням Божого Царства євреям, однак перед своїм вознесінням накаже учням, щоб були його свідками аж до краю землі. Поклоніння мудреців - це передвістя проголошування Євангелія всім народам.

В нашій Довжанській парафії, як і в цілій Католицькій Церкві, є дуже добра традиція освячення священиком домівок парафіян, де разом з тим на дверях пишеться крейдою латинськими літерами "С+M+B", що має два пояснення. В першому випадку, ця абревіатура означає імена трьох царів зі Сходу, які прийшли поклонитися Новонародженому: Каспар, Мельхіор і Балтазар. В другому випадку цей надвірний напис виражає вираз "Chryzstus Manzionen Benedikat" , що означає "Христос благословить цей дім".

Цього року наш духовний отець Адріан разом з помічниками приніс Боже благословення в 245 родин нашої парафії, освятивши 10 домівок в с. Кобалевиця, 2 домівки в с. Кушниця, 10 домівок в с. Лисичево, і 223 домівки у с. Довге. Треба сказати, що з кожним роком все більше родин бажають дати освятити свою оселю, що є хорошою тенденцією. Відоме всім нам прислів'я говорить: "Без Бога ані до порога". Цими словами виражене прагнення кожного християнина жити під Божою опікою, жити з Божим благословенням, яке справді дуже і дуже потрібне кожному з нас.

Пилип Віктор, Довге

Свято для всіх

Вже стало гарною традицією, що у зимові свята в Перечинській парафії проводиться спільне святкування Нового року.

Ось і цього року 1-го січня в Домі Божого Милосердя м. Перечин відбулася Новорічна забава, яка зібрала активних парафіян від Оноківців до Великого Березного. Приємно, що вік учасників сягав від 2 до 70 років. Новорічна забава, яку приготувала та провела молодь храму Святого Августина не залишила нікого з поганим настроєм, бо під час святкування проводилися цікаві конкурси та забави, танці та веселі ігри, а по закінченню була дискотека для молоді та старшої молоді.

Отож кожен, хто прийшов на це Новорічне свято не залишився без подарунку!

Тарасов Борис

Спільно зробимо і гарніше, і краще

Пані Ользі Саболчік - представнику Матіце словацькій у Великому Березному завдячуємо за задум спільної праці народної фольклорної групи "Ліптаки" та молодіжної групи "Діти Світла" під керівництвом пані Руслани Куртанич.

Фольклорна група "Ліптаки" супроводжувала молодих колядників своїм прекрасним співом різдвяних пісень.

З програмою ми виступили на змаганні "Slovensky Betlehem" в Ужгороді де зайняли третє місце. Потім на свято Святої Родини 28.12.2009 у храмі Святої Трійці у Великому Березному, а також 07.01.2010 в греко-католицькій церкві Вознесіння Господнього у Великому Березному.

По цих виступах молодь з різдвяною програмою під керівництвом сестер Kонгрегації Дочок святого Франциска Ассиського відвідали хворих, яких вони доглядають. Наші хворі зустріли нас із великою радістю та щедрістю. Ці хвилини були збагаченням не тільки для недужих, але і для нас.

Головним завданням нашої спільної роботи було поділитися з братами та сестрами радістю та вдячністю Богу за його Єдинородного Сина, який прийшов на світ, щоб відкупити людей з влади зла та гріхa.

Спільна праця - один з найважливіших аспектів будування Царства Божого у світі. Віримo, що в майбутньому будемо спільно працювати на будівництві єдності між людьми.

молодь з Великого Березного

Господь може прийти неочікувано

Майже увесь Адвент ми активно готувалися до великих свят Різдва. Що ж відбулося в цей час?

Крім того, що ми вивчали нові різдвяні пісні, ми також готувалися показати кілька сценок, щоб таким чином прикрасити собі та іншим вірникам свято св. Миколая. Наступна сценка змусила нас більше задуматись над ієрархією цінностей у нашому житті, над його принадами, над постійним чуванням, бо не знаємо час приходу Того, Кого прагне наша душа.

П'ять розумних і п'ять нерозумних дів, яких зобразили наші діти, виразно показали нам, що маємо бути завжди готовими на те, що Господь постукає у наші двері. Вже від нас залежить чи будемо мати в ту мить з собою саме той ключ для відімкнення, чи будемо мати бажання відкрити своє серце для Того, для Котрого, власне, живемо. Щоб одного разу Господь не сказав нам: "Не знаю вас....

Третьою сценкою, про Старця та Ісуса, ми поглибили свої знання про те, що Бог до нас може говорити через кожну особу, з якою зустрічаємось. Чи це буде жебрак, чи хтось бідніший, чи багатший, або, навіть, може прийти як неприятель, котрий хоче подати нам руку для примирення. А також у вигляді за-брудненого хлопчака, котрий під забризканим болотом плащем, приховує свою ідентичність. Це ми могли побачити у сценці.

Бог не дивиться на зовнішнє, а на серце і на те, чим воно переповнене. Чуваймо, щоб колись ми не мусіли визнати разом зі старцем з цієї вистави: "Так, любові мені дійсно не вистачає", саме тієї любові, котра всіх обіймає та не робить поділу.

с. Лідія Тімкова, Мукачево

Свято Різдва для кожної людини є надзвичайним, бо у серці народжується Ісусик - Спаситель світу. Тому, щоб в нашій парафії Різдво пройшло весело сестра Лідія підготувала з нами сценку "Голос з ясел". Під час Адвенту всі учасники сценки старанно готувалися. Один грав старця, другий - сестру милосердя, а я грала Ісусика. Коли я дізналася, що буду мати цю роль, то дуже зраділа. Я старанно вивчила слова і з нетерпінням чекала різдвяний вечір.

