Мукачівська Дієцезія Римсько-католицької Церкви

Радіймо!

Радіймо, бо народилася істина в любові, дві тисячі років тому, в самому серці землі: у Віфлеємі! Чекав його увесь світ, але після обіцянки пророків особливо сини вибраного народу. Від яслів до Голгофи власним життям нам представив Отець покірну, нескінченну любов, і оголосив про початок Його Царства, де будуть справедливість і мир.

Його оточуючі відчули, що все що Він казав не були тільки слова, а життя. Таким чином таємниця Різдва, втілення Божого слова, є вірною на все його життя. З одного боку він реалізував пророцтва пророків, і зібрав їх в собі живою реальністю, як мозаїку. Він та оточуюча Його невеличка спільнота - апостоли – настільки проникливо, сильно вміли жити життям спільноти Бога Святої Трійці, що це всіх почало вабити, хто хоч капельку бажав правди і чистої любові. Він, хто у видимому людському тілі, досконало подібний Отцю Небесному тут на землі, велів щоб його учні жили таким самим святим життям, як і Отець. З цього, та з таємниці Євхаристії догадуємося, наскільки він бажає розповсюдитися тут на землі. Не випадково, що в Східній Церкві, протягом цього періоду вітаються: «Христос Рождається — Славімо Його»! Саме тому славимо Бога, що він народжується в кожному вірному, слухняному учні, котрий спостерігає за Ісусом, обирає Його своїм Царем, і тоді він пошле Святого Духа, світло правди в наш розум, щоб зрозуміли план Божий. Пошле Святого Духа, щоб завдяки взаємній любові Ісус був і між нами. Так почне здійснюватись план Отця (пророцтво Святого Павла), що Ісус буде все у всьому: Господь над нами, наш провідник, супутник в дорозі, визволитель в біді, наречений у серці.

Чи пустимо Його в наше життя? Не тільки в час Різдва – а на протязі цілого року? Чи дозволимо Йому обдарувати нас дарами, які Він нам приготував? Чи дозволимо бути супутником у дедалі важчих буднях, та в наших радощах, щоб був визволителем з проблем та бід, щоб був нашим володарем, волю якого ми виконуємо? Якщо ми це робимо, то теж починаємо будувати Царство Боже, коли Він буде все у всьому – і в нас. А він, як і обіцяв нам, стократно обдарує нас всім вже і тут, на землі, а потім вічним життям: життям у повній єдності з Ним.

Радуймося, бо народилася істина в любові, дві тисячі років тому, в самому серці землі: у Віфлеємі!

Дозвольмо йому зараз народитися в нас!

Бажаю всім жителям Закарпаття гарного, повного благодаті Різдва!

Антал Майнек
Єпископ Мукачівської Дієцезії
Римсько Католицької Церкви

Св'ято першого Причастя в Рахові.

22 листопада в св'ято Христа, Царя Всесвіту, у місті Рахів у храмі св. Яна Непомукського відбулося свято першого Причастя, яке стало для наших дітей справжнім подарунком і одним з найкращих днів у їхньому житті. Підчас Святої Літургії вісім дітей перший раз у своєму житті прийняли Святе Причастя. Вони довгий період, а точніше 2,5 роки готувалися до цієї події.

Першою вчителькою уроку релігії була Новак Ірма Гейзівна, яка зібрала групу дітей і вчила їх слову Божому та пояснювала закони християнського життя. Із-за певних причин, вона змушена була покинути цю роботу, яка приносила їй велике задоволення і радість. Її сумлінну працю продовжила Шлоссер Гізелла Петрівна, яка підготувала дітей до першої сповіді і Причастя.

Під час Святої Літургії було багато несподіванок та цікавих моментів. Такими були: благословення дітей батьками, читання своїх прохань до Господа Бога, а також принесення дітьми дарів.

Нам, батькам, хочеться висловити слова подяки всім тим хто приймав участь у підготовці й проведенні цього чудового свята, яке назавжди залишить хороші спогади у серцях наших дітей.

Велике спасибі вчителям уроку релігії, які сумлінною та клопіткою працею підготували дітей до першого Причастя. Окреме спасибі Отцю Ласло Микуляк, який намагався звернути увагу дітей на те, що коли під час Святої літургії ми приймаємо Святі Дари (причащаємося), сам Христос входить в нашу душу, зціляє та освячує її. Також спасибі милосердним сестрат-сатмаркам, які святково прикрасили церкву. Ще хочеться подякувати юнацькому хору, який своїм співом створив святковий настрій.

І в кінці хочеться побажати всім дітям, які прийняли перше Причастя, хай Бог благословляє вас. Намагайтеся робити добрі справи і часто бувайте в храмі Божому, приймайте до себе Святі Дари.

Таким чином ваше життя наповниться радістю і завжди буде гарним.

Батьки першопричасників

Приготування Адвентних вінків у місті Рахові.

«Прийди, Господь, прийди до нас з неба, до нас прийди, чекаємо Тебе. Мараната, прийди, Господь!»

У католицькій Церкві розпочинає літургійний рік перша неділя Адвенту. Також і в нашій Рахівській парафії дорослі та діти разом готувались до періоду Адвенту. Кожен з нас виплітав зелений вінок з ялинкого гілля та вкладав на нього чотири свічки. Зелений вінок - є символом надії, а чотири свічки символізують чотири неділі Адвенту. Дорослі та діти приготували собі на вінок прикраси, старались зробити свій вінок як найкраще та його прикрасити.

Радість була відчутна коли ми побачили шістьдесять приготованих вінків, які благословив отець Ласло Микуляк. Потім усі разом приготували великий вінок на подвір’ї парафії для мешканців міста Рахів.

У цей період Адвенту кожен з нас буде більше пам’ятати про свою внутрішню підготовку на прихід Ісуса до нашого серця, щоб наше серце було наповнено вчинками милосердя та Любові.

Проповідь архієпископа Mieczysіaw Mokrzycki
на урочистість Cв. Мартина

Читання: Iz 52, 7-10; Рs 96(95); 1 Коr 1, 18-25; Мt 16, 24-27.

Улюблені Брати і Сестри!

Прагну дуже сердечно привітати Вас усіх, котрі так численно зібралися сьогодні, аби вшанувати Господа в святому Мартині, котрий є покровитель Вашої катедри. Мені здається, що не привабила нас тут цікавість пошуку чогось незвичайного і надзвичайного, що в стані вразити своєю небуденністю кожну людину таким здивуванням, освоївшись з яким, прийде людина до своїх щоденних справ і за мить забуде, що бачила. Привело нас сюди передусім те, що, не зважаючи на плин часу, триває серед людей пам'ять, а понад нею ще щось більше, що не проминає, а приспане часом відроджується з новою силою і пробуджує в серцях здивування і вигук захоплення: «Життя цієї людини відкрило мою тугу і показало радість, яку не забере зі собою мимолітна хвиля».

Отже, що зрозумів у своєму житті святий Мартин і що, не зважаючи на плин вже стількох літ, постійно до нас промовляє? Аби це зрозуміти звернімося до окремих подій в його житті.

В 316 році в поганській родині прийшов на світ хлопець. Батьки дали йому ім'я Мартин. Після п'ятнадцяти років він почав служити разом із батьком в царській армії. Вже тоді мав різні, дивні думки. Часто мінявся зі своїм слугою і чистив йому взуття. Декого з людей це шокувало, але відносили то на рахунок молодечих вигадок. Однак це був початок нового стилю життя. Мартин вже з наймолодших літ приходив до храму і без відома батьків старався, аби стати катехуменом. Мартин не хотів йти слідом батька, тому залишив ряди армії і розпочав нове життя. їдучи додому, зустрів на дорозі бідняка і віддав йому половину свого плаща. За тих часів одна половина плаща, чи обширної опони, належала солдатові, а друга - гарнізону, тому такий вчинок вважався за надзвичайний, тому що Мартин таким чином віддав все, що мав. Саме так Мартин почав здійснювати своє покликання проголошувати Євангелію. Коли він вийшов з-під впливу батька, прикладом і щзщкщю для нього був Христос. Маючи вісім літ, Мартин прийняв хрещення. Маючи сорок літ, в триста п'ятдесять шостому році він їде до Рoitiers, щоби стати учнем святого Hilarego. Потім повертається до рідної Панонії, де йому вдається навернути свою маму. Тато, на жаль, надалі був поганином. Невдовзі вирушає на захід до Македонії, а потім на острів Gallinerіа.

Дізнавшись, що єпископ Ніlагу повернувся з вигнання (360 рік), він вирушає з ним на зустріч. Пізніше, через рік, він засновує монастир, який поклав початок монаршому життю в Galіі. Невдовзі помирає єпископ в Тоurs. Коли у підступний спосіб його спровадили до Тоurs, всупереч своїй волі був вибраний єпископом.

Останні роки його життя були важкі. Люди звинувачують його в демократизмі, примітивізмі, а також в солдафонському походженні. Коли мав вісімдесять років, його викликали до Саndes, щоби примирив тамтешніх монахів. Він це виконує, але його покидають сили. Лягає на підлогу і молиться: «Господи, якщо я ще потрібний, то без вагань буду терпіти. Нехай буде Твоя воля!» Це були останні слова, висловлені єпископом Мартином.

Людина йде в житті за любов'ю, свободою, правдою. Він відшукав її в Господі. Можемо сьогодні запитати, чому те, що Боже, багатьом оточуючим нас людям здається так мало привабливим. Нині багато-хто сприймає Бога не як джерело свободи, але як того, хто встановлює нам межі. Людям здається, що вони можуть самостійно шукати свободу, що більше, правда не належить до улюблених понять нашого часу; її асоціюють з нетолеранцією, і тому швидше сприймається як загроза, ніж як обітниця (обіцянка). Але тому - як пригадує нам нам Святіший Отець Бенедикт XVI - це важлива річ, щоби ми про неї запитували і щоби ми з перспективи Христа дозволили себе про неї запитати.[1] Що можемо відповісти на питання про нашу свободу і нашу правду? Хіба лиш те, що поза Богом ми є вигнанцями, бездомними мандрівниками, котрі не можуть увійти до Обітованої Землі , що плине молоком і медом. Ми постійно знаходимося на роздоріжжі, одна з яких, на перший погляд, легка і приваблива, мусить виявитися безплідна. Це дорога, на яку нас підмовляє голос вужа: Позбудься залежності, зроби з себе Бога і відкинь Того, хто завжди може бути для тебе межею. Святий Мартин зрозумів, що це є дорога відкидання Правди і водночас відкидання хреста; дорога, що веде не до воскресіння, але до земної утопії створення раю на землі без Бога. На жаль, наш край надзвичайно болісно мусив переконуватися в своїй історії, чим закінчуються і якими оманливими є спроби побудови світу без Бога. Сьогодні ідеологію намагаються замініти постулатом створення світу виключно наукового або виключно прагматичного, але це лише чергова ідеологія. Покровитель сьогоднішнього дня зрозумів одне - що дорога до Вічного Добра полягає в наслідуванні Христа. Адже це є дорога правди, любові і хреста. Інакше кажучи, дорога життя.

Як актуально звучать слова з Першого Листа святого Апостола Павла до Коритян! «Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?» (1 КР 1,20) Так, зробив дурною! Бо якщо мудрість світу не в стані пізнати Бога, і навіть не хоче його пізнати, то вона є дурною. Знову актуально звучать слова пророка Ісаї: Віл знає господаря свого, а осел - ясла пана свого. Ізраїль нічого не знає, народ мій не розуміє» (Іс 1,3).

Святі - це люди, котрі розуміють більше завдяки Божій мудрості, яка перевищує людську мудрість. Вони знають, що спасіння є в Божому слові, яке проголошується, якщо навіть видається воно глупотою мудрецям цього світу. Мартин віднайшов Божу мудрість. Тому покинув усе, аби піти за нею і ділитися нею з іншими. Став апостолом хреста. Знову запитаймо, яка причина, що слово «хрест» породжує довкола нас нехіть, врешті, що саме воно означає. Отож, хрест - це ніщо інше як прийняття правди і її свідчення. Декому християнство і служіння Церкви асоціюється з позбавленим всілякої радості сумним стражданням, постійним моралізаторством, браком польоту і уяви. Тим часом ми не кажемо, що людині не можна тішитися, бавитися, жити з фантазією, що мусить йти дорогою затертих схем.

І взагалі не називаємо це мудрістю хреста. Ісус Христос також такої мудрості не навчав. Нікому також не залежить на шуканні хреста, що сприймається як смуток і страждання. Ісус Христос теж його не шукав. Він молився: «Отче, віддали від Мене цю чашу!» Однак показав, що в житті бувають справи важливіші від того, що їсться і п'ється і що першою з таких справ є Правда. Людина не може від неї відвернутися, заперечувати її, без зради самого себе, без угоди зі своїм найглибшим «я». Не може від неї відвернутися навіть ціною життя. І саме це означає хрест. Але одночасно це є визволення людини. Виявляється, що людина без хреста не може по справжньому бути вільна, бо не може бути вільна без правди.

Саме такої волі прагнув святий Мартин, тому що поставив собі запитання: «Ким я є і куди прямую?» Коли забриніла в його серці відповідь: «Я є Божим дитям і прямую важкою, але найкращою дорогою до Правди!» - вступив до монастиря, постановивши, що віддасться цій Правді, безроздільно ділячись нею з іншими.

Ми також не можемо втекти від цього основного питання про нас самих. Не можемо в ім'я свободи, бо як нагадує нам Святіший Отець, незнання є залежністю, неволею: хто не знає, той залишається слугою. Лише там, де з 'являється розуміння, де починаємо розуміти, що є істотним, стаємо вільними. А свобода, з якої викинено правду, є брехнею. Христос якправда означає: Бог, який з неосвічених слуг перетворює нас на друзів, допускаючи нас до співзнань про самих себе.[2] Святий Мартин знайшов ці знання. Святий Апостол Павло висловив її дуже стисло в згаданому вже Першому листі до Коринтян: Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого - все і для кого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми - через нього (1 Кр 8, 6). Захоплений цією наукою, потягнув за собою цілий світ. Але і ти, .... Закарпатська земле, стоїш на чолі. Чи потягнеш за собою інших до того, що правдиве, гарне, єдине, велике, бездонне, безмежне...?

Придивіться ж - Дорогі Сестри і Брати - до вашого покликання, аби в цьому світі, в цьому часі, ваша мова була «так, так; ні, ні». Церква не розстається зі своїми святими і блаженними. Вони у Церкві не тільки лише минуле, але й становлять її майбутнє!» Є для Церкви надією, неустанно вказуючи дорогу. Святий Мартин постійно до нас повертається і є з нами, як живий приклад для всіх.