Коли я говорила свої слова, то переживала той жаль, який відчував Господь, коли старець не побачив ані в сестрі милосердя, ані у жебракові Ісуса.

Андрейка
9 років

Деякі новинки Свалявської парафії

Є хоча б один день у році, коли стіни парафії чи храмів розриваються від дитячого сміху, журчання та цікавих поглядів. Так, це День св. Миколая. Звичайно, шкода, що малеча, напевно, більше цікавиться цукерками та подарунками, аніж самим винуватцем Свята, але все ж таки… На парафії не було місця, де впасти яблуку. Спочатку - Св. Меса, а потім маленька імпровізація про життя св. Миколая у виконанні наших акторів. По закінченні вистави дітки на подаруночок мусили трошки попрацювати: розказати віршик, пісеньку, або сказати хоча б одну добру річ, яку виконали протягом року. Дуже цікаво спостерігати за тим, як вони намагаються порозмовляти з Миколаєм.

Буває, що деколи розгублюються, але, подивившись на очікуваний дарунок, вмить згадують і потрібні слова.

Хотілося б, щоб такий галас лунав у стінах кожного храму кожної недільної Меси. Це - наше майбутнє. Дорогі батьки, молімося за наших дітей, щоб вони знали і давати, не лише брати. Будьмо для них добрим прикладом святості, щоб ходити до храму було для них не лише звичкою, а прагненням серця!

Маємо ще одну чудову новину, з якою хочемо щиро поділитися з Вами. У нас на парафії діє Спільнота Вікентійської Родини, яку ми, молодь, між собою ласкаво називаємо "наші старші". Вони опікуються бідними, хворими та нужденними, розносячи обіди, час від часу навідуючись до них, щоб прибрати, часом нарубати дров, порозмовляти та ін., а розпочалося все з тихої молитви...

Потім виникла ідея варити їсти, що спочатку робили сестрички. Тепер вже є кухарка, котра цим займається. Помаленьку підтяглися і люди, котрі хочуть займатися цією справою. А нещодавно до нас з Києва приїжджала Президент Конференції Св. Вікентія де Поль в Україні п. Галина Старукх. Вона вручила лист, який свідчить про те, що свалявська спільнота вже офіційно зареєстрована у Парижі, "серці" Вікентійських Спільнот! Тому всією парафією щиро вітаємо Вас, дорогі наші "старші"! Бажаємо Вам, насамперед, Божого Духа, щоб вів Вас, витривалості у молитві, прагнення та покори у служінні і простоти у житті спільноти. Хай Бог береже Вас, оберігає та дарує потрібні милості! Щирі Вам вітання!

Коляди

Цього року довелося нам добряче попотіти, перш ніж обійти всіх вірників та хворих нашої парафії, щоб поколядувати та повіншувати їм доброго Різдва. Майже 5 днів ми ходили від хати до хати з вертепом, звіщаючи, що народився нам Спаситель! Навіть перехожі запрошували нас поколядувати їм, а з кожним роком збільшується кількість відвіданих нами хат.

Тоді бачиш, що люди потребують Бога! І мимоволі пролітає думка: "А що, якби так чекали Бога кожен день? Приготовані, радісні, щирі, готові все віддати!!!" Напевно, тому і вітаємося: "Христос рождається!" Кожного дня, кожної години в твоєму, моєму, наших серцях!

Велика подяка всім акторам, колядникам та віршувальникам, котрі не пожаліли себе для доброго діла! Всі зібрані гроші ми пожертвували на ремонт нашого храму. Дуже пам'ятаємо слова с. Сусанни : "Тепер ви змучені та мокрі, але, проходячи біля храму завжди згадаєте собі, що кожен ваш крок, біль у ногах чи обмерзлі вуха тепер у стінах храму. Жертва - дуже велика і сильна справа."

Просимо Вас про молитву за бідних та немічних, до котрих немає кому прийти поколядувати. Велика Вам подяка!

Дякуємо всім тим, які доклали свої зусилля до виготовлення адвентних віночків! Хай добрий Бог поверне Вам за все сторицею!!! Миру Вам та благодаті!!!

ВММ

Духовна віднова спільноти Маріїнської молоді

Місяць грудень як завжди був повен на свята. А розпочалося все з 8 грудня - Урочистості Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Для нас, спільноти Маріїнської молоді, це особливий день, тому що кожен має обов'язково висповідатися, підготуватися до відновлення обов'язків: хто членських, а хто чекательських. Цього року міні-віднову ми організували собі у рідному місті Сваляві разом з отцем-настоятелем о. Робертом Новаком. Він мав для нас конференцію щодо таїнства покаяння: як добре висповідатися, на що особливо звертати увагу у духовному розвитку, що нам заважає добре очистити душу і т.д. Також ми помолилися у певних намірах Розарій та поклонилися Ісусику у Адорації. Надіємося, що, складаючи обов'язки до рук Пресвятої Марії, кожен з нас усвідомлює своє послання, яке маємо щиро виконувати. Нехай всіх нас огорне сила Святого Духа, щоб завжди бути сильними та витривалими у вірі та служінні один одному.

Ave Maria!!!

ВММ, Свалява

Свято, приготоване наймолодшими

9 січня на завершення всіх Різдвяних Свят у приміщенні дитячого садочку № 5 м. Мукачева відбувся міні-концерт, приготований нашими наймолодшими братиками і сестричками у Христі.