Старайтеся нести світу, а в ньому також і вашій Церкві, цю особливу харизму Вашого Покровителя, харизму таку глибоку і водночас таку дуже людську, таку дуже відкриту на людські прагнення і потреби. Це є Ваша чудова спадщина, з якої можете черпати натхнення і сили для виконання тих завдань, які ставить перед Вами нове тисячоліття християнства.

Довіряю Богу майбутнє Вашої Церкви і прошу Ісуса Христа, присутність котрого освячує нашу сучасність і майбутнє, щоби ви. Забуваючи про себе, ставали - за зразком святого Мартина - всім для всіх. Амінь

м. Мукачево, 2009.
день Св. Мартина
архієпископ Mieczysіaw Mokrzycki

Не вистачить запалити тільки свічку на гробі

У перші дні листопаду, частіше ніж в інший час, приходимо на цвинтар. Це місце відпочинку тіл тих, хто нас випередив у вічності, але де насамперед перебувала безсмертна душа. Через це з повагою ставимося до цвинтарів. Тут спочатку молимося за померлих, запалюємо свічку, а потім вже доглядаємо чи прикрашаємо сам гріб.

Свята Церква нам молитвою за померлих йде назустріч, коли в октаві молитов за покійних пропонує можливість за звичайних умов (сповідь, причастя, молитва за наміром Святішого Отця) отримати повний відпуст за душі у чистилищі. Ці відпусти означають прощення всіх покарань за гріхи померлих.

Напевно, що багато-хто з вас використав цю можливість, та у визначені дні (до 9 листопада - прим. ред.) відвідували цвинтар. Мас-медіа на початку листопаду часто рекламують як акцію запалювання свічок на цвинтарі. Однак, християнин не може зупинитись на цьому. Потрібно молитись за померлих, бо ті, хто є в чистилищі, потребують наших молитов. Молитви за померлих мають мати характер Великодньої надії до Воскреслого Спасителя Ісуса Христа. Впевнений, що й у вашій парафії була молитовна побожність на цвинтарі. Це робиться тому, що хоча Церква у кожній Євхаристичній молитві пам'ятає про померлих, у цей період ставить ще більший акцент на антропологічний аспект смерті людини у поєднанні з сильною вірою у життя після смерті та правдивою християнською надією на воскресіння. Свічка запалена на гробі символізує Христа, чим бажаємо покійним миру у вічній радості, де їм світить вічне Світло - Ісус Христос, котрий нас викупив своєю смертю та воскресінням. Покійним не допоможемо запаленою свічкою чи принесеними квітами. Це тільки символи. Спосіб, як ми - як Церква Подорожуюча (всі живі) - можемо допомогти, це - молитва, Служба Божа, жертви за них та відпусти.

Пам'ятаймо про померлих близьких, і про тих, за кого ніхто не молиться, так само і про покійних священиків, які працювали у нашій парафії.

Вічне спочивання дай їм Господи, а світло віковічне нехай їм світить. Нехай відпочивають у мирі вічнім. Амінь.

о. Адріан Коваль

Царице Неба і Землі, молися за нас!

22 серпня Церква відзначає день Діви Марії - Цариці, яка є покровителькою Кобалевицького римо-католицького храму. З цієї нагоди в неділю 23 серпня в Кобалевиці відбулася відпустова св. Меса. Головним целебрантом був отець Владислав Бісмак СМ, який приїхав з Харкова, святкову проповідь виголосив отець Бенедикт Щербан OFM, з Середнього. Разом з ними концелебрували о. Микола Добра СМ, та наш парох о. Адріан Коваль.

Крім місцевих прихожан в урочистій Службі Божій брали участь вірні з Довгого, Лисичева, Сваляви та гості з інших куточків Закарпаття.

Основною думкою проповіді о. Бенедикта було те, що Діва Марія, будучи людиною, завдяки своїй покірності та виконуючи Божий план у своєму житті, сталася Царицею над всім створінням на небі і на землі. Отець заохотив нас більше прибігати до нашої Цариці, і черпати з її прикладного життя з Богом.

На закінчення кожен з присутніх отримав Боже благословення, яке допоможе нам глибше замислитися над собою, і більше наслідувати покірну Діву з Назарету.

Пилип Віктор

Храмове свято св. Луки в Середньому

Зачарований край, мальовничі пагорби виноградників виграють золотими барвами осені. Середнє… Край чудових людей. Недільний ранок, 18 жовтня, для парафіян римсько-католицької громади розпочався радісним, урочистим передзвоном церковних дзвонів, які скликали людей доброї волі на велику урочистість - храмове свято св. Луки.

Цей день наповнив світ чудовою погодою. Світило яскраве сонечко, яке всупереч тривожним темним хмарам та затяжним дощам, які полонили небо протягом тижня, вигравало ласкавими промінцями. Здавалося, що ця чудова погода є справжнім дарунком Господа. Храм, наче казка, у всіх кольорах виграє, оживає, потопає у квітах.

Дорога до храму багатолюдна. Подвір'я наповнене місцевими та приїжджими. З'їхались вірники з різних парафій. Радість зібраних не мала меж. Панує атмосфера урочистості, адже запрошено поважних гостей. На свято приїхали гості із Словаччини: монс. Рудольф Балаж та його секретар з Банської Бистриці, єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії Антал Майнек, о. Іван, греко-католицький священик, разом з своїми парафіянами та інші.

Святкову літургію розпочав генеральний вікарій дієцезії о. Петро Жарковський OFM.

Єпископ Рудольф Балаж був головним целебрантом урочистості. Гість у своїй проповіді розповів історію життя і Божого служіння св. Луки. Єпископ, крім всього, особливу увагу звернув на те, що не дивлячись на багато труднощів, св. Лука ніколи не втрачав відчуття Божої присутності і підтримки. Він завжди мав велику віру в Бога, яку ніс людям з великою любов'ю. Віра в живого Бога, Святе Письмо - це те, що дав нам Бог через св. Луку. Зокрема гість наголосив також, що наше життя є Божим даром, заохотив всіх нас пам'ятати, що ми ніколи не є покинуті напризволяще, що Бог завжди бажає нам допомогти, лише чекає нашого дозволу, щоб ми відкрили для Нього своє серце.

Слова проповіді торкнулись сердець усіх присутніх, ніхто не залишився байдужим до почутого. Всі вірні відчули присутність Єдиного Бога і прославляли Його молитвами, співом, думками, серцем. Службу супроводжували співом молодь та хор викладачів дитячої школи мистецтв смт. Середнє, які щорічно є гостями урочистої Літургії.

На кінець Літургії було виставлення Пресвятих Дарів. Після Адорації ми всі подякували Богу співом гімну "Тебе Боже, прославляєм", після чого було урочисте благословення. Вірні не забули подякувати отцям за гарно проведену Божу Службу. А після подяки та спільного співу папського гімну, була посвячена новозбудована яскиня Лурдської Діви Марії. Біля гроти о. Петро подякував єпископам за їхню присутність і проведення урочистого богослужіння, також щиро подякував добродіям, які допомагали у спорудженні гроти Лурдської Діви Марії - проектанту п.-інженеру Д. Шнайгену, дизайнеру Юрі і Павлові Ференчук, інженеру будівельних робіт михайлу Козуб, робітникам Василю і Сергію, які виконали роботу. Вони всю свою працю пожертвували безкоштовно. Також всім парафіянам, котрі допомогли своїми фінансовими пожертвами.

Всім добродіям нехай добрий Господь винагородить сторицею, а Пречиста Діва Марія завжди їх має у своїй опіці.

Після посвячення яскині всі присутні продовжили святкувати на подвір'ї храму в радісному спілкуванні між собою. І частуванні тістечками та гарячим запашним чаєм, що приготували наші парафіяни.

Незабаром двір опустів. Всі розійшлися по своїх домівках. Храм спорожнів і заглибився у свою таємничість, а Лурдська Діва Марія гордо та урочисто звеличена красується у гроті. Біля ніг Пречистої гомонить фонтанчик, чути чарівну музику дзюркотання води. Діва Марія усміхнена серед квітів, дарує людям усмішку і свою любов.

Свято закінчилось. Вірники,наповнені дарами Святого духа та миром, яким Господь наповнив серця всіх присутніх, розійшлися, немов апостоли, несучи той мир і благодать всім, кого зустрінуть на своїй дорозі та у своїй родині.

Велике спасибі всім отцям, які своїми словами заохотили всіх нас більше довіряти Богові. Бажаємо Вам сили і витривалості у священицькому житті, щоб через святе таїнство Євхаристії і проповідування Божого Слова вселяли в нас віру, надію і любов.

Маріанна Б.,
смт. Середнє

Царице світу і Царице неба!
Заступнице всіх грішних на землі.
Пречиста Діво, я молюсь до Тебе,
Щоб серце не згубилося в імлі.

У тиху ніч свіча моя не гасне
Молюсь до Тебе, каюся в гріхах.
Твоє обличчя молоде й прекрасне
Мене в тяжку годину зігріва.

Молюсь до Тебе за дітей, Маріє,
Бо Ти - найкраща Мати на землі.
І дякую Тобі, моя надіє,
За хліб, що нині маю на столі.

Ліна Дикун,
смт. Середнє

Тисячі зїжджаються, щоб разом... помовчати

У неділю, 4 жовтня цього року, Мукачівську дієцезію відвідав брат Георг з спільноти Тезе.

Неодноразово молоді люди з різних куточків дієцезії їздили на Європейські зустрічі молоді, що організовує спільнота Тезе. Взимку, перед новим роком щоразу в іншому місті Європи з'їжджається молодь, щоб разом провести п'ять днів. П'ять днів спільних молитв, п'ять днів різноманітних зустрічей, п'ять днів поділу досвідом… Спільнота Тезе називає ці зустрічі Паломництвом довіри на землі. Крім цих зустрічей спільнота братів також приймає паломників у себе вдома - у Франції, в маленькому селі Тезе, що біля Ліону. Щороку це село відвідують тисячі бажаючих. Особливо "гарячою" порою відвідин є літо - близько п'яти тисяч паломників щотижня.

В інші періоди року брати часто живуть серед убогих в Азії, Африці, Латинській Америці або можуть відвідувати церковні спільноти в інших країнах. З подібним візитом і приїхав брат Георг. На час його відвідин були заплановані молитовні зустрічі молоді у Києві, Львові та у нас в Мукачеві. Зустріч відбулася у капличці св. Йосифа, що знаходиться біля кафедрального собору святого Мартину.

Зустріч розпочалася молитвою, котра була насичена співом пісень з Тезе. що плавно переплітався з читанням з Святого Письма та роздумами, проханнями, та рецитуванням "Отче наш". Потім брат Георг коротко розповів про спільноту Тезе та про її засновника брата Роже і запросив поділитися своїм досвідом, особливо звертаючись до тих, хто вже був на Європейських зустрічах або приїздив у Францію у Тезе.

"У молитві на зустрічах Тезе мене вразила тиша. Тоді насправді відчувалася присутність Бога," - сказав один з учасників.

"Коли я вперше поїхала на зустріч, я не знала, що це таке. Побачивши багато автобусів, багато молоді перша думка - як ми тут не загубимося? Але всі ті карти, дороговкази - організація була чудовою. Мене вразила кількість молоді, які приїхали, щоб разом… помолитись," - сказала учасниця з Ужгороду.

"Мені дуже сподобалась молитва за мир у всьому світі перед початком нового року".

Потім також ділились хто чим живе у себе вдома на парафії.

"Сьогодні вранці я був на Службі і тут було дуже багато дітей та молоді. Мені це дуже сподобалось. Це - життя парафії." - сказав брат Георг. Він також запросив присутніх приїхати ще в Тезе, бо коли брати роз'їжджаються по справах у різні кінці, то їм бракує "такого гарного хору, як почув на цій зустрічі," - з усмішкою завершив брат.

Особлива подяка Гайдош Катерині, котра перекладала слова брата для присутніх, а також Ласло Медєші, що домовився з братом про його приїзд в Мукачево. На таких зустрічах розумієш, що незважаючи на різні національності, нас єднає Бог, молитва та бажання спілкуватись, поділитись досвідом та почути інших. Важливим є - мати відкрите серце.

Тетяна Решетар

Духовна віднова з розарієм

Щороку Братство святого Розарію у жовтні місяці проводить віднову свого руху. Духовні віднови проводяться в різних регіонах, щоб підбадьорити до спільної молитви членів діючих роз, зареєструвати нові або навіть просто розбудити тих, хто починає забувати про розарій.

Відповідальним за цей рух, промотором, є о. Сворад Дуда ОР. Цього року насиченою областю, де можна було приєднатися до спільної молитви ценакулу, стала Автономна Республіка Крим. Отець Сворад разом з невеликою спільнотою вірних та с. Лідією Тімковою на протязі двох тижнів щодня проводили молитви та конференції в різних парафіях Криму, де ще не всюди вірники мають власний храм.

Духовна віднова може складатись з ценакулу та Служби Божої, а може тривати і цілу ніч. Саме таку духовну віднову було заплановано у м. Севастополі, м. Євпаторії та с. Сторожниця ужгородського району.

Витримати всю ніч у роздумах з молитвою святого розарію на колінах, хоча й з перервами - це таки добра жертва. Та як казав о. Сворад у проповіді: "Наша Небесна Мати чує нас і хоче нам допомогти".

Для проведення конференцій о. Сворад запрошує також інших отців-домініканців та сестер. Щоб підтримати та допомогти у проведенні праці в групах під час ночі чувань у Севастополь та в Сторожницю приїхали члени "чоловічої" рози на чолі з координатором Братства Мирославом Тайпс.

Якщо молитва розарію вимагає зосередження, то праця в групах проходить завжди жваво. Чому? Бо зустрічаються люди, які вперше чують про рози і їм цікаво. Також є люди, які охоче поділяться своїм досвідом молитви чи життєвими подробицями, де не малу роль відіграла молитва. Іноді нам важко говорити, соромно спитати, бо всі хочуть виглядати мудрими та розумними. Але тоді багато втрачаємо... Для того і проводяться такі зустрічі, щоб ми могли і спільно помолитись і поділитись досвідом, досвідом молитви.

Коли людина вірить і довіряється в руки Пречистої Діви, то повстає з дуже важких хвороб, долає неймовірні труднощі моральні, фізичні, фінансові. Багато прикладів було розказано у групах. Підсумування праці у групах показало як багато вражень здобули всі учасники. Той, хто брав участь, мав власні пережиття, але став багатшим на досвід інших.

Не залишаймо молитву розарію. Адже ця молитва - це роздуми над життям Ісуса та Марії, а Вони ніколи не залишають тих, хто кличе їх на допомогу. Аве Марія!

влас.кор.

Вітаємо:
Місяць листопад багатий не тільки на листя, але також і на іменинників

Щиро хочемо привітати з Днем народження єпископа-ординарія нашої дієцезії
Антала Майнека!

Нехай Господня десниця
благословляє Вашу працю!
Хай Дух Святий дари свої дає!
Хай Мати Божа ніколи Вас не покидає,
І святий Антоній допомагає!

Вітаємо також з Днем народження о. Сворада Дуду ОР!

Вітаємо:

с. Марцелу з Фрідєшова
і с. Лідію з Мукачева!

Хай і надалі серця Ваші
будуть сповнені миром і добром,
Хай не бракує Вам любові прихожан,
Про котрих дбаєте з теплом.

Дякуємо Вам і низький від нас уклін!
Хай Бог благословить Вас всіх!
А ми в молитві й далі будемо разом з Вами.
парафіяни Мукачева і не тільки

Вірні парафії св. Луки із Середнього щиро вітають своїх духовних пастирів -
о. Петра Жарковського
та о. Роджера Мулярчика
з їхніми Днями народження, що наближаються.

Від щирого серця хочемо побажати Божого Провидіння на життєвій дорозі, натхненної праці й стократних плодів, безмежної Божої любові і Його батьківської опіки на кожен день. Хай Бог дарує силу і підтримку в такій нелегкій боротьбі зі злом в нашій душі.

Бажаємо Вам міцного здоров'я, радості довголіття, успіхів у справах, Божих благодатей. Нехай Святий Дух надає допомогу в подальшій праці. Зірка Господня над Вами хай сяє, а Матінка Божа завжди оберігає.

Парафіяни костелу св. Луки-євангелиста із смт. Середнє вітають свого дорогого о. Амброзія з Днем іменин, що відзначатиме 7 грудня.

Любий отче!

Сердечно вітаємо Вас із Днем іменин. Зичимо міцного здоров'я, щедрого Божого благословення і людської вдячності. Нехай Мати Божа опікується кожною хвилиною Вашого життя, а Ваш небесний покровитель св. Амброзій завжди заступається за Вас.

Заносимо молитви за великий труд, за те, що сієте в наші серця зерна Божого слова, за терпіння й любов. Нехай Божа благодать буде подякою за Вашу доброту, толерантність і любов.

Звернення єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії РКЦ Леона Дубравського

Дорогі брати та сестри!

Останніми днями в Україні розгортається епідемія грипу каліфорнійської мутації (грип A/H1N1). Глибоко співчуваю всім постраждалим: хворим, всім їхнім родичам та близьким. Особливо співчуваю родинам загиблих від цієї хвороби. Також запевняю у своїй духовній і молитовній підтримці працівників медицини та фармацевтів, які є групою підвищеного ризику, і на яких зараз покладено великий тягар відповідальності. Молюсь, щоб Господь дав вам мужності, терпеливості, любові та миру в серці, а також, щоб оберігав вас і ваші родини.

Епідемія є випробуванням нашої людяності. Існує група осіб, які намагаються використати будь-яку ситуацію для власної вигоди, навіть людське горе не є винятком. Прикро, що є стільки бажаючих «погріти руки на пожежі». Політики навипередки засуджують одне-одного, намагаючись заробити політичні дивіденди у майбутніх виборців. Комерційні структури штучно підносять ціни на продукти із вмістом вітаміну «С», предмети гігієни та ліки. Використовувати емоції та почуття людей для політичної кар’єри або заробляти на дефіциті – це страшний гріх. У важкій ситуації ми маємо підтримувати своїх ближніх та допомагати, а не навпаки!

Епідемія грипу є випробуванням нашої віри і довіри Богові. Звичайно, слід вжити всіх запобіжних засобів, щоб уникнути хвороби, стежити за станом свого здоров’я, уникати зайвих небезпек нараження на хворобу. Однак, як віруючі люди, ми не можемо сприймати цю складну ситуацію без віри. Господь Ісус Христос своєю молитвою: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!»(Мт26. 42) дав нам приклад приймання Божої волі такою, якою вона є. Нам немає чого боятися, якщо ми довіряємо Богові!

Наполегливо закликаю не піддаватись паніці, яка є ознакою невірства і може наробити тілесному та духовному здоров’ю більше шкоди, аніж сама хвороба. В Дні Всіх Святих та Всіх Померлих та в усі «Поминальні дні» молімося за душі в чистилищі, а також згадаймо у молитвах про жертви епідемії грипу, за хворих - про одужання, за здорових - про спокій та розсудливість.

Молюся до Милосердого Господа Бога, щоб зцілив хворих, а працівників медицини, фармацевтів, які ризикуючи своїм здоров’ям служать іншим, щоб відвернув від небезпеки. До такої ж молитви закликаю всіх Вас дорогі брати та сестри в Христі!

+ Леон Дубравський, єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії
http://www.credo-ua.org/2009/10/7665/

Оголошення

17 жовтня 2009 р. 10-та річниця освячення римо-католицького храму Зіслання Святого Духа в с. Довге
З нагоди цього ювілею під час богослужінь відбудеться духовна віднова парафії на протязі цілого тижня, яку проводитимуть запрошені священики.

В суботу 17.10.2009 р. головним целебрантом урочистої меси об 11.00 к.ч. буде дієцезійний єпископ Монс. Антал Майнек

Сердечно запрошую всіх прийняти участь у цій тижневій духовній програмі.

отець Адріан Коваль, парох

Відпуст св. Луки, апостола святкуватиме парафія селища Середнє ужгородського району

18 жовтня цього року Урочиста Літургія відбудеться об 11.00 год. (к.ч.), після чого буде посвячення новозбудованої яскині Лурдської Діви Марії.

На урочистість запрошено єпископа Монс. Рудольфа Балажа з Банської Бистриці (Словаччина).

Отець-єпископ також відвідає дитячий будинок сімейного типу, що відкрився у Середньому минулого року. Нещодавно єпископ Рудольф Балаж подарував дев'ятимісний мікробус для потреб цього дитбудинку.

РУХ ЖИВОГО РОЗАРІЮ ЗАПРОШУЄ НА ДУХОВНУ ОБНОВУ СВОЇХ ЧЛЕНІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ

Запрошуємо також священиків та ченців, оскільки плануємо реєстрацію окремих розарієвих груп у парафіях і членів Живого Розарію. На зустрічі буде багата духовна програма з реєстрацією окремих "роз" та їхніх членів. Якщо ще функціонують старі 15-особові "рози", просимо їх до зустрічі доповнити свій склад до 20 осіб. А також просимо, щоб кожна парафіяльна спільнота, де культивується молитва Живого Розарію, вислала хоча б одного делегата зі списком членів "рози".

23 - 24 жовтня у с. Сторожниця, (Ужгородський р-н) римсько-католицький храм

Програма духовної обнови:

18.00 - Радісний Розарій (з роздумами)
19.00 - Служба Божа
20.00 - Конференція про Рух Живого Розарію
20.30 - Перерва
21.30 - Розарій Світла
22.00 - Робота в групах
23.00 - Конференція про Святий Розарій І
24.00 - Скорботний Розарій
00.30 - Адорація Пресвятої Євхаристії
02.30 - Перерва
03.30 - Конференція про Святий Розарій ІІ
04.00 - Славний Розарій
04.45 - Служба Божа
05.45 - Лоретанська літанія
06.00 - Закінчення

З собою потрібно мати: розарій, записник, ручку, стільчик для сидіння, харчі.

За детальнішою інформацією звертатись:
вул. Петефі 46, м. Мукачево, 89600
моб. тел: 8-0503724077
e-mail: taups@mk.uz.ua, Vitalia.ru@mail.ru

Організовується поїздка на Європейську зустріч молоді Тезе,

що відбудеться в м. Познань (Польща)

Термін зустрічі: 29.12.2009 - 02.01.2010

Виїзд: 27.12.2009
Повернення: 04.01.2010

Вік учасників:
від 18 до 35 років

Запис триває до 18.10.2009
Для запису необхідно здати копію закордонного паспорту і завдаток

довідки за тел.:
8-097-2175360, 8-050-6730857

Реколекції у Синяку

...думала, що після реколекцій мені вдасться забути про свою ненароджену дитину, та мені не спадало на гадку, що зможу спокійно про неї думати, навіть говорити з нею...

З 24 по 27 вересня у с. Синяк мукачівського району відбулися реколекції для жінок, які мали аборт.

Відомо, що більшість жінок страждає від тілесних та душевних наслідків аборту, незалежно від того, чи зробили вони це свідомо і добровільно, чи під тиском інших людей або внаслідок складної ситуації. Інколи такі жінки страждають роками, боячись говорити про це.

Реколекції проводили спеціалісти з Угорщини Ковач-Треєр Марія та Ковач Ференц. Зібралося близько 10 сміливих жінок різного віку з різних міст області, які виявили бажання взяти участь у реколекціях.

Якось відразу, з першої зустрічі, всі відчули себе дуже близькими та рідними. Атмосфера була такою, що легко було розкрити своє серце та вилити душу. Одна за одною жінки відчували потребу поділитися своїм болісним досвідом, хоча, звичайно, цього ніхто не вимагав. Але всі відчували: тут не засуджують, тут люблять.

Цитуючи Святе Письмо, багато говорилося про Божу любов. Була можливість щоденно брати участь у Службі Божій, адорації, прийняти таїнство сповіді. Звичайно, ці реколекції мали дуже особистий, інтимний характер, тому не можемо переказати весь їх перебіг. Хочеться тільки сказати про результат, який був очевидним. Та краще про це скажуть самі жінки:

- Тільки зараз я відчула, що Бог мені пробачив, що Він мене любить. Я зняла з серця цей тягар.

- Я знала, що Бог мені пробачив, бо Він милосердний і помер за наші гріхи. Та я сама не могла собі пробачити цей гріх багато років. Відчуття провини не давало мені спокою. Зараз я знову щаслива.

- Я відчуваю себе так, ніби мене обмили водою, як ці квіти (жінка показує на гарні рослини з блискучими листками на підві-конні). Я маю великий спокій у серці.

- Я думала, що після реколекцій мені вдасться забути про свою ненароджену дитину, та мені не спадало на гадку, що зможу спокійно про неї думати, навіть говорити з нею. Відчуваю, що вона теж мене пробачила і не засуджує.

- Нам так тут добре, що не хочеться повертатися додому. (Хтось навіть пожартував, що можемо розкласти тут намети).

Реколекції закінчилися в неділю. Синяк покидали вже не ті люди, що сюди приїхали - Святий Дух зробив свою справу! Дивлячись на ці щасливі обличчя, сповнені радості, що виходила з серця, не було сумніву, що реколекції були дуже потрібними. Ці жінки, які в свій час стали жертвами певних обставин, кожна маючи свою зворушливу, а то й трагічну історію, змогли зцілитися і знову відчути себе Божими дітьми.

Віра

Перше Святе Причастя в Кобалевиці

В неділю, 16 серпня в с. Кобалевиця, що є філією нашої Довжанської парафії на святій Месі шестеро дітей вперше прийняли Ісуса до свого серця під видом хліба і вина. Це є важлива подія в житті кобалевицької римо-католицької громади, оскільки вже декілька років поспіль тут не було першопричасників. Протягом декількох місяців підготовки з нашим о. Адріаном, глибше пізнали Ісуса не лише діти, що готувалися до сповіді та до Євхаристії, а і їхні батьки.

В своїй проповіді духовний отець навів приклад з відомої казки про рибалку та золоту рибку, яка мала виконати йому три бажання. Зробивши паралель з нашим духовним життям, о. Адріан звернув увагу на те, що Ісус - "рибалка", має до першопричасників і до всіх нас "його золотих рибок" не три а десять бажань, якими є Десять Божих заповідей. Приймаючи Ісуса в святих таїнствах покаяння та Євхаристії, наші першопричасники і всі ми, матимемо силу відважніше виконувати ці Ісусові "бажання".

Пилип Віктор

"Життя у братській спільноті є першим та найдієвішим проголошенням Євангелія" (бр. Мартінез)

8 серпня у монастирі сестер-домініканок вже від ранку був великий шум. Триденне духовне підготування, що ми здійснили, завершилася святом нашого засновника святого Домініка. Від самого ранку приходили сестри третього ордену св. Домініка - терціари, щоб приготували смачненьке, тістечка та фрукти, щоб після духовної поживи, котру мали люди прийняти на Службі Божій, могли підкріпити і своє тіло. Служба Божа, в якій взяли участь шість священиків, почалася о 11 годині. Перед службою, роздумами таїнств святого розарію та їх контемпляцією, ми старалися стишити своє нутро, відновити стосунки з Богом, витрусити порох, який заважає нашим очам бачити Христа таким, яким Він дійсно є, та водночас не дає розпізнати Його у наших ближніх. Так, внутрішньо приготовані, ми почали славити Пресвяту Жертву служби Божої. Головним целебрантом був о. Петро Жарковський, а проповідником о. Бенедикт. Його проповідь торкнулася багатьох, хто прийшов разом з нами відзначити це свято. Кожен знає, що таке сіль та її властивості у звичайному житті, а о. Бенедикт нам пояснив її використання у духовному житті, при проповідуванні та щоденному переживанні радості і турбот. Без солі їжа, що готуємо, не має смаку, відчуваємо її нестачу навіть там, де цього не чекаємо.

Сіль використовують до м'яса, щоб його законсервувати, щоб не зіпсувалося. Ми також, якщо хочемо, щоб наше життя було наповнене, гарне, гідне, маємо щодня додавати якоїсь солі, яка додасть смаку та життя нашим словам і вчинкам, які іноді без смаку, без внутрішньої сили, що перемінює та розпалює, чи будить до нового життя. Однак сіль, як казав о. Бенедикт, сама по собі не має значення, чи приємний смак... Свою цінність виявляє тоді, коли до чого-небудь додасться та приправить це. Отже і ми, якщо залишимо знання чи здобутий досвід тільки для себе, не принесуть жодного врожаю, але коли будемо поширювати їх і навчати інших, та поділимося з іншими тим, чим Бог нас обдарував, це принесе стократний урожай.

Під час розмови з іншою людиною не йдеться про те, щоб ми говорили тільки для підтримання розмови, але щоб ми уважно слухали і шукали слова та жести, які знатимуть як відкрити нашу надію..., які будуть направлені на пошук єдиної Правди, за котрою тужить кожна людина.

Служба Божа була прикрашена гарним співом та супроводом Аліка Тулюка з Івановець, а також дітей з Мукачева. Після Служби вірники були запрошені на невелике підживлення, яке було підготоване з любов'ю та жертовністю наших сестер-терціарок.