Розпочалося все гарною сценкою у виконанні дітей. Вони розповідали як важливо любити всіх і кожного, а також не залишати потребуючих допомоги без неї, особливо у такий великий вечір. Наступна програма складалася з ігор, де була важливою не перемога, а співпраця, і також любов до ближнього. Потім були різні конкурси та, звичайно, співались колядки. Кожен міг відчути тепло атмосфери, що запанувала у залі.

Важливо зазначити, що всі діти, які брали участь, є членами руху Фоколаре, головним гаслом якого є "Любити ближнього". Група молодших дітей має назву "Джен 4". Збирає та займається з ними Лариса Косач. А самі юні християни, здається, справляються з усіма завданнями. Нехай так завжди буде у їхньому житті!

Тетяна Реслер

Як ми колядували

Різдвяні свята проминули. У храмах та в домах відкладаються святкові прикраси та вертепи. Потрохи меншає у вікнах гірлянд. Вже можемо тільки згадувати на святкові і спокійні миті, пережиті у колі своєї родини чи парафії.

Хочу поділитись з вами спогадом про Різдвяну коляду дітей фрідєшівської парафії. Вже склалася така традиція, що спочатку о. Сворад оголошує у костьолі про колядування дітей, а зібрані кошти підуть на їхній літній відпочинок у християнському таборі.

Насамперед ми мали репетиції, на яких вивчили і нові колядки, щоб у кожному домі ми мали не одну й ту ж програму. Сповнені бажання та натхнення проголошувати радісну новину про народження Спасителя прийшло 16 дітей, здебільшого молодших. Колядники спочатку пішли на Службу Божу, після якої отримали благословення від священика. Отож можна починати.

Це було у суботу, коли майже всі люди вдома, на свято св. Степана, першого мученика. Ми побували майже у 100 домах в Кольчині, Шелестові, Фрідєшові та Кленовці. Ввечері діти були дуже втомленими, але хотіли витримати аж до кінця, і, як на подив, навіть не скаржилися. Принесли мені багато радості. Люди давали дітям ласощі, а також ми назбирали певну суму на табір. Солодощі ми складували у великий рюкзак, а в неділю, після Служби, щоб ніхто не був обділеним, кожен отримав свою частку.

Пізно ввечері в суботу ми розходилися по своїх домівках, сповнені радістю, що ми принесли людям різдвяну звістку та мир.

с. Марія Черніцка ОР

ВАШІ ЛИСТИ

Віра, понад усе віра...

Два роки тому я дізналася про свою хворобу і мій світ перевернувся. У мене знайшли пухлину. Знаєте, одразу приходять думки про життя та смерть і починаєш розуміти, що попри всі нещастя, проблеми, вік, все ж до нестями хочеться жити. Звичайно, у мене виникали думки про недоцільність, непотрібність лікування: "А навіщо? Скільки Бог дав, стільки й проживу". Та все ж у мене в душі знайшлася віра, яка допомогла мені боротися.

Моя дочка, зробила все, щоб операція пройшла якнайкраще і я дуже вдячна їй за це рішення, яке особисто у мене було оповите сумнівами. В моїй душі були урагани, які після операції вилилися у страшні муки. Не буду описувати все, що я відчувала в той час, скажу тільки, що я схудла майже в два рази, втратила сили, апетит та, найголовніше, втратила здатність радіти такому Божому дару як життя.

Я пам'ятаю, як мені було боляче, як боляче було рідним дивитись на мене… Та згодом трапилась подія, що зміцнила мою віру і надала мені нових сил.

Хочеться згадати, що прихожани нашої церкви дуже підтримували мене і ця духовна сім'я зіграла не останню роль у моєму одужанні. Саме Церква стала початком мого повернення до життя.

Того дня я почувалася жахливо, хоча і повністю була поглинута клопотами в очікуванні незвичайних гостей. Скоро до мене мали прийти сестри з шенборнської спільноти, у тому числі сестра Бернардіс, яка молиться за хворих. Я дуже зраділа такій щирій турботі.

І ось настав той момент - я зустріла гостей. Напевно, цей день я ніколи не забуду. Побачивши щирі очі с. Бернардіс, почувши її молитву, яка, здавалось, лунала з глибини душі, я відчула, як моє серце зцілювалося. І, можливо, це тільки моя уява, та подивившись у вікно, я побачила образ Ісуса, і зрозуміла, що з цієї хвилини все буде добре. Я зрозуміла як багато означає віра в тебе зовсім незнайомої людини, наскільки безцінною є щира молитва та чисті помисли. Я зрозуміла, що Господь мене любить і ніколи не забував про мене. Моє серце відкрилося і впустило в себе світло, світло життя, істинне, непідробне, яке освітлюватиме мені дорогу і живитиме мою віру. Згодом з'явився апетит, серце забилося у звичайному темпі, життя ввійшло у свою колію. Знайомі навіть кажуть, що виглядаю краще, ніж до хвороби.

На завершення хочу сказати: «я рада, що на мою долю випала така перешкода, що відкрила моїй душі віру, що показала мені щастя, ім'я якому - Бог».