Нехай Бог своїм благословенням стократно поверне всім, хто нам в який-небудь спосіб допомогли так гарно пережити свято нашого ордену. І не забуваймо: Іди і кажи, до вподоби і ні.

с. Лідія Тімкова ОР

Свято в Катехитичному Центрі

Якось непомітно промайнуло літо... Ось і остання неділя серпня - ми, прихожани ужгородського Катехитичного центру, особливо на неї чекали, причому як діти, так і дорослі. Ще б пак - адже наш отець Бенедикт заздалегідь нам оголосив, що 30 серпня відбудеться спеціальна недільна служба з благословінням дітей на новий навчальний рік. З нетерпінням всі чекали і розваг у дворі Катехитичного центру.

І ось цей день настав. Гарно вбрані діти, їх батьки, бабусі та дідусі - зал центру був наповнений вщерть. Отець Бенедикт провів службу, благословив наших діточок, котрі щиро молилися Господу Богу нашому і Діві Марії. Згодом всі пішли до двору Катехитичного центру, окрасою якого віднедавна є грот зі статуєю Діви Марії. Звісно, всі одразу пішли до неї, аби ще раз помолитися.

Слід окремо висловити слова вдячності отцю Бенедикту, сестрам-монахиням, всім, хто доклав зусиль для того, щоб це надвір'я стало таким гарним, доглянутим, зі смаком упорядкованим. Як приємно було просто посидіти на лавицях серед цих чудових дерев і кущів, а квіти - одна краща від іншої - так і вабили око.

І розпочався день відпочинку в доброзичливій, щирій і приязній атмосфері. Були накриті щедрі столи з бутербродами, фруктами, солодощами, проходжу вальними напоями. Кожного запрошували до пригощання. Крім того, чоловіки - бо як відомо, це найкращі кухарі - вже взялися розкладати вогнище і варити гуляш-бограч. А діти, звісно, почали гратися. Причому дітей було стільки, що здавалося, вони прийшли з цілого мікрорайону "Боздош". Прийшли і ті, хто не є прихожанами, але кожному тут були раді - і отець Бенедикт, і сестрички, кожного запрошували до столу. Діти - від 2 років і геть старші - залюбки гралися в різні ігри, брали участь у змаганнях, і отримували за це спеціальні бали, які потім могли обміняти на солодощі. Атмосфера була настільки приємною і невимушеною, що навіть дорослі почали грати з сестрою у своєрідний боулінг. На перший погляд, це видавалося простіше простого, а насправді не так-то легко було стати переможцем. Малеча бавилася м'ячиками, старші грали в боулінг, інші ігри. Світило сонечко, лунали чудові мелодії, пісні. Справді, Божа благодать була над нами.

А тим часом у приміщенні Катехитичного центру отець Бенедикт розпочав гру "Мільйонер", під час якої треба було правильно відповісти на питання із Святого Письма. Виявилося, не на всі питання знаємо правильні відповіді. Зал дружно вболівав за всіх гравців. Переможці одержали призи з рук отця Бенедикта. І кожен ще уважніше читатиме Біблію, звертаючи увагу на поставлені питання.

Потім разом зі священиком ми вийшли у двір, щоб помолитися Діві Марії. У сутінках звучали щирі молитви. Було тихо. Забави дітей вже закінчилися. І тут я звернула увагу, що всі ті діти, які прийшли спочатку просто побавитися, задля розваги, всі вони були тут, серед нас, прихожан, біля Діви Марії! І вони молилися! Можливо, і в такий спосіб приходять до Бога, і завдяки цій недільній службі, організованій отцем Бенедиктом, стане більше віруючих, прихожан. І на завершення на всіх чекав неперевершений гуляш-бограч, смаку якого можуть позаздрити будь-які гурмани. Всі залюбки повечеряли перш ніж розійтись по домівкам.

Свято вдалося на славу, всі були задоволені і сповнені Божою благодаттю.

Від імені всіх прихожан хочемо щиро подякувати отцю Бенедикту, сестрам-монахиням, родинному колу, церковній двадцятці, всім щедрим і небайдужим людям, котрі долучилися до цього свята - дітей і дорослих, і зробили його таким чудовим.

Хай Господь і Діва Марія рясно благословлять всіх цих людей!

На святі разом зі своєю мамою була і Евеліна Гірницька,
студентка відділення журналістики.

Новини одним рядком

8 серпня - свято з нагоди дня Святого Домініка у м. Мукачеві.

20 серпня - Миропомазання в с. Дякове (Виноградівський р-н)

23 серпня - Миропомазання та свято у с. Концово (Ужгородський р-н).

28 серпня - утворення спільноти святої Моніки у Рахові

6 вересня - 225 р. церкві у с. Сторожниця ужгородського району, церква була повернена 20 років тому.

8 вересня - Королево - празник замкової каплиці. Проповідували: єпископ Антал Майнек та о. Ласло Трещула, греко-католицький священик.

12 вересня - відпуст - Мукачево-Підгород.

20 вересня - єпископ Антал Майнек в Чопі наново посвятив церкву після ремонту та консекрував новий вівтар, зроблений мукачівським митцем Петером Матл, а мистецьке малювання - робота хустського художника, Ференца Малиновського.

23 вересня - вечір молитви за чисте кохання - молитва з молоддю за молодь (м. Мукачево, кафедральний собор).

24 вересня - Ювілей посвячення кафедрального собору св. Мартина з Туру.

27 вересня - відпуст у с. Округла (Тячівський р-н) Батьки-вихователі та співробітники католицьких дитячих будинків щомісяця проводять зустріч.

У неділю 4 жовтня парафіяни с. Глибоке ужгородського району святкують 20-тилітній ювілей повернення храму.

Храмове свято Королеви Розарію, що визначене у ка-лендарному році 7 жовтня, завжди святкують тут у першу неділю жовтня місяця. Цього року це не просто відпуст - це ювілей. Провести святкову Службу Божу запрошений гість з Словаччини, а саме з Трнав-ської дієцезії, архиєпископ Ян Сокол.

Історична довідка
Глибоке було філією середнянської парафії. Місцевий костьол звів середнянський парох Андраш Будьіш у 1871-му році, він же заснував у селі школу. В 1960-их рр. костьол закрили, у 1967-му зробили з нього музей атеїзму. Храм був повернутий римсько-католицьким вірникам у 1989-му році.

Урочистість Внебовзяття Пречистої Діви Марії

Щороку 15 серпня в Урочистість Внебовзяття Пречистої Діви Марії сходяться вірні прочани у святинях на Святу Літургію. Вшанування Діви Марії має таку ж довгу історію як саме християнство.

Святкову Службу Божу у м. Свалява в цей день целебрував єпископ-ординарій Мукачівської Дієцезії Антал Майнек, а спільно з ним концелебрували нововисвячений диякон Андрій Кващук, о. Владислав Бісмак СМ, генеральний вікарій дієцезії о. Петро Жарковський OFM, гість з Мурафи – котрий пройшов від Камчатки через Середню Азію аж до Західної України – о. Йосип Свідніцький, вікарій Сваляви о. Антал Міхелс, настоятель о. Роберт Новак та греко-католицькі священики о. Михайло Хваста та о. Андрій, які прийшли разом з своїми парафіянами.

Подвір’я храму було наповнене місцевими та приїжджими. З’їхалися вірники з різних парафій з околиць Сваляви і не тільки, як казав настоятель: «щоб когось не забути, то краще не буду називати, але сердечно вітаю вас всіх!»

«У 1950 році дванадцятий Пій виголосив „ex cathedra” догму про Внебовзяття Марії: «Марія після її життя земного, душею й тілом була взята у славу Царства Небесного.» Вона, котра принизила себе в житті земному, була прославлена Господом в Царстві Небесному», - нагадав присутнім єпископ у своїй проповіді.

Звертаючи увагу присутніх на святу постать Богородиці ординарій закликав брати приклад з Неї, адже «Марія так само, як і ми була людиною і тому вона така близька і рідна для нас. Життя Марії дуже схоже до нашого життя. І в неї були щоденні турботи, щоденні страждання.»

На завершення єпископ Антал Майнек згадав святих отця Піо та мати Терезу, які жили в минулому столітті та «показали своїм життям, що справжня любов, неможлива без страждань… Марія це показала від народження Спасителя аж до його розп’яття на хресті. Вона цілим своїм життям, однозначно вчить нас, що з допомогою Святого Духа, ми також можемо наслідувати Ісуса і жити згідно з його Євангелієм.»

На прохання настоятеля о. Роберта Новака на закінчення Святої Літургії єпископ-ординарій посвятив статую Діви Марії, що буде встановлена біля парафіяльного будинку.

Довго ще лунав спів хору, що супроводжував Месу на українській та угорській мовах, а привітні парафіяни пригощали приїжджих, щоб підкріпились перед тим, як розійтись.

влас. кор.

Закриття року апостола Павла

28 червня цього року у Кольчині-Фрідєшові мукачівського району з нагоди урочистості святих апостолів Петра і Павла відбулося також закриття Року апостола Павла в Мукачівській Дієцезії.

До початку Служби Божої молодь, діти та всі, хто в цей час приходив, молилися розарій до Пречистої Діви Марії. Процесії, які приходили з інших парафій під відлуння дзвонів зустрічав настоятель храму о. Сворад Дуда ОР та міністранти. Особливо хочеться відзначити піших паломників, які вирушили на відпуст з Сваляви о 5:00 год. ранку разом з о. Робертом Новаком.

Процесійною ходою священики та міністранти йшли до вівтаря – цим і розпочалася Свята Літургія, яку очолив єпископ-ординарій Мукачівської Дієцезії Антал Майнек. Разом з ним співслужили о. Йозеф Амріх, о. Мартин Ландвер, о. Петро Жарковський OFM, о. Амброз Байчі, о. Роберт Новак, о. Євген Бобик, а також греко-католицькі душпастирі: о. Іван Токар, о. Альберт Баньої, о. Сергій Щедрін, о. Василь з парафії із Жборівців, о. Володимир Салдан, о. Олександр Богдан, о. Йозеф Вереш. На урочистість зійшлася численна кількість вірників з усіх довколишніх парафій. А також, саме на цю урочистість з Словаччини приїхали сестри-домініканки, щоб допомогти у підготуванні своїм сестрам та пережити це чудове свято на місіях в Україні.

Під час Служби лунав спів місцевого хору за участю сестер-домініканок. Варто відзначити, можливо не одразу помітне, служіння двох старших сестер Марцели та Анціли, які живуть тут і також доклали зусиль, щоб допомогти молодим сестрам у підготуванні до Урочистості.

"Життя Ісуса довгий час залишалося непомітним для світу. Навіть здійснені Ним великі чудеса не призвели світових сенсацій. Але життя тих, котрі послідували за Христом, змінилося докорінно. Симон та Савло після зустрічі з Господом, вже не могли жити так, як до того часу" - наголосив єпископ Антал у своїй проповіді. Простий рибалка та вчений фарисей за свого життя напевно що і гадки не мали, що саме для них підготував Милосердний Бог. Симон став Петром, тобто скелею, а Савло – Павлом, вибраним знаряддям для проголошення Доброї Новини поганам.

Кожна людина-християнин покликана свідчити про Спасителя іншим людям. Звертаючи увагу в цей святковий день на апостолів Петра і Павла, ставлячи їх як приклад для наслідування, ординарій Дієцезії сказав, що "...поведінка, добрий приклад, життя співзвучне із християнською мораллю, любов'ю до наших ближніх, - це повинно бути нашою проповіддю. Іноді вистачає потішити людину у горі, заплакати із тим, хто терпить чи порадіти з кимось у його радості, простягнути потребуючому руку допомоги, щиро усміхнутись і вибачити тому, хто просить у нас прощення...".

Згадуючи про завершення Року святого Апостола, єпископ нагадав, що як для дітей, так для дорослих було проведено багато заходів, пов’язаних з життям святого Павла. А на завершення з молитвою закликав усіх "щоб наші серця горіли такою ревністю, як серце Святого Павла, щоб ми своїм життям свідчили що належимо Тобі, Богу любові".

На завершення урочистості на колінах перед Пресвятими Дарами під ведінням о. Сворада весь присутній Божий люд молився до святого Павла. Рік Апостола Народів завершився, але читання з його послань і надалі супроводжуватимуть нас.

Тетяна Решетар

Дияконські свячення в Ужгороді

27-го червня, отець єпископ висвятив у диякони теолога Манкович Шандора, який народився в Ужгороді. Манкович Шандор готувався в Егері на священицьку службу, перший кроком якої було висвячення на диякона. Його ужгородська молодіжна спільнота, з якої він вирушив до семінарії, теж з великою радістю взяла участь в урочистій святій Месі. З нововисвяченим дияконом святкували й угорськомовні священики дієцезії, а також Андрій Кващук і Мирон Петенко, яких єпископ висвячуватиме в диякони 11-го липня в Хусті. Єпископ Антал Майнек в своїй промові закликав до достойного виконання завдань диякона та зразкового життя. Ознайомив із листом Святішого Отця, в якому він звернувся до священиків цілого світу напередодні свята Ісусового Серця. Як приклад красивого й жертовного священицького життя - на основі листа Папи римського - отець єпископ теж згадав пароха з Арсу, на якого Святіший Отець цього року особливо звернув увагу. В кінці святої меси отець єпископ попросив вірників, щоб цього року посилено молилися за своїх священиків: за вже наявних й також за нові священицькі покликання.

текст і фото: Жужанна Папої,
переклад: Едіта Жабей

Новий слуга при Господньому столі

26 червня 2009 р. в кафедральному храмі св. Мартина в Мукачеві диякон Микола Добра СМ, прийняв таїнство священства з рук єпископа-ординарія Антала Майнека. Урочисту літургію спільно з єпископом Анталом Майнеком концелебрували єпископ Віталій Скомаровський, помічник Києво-Житомирської дієцезії, отець-візитатор віце-провінції св. Кирила і Мефодія о. Поль Рохе з Києва, отець-візитатор словацької провінції Місійної Спільноти о. Йосиф Нога, котрий де-кілька років працював також у Мукачівській дієцезії, а також інші священики, що приїхали з Словаччини, Польщі, Росії, мукачівської та інших дієцезій України. Святкову Службу супроводжували співом молодь з смт. Середнє, ужгородського р-ну, під керівництвом с. Марієти Надьової CJ. Розділити радість свята з'їхалися гості неопресвітера з рідного краю та різних куточків України. У своїй проповіді єпископ-ординарій Антал Майнек нагадав про обов'язки священика та велику відповідальність священицького служіння. "...дорогий сину, ... пам'ятай, що ти був вибраний з поміж людей і поставлений між людей, щоб бути посередником між ними і Богом", - сказав єпископ, звертаючись до диякона. Опісля ординарій нагадав, що 19 червня в свято Серця Ісусового Святіший Отець відкрив рік священства: "Це має бути рік молитви священиків, зі священиками, а також за священиків". За прикладом святого Яна Марія Віанея у своєму посланні папа закликає священиків жити новим життям, яке запропонував Христос. Під час цієї урочистої Служби Божої було проголошено відкриття Року священства в Мукачівській Дієцезії.

Тетяна Решетар

Біографічна довідка:

Микола Добра народився 4 грудня 1977 р. в с. Довге Іршавського р-ну, Закарпатської області. 24 грудня того ж року був охрещений, 6 листопада 1993 року прийняв таїнство миропомазання у с. Довге.

Батько: † Войтех Добра.

Мати: † Юлія Добра (дівоче прізвище: Маргітич).

Має двох братів - Ярослава та Анатолія.

Після закінчення середньої школи відвідував:

1995-1996 рр. - Вищий економічний коледж у Довгому;

1997-1999 рр. - проходив строкову військову службу;

22 серпня 2000 р. був прийнятий в новіціат Місіонерської конгрегації в м. Банська Бістріца (Словаччина);

2001-2002 рр. - навчався в Теологічному Інституті в м. Спішські Подград (Словаччина);

2003-2009 рр. - був студентом Вищої Духовної Семінарії Київсько-Житомирської Дієцезії. В цьому навчальному році здав іспити "Ex universa" з моральної теології, догматики, канонічного права та Святого Письма.

Тема його дипломної роботи - "Гомилетика проф. Йосифа Враблеца". 18 лютого 2008 р. склав вічні обіти як член Місійної спільноти Св. Вікентія де Поль.

10 жовтня 2008 р. з рук єпископа Антала Майнека прийняв дияконат. Намір для майбутнього: "Займатися з хворими, інвалідами, дітьми вулиць, Маріїною молоддю і розвивати Вінкентійську харизму там, де мене Господь пошле"

"Ти - Єрей повіки, на зразок Мелхіседека" Псл. 110,4

Хочу розповісти вам про дуже радісну подію для нашої Довжанської парафії, і для багатьох людей.

26 червня 2009 р. з Божої ласки, уродженець нашої парафії, член Місійної спільноти Св. Вікентія де Поль диякон Микола Добра СМ з рук отця єпископа Антала Майнека прийняв тайну священства у кафедральному храмі святого Мартина в Мукачеві.

Тайна Священства, яку прийняв отець Микола є таїнством, завдяки якому місія, довірена Христом Своїм апостолам, продовжує сповнюватися в Церкві до кінця часів. Цей акт таїнства уділяє Дар Святого Духа, воно є вибранням і прийняттям через Самого Христа для служіння Церкві. Отець Микола, Божою добротою став на дорогу посвячення, щоб проповідувати Євангелію і бути пастирем вірних. На дорогу, на якій діючи в заступництві в особі Христа і проповідуючи Його таїнство, поєднуватиме молитви вірних із жертвою Того, Хто є їх Головою, і єдине жертвоприношення Нового Завіту, тобто Христове, що приніс Себе Отцеві єдиний раз назавжди. З цієї єдиної жертви черпатиме свою силу все його священиче служіння.

Таїнством Рукоположення отець Микола уподібнюється до Христа особливою благодаттю Святого Духа, щоб він міг стати знаряддям Христовим для Його Церкви. (див. ККЦ)

На цій урочистій Св. Мессі разом з нашим дієцезійльним єпископом Анталом Майнеком концелебрували єпископ Віталій Скомаровський, помічник Києво-житомирської дієцезії, та двадцять два священики. Взяти участь у спільній молитві прийшли сестри монахині різних орденів, родина ново освяченого, парафіяни з рідної Довжанської парафії та гості з різних куточків України та закордону.

В неділю 28 червня, неопресвітер о. Микола вдячний Богу за дар священства, відправив свою приміційну Св. Мессу в своєму рідному селі Довге в храмі Зіслання Святого Духа. Святкову проповідь сказав о. Леонід Куклишин СМ, де звернув увагу на нелегке щоденне священицьке життя. Він підкреслив, що прикладом священиків, які є пастирями Божого люду є Ісус Христос - Добрий Пастир.

На закінченні Богослужіння отець Микола уділив своє новосвященицьке благословення родині, співбратам у священстві і всім присутнім.

Велика подяка Богу за те, що нагородив одних з нас вічним Христовим священством.

Друзі, дякуймо за всі священицькі покликання, за всіх робітників на Божій ниві.

Особливо в цей рік, який проголошений Святішим отцем Бенедиктом XVI роком Священства, просімо для них поміч Духа Святого, щоб ревно і з відвагою проголошували Христову науку.

Пилип Віктор, Довге

Відпуст в Лисичеві

В неділю 5 липня, в с. Лисичево, що є філією Довжанської парафії відбулася відпустова Свята Служба з нагоди свята покровителів Європи, слов'янських апостолів, святих Кирила і Мефодія, яким і посвячена каплиця.

Головним целебрантом урочистості був неопресвітер о. Микола Добра СМ. Разом з ним концелебрував і наш парох о. Адріан Коваль.

В проповіді отець Микола крім всього особливу увагу звернув на те, що не дивлячись на багато перешкод, труднощів, святі Кирило і Мефодій ніколи не втрачали відчуття Божої присутності і підтримки. Навіть в найважчих, найбезнадійніших ситуаціях. Вони завжди мали велику віру в Бога, яку і несли іншим людям. Саме цим двом Стовпам церкви завдячуємо і всі ми, за те, чим користуємося і на сьогоднішній день. Віра в живого Бога, Святе писання в слов'янській мові, кирилиця - це те, що дав нам Бог через святих Кирила і Мефодія. І звичайно великий приклад близького життя з Богом. Отець Микола заохотив всіх нас пам'ятати, що ми ніколи не є покинуті на призволяще, що Бог завжди бажає нам допомогти, лише чекає нашого дозволу, щоб ми відкрили для Нього своє серце.

Разом з невеликою громадою Лисичанських римо-католиків за дар святих Кирила і Мефодія прийшли дякувати Богу і парафіяни з Довгого. Всіх разом налічувалося близько сто осіб. Святу месу супроводжувала гарним співом Довжанська і Лисичанська молодь.

Велика подяка Богу за те, що через святих Кирила і Мефодія дав нам великий безцінний дар - віру в живого Бога і подарував надію на вічне життя. Дякуємо і вам отче Миколо, за ті слова, якими ви всіх нас заохотили більше довіряти Богу. Бажаємо вам сили і витривалості у священицькому житті, щоб через святе таїнство Євхаристії і проповідування Божого слова ви несли Бога тим людям, яким служитимете.

Пилип Віктор, Довге

Дияконські свячення у Хусті

11 липня цього року в м. Хуст відбулося висвячення двох служителів Господнього Слова. Мирон Петеннко та Андрій Кващук з рук єпископа-ординарія Антала Майнека прийняли перший ступінь священства - дияконат.

Обидва нововисвячених диякона народилися і виростали в м. Хуст; вчилися в Еґерській духовній семінарії в Угорщині.

В проповіді єпископ Антал Майнек наголосив, що нововисвячені диякони повинні наслідувати Ісуса Христа, котрий прийшов не заради того, щоб йому служили, але щоби Він служив іншим. "Важливою є любов, яка повинна бути взаємною, бо у взаємній любові між нами присутній Ісус. Він створює між нами спільноту, яка допомагає нам жити автентичним християнським життям", - підкреслив владика.

Протягом всієї урочистості о. Олександр Сулінчак, місцевий парох, коментував все що відбувається для кращого розуміння вірниками обряду висвячення. Найближчі рідні та друзі принесли під час літургії дари до вівтаря, а храм заповнював прекрасний спів. На обличчі деяких людей можна було побачити сльози.

На завершення святкової Служби відбулася молитва за Святішого Отця, котрий нещодавно виголосив рік священства, і під марш, у виконанні труб та органу, процесією міністранти, священики та єпископ урочисто вийшли з храму.

На подвір'ї кожен мав можливість привітати нововисвячених дияконів, а також отримати образок на згадку про цю подію.

Тетяна Решетар

"Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і..
і знайдете спокій своїм душам"

Сестра Паула Вандегер, LCSW, :

Я б хотіла сказати дещо особливе для тих жінок, які зробили аборт. Церкві відомо багато факторів, які могли вплинути на ваше рішення і вона не сумнівається, що в багатьох випадках це було болюче і навіть шокуючи рішення. Рана у вашому серці можливо ще не загоїлася. Дійсно, те, що сталося, було і залишається жахливою помилкою. Але не впадайте у відчай і не втрачайте надію. Краще спробуйте зрозуміти, що сталося і подивитися правді в обличчя. Якщо ви ще досі цього не зробили, з покорою та довірою зробіть покаяння. Милосердний Отець готовий дати вам свій мир і прощення у св. Таїнстві Примирення ("Evangelium Vitae", 99). Каті 23 роки. Вона закінчила коледж минулого року і отримала роботу своєї мрії - пов'язану з мистецтвом графіки. Робота дуже творча та захоплююча. Катя гарненька, має багато друзів і часто приймає участь у різноманітних заходах на роботі. Вона мала б бути щасливою та радісною. Зрештою, її життя починається так, як вона його ретельно спланувала. Та, натомість, вона почувається мертвою і пригніченою зсередини. Катя справляється зі своєю роботою, але це не приносить їй задоволення, на яке вона сподівалася. Вона почувається віддаленою від цього радості. Не відчуває творчого підйому, як колись, і не розуміє цього, якогось далекого пригнічуючого суму, який постійно відчуває, не дивлячись на успіхи в роботі.

Катя зробила аборт ще в коледжі. Їй здавалося, що у неї серйозні відносини з її хлопцем, та коли вона сказала йому, що вагітна, він був однозначно не дуже щасливий це почути. Він сказав їй, що рішення за нею, і якщо вона хоче зробити аборт, то він дасть на це гроші. Катя відчула брак відповідальності і байдужість свого хлопця до неї та дитини і вирішила зробити аборт. Дві її товаришки по кімнаті також робили аборт і, здавалося, почувались нормально після того. Але що діється з нею, що вона почувається такою пригніченою через це?

Історія Каті повторюється щодня в коледжах і вузах скрізь у світі. Це ті жінки, що не витримали стресових обставин, що склалися навколо їхньої вагітності, і люди, на яких вони зазвичай покладалися і в кого шукали підтримки у складних ситуаціях були нездатні або і не бажали допомогти у кризовій вагітності. Хлопець, або навіть чоловік казав, що він "не готовий до батьківства". Жінка, яка не відчуває підтримки та хоробрості батька дитини виростити її, найймовірніше обере аборт.

Суспільство каже молодим жінкам, таким як Катя, що аборт вирішить їхні проблеми. Та не каже нічого про проблеми, які аборт спричиняє. Ті, що підтримують аборти кажуть, що це лише проста процедура без наслідків. А ті жінки, що знають, краще не кажуть про це. Тим більше публічно жодна не каже як аборт змінив їхнє життя на гірше. Вони соромляться зробленого аборту і соромляться своєї нездатності "змиритися чи справитися з цим", як їм здається це роблять інші жінки. І так цей обман продовжується.

Але якщо суспільство заперечує цю втрату матері, то її тіло - ні. Бог готує жінку психологічно і фізично до материнства. Коли жінка вагітна, вона почувається інакше. Через декілька днів після зачаття, навіть до того як малесенький ембріон знайшов собі місце в утробі, гормон, який називається "фактор ранньої вагітності" з'являється в крові, який сигналізує клітинам організму про вагітність.

Жінка може захотіти інакшу їжу, може захотіти більше відпочивати. В її організмі починають рости нові клітини, які будуть дозрівати і розвиватися, утворюючи спеціальне молоко для потреб новонародженого малюка. Вона починає думати "дитина". Вона звертати увагу на немовлят на вулиці, в магазинах, по телебаченню. Їй може снитися дитинка вночі, вона може мріяти про неї вдень. Як її буде звати? На кого вона буде подібна.

Але якщо вона хоче зробити аборт, вона змушена припинити цей процес. Жінка повинна заперечити всі материнські почуття, які з'являються в її свідомості. Вона повинна повірити, що те, що є в ній всередині - це не зовсім дитина. Вона повинна припинити процес мислення про свою дитину як про "дитину".

Та, хоча її розум може говорити одне, її емоційне життя та клітини її організму кажуть інше. Якщо вона зробить аборт, кожна клітина її організму пам'ятає вагітність і знає, що процес змін, які відбувалися, було припинено неприроднім способом. Її тіло та її емоції кажуть їй, що вона матір, яка втратила дитину. Тому не дивно, що після аборту біль починає з'являтися з глибини серця. Вона відчиняє втрату і траур, але не може собі дозволити оплакати. Скорбота означала б визнати, що дитину було вбито і жінка також відповідальна за смерть дитини. А це дуже важко знести, отже, вона краще це заперечуватиме, щоб з цим справитися: "це не була дитина, отже, я не маю за чим так побиватися або відчуватися винною", а також заперечуватиме емоційний біль. "Я почуватиму себе нормально, - каже вона - всі так роблять. Я не маю так переживати або думати про аборт".

Аборт - це надзвичайно неприродній процес для жіночого організму та її материнських інстинктів. Можна очікувати негативних реакцій і це не залежить від релігійності людини чи загального ментального здоров'я. Це правда, що жінки та чоловіки з попередніми психологічними проблемами або з сильною релігійністю та вірою є більш вразливими до пост абортних проблем, але існує прихований ефект, який дії на всіх жінок, що мали аборт. Дослідження показали, що 85 % опитаних жінок були здивовані інтенсивністю їхньої емоційної реакції на аборт. Ці реакції включали дискомфорт, який відчували до своїх дітей, відчуття низької самооцінки, провини, злості, депресії, жалю, посиленої тяги до алкоголю, постійного бажання плакати, небажання спілкуватися та думки про суїцид. Хоча 72 % опитаних не ідентифікували себе з релігійними чи віруючими на момент аборту.

Постабортні реакції є специфічними та видимими. Вони виникають, головним чином, через проблему заперечення та приховування почуттів. Коли ми намагаємося приховати якесь емоційне почуття, воно впливає на всі інші. Це є основою постабортної травми: заперечення дитини і заперечення наших почуттів. Це спричиняє симптоми повторного пережиття та уникнення скорботи.

Повторне пережиття: травма аборту може ще раз переживатися різними шляхами. Деякі жінки згадують аборт і їм сниться ненароджена дитина. Деякі переживають сильний психологічний дискомфорт від людей або речей, які нагадують їм аборт. Наприклад, коли бачать вагітних жінок або коли проходять повз абортарій. Сильна скорбота та депресія може з'явитися у дату річниць, коли б мала з'явитися ненароджена дитина.