І. (автор, жителька Закарпаття,
просила редакцію не вказувати свого імені)

Екуменічна зустріч у соборі святого Мартина

Прекрасним співом розпочалася екуменічна молитва у римсько-католицькому соборі святого Мартина у м. Мукачеві. Участь у спільній молитві взяли представники трьох християнських конфесій, а саме протестанти, греко- і римо-католики разом з своїми духовними наставниками. Привітавши всіх присутніх, єпископ-ординарій Антал Майнек продовжив спільну молитву роздумами про біблійні читання: «З сьогоднішнього читання про учнів, котрі йшли в Емаус, дізнаємось як Христос пояснював їм свої страждання та їхню необхідність.» Також він заохотив задуматись «як ми ставимося до страждань. Щоб ми змогли з поміччю Святого Духа, котрий навчає і провадить нас, підтримувати на життєвій дорозі тих, хто страждає.»

«Без Христа і соломинка є важкою, а з Христом і труднощі стануть соломинкою» - сказав реформатський єпископ Людвік Гулачі.

Настоятель греко-католицького храму о. Йосип Ловска наголошував на свідченні самим життям. У своєму зверненні до присутніх він сказав, щоб ми і сьогодні, як цар Давид, роздумували над усіма вчинками своїми.

У дружній атмосфері взаємопорозуміння та взаємоповаги вірні різних храмів, різних конфесій молилися разом. Окрім цього, під час спільної молитви, римсько-католицький єпископ Антал Майнек привітав реформатського єпископа Людвіка Гулачі з приводу його 85-літнього Ювілею. У кожній екуменічній зустрічі він бере участь вже протягом 14-ти років.

«Слава Богу, що ми дочекалися, що принаймні в нашому краї за віру не засуджують, що ми можемо вільно проголошувати Євангелію» - підкреслив владика Мілан Шашік, який також приєднався до спільної екуменічної молитви.
Голоси присутніх переплелися у молитвах «Вірую», «Отче наш», що лунали на угорській та українській мовах. Прикрасою зустрічі став спів хорів.

Підносячи до Господа молитви вірних всі зібрані молилися за мир у світі, за єдність християн, а також за страждаючих від природних катаклізмів на Гаїті. Після цього о. Олександр Сулінчак, який під час всієї молитви робив переклад на українську мову, заохотив усіх присутніх потиском рук передати один одному знак миру. На завершення спільної молитви кожен єпископ уділив благословення зібраним.

влас. кор.

Виникнення першої шопки

Францисканська традиція показує святого Франциска з Асижу шанувальником простоти, котрий, доторкаючись таємниць Бога і людини, насправді переживає її глибоко. Прикладом цього є історія першого вертепу в Греччіо, коли св. Франциск "звізуалізував" правду про Бога, який став людиною. Так про це пише його біограф св. Бонавентура:

Три роки перед своєю смертю Франциск можливо хотів якнайурочистіше пережити в Греччіо пам’ять народження Дитятка Ісуса, щоб заохотити всіх до більшої побожності. (...) Казав приготувати ясла, принести сіно і привести вола і осла. Приходять брати і люди, ліс наповнюється різноголоссям. Ця благословенна ніч, розсвітлена чисельними і ясними світлами, наповнена похвальним і гармонійним співом, стається прекрасною і святочною. Божий чоловік став перед жолобом, переповнений побожністю, залитий слізьми і переповнений радістю.

Був 1223 рік, час Адвенту. Вже швидко наближається одне з найбільших свят для св. Франциска. Це свято завжди наповнювало його безмежною радістю. Як пише Т. Челано для нього це було свято над святами, яке пригадувало йому день, коли Бог стався немовлям, і був годований молоком Діви. Думка про те, що Ісус знаходиться в ніжних обіймах Матері, викликала в убогого невимовне зворушення, яке завжди викликало щедрі сльози над убогістю віфлеємської стайні. І дійсно, Різдво Ісуса було особливим. Здається, що жодна людина не народжується в самотності, а тим більше Цар і Володар цілого світу. Початок життя для Ісуса, то холод і переслідування. Зрештою, так само виглядає і кінець життя нашого Спасителя: самотній, покинений близькими і улюбленими, які поснули під деревами. Тут також можна почути біг воїнів, задивлених в смолоскипи, щоб легше знайти Заповіданого. А коли приходить час народження Людини для неба, його огортають полотнами і кладуть у гробі. Ці дві речі особливим чином відкликаються до перших миттєвостей життя на землі, коли Мама повиває Його в пеленки і через відсутність місця в заїзді покладає свого Первородного в прямокутному жолобку, в печері...

Народження Ісуса порушило, можна б сказати, небо і землю. Інакше не могло й бути. Небо - це Ангели, які приходять і звіщають мешканцям землі Радісну Новину. Вони приходять до найбідніших людей, які вийняті з-під права, які переслідувані, котрі живлячись тим, що назбирають і знайдуть - живуть в шалашах. Приходять до пастухів. Для них знаком є Дитятко, завернуте в пелени, що лежатиме в яслах для тварин. Бог вибрав бідних і пильнуючих, щоб передусім вони могли почути про народження Спасителя. Бог зробив їх наочними свідками народження Месії і звістування Доброї Новини. Побачивши це все, повернулися до своїх обов’язків. Їх життя і цінності були перемінені. З того часу сильніше і міцніше прославляли Бога.

Однак то не єдині, які знайшли Пастиря Всесвіту. Для вчених то була зірка, провіщаюча народження, яка затрималася над печерою. Для інших, багатих і з замкнутими серцями людей, Ісус стає конкурентом, якого хотіли позбутися. Це вдалося зробити лише по тридцяти трьох роках, коли земля знову стрепенулася, приносячи одночасно радість мешканцям тінистої країни.