Є багато прикладів повторного пережиття. Багато жінок, з якими я працювала мають проблеми з профілактичним оглядом у лікаря, багатьом важко піти в лікарню. Ці події спричиняють їм таке хвилювання, що вони не можуть з цим справитися. Багато жінок, котрих я знаю, мучать нічні кошмари про аборт чи дитину. Одне велике дослідження усіх суїцидів серед жінок за 8 років показало, що жінки, які мали аборт, вчинили самогубство в 3 рази більше по відношенню до всіх інших і в 6 разів більше по відношенню до тих, хто народив.

Центри вагітності "Pro life" в Америці констатують, що багато жінок приходять в центри в дати здійснення аборту або річниці народження абортованих дітей. Можливо це намагання пригадати біль і сум тих днів. Опитування 83 жінок, що мали аборт, зроблене К. Франко медичного коледжу штату Огайо (США), показує якою поширеною є проблема реакцій з річницями. 30 опитаних переживали фізичні чи емоційні реакції в ці дні. Це включало інші проблеми, такі як думки про самогубство, головні болі, сердечні болі, неспокій, зловживання алкоголем або грубістю до своїх дітей.

Жінки також переживають симптоми "уникнення". Це включає уникнення усього, що асоціюється з травмою аборту. Воно включає намагання уникнути чи заперечити думки або почуття, що асоціюється з абортом; намагання уникнути діяльності, ситуацій чи інформації, що могло б нагадати про аборт. Інший важливий симптом включає втрату інтересу до важливої активної діяльності, почуття віддаленості або замкнутості, погіршення або припинення відносин, або суттєве обмеження у спілкуванні. Деякі жінки втрачають здатність до люблячих, ніжних почуттів.

Катя, з якою ми познайомилися на початку цієї статті, - це приклад проблем, пов'язаних з відстороненням. Хоча вона має гарну роботу та хороший спосіб життя, через те, що не дозволяє своїм почуттям скорботи та провини проникнути у свідомість, не може переживати повноту емоцій. Вона постійно повинна ніби "бути на сторожі", щоб не думати про аборт. Як зазвичай трапляється, зразу після аборту відносини з її хлопцем припинилися. Вона більше не могла мати з ним жодних стосунків.

Жінок після аборту можемо розділити на такі групи:

- ті, котрі страждають від післяабортних наслідків дуже гостро і постійно,

- ті, які здається не мають зараз проблем, але є "в групі ризику" у майбутніх, так званих "стресових ситуаціях" (таких як вагітність, криза в житті, смерть близької людини). Реакція може бути сувора або м'яка і вона може змінюватися впродовж життя.

На жаль, багато жінок не шукають допомоги в проблемах, пов'язаних з абортом упродовж 10-12 років. За цей час вони можуть страждати сильно, коли ці симптоми періодично з'являються. Вони можуть пробувати різні методи, щоб справитися з цим болем: алкоголь, гіперактивність (трудоголізм), покарання себе, допускаючи образливі відносини і поведінку, безконтрольне вживання їжі і т.д. Інші можуть пробувати завагітніти ще раз, намагаючись "замінити" втрачену дитину, інші вагітніють і знову роблять аборт, сподіваючись зробити з цього "рутину", що вже не травмує (або щоб покарати себе). На жаль, кожна з цих стратеній лише додає болю і проблем.

Інколи реакція на аборт дуже запізнена. Коли ми стаємо старшими і маємо можливість аналізувати своє життя, ми можемо шкодувати за прийнятими в минулому рішеннями. Психологи інколи зустрічаються з старшими жінками, які сумують за втраченою дитиною від аборту, який був багато років назад. Сум, що вже був більш-менш забутий досі. Нещодавно, друг мені розповів про одну 75-річну знайому жінку, яка досі оплакувала свій аборт, зроблений більш ніж 50 років тому. Вона більше не могла мати дітей і мала доживати свій вік одна.

Трохи більше, ніж одна четверта жінок (віком від 15 р. і старше) в Сполучених Штатах перенесли аборт. Жінки, і всі ті, які були причетні до рішення зробити аборт, змушені вірити, або намагаються повірити, що в утробі немає людського життя. Припустити це означає припустити співучасть у вбивстві невинної людської істоти. У цьому випадку засудження аборту означало б засудження самих себе або дружин, дочок, сестер або друзів, яких любимо. А, отже, суспільство відмовляється визнати безперечний факт про людське життя до народження.

Багато людей, близьких до жінок, що мають кризову вагітність, не почуваються спокійно щодо рішення про аборт, але вони не знають, що сказати. Вони хочуть, щоб їх підтримали і не судили, а тому кажуть щось, на зразок "Ти дійсно в поганій ситуації і я підтримаю будь-яке твоє рішення". Але правильною відповіддю, що допомагає, мала б бути: "Не роби аборт. Я тебе не покину. Разом ми знайдемо вихід, щоб ти народила свою дитину".

Ще одна правдива історія, як аборт шкодить дитині та матері. Христина та Ігор (ці імена змінені) були одружені і мали дітей. Ігор втратив роботу і вони жили на заощадження, які мали, що вже закінчувалися, коли Христина дізналася, що вагітна. Вона відчувала, що повинна зробити аборт. Ігор благав її неодноразово не робити цього. Христина була суперечливою натурою і вирішила порадитися з матір'ю, яка була доброю католичкою і яку Христина дуже поважала.

Христинина мама вислухала її уважно і милим голосом сказала: "Я розумію, що ти відчуваєш і чому хочеш зробити аборт. Я також думала про аборт в деяких своїх вагітностях і тому розумію що саме зараз ти відчуваєш. Я підтримаю будь-яке рішення, яке ти приймеш".

Христина відчула, що мати дала їй дозвіл на аборт, отже вона пройшла через це. Дуже скоро після цього Ігор отримав нову роботу, їхнє фінансовий стан покращився і Христина відчула жахливу реакцію скорботи, неспокою і провини аж до потреби активного психологічного лікування. Вона була дуже сердита не на свого чоловіка, який був проти аборту, а на свою матір, від якої сподівалася дістати пораду зберегти життя дитині. Аборт вплинув на цілу сім'ю: на відносини з чоловіком та іншими дітьми, які знали, що братика чи сестричку було абортовано, а також на відносини з матір'ю та іншими родичами, які знали про це або здогадувалися. Ігор відчувався безпорадним, нездатним захистити життя дитятка і відчував, що Христина втратила впевненість у здатності піклуватися про сім'ю. Аборт показав усім, що ця сім'я не була такою міцною і близькою як їм здавалося. Вони дозволили члену своєї сім'ї бути принесеним у жертву, замість того, щоб допомогти один одному та підтримати. Аборт порушив безпеку сім'ї набагато більше, ніж фінансові проблеми.

Церква є місцем зцілення. Вона говорить правду про аборти. Церква каже: "Не робіть цього! Це не правильно і це нашкодить вам і вашій дитині", але також і каже всю правду: "Якщо ви зробили аборт, Боже милосердя є таким великим, щоб пробачити і це". Ісус пропонує прощення і зцілення. Він пропонує надію і обіцяє воскресіння та поєднання з дитинкою, що чекає в небі своїх батьків.

Часто жінки потребують професійних радників або священиків, які спеціально для цього підготовані, а також Таїнства Покаяння. Але кожен у Церкві може допомагати у цьому напрямку. Ви можете знати когось, хто на вашу думку зробив аборт. Ніколи не звинувачуйте і не робіть конфронтації. Просте слово, яке доторкнеться їхніх сердець та звільнить їх від страху й ізоляції, може розпочати процес зцілення.

Ви можете сказати щось на зразок: "Ти знаєш, я щойно прочитала статтю про постабортну травму. Там говориться, що жінки і чоловіки, які зробили чи спричинилися до аборту, можуть роками страждати від жалю, депресії, неспокою, нічних кошмарів і хвилюватися через своє рішення. Багато разів вони думають, що з ними щось не так, але насправді вони страждають від скорботи за втратою дитини." Ви можете продовжувати, що в церкві існує проект, що займається шляхами зцілення. Необхідно дати людям подібну інформацію. Це вже може допомогти. Моліться, щоб вони на своєму шляху зустрілися людей, що дадуть їм добру пораду. У "спеціальному посланні жінкам, які мали аборт" у енцикліці "Evangelium Vitae" папа Іван Павло ІІ пояснює, як їхнє життя може змінитися завдяки церковній службі зцілення:

"Ви прийдете до порозуміння, що нічого не втрачено назавжди і ви також попросити пробачення у своєї дитини, яка зараз живе з Господом. З люб'язною, кваліфікованою допомогою і порадою інших людей, або в результаті вашого власного болючого досвіду, ви можете бути серед найбільш красномовних захисників права на людське життя. Через ваше відношення до життя або приймаючи народження інших дітей, ви станете подвижниками нового способу мислення щодо людського життя".

с. Паула Вандегер, LCSW
переклад з англійської: Віра Федів

Енцикліка (від грец. enkyklios) - послання папи римського до всіх католиків та до католицького духовенства з питань віровчення, моралі, суспільно-політичним проблемам.

"Не бійся, і я тебе не осуджу"
Вихід з болю, яку спричинив аборт

У всьому світі багато жінок страждає від тілесних та душевних наслідків аборту, незалежно від того, чи це було їхнє рішення, чи вони зробили аборт не усвідомлюючи наслідків, чи ситуація або інші люди наполягали на аборті. Часто аборт є наслідком недобровільного рішення жінки.

Можливо й Ви належите до тієї більшості жінок, які живуть у тишині, і не говорять про свої страждання, спричинені абортом, бо думають, що тільки у їхньому життя є такий біль, і що цей біль є нормальним. Вони можливо страждають роки, або й десятиліття. Часто тільки через багато років жінка усвідомлює, що причиною її проблем був аборт.

Ви не одна! А біль виліковний. Багато жінок знову можуть жити щасливим, повноцінним життям, хоч мали аборт.

Бог хоче вилікувати кожного. Його милосердя більше за всі гріхи. Він понад усе хоче, щоб його діти жили з Ним в мирі. Наш зв'язок з Ним може не тільки відновитися, а й стати кращим, ніж був коли-небудь.

Тепер є нагода вилікуватися, примиритися. Католицька Церква організовує реколекції для жінок, які мали аборт. Реколекції відбудуться наприкінці вересня протягом трьох днів у реколекційному домі у Синяку. Допомогу нададуть спеціалісти з Угорщини та священики.

Імена та дані тих, хто бажає прийняти участь, ми триматимемо в суворій таємниці. Тому звертатися потрібно не до організаційного відділу, а по наступних приватних телефонах. Тут вам дадуть детальну інформацію.

По-угорськи: 8-096-7800826 (Марта, з кінця липня)
По-угорськи або по-українськи: 8-099-0277177 (Елла)
По-українськи: 8-050-1717131 (Віра)

На реколекціях буде переклад на українську мову. Число місць обмежено, тому необхідна попередня реєстрація. Звертатися можна до 15 серпня.

Просимо повідомити про цю можливість членам родини, знайомим, які мали коли-небудь аборт. З великою любов'ю запрошуємо та чекаємо і молодих, і старших жінок.
Молімося за реколекції!

- Якщо ви дізналися, що вагітні, а рідні і близькі не підтримують вас;

- Якщо у вас важке фінансове становище;

- Якщо ви не наважуєтеся повідомити рідним про свою вагітність, бо боїтесь осудження;

Які б вагомі причини не були у вас сьогодні, щоб зробити аборт, не поспішайте приймати це рішення. Не вбивайте своєї дитини. Гріх ще ніколи не був вирішенням проблеми.

У нас працює телефон довіри, за яким ви можете зателефонувати, щоб отримати пораду, підтримку або те, що потребуєте саме зараз. Ми спільно будемо молитися за вашу ситуацію з вірою, що Бог все вирішить якнайкраще.

телефон довіри: 8-066-99-44-032

Табір в Округлій

Цього року влітку, 8 червня, відбулася дуже цікава подія, якою я хочу поділитися з вами.

Ми - першопричасники цього року та минулого (2008) поїхали в мальовниче місце - с. Округла Тячівського району. Коли ми їхали туди, то побачили дуже гарні місця. З нами їхали наші вчителі та "ангели охоронці": с. Лідія та о. Сворад, а ще дві мамочки і бабуся, які в таборі готували, частуючи нас домашніми стравами. Протягом тижня с. Лідія і о. Сворад проводили цікаві конференції, а вироби виготовлені своїми руками ми піднесли як дари на Службі Божій. У вільний час ми з о. Сворадом і с. Лідією грали в цікаві ігри та змагання, ходили в похід, милувалися надзвичайно мальовничим краєвидом. Ця поїздка духовно збагатила нас, приблизила до Бога. Ми, діти, і наші батьки вдячні єпископу Анталу Майнеку, о. Свораду та с. Лідії, а також батькам, які допомогли нам цікаво відпочити в такому гарному і мальовничому місці.

Катька, 11 років.

Наше паломництво

У неділю 28 червня ми прокинулися разом з першими півнями і вже о 5 годині вирушили з парафії паломництвом до Фрідєшова. Зважилося на такий похід у літню спеку більше 30-ти вірників різного віку. Кожен з нас зробив чітку постанову, що пройде ці 26 км і принесе таким чином жертву в особистих намірах. А, щоб легше ішлося ми співали пісні (на славу Божу), молилися розарій і просто спілкувалися одне з одним,згадували минулі роки, спільні зустрічі, КВК і походи. Як добре, коли є, що згадати! Коли сонечко піднялося вище, ми відчули справжню ціну паломництва. Проходячи повз річку хоті-лося стрибнути у воду і продовжити паломництво вплав. У когось з'явилися мозолі, хтось згорів на сонці, дали знати про себе старі травми і тоді під с.Обавою на допомогу прийшов дядя Полі на білому бусику. Ми віддали йому свої сумки і наче камінь з пліч звалився, у нас відкрилося друге дихання і ми зробили фінішний ривок. Найважчим виявився затяжний підйом біля Чинадієва, ми йшли, йшли, йшли і весь час угору.

Зайшовши до села по дорозі ми зустріли багатьох місцевих вірників, які також прямували на Св. Месу з нагоди завершення року Святого апостола Павла. Вірники с.Фрідєшова привітно зустріли нас і дочекали на початок Св. Меси, яку відправив отець єпископ Антал Майнек та о.Сворад Дуда. Минулий рік був присвячений апостолу Павлу, як великому проповіднику і посланцю Слова Божого язичникам. А новий літургійний рік, що почався, стане роком молитов про священників та нові покликання до служіння Богу і людям. Після Св. Меси всі мали чудову нагоду поспілкуватися з вірниками з інших міст та сіл, побачити своїх старих друзів та познайомитися з новими. Дякуємо також за смачненькі тістечка!!! Також велике спасибі всім організаторам, священикам, сестрам і вірникам за чудове святкування урочистості ап. Петра і Павла. А в першу чергу найбільшому організатору Господу Богу.