Слава Господня, що товаришувала народженню, і яку оспівували ангельські хори (пор. Лк 2,9), тісно пов’язана з пасхальним звеличенням Христа Воскреслого. Однак, на початку життя Немовляти тої слави ще не спостерігається. Різдво є відбитком Хреста, а Францискове Греччіо має свій кінець на Альвернії, на якій Господь даром стигматів уподібнив до кінця Бідачину до Себе.

За декілька тижнів перед Різдвом Господнім св. Франциск запросив порозмовляти свого приятеля - Івана Веліту з Греччіо. Довкола Греччіо були високі і стрімкі гори, наповнені багатьма заглибинами і печерами. Власником однієї з таких гір, чи схилу, саме і був той приятель. Декілька років тому св. Франциск, мандруючи Святою Землею, проголошуючи серед лицарів і місцевих людей мир і добро, мав можливість побачити місце народження Господа. І тепер ця гора довкола Греччіо дуже пригадувала йому незабутні спогади з подорожі. Святий визнав це місце дуже добрим, щоб відтворити історичну віфлеємську ніч. Просив Iвана, щоб до печери привів осла і вола, сам же приготував фігурку Дитини Ісуса. Про свій намір повідомив всіх людей і своїх братів, а також пастухів, що випасали стада на узгірях. В назначений час люди почали сходитися групами, більшими й меншими, тримаючи в руках запалені смолоскипи, що розяснювали довколишню темряву. Опівночі усі вже були на місцях. Брати оточили вівтар, розміщений при печері. І побачили, якби були у Віфлеємі, ясла, наповнені сіном, де лежала Дитинка, а біля неї стояли віл і осел. З наповнених радістю і зворушених сердець пролунали співи колядок. Священик з асистою в особі диякона Франциска розпочав урочисту Святу Месу. Диякон відспівав голосно Євангелію, а промову, наповнену солодкими словами, повними любові і віри, говорив якби в екстазі. Зібраним здавалося, що Дитинка, усміхаючись до Франциска, відкривала і замикала оченятка, а ручки витягала, якби просячи притулитися, щоб відчути зігріваючу любов. Серця пастухів, переповнені зворушенням, як ніколи доти, вдячно заспівали, віддаючи Богу хвалу, гімн возвеличення, повторюючи за Ангелами: Gloria in excelsis Deo. Для всіх ця НІЧ була єдиною в своєму роді пережитою не банальним чином. Тому, коли вже почало розвиднятися, з жалем почали розходитися до своїх домівок і обов’язків, маючи в серці щось нове.

А Франциск... Він відійшов в тінь гори Альвернії, щоб разом зі своєю Панею Бідою, в затишку осінньої погоди, підживляючись тим, що знайде, ще більше зблизитися з Тим, котрого так міцно полюбив, і стати подібним до Нього.

о. Ян Віанней Сокальський, ЧБМ

Греччіо - місцевість, що знаходиться в Реатинській Долині в Італії, у регіоні Лацціо. Лежить на схилах гори Ля Чероне на висоті 750 метрів над рівнем моря і 15 км. від Рієті - столиці провінції. Початки її сягають середньовіччя. У 1223 році тут відбулося святкування св. Франциском Божого Народження. На тому місці збудовано монастир братів, що оточений дубовим лісом. Одразу за входом до монастиря розміщена капличка вертепна. У скелі було викуто престол, а на ньому ясла. На сьогодні там ще помістили мраморну плиту, яка служить як престол під час Літургії. Над престолом пожна побачити 15-ти вічні фрески, що представляють дві сцени - подія в Греччіо зі святим Франциском і місцевими людьми, а також Боже Різдво у Вифлеємі з Богородицею, годуючою маленького Ісуса.

В часи св. Франциска поширювалися єресі, між іншим, катарів. Які заперечували реальність Тіла Христового, народженого Дівою Марією, і Його реальну присутність у Євхаристії. Щоб не бути оскарженим у нововведенні, св. Франциск для приготування містерій отримав згоду папи Гонорія ІІІ. Новаторство Бідачини з Асижу полягало на тому, що він поєднав містерію Різдва Господнього з переживанням Євхаристії. В Греччіо показав, що той самий Ісус, народжений у Вифлеємі, знову народжується під час кожної Літургії на престолі. Заслуга св. Франциска не є винайдення сцени, яку кожен може відтворити, але акцентування на поставі серця, з якою потрібно наближатися до Дитятка Ісуса.

Підготувала Марія Пєтира

Ювілей Довжанського храму

17 жовтня наша парафія святкувала 10 - річницю від освячення нашого храму, Зіслання Св. Духа. До цієї події ми духовно готувалися цілий тиждень. Кожен день ми мали святу службу з метою: "Для чого потрібно і що означає для нас храм Божий?" Для роз'яснення цієї важливої теми були запрошені священики, які глибоко і чітко розкрили цю тему. Молитися можемо на будь-якому місці, бо Бог є скрізь. Та храм Божий - це особливе місце зустрічі з Богом. А приходимо до нього, бо потребуємо Божу допомогу і підтримку. І на кожного тут чекає Ісус. У св. Месі зустрічаємо Ісуса присутнього в Євангелії, що є живим Словом, яке нас очищає, оздоровлює та визволяє, а в Євхаристії дається нам Ісус, як їжа для нашої душі. А також ми повинні усвідомити, що кожен з нас є живим храмом Св. Духа. Про це пише св. апостол Павло у 1 листі до Коринтян: "Чи не знаєте ви, що ви - Божий храм і Дух Божий у вас пробуває?" А св. апостол Петро пише у своєму 1 листі: "Приступайте до Ісуса, до Каменя живого, дорогоцінного, що Його вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний." Відсвяткувати ювілей нашого храму, на запрошення о. Адріана, приїхали священики з Закарпаття та Словаччини, наш отець єпископ Антал Майнек, який 10 років тому освятив наш храм, а тепер відслужив ювілейну святу літургію. Дякуємо Богові за всі молитви та прохання, які можемо висловлювати Йому в Євхаристії, за всі св. літургії, які служилися в цьому нашому хамі, які і надалі будуть жертвуватися на славу Бога та заради нашого спасіння. Духу Святий, прославляємо Тебе і просимо - наповни наші серця Божою любов'ю. Бо як сказав отець єпископ: "Що той храм живий і гарний, у якому проживає любов."

Фірка Ганна, Довге

Діти чекають маму...

В березні 2009 р. в обласній дитячій лікарні за сприянням благодійного фонду "В наших руках майбутнє" розпочалася місія, в якій беруть участь учні Мукачівського ліцею ім. Святого Іштвана та студенти Мукачівського педагогічного коледжу. Один раз на тиждень волонтери відвідують хворих дітей в лікарні, граються з ними, проводять заняття...

Щоб ще більш полегшити перебування дітей в лікарні, вирішили провести свято Святого Миколая. Тому в катедрі Святого Мартина було оголошено благодійний збір. Слава Богу, вірники активно взяли в ньому участь - було зібрано багато іграшок, одягу.

17-го грудня після обіду, волонтери на чолі з Святим Миколаєм рушили до ОДЛ, де навідалися до дітей на 4 відділеннях: терапії, неврології, онкології та пульмонології. Подарунки від Миколая отримало близько 130 дітей. Вони з радістю чекали Миколая, співали, розповідали вірші.

Дуже допомогла з своїми вихованцями у співі сестра Лідія Тімкова ОР. Пісні про Святого Миколая у їх виконанні додали ще більш святкового настрою.

22-го грудня волонтери навідалися до перехристянської спеціальної школи-інтернату, куди повезли одяг та іграшки.

28-го грудня відвідали Обласний Будинок Дитини у м. Свалява. Тут виховуються дітки від народження до трьох річного віку. Будо дуже зворушливо бачити, як маленькі діти чекають своїх батьків, особливо маму.

Вирішили, що по мірі можливості ще навідуватимемось.

Від імені всіх діток щиро дякуємо всім вірникам за пожертвування. Нехай Бог відплатить за це їм сторицею.

З повагою та молитвою, волонтери

Хто дасть притулок Святій Родині?

Дорогі друзі, в цій статті хочу поділитися з вами тим, як ціла наша Довжанська парафія проживала заключні дев'ять днів Адвенту, що дало змогу нашим вірникам краще підготуватися до Різдва.

Період Адвенту є не тільки час, коли очікуємо народження Божого Сина. Він дає нам можливість краще підготувати своє серце, щоб достойно прийняти Новонародженого. Коли мав народитися Ісус, Діва Марія і святий Йосиф шукали притулок в цілому Віфлеємі. І не знайшлося нікого, хто б прийняв їх до себе.

Вже багато років у нашій парафії є дуже добра традиція молитися дев'ятницю "Хто дасть притулок Святій Родині?"

З 15-го по 23-тє грудня вірні з образом Святої родини, як шукачі притулку подорожують по домівках наших парафіян, і кожен бажаючий може прийняти Святу Родину до себе таким символічним способом.

Всього в нашій парафії подорожувало шість образів Святої Родини. Один - в с. Кобалевиця, один - в с. Лисичево, і чотири в с. Довге. П'ятдесят чотири сім'ї взяли участь у цій чудовій молитві. Спільним наміром всіх, які молилися дев'ятницю було те, щоб просити Бога за родини нашої парафії. Щоб спокій, порозуміння і любов панували в наших сім'ях.

Як би ми себе повели, коли б Йосиф та Марія постукали в двері нашого дому? Чи впустили би ми їх у свою оселю, і надали притулок?

Що діється з нами тоді, коли Ісус стукає в двері нашого серця? Відкриємо своє серце, і дозволимо, щоб Він оселився і жив в ньому?

Ісус хоче народитися і в моєму серці. Знайде в ньому м'які ясла? Зігрію Його своєю любов'ю?

Пилип Віктор, Довге

"Свята Маріє, мати Божа, молися за нас..."

Слава Ісусу Христу. Дорогі читачі Світла, ми прихожани Лисичанської римсько-католицької каплиці свв. Кирила і Мефодія, що належить до Довжанської парафії, хочемо поділитися з вами своїм новим досвідом молитви святого розарію.

Знаємо, що місяць жовтень є присвячений Діві Марії. На протязі цілого жовтня ми щоденно жертвували молитву святого розарію і просили заступництво Божої Матері за всіх жителів нашого села по окремих вулицях. Видимим символом цього було те, що кожен після молитви прикріпив квітку на карту вулиці нашого села, за жителів якої молилися. Цю карту ми гарно намалювали на величезному аркуші паперу.

Віримо, що кожна наша молитва, наші старання не є даремними. Більше довіряймося Діві Марії. Щоденно віддаймо до її опіки себе, своїх дорогих і весь наш народ.

Завадська Марія, Лисичево

Міністранти

Найближчими помічниками священика під час Святої Меси є міністранти. На даний час в Довжанському храмі Зіслання Святого Духа мініструють двадцять хлопців різних вікових категорій, від 7 до 17 років.