Жига Е., м.Свалява

Літній табір з Мойсеєм

Як по традиції завжди,
Ми поїхали у лагер всі,
Ми Бога всі там прославляли
І здоров'я всім бажали.
Був о. Сворад з нами там,
Заміняв він батька нам.
Він по горах нас водив
І милості у Бога нам просив.
С. Марія з нами була
І конференції вела.
Вона всіх нас поважала,
І поваркам допомагала.
Катка з нами теж була
І на кухні чергувала,
І за дітьми теж пильнувала.
А поварки в нас просто клас!
Вони робили все для нас:
І їсти готували,
І розуму навчали.
Ми впевнені, що всім сподобалося там,
За це ми дуже вдячні вам!
За те, що все для нас зробили,
За те, чого ви нас навчили.
Ми дуже дякуємо вам,
За те, що догоджали нам.

(Валя Тихончук, Федів Женя)

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Як вже є гарна традиція, для дітей нашої парафії на канікулах організовується табір.

Цього року назбиралася гарна кількість - 30 дітей. Якщо минулого року ми зосередились на перших сторінках Біблії, то тепер головною темою став великий патріарх - МОЙСЕЙ. Дітей ми поділили на п'ять груп, кожна з яких мала свою назву: "Ніл", "Синай", "Фараон", "Єгипет", "Ізраїль".

Кожен день ми починали ранковою молитвою та Службою. Після підкріплення тіла сніданком була конференція. Щоб діти занадто не втомились, катехиза доповнювалася різними завданнями. Наприклад, малий Мойсей у кошику, фігурки з пластиліну, піраміди, що характеризували Єгипет, на яких були імена 12 синів Якова. Гарним доповненням конференції був вогонь, який мав нагадувати палаючий кущ, з якого Бог промовив до Мойсея.

Кущ несли діти як жертовний дар на Службі Божій. Через добрі вчинки, кущ "зазеленів". Ось що діти написали на зелені листочки:

- я читала Біблію,
- допомагала о. Свораду, кухаркам,
- слухалася старших,
- допомагала молодшим дітям малювати,
- чергувала у їдальні,
- зробила подарунок для ближнього,
- старалася бути чесною,
- не пропускала конференцію,
- прибирала, молилася...

Прекрасна природа в тячівському районі в Округлій, та околицях, була чудовим доповненням табору. Цікаві змагання та радісні вечері ми також мали. Діти склали пісню: співали її і танцювали під неї. Це було майстерне виконання.

Діти поглибили свої знання про Мойсея та творили гарну спільноту. 18 дітей були вперше у християнському таборі. Казали, що хочуть і в наступному році, що їм дуже сподобалося. Вірю, що це принесе їм багато добра.

с. Марія Черніцка ОР

Пісня - танець:

1. Там, де ми, там спокою немає.
о. Сворад голову ламає:
Що зробити і де нас діти,
Щоб не встигли вікна ми побити...
2. В лагері дуже добре нам живеться,
ми робимо усе, що заманеться,
о. Сворад з нами і с. Марія.
Цей лагер для нас просто мрія!

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Гарно, гарно на душі,
Бо ідем в їдальню їсти ми усі.
Смачно, смачно варять нам -
Дякуємо дуже нашим поварам!
Збираймось швидше всі гуртом -
Одна родина за столом.
Одна стежина, що нас всіх сюди вела,
Бо ми всі разом як сім'я,
Бо всіх нас мрія привела
У табір дружний сонця, миру і добра.

~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Как-то летом мы приехали сюда.
И за нами наблюдали взрослые.
Мы мечтали здесь все каникулы пройти.
И остаться, чтобы время провести.
30 клёвых людей в нашем лагерне есть.
И всем нравится здесь,
И от дохнуть время есть.
Мы сражались с вами все,
И таланты показали мы вам все.
о. Сворад и сестрички - просто клас!
Они моляться каждый вечер все за нас.

(творчість дітей з Фрідєшова)

14 неділя "звичайна"

Як і кожного року так і в цьому році, вже вп'яте люди доброї волі різних обрядів збираються при капличці Пресвятої Діви Марії у Вовчому. Цю капличку було посвячено о. Іштваном Лошаком. Збираються тут в основному жителі Вовчого і Сасіки, а також свалявчани зі своїми рідними і знайомими. Наскільки Господь зробив дивні речі в житті Марії так робить чудеса і в нашому житті. Наскільки Слово Боже є живе і діяльне (див. послання св. Павла) можна дізнатися кожного дня.

В цей прекрасний недільний день - 5 липня цього року Господь у своєму Євангелії говорив, що пророк може бути зневажений тільки у своїй батьківщині. Господь приходить через будь-яку особу і може використати будь-кого, щоб нам щось важливе сказати. Так відбувається кожного дня; так сталося і 5 липня.

Під час Служби, після Євангелія, підійшов до вівтаря Степан Георгійович, котрий вклонившись і попросивши дозволу, спитав: "Чому людина людині робить зло? Чи можете мені дати відповідь?" і в цю мить почалася буря думок, звідусіль неслись слова, що люди зразу можуть робити на службі, обговорювання і осудження. Навіть пряме осудження можна було почути: "Що він тут робить?", "Чого він сюди прийшов?", "Навірно п'яний", "Таж у нас іде служба. А ще й дурний піп з ним говорить."

В моїх думках виникли роздуми: "Чи це не є та сама ситуація, коли Ісус прийшов до своїх рідних "Це син Георгія і братів його знаємо, і сини його росли біля нас… звідки в нього така відвага? Підійти і спитати таке священика і ще й під час служби?!!" Подумавши це я почав пану Степану пояснювати - від моменту непослуху перших батьків звідки на світі зло і гріх. Завершуючи я нагадав йому, що Ісус вчив нас, особливо у Нагірній проповіді віддячувати добром за зло (див. Мт 5).

Під час мого короткого пояснення можна було почути думки вголос: "Що приготувала нам тьотя Валя після Служби? Які бутерброди?", "Що буде після служби?", "Треба десь сховатися, бо буде гроза.", "Цікаво, хто загинув недавно тут, на Вовчому?", "Коли закінчиться ця дурна проповідь?", "Це ми все знаємо."

Те, що було сказано з Євангелія та проповіді слухало може 2-3 особи; може й більше хтось щось запам'ятав. Але на завершення можна було почути обурення в основному жінок, котрі хотіли вивести Степана Георгійовича звідти. "Чому злість була в їхніх очах?" - важко мені було зрозуміти - "бо просто запитав?" Мабуть у серцях більшості живе ненависть і заздрість , які не дозволяють багатьом почути і прийняти Добру Новину. Адже Ісус прийшов до грішників… і є серед нас. Чи хочемо його прийняти?

Для мене це була надзвичайна неділя...

хробак

Відпусти з нагоди Року Священства

З нагоди Року Священства, який Папа Бенедикт XVI урочисто відкрив 19 червня 2009 р. під час Вігілії у ватиканській базиліці Святого Петра, Святіший Отець уділив спеціальні відпусти. Про це йдеться у декреті Апостольського Пенітенціарію від 12 травня 2009 р.

У згаданому документі читаємо: «Наближається день, коли спогадуватимемо 150-ту річницю від благочестивого переходу до неба святого Жана Марії Віяннея, Пароха з Арсу, який тут на землі був подиву гідним прикладом правдивого Пастиря на служінні Христовій отарі. Оскільки його приклад є придатним для спонукання вірних, а особливо – священиків, до наслідування його чеснот, Вселенський Архиєрей Бенедикт XVI постановив, щоб з цієї нагоди, від 19 червня 2009 року до 19 червня 2010 року, в усій Церкві відзначався особливий Рік Священства, під час якого священики зміцнюватимуться у вірності Христові за допомогою побожних роздумувань, священних практик і інших слушних діл».

Далі згаданий документ закликає священиків докладати зусиль для того, щоб отримати від Верховного і Вічного Первосвященика Христа благодать заясніти вірою, надією, любов’ю і іншими чеснотами. Допомогти цьому покликані особливі відпусти, які за бажанням Папи, проголошує Апостольська Пенітенціарія.

Кожному священику, справді розкаяному, який будь-якого дня побожно прокаже принаймні Утреню або Вечірню перед Найсвятішими Тайнами, і, за прикладом святого Жана Марії Віяннея, з готовністю і щирістю віддаватиметься служінню Святих Тайн, а передовсім – Сповіді, уділяється повний відпуст, що може бути пожертвуваний за померлих співбратів. Для його отримання потрібно виконати звичайні умови, а саме – приступити до Святої Тайни Покаяння та прийняти Святе Причастя, як також помолитися в наміреннях Святішого Отця. Священики теж можуть отримати частковий відпуст щоразу, коли побожно прокажуть відповідно затверджені молитви за те, щоб вести святе життя і свято виконувати доручені обов’язки.

В день відкриття і закриття Року Священства, в день 150-ї річниці смерті святого Жана Марії Віянея, в перший четвер місяця, а також у дні, визначені місцевими ординаріями, усі вірні, справді розкаяні, які у храмах чи ораторіях візьмуть побожну участь у Службі Божій, та пожертвують молитви до Ісуса Христа чи будь-яке інше добре діло, вчинене цього дня, за священиків і за їхнє освячення, можуть отримати повний відпуст, сповнивши також звичні умови (Сповідь, Святе Причастя і молитва в наміреннях Святішого Отця). Декрет Апостольського Пенітенціарію вказує на те, що було б слушним, аби у згадані дні в катедральних та парафіяльних храмах саме священики, призначені для душпастирства вірних, відслужили Святі Літургії та уділяли Святу Тайну Покаяння. Хворі, похилі віком і всі ті, хто зі справедливих причин у ці дні не зможуть вийти з дому, також можуть отримати повний відпуст, якщо, відкидаючи душею будь-який гріх і постановивши при першій же нагоді сповнити три звичні умови, прокажуть молитви за освячення священників і з довір’ям до Бога і за заступництвом Пречистої Діви Марії жертвуватимуть свої страждання і нещастя.

Врешті, усім вірним уділяється частковий відпуст, щоразу, коли побожно прокажуть 5 разів молитви «Отче наш», «Радуйся, Маріє» («Богородице Діво,») та «Слава Отцю…» чи іншу молитву, належно затверджену, на честь Найсвятішого Ісусового Серця, в наміренні священиків, аби вони зберігали чистоту і святість життя.

Даний декрет є дійсним протягом тривання Року Священства.

За матеріалами Радіо Ватикан

Секретар Конгрегації в справах духовенства про початок Року Священства

Архиєпископ Мауро П'яченца, Секретар Конгрегації в справах духовенства, скерував до священиків світу листа, в якому пояснює причини, які спонукали Папу Бенедикта XVI проголосити Рік Священства у Католицькій Церкві, та пояснює, як відбудеться його відкриття.

"Ми щодня завжди покликані до навернення, - пише архиєпископ П'яченца, - але цього року - в цілком особливий спосіб". Він пояснює, що метою цього навернення є те, щоб священик щоразу краще усвідомлював свою церковну ідентичність, і виконував згідно з нею своє служіння, відкриваючись на те, щоб через нього і в ньому діяв Христос Добрий Пастир. Тому цей Рік Священства є часом краще пізнавати Божого Сина, щоб Його спосіб життя ставав способом життя кожного священика.

Оскільки святість священиків є джерелом благодатей для всієї церковної спільноти, архиєпископ П'яченца запрошує усіх: священиків, семінаристів, богопосвячених осіб та мирян, на Вечірню у ватиканській базиліці Святого Петра, яку 19 червня відслужить Папа Бенедикт XVI. Цього вечора до базиліки буде внесено мощі святого Жана-Марії Віянея, знаного як "Святий Парох з Арс", а Вселенський Архиєрей звершить урочисте відкриття Року Священства, який закінчиться Міжнародним З'їздом Священиків, що відбудеться у червні наступного року.

09.06.2009, Радіо Ватикан

ХІ зустріч молоді Закакрпаття

інші фото >>>

Архітектурна пам'ятка Мукачева - "Білий палац" - прийняв прочан, які з'їхались на Зустріч молоді. В цих стінах приймали послів та велику знать. 6 червня цього року тут відбулася ХІ дієцезійна зустріч молоді Закарпаття.

Незважаючи на дощову погоду приїхала молодь зі своїми отцями та сестрами з різних куточків області, а саме з Перечина, Великого Березного, Верхнього Коропця (мукачівський район), Нижнього Коропця (мука-чівський р-н), Кольчина-Фрідєшова (мукачівський р-н), Середнього і Глибокого (ужгородський р-н), Ужгороду, Сваляви, Довгого (іршавський р-н), Хуста і, звичайно, Мукачева. Зареєструвавшись біля входу всі поспішали на другий поверх у камінний зал, звідки вже лунала музика. На зустріч був запрошений гурт "Кана", а з Києва приїхала с. Йозефа Стерле (Згромадження Маріїні сестри Чудотворного Медальйону) та Олександр Міхлевський від Асоціації Чудотворного Медальйону.

На початку зустрічі всіх присутніх привітав о. Роберт Новак, відповідальний за молодь при Мукачівській Дієцезії. Звертаючись до молоді він нагадав всім присутнім, що наближається завершення Року святого Павла, а також пояснив кожен елемент з символіки року Апостола. Зображення символу залишилось на згадку на бейджику, який кожен отримав при реєстрації. Потім кожен мав можливість насолодитись співом відомих "канівців", вивчити їхні пісні, а також познайомитись з свалявським гуртом "Харіс".

Сестра Йозефа з Києва розповіла історію з свого життя, як вперше потрапила на реколекції до сестер. Під керуванням Олексія з гурту "Кана" молоді хлопці та дівчата почули та побачили, а деякі навіть зіграли у сценці, життя Катерини Лябур. До активної участі в програмі були залучені також переможці КВВ, а саме юні вірники з Великого Березного. Після вистави, конференції та концерту гуртів "Кана" і "Харіс" вся молодь разом з священиками та сестрами пройшла процесією по центру міста. Співаючи пісні та вітаючи жителів Мукачева прийшли до кафедрального собору св. Мартину. Тут зустрічав всіх генеральний вікарій о. Петро Жарковський OFM.

Після концерту у м. Сваляві

Урочистою Службою завершилась ця зустріч. Та це ще не кінець, бо кожен отримав особливе завдання. Як наголосив о. Роберт Новак, нехай кожен на наступну зустріч через рік приведе з собою ще когось з свого оточення, кого зараз тут нема. Щоб кожен ділився з іншими радісною вісткою, тобто Євангелієм.