Протягом цілого 2009-го року всі міністранти відвідували Святі Служби досить не погано, і постійно відмічалися у спеціальному графіку відвідування для міністрантів. 3-го січня, на першу неділю 2010 року після Св. Меси наш духовний отець Адріан нагородив всіх хлопців за активність протягом 2009 року. Треба сказати, що від початку минулого року міністрували двадцять сім хлопців, і семеро з них на протязі року мініструвати перестали. Дипломи та гарні сувеніри отримали двадцять три міністранти. За найбільшу участь на Службах Божих четверо міністрантів: Печений Антон, Маюр Михайло, Кополовець Станіслав та Кукла Владислав - були удостоєні почесної грамоти і гарного подарунка. Духовний отець подякував кожному з хлопців, і заохотив всіх міністрантів ще краще відвідувати Божий Храм в новому 2010 році, і запропонував всім охочим хлопцям поповнити лави міністрантів нашої парафії.

Пилип Віктор, Довге

Прощення...

- це не дозвіл на наступну образу...
- це не згода на повторення помилки...
- це не байдужість до наступних провин...
- це не мазохізм...

Хтось вміє прощати, бо має такий дар, кому ж це не дано, той може розвинути цей дар. Це не легко! Але потрібно.
«Коли ви прощаєте людям їхні провини, то й Отець Ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.» (Мт 6, 14-15)
Прощення потрібне не тільки тоді, коли його просимо, але і тоді коли пробачаємо. Той, хто не пробачив образу, носить в собі гнів або біль. Є дуже правдиве прислів'я "час гоїть рани", але якщо не пробачити, то біль душі прикритий, але не вилікуваний. У такому випадку цілком інша образа завдасть подвійного болю. Рана в душі ставатиме чим далі то більшою та глибшою.
Пам'ятаєте слова старої пісні "только от жизни собачей собака бывает кусачей"? Саме так! Коли хтось має приховану рану душі, той дуже легко поранить інших довкола себе, навіть не помічаючи цього. А часто, і забуваючи попросити пробачення. Біль притуплює почуття. До цього відноситься і відчуття власної провини перед іншими. Юнак обманув дівчину, сказавши, що був у друга вдома, коли насправді вони були у кав'ярні. Оскільки це не було суттєвим, то забулося відразу. Та коли чоловік затримався не на роботі, а в барі... Зрештою і це не стало б проблемою, якби було сказано правду. Але коли викривається обман, тоді і пробачення важче просити; і за що перш?..
Існує прислів'я "хотів як краще, а вийшло як завжди". Часом, бажаючи зробити щось добре, людина може помилитись. У цьому випадку будьмо суддями для себе і адвокатами для інших.
Хто насправді пробачив, той ніколи більше не нагадуватиме про скоєне. Та водночас це зовсім не означає повне забуття. Коли дитина провиниться перед батьками і попросить вибачення, то не дивно, що це забудеться. Але якщо той самий вчинок повторюється… пробачити дедалі важче, а забути на грані неможливого. Іноді наш досвід може завадити нам знову зробити перший крок до прощення. Адже можна сказати: «я вже пробачав і не допомогло». Як вийти з цього роздоріжжя? Досвід, котрий допомагає нам уникати багатьох наступних помилок, може зробити нас твердосердними... Колись Петро спитав у Ісуса: «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?» Ісус же промовив до нього: «Не кажу тобі: До сімох разів, але - до сімдесяти раз по сім.» (пор. Мт 18, 21-22) Просімо мудрості у Святого Духа, щоб прощати іншим, а також, щоб розпізнавати власні помилки, щоб сказати «ПРОБАЧ»...
Можливо хтось думає інакше - поділіться.

Тетяна Решетар

Пробачити -
- це можливість відродити добрі стосунки
- це відповідь добром на кривду
- це попрощатися з провиною
- це подарувати новий шанс
- це нагода відновити мир
- це ...
- це знову полюбити

"Паломництво Довіри" у місті Познань

29.12.2009 - 02.01.2010 тривала 32-а Європейська Зустріч молоді Тезе. Цього разу "Паломництво Довіри на Землі" відвідало польське місто Познань, куди з'їхались понад 30 тисяч молодих людей з усієї Європи.

Хто побував на цій зустрічі, сповнені враженнями про нових знайомих, друзів, про вміння знаходити спільну мову без слів. Насиченість програми і вичерпувала, і надавала наснаги! Ранкова молитва, зустрічі в малих групах на парафіях, де, часом, дискусію важко було зупинити; молитва у великих залах в обідню та вечірню пору; крім того, історичні екскурсії в післяобідній час… Всього так багато! На різні смаки та вподобання. Відвідати конференцію чи виступ? А може піти до Катедри, глибше пізнати історію польського народу?.. А ввечері, нарешті, прийти до сім'ї, що гостинно приймає, і поспілкуватись з господарями. На все мало часу.

А саме святкування Нового року! Починається воно о 23.00 з молитви у храмі за мир у всьому світі: спів, тиша, знову спів, читання з Святого Письма. У ці хвилини у серці відчуваєш присутність Бога. Тут і тепер. Поруч, біля себе. Опівночі, після взаємних привітань, починається "Фестиваль націй". Це ж не просто дискотека чи хтось там забаву проводить. Треба і свою країну представити, виступ підготувати.

Як хтось казав про ту ніч, що був вражений, бо можна веселитись без надмірного вживання алкоголю, отримувати задоволення без наркотиків. Пісні, танці, ігри… А наступного дня - урочиста Служба Божа та святковий сімейний обід.

Гідно прийнявши "Паломництво Довіри на Землі" польське місто Познань передало естафету далі. На спільній передноворічній молитві було оголошено місце проведення наступної 33-ої Європейської Зустрічі - місто Роттердам (Нідерланди).

Перед виїздом з Познаню 2 січня брат Георг, який відповідає за паломників з України, зайшов у наш автобус, щоб побажати щасливої дороги додому, а також сказав: "Всі ми є місіонерами. Всі ви несете світло звідси, з цієї зустрічі, з Познаню додому, до своїх парафій. Нехай вам ніколи не забракне сил бути місіонерами там, де живете." Подібно, як сказав брат Алоїз (наступник брата Роже, засновника спільноти Тезе) 1 січня ввечері на останній спільній молитві: "Наші випробування та випробування інших долаються любов'ю".

Кожен пережив цей тиждень по своєму. Своїми враженнями з нами поділилась молода парафіянка з міста Ужгород, котра вперше побувала на Європейській Зустрічі Тезе, Люба.

- Які Ваші враження про Європейську Зустріч Молоді?

- Дуже приємне враження справили самі жителі Познаню - господарі міста - своєю толерантністю, гостинністю та доброзичливістю. Такий великий натовп паломників напевно спричинив їм певні незручності у громадському транспорті, але вони все рівно посміхалися і радо допомагали підказуючи як куди краще добратися. І їхня щирість була справжньою, вони справді раділи нам кажучи: Gosc w dom - Bog w dom.

Потім - довіра. Люди запросили до себе додому гостей навіть не знаючи їх: якої вони будуть раси чи національності. Вони відкрили двері своїх помешкань і свої серця піклуючись як про своїх рідних. Багато-хто з нашої групи запитували себе: "Чи зміг би я так?"

- Зустрічі або молитва, яка проводиться братами Тезе, часто нагадує адорацію та водночас не є цілком типовою, бо у ній беруть участь представники різних не тільки національностей, але і різних релігій. Що про це думаєте?

- Просто неймовірно як таку велетенську масу людей можна було зорганізувати. Продумано було все до найменших дрібниць. Ці пісні просто чудові. Велику кількість людей було поставлено, щоб забезпечити нашу безпеку і допомогти добратись до місця зустрічі без проблем: дорожня служба, волонтери, поліція, лікарі...

- Чи було щось особливо незвичним особисто для Вас?

- Неймовірною була національна розмаїтість. Та попри це всі чудово розумілися, були відкритими та дружніми. За ці дні я звикла, що їдучи у трамваї чую українську, французьку,німецьку, сербську, іспанську, звичайно, польську та інші мови. Часто це було не тільки звучання мов, групки співали свої національні пісні, чому сприяв загальний настрій.

- Що саме Ви принесете додому з цього Паломництва довіри на землі?

- Відчуття радості та душевного піднесення не покидало нас в ті дні. А приїхавши додому ще деякий час відчуватимуться відголоски пережитого в Познані.

- Дякую за розмову.

влас. кор.

Привітання

Вірники парафії Зіслання Святого Духа с. Довге вітають
о. Адріана Коваля з Днем народження, яке він відзначає 24 січня.

Бажаємо Вам міцного здоров'я, радості в житті, успіхів у справах, безмежної Божої любові.
Низький уклін Вам, отче, за Ваші молитви, за Вашу працю з дітьми. Ви вселяєте в них віру в Бога, сієте в їхні серця зерна Божого Слова, домагаєтесь, щоб віру і любов до Бога вони пронесли в своєму серці впродовж усього життя. І хай у Вашій нелегкій праці завжди буде Божа вся родина з Вами, підтримує Вас у важку хвилину, а Мати Божа хай оберігає Вас у житті завжди, де б Ви не були, як рідну дитину. Трудіться і надалі так на славу Божу і прославляйте Боже ім'я, а Божого благословення разом з Вами нехай отримує і вся Ваша рідня, яка виростила і виховала для церкви такого людяного, ерудованого та дбайливого настоятеля, справжнього пастиря наших душ. Ми дякуємо Богу за такого настоятеля!
Многая і благая літ Вам!

CHRISTUS NATUS EST NOBIS!
VENITE, ADOREMUS!

Від щирого серця вітаємо з РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ єпископа-ординарія Антала Майнека,
всіх священиків, дияконів, семінаристів, монахів та монахинь,
та особливо всіх вірників нашої дієцезії!

Нехай Христос, Котрий завжди стукає в двері наших сердець, в особливий спосіб народиться в нашому житті,
в наших сім'ях та парафіях. Бажаємо, щоб Його присутність приносила нам істинне прагнення святості життя, молитви і прославлення Господа!

Семінаристи Мукачівської Дієцезії:
Руслан Стрижак, Вадим Глухан, Юрій Гал, Євген Фізер

У нашій церкві почав працювати центр допомоги для жінок, що переживають кризову вагітність,
а також для тих, які страждають від наслідків аборту.
У цій газеті ви отримали листівку.
Дайте її тому, хто, на вашу думку, потребує такої допомоги.

У вересні 2009 року відбулися триденні реколекції для жінок з постабортним синдромом,
що проводили спеціалісти з Угорщини.
Реколекції були дуже плідними та потрібними, про що свідчили самі учасниці у нашій газеті.
Якщо будуть бажаючі ми зможемо ще раз організувати такі самі реколекції.

За цими телефонами можна звертатись для реєстрації на участь:
за тел: 0505344323
або пишіть на е-mail:
turbota.ab@gmail.com.

архів новин 2007-2009 років