Наступного дня гурти «Кана» і «Харіс» мали концерт у храмі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у м. Сваляві. Старші парафіяни прийшли підтримати своїх та послухати гостей.

Але який концерт без молоді? Приїхали з Довгого з о. Адріаном; з Середнього і Глибого з с. Марієтою; з Мукачева та з околиць Сваляви. Нехай Господь благословить усі таланти!

влас. кор. газети "Світло"

Перше Святе Причастя в Довгому

У неділю, 24 травня в нашій парафії відбулося особливе свято. Під час Святої Меси десятеро наших дітей вперше привітали Ісуса в своєму серці під видом хліба і вина. Цей день є радісним не лише для дітей-першопричасників та їхніх батьків, але і для всіх нас, бо кожен зміг краще пригадати собі день свого першого святого причастя, і щиро радіти, що для цих дітей почався новий період блищого життя з Ісусом.

Друзі, дякуймо Богу за всі благодаті, які отримуємо через святі таїнства, і оберігаймо в наших серцях життя Божих дітей.

Пилип Віктор, Довге

Святий Дух - це безкінечна любов Бога до людини

31 травня, в неділю Зіслання Духа Святого, в нашій Довжанській парафії відбулася відпустова Свята Служба. Крім наших парафіян прийшли просити дари Духа Святого і гості з Словаччини (м. Сніна, с. Н.Грабовец) разом з своїми духовними отцями. Також на Богослужінні були присутні вірні Лисичева та Кобалевиці, які є філіями нашої парафії, Греко-католицька громада нашого села, та парафіяни с. Фрідєшово на чолі з о. Сворадом. Головним целебрантом святкової меси був отець Йозеф Юрашко (Словаччина), відпустову проповідь виголосив отець Іштван Лошак, який є парохом в с. Шишлівці Ужгородського району.

Багато людей не можуть конкретно зрозуміти, уявити собі Святого Духа. Зазвичай "Духа" представляємо собі як голуба або у вигляді вогняних язиків, що є символікою, але не виражає самий "зміст" третьої Божої Особи. Святий Дух - це безкінечна любов Бога до людини. І є набагато важливішим як кожен з нас переживає і реалізує Божу любов в своєму житті ані ж як представляє собі образ Святого Духа.

Дорогі друзі, молімося за те, щоб у нашому житті мали справжню цінність дари Духа Святого - плоди любові, і нехай запалені Божою любов'ю ми дарували її ближнім.

Пилип Віктор, Довге

Прийняли вперше до своїх сердець Ісуса

31 травня в Урочистість Зіслання Святого Духа 8 хлопчиків та 2 дівчаток у храмі Внебовзяття Пречистої Діви Марії, у Сваляві, прийняли вперше до своїх сердець Ісуса.

До таких важливих подій як перша Сповідь та перше Причастя готувалися два роки під керівництвом с. Йоанни Слов'ян і напередодні урочистості успішно здали екзамен, який проводив настоятель о. Роберт Новак. Він же і уділив ці таїнства юним парафіянам. Урочисте прикрашення храму, про що потурбувалась с. Сузанна Коларова, підкреслювало свято, яке переживали ці десять дітей, їхні родини і вся спільнота.

влас. кор. газети "Світло"

Храмове свято у Великому Березному

Недільний ранок сьомого червня для парафіян римо-католицького храму у Великому Березному розпочався радісним відлунням церковних дзвонів, які скликали людей на велику урочистість - храмове свято Святої Трійці. Цей день наповнив світ чудовою погодою: світило яскраве літнє сонечко, всупереч тривожним темним хмарам, які полонили березнянське небо протягом останніх двох тижнів. Здавалося, що ця чудова погода триватиме цілий день, але під час самої Літургії сталося маленьке диво: ясний короткочасний, але могутній дощ, ніби Господь хотів нам нагадати про щедрі дари Святого Духа. На наше свято прийшло дуже багато різних парафій: Забрідь, Перечин, Тур'я Ремета, Гута, Оноковці, а також парафіяни з Великоберезнянської греко-католицької церкви. На святі панувала тепла домашня атмосфера. А інакше не могло і бути. Очолив Святу Службу отець Йозеф Амріх з чину єзуїтів, який працює в Глибокому та Анталовцях. Співслужили наші дорогі отці: о. Антон, о. Леонід, о. Адам, а також приємною несподіванкою здивував нас отець Іван з греко-католицької церкви Великого Березного, який також приєднався до проведення Євхаристії. Отець Йозеф виголосив проповідь, слова якої доторкались сердець усіх присутніх. Всі вірні відчули присутність Єдиного Бога у Трьох Особах і прослявляли Його молитвами, співом, думками і серцями. На кінець Літургії було виставлення Пресвятих Дарів, традиційний обхід навколо храму. Після Адорації ми всі подякували Богу співом Te Deum, який закінчився урочистим благословінням.

Вірні не забули подякувати отцям, які так гарно провели наше свято. А після подяки та спільного співу "Папського гімну" всі присутні продовжили святкування на дворі у радісному спілкуванні між собою та частуванні тістечками, які приготували наші парафіяни. Незабаром всі розійшлися по своїх домівках. Храм спорожнів і заглибився знов у свою таємничість. Але свято не закінчилося. Адже вірні, наповнені дарами Святого Духа та миром, яким Господь наповнив серця всіх присутніх, розійшлися немов апостоли, несучи той мир всім кого зустрінуть на своїй дорозі.

Каміла Фролова, Діана Риган

Відпуст у Драчині

Вже вкотре на свято Пресвятої Трійці вірники с. Драчино збираються на місці, де залишилися руїни храму, щоб взяти участь у Святій Літургії. І кілька років поспіль, саме на відпуст, на своє місце повертається вівтарний образ Святої Трійці. Час спливає, люди міняються, але традиція передається з покоління в покоління. Колись тут молилися наші предки, батьки, а тепер приходимо і молимося ми та наші діти.

Цього року до нас прийшли з процесією вірники зі Сваляви і розділили з нами радість. Велика сила спільної молитви робить чуда. Таким чудом для драчинців завжди є тепла і сонячна погода саме в ті години, коли відправляється Св. Меса. Сподіваємося, що зможемо вимолити і отримати благодать, щоб найближчими роками відбудувати храм, і вівтарний образ став його окрасою. А ми змогли проводити в ньому недільні меси, обряди і просто, в будь-який час, зайти і подякувати Богу за все...

Довіряємо Пресвятій Трійці всіх, хто будь-яким чином долучився до святкування. Хай Бог благословить.

Аліна Бунда

Чину Братів Менших 800

Св. Франциск є однією з найбільш визначних осіб людської історії.

Ймовірно народився у 1181 році в Ассізі (+1226). На хрещенні отримав імя Іван, однак, його батько, після повернення з Франції, почав називати свого сина малим Французиком, просто Франциском.

В молодих роках, безтурботних і вільних, своїми ровесниками вважався королем молоді. Мало не щодня робив для них забави і гулянки. Спільно, безтурботно проводили свій час серед співів, музики і танців, а деколи розважалися полюванням в навколишніх лісах, що затягувалося до пізньої ночі.

Очевидно, все це мусіло відбуватися завдяки грошовій підтримці батька Франциска. Франциск хотів бути знаним і великим. Тому вирушає на війну до Святої Землі. Під час того походу прийшов час на відпочинок і у сні Франциск почув голос Божий, що промовляв до нього:

- Франциску, кому хочеш служити - Пану чи слузі?

Очевидно, Франциск хотів служити комусь великому, тому і вибрав Пана.
- Хочу служити Пану - відповів.
- То чому служиш слузі - знову спитав голос Франциска.
Прокинувшись зранку, Франциск віддав весь свій обладунок і коня якомусь бідному лицарю, а сам пішки повернувся до свого родинного міста.
Наступні декілька днів то час неустанних молитов і пошуківань сенсу життя Франциском.
- Що робити? - запитував себе.
Таке саме запитання задавав Ісусові. Під час своїх молитов, серед руїн малої церковці Св. Дамяна, стоячи навколішках перед розпяттям, заносив до Спасителя таку молитву:
- Пане, скажи мені, що маю робити?
- Франциску, йди і відбудуй мою Церкву - почув голос, подібний до того зі сну. Не потрібно було більше слів.
Змінив свій спосіб життя, що заохотило багатьох молодих людей до наслідування. Наслідком того було затвердження папою цього способу життя.

Франциск і його брати могли тепер без перешкод проголошувати Христове добро і мир кожному створінню.

Цього року минає 800 літ від тих подій і Брати Менші постановили прожити його особливим чином.

Однією з нечастих подій у святкуванні 800-ліття затвердження способу життя св. Франциска папою Інокентієм ІІІ, стала Міжнародна Капітула Наметів біля Порцюнкулі, церковці, де збиралися перші Брати. На Капітулу приїхало біля 2000 Братів. (Думаю, що було їх набагато більше.)

Для багатьох з них це була перша поїздка до Італії, а тим більше до Асижу - колиски зародження нашого Чину.

Капітула розпочалася 15 квітня 2009 р.

До відкриття Міжнародної Капітули Наметів на площі перед Базилікою Матері Божої Ангельської своє привітання скерував до присутніх Міністр генеральний о. Йосиф Родрігес Карбалло ЧБМ /Чин Братів Менших/. Після промови всі брати вирушили процесійно до Базиліки і віддалися опіці Матері Божій з Порцюнкули. Одразу після цього відбулася св. Месса, яку провадив Єпископ Ассізький Домінік Сорренті.

Наступний день був засвідченням діяльності Братів на різних континентах цілого світу.

Кожного року 16-те квітня є для нашого Ордену особливий день - день відновлення вічних обітів. Підчас Капітули Наметів брати це зробили у присутності Папи Бенедикта ХVI в Кастель Гандольфо.

П'ятниця, 17 квітня, була днем спільної покути і посту. Відмовившись від обіду, невикористані кошти з нього були передані Міністром генеральним на потреби гуманітарні (правдоподібно на допомогу постраждалим від землетрусу в Італії у Амбрузії). Наш день розпочався від ранішніх молитов, які відбулися в Базиліці св.Клари в Ассізі. Потім був час для себе - аби на так званій пустині перебувати в тиші і молитві, заглиблюючись у Святе Письмо, що в цей день було нашою поживою духовною. По обіді була покутна проща з Порцюнкули до гробу св. Франциска, де всі брати зокрема отримали екземпляр регули св. Франциска. Спільна Євхаристія під керівництвом кардинала Клаудіо Гуммеса закінчила наш день покути і посту. Наступного дня, 18 квітня, відбулася зустріч братів з папою. Розпочалася вона Святою Мессою, яку служив наш Отець Генерал Йосиф Р. Карбалло. Після Месси відбулася зустріч з папою Бенедик-том XVI в його літній резиденції в Кастель Гандольфо.

Слова Бенедикта XVI скеровані до братів на польській мові:

«Сердечно вітаю польську родину францисканську. Обіймаю отців і братів, сестри францисканські і клариски, а також усіх з інших згромаджень, що керуються духовністю св. Франциска, і також терціїв і терціарок. На вісімсотліття затвердження першого Правила разом з вами дякую Богу за всяке добро, яке Чин вніс у розвиток Церкви. Дякую вам особливо за місійну діяльність на різних континентах. На взір вашого засновника тривайте в любові Христа убогого і несіть євангельську радість всім людям. Нехай вас підтримує Боже благословення.»
На закінчення зустрічі всім братам було уділено благословення.
Ця Капітула транслювалася на цілий світ каналом Падре Піо.
Ассізьке святкування не було закінченням - буде воно тривати до кінця року у всіх закутках Землі.
День 4 червня для нашого Чину буде однаково важливий. Той день, це вибори нового Генерала нашого Чину.
Просимо Вас помолитися про світло Святого Духа для виборців.
Мир і Добро

о. Ян Віаней ЧБМ

Урочистість Пресвятої Трійці

Дорогі друзі, я хотів би поділитись радістю з нашого урочистого відпусту, який ми святкували в неділю Пресвятої Трійці в м. Ужгород (мікрорайон Боздош), більш відомий як Катехитичний Центр.

Те, що ми могли привітати так високо достойного гостя єпископа-помічника Одесько-Сімферопольського - Петра Мальчука - було несподіванкою. Це як у афоризмі, що Бог завжди дає набагато більше, ніж ми просимо: "я просив у Господа води, а Він дав мені море; я просив у Господа квітку, а Він мені дав ціле поле квітів..." Отже, і ми чекали, що на нашому відпусті буде о. Петро Жарковський та о. Штефан, а Бог послав нам ще і єпископа Петра Мальчука. Наш о. Петро на початку привітав всіх вірників і сказав як Бог вміє здивувати людину та зробити подарунок. Те, про що ми вчора ще не сподівались, сьогодні є реальністю.

Єпископ виголосив дуже гарну проповідь, в якій підкреслив важливість глибокої віри в Пресвяту Трійцю, яка завжди залишиться великою таємницею віри. Ми, християни, є зануреними з моменту Хрещення у Пресвяту Трійцю і на протязі всього свого життя дозріваємо в Бозі.

На завершення Літургії перед виставленими Пресвятими Дарами відспівали урочистий гімн "Тебе Бога хвалимо" та отримали благословення з повним відпустом. Вірники щиро вдячні за таку чудову урочистість, яку провели єпископ Петро Мальчук, о. Петро Жарковський та о. Штефан.

Після святкової служби парафіяни пригощали всіх гостей, які приїхали на відпуст, приготованими тістечками та різним печивом.

Вже склалася традиція, що вірники з радістю їздять одні до других на відпусти, де можуть потім поспілкуватись та поділитись досвідом.

Це чудово, коли можуть вірники різних парафій зустрічатись.

учасник відпусту

Відбулася чергова конференція єпископів

Неділя Вознесіння Господнього

Звичайна неділя? – Ні! На свято Вознесіння Господнього у кафедральному соборі святого Мартина вірники не поспішали додому після благословення… Духовний пастир запросив усіх подивитись на майстерність підростаючих християн. Готувала дітей до цього с. Лідія Тімкова ОР, а щоб все було в гармонії, то було доповнено співом та музичним супроводом органістки Віолети Усти.

Юні парафіяни, в свою чергу, старалися як могли і показали сценку по мотивам Нового Завіту. Не один раз чуємо ці слова з уст священика, коли читається Євангеліє, цілком інакше це сприймається з уст дітей. Бог промовляє до нас у різний спосіб – відкриймо Йому свої серця.

Тетяна Решетар, Мукачево

Святкування 200-річчя парафії св. Яна Непомукського у Рахові

У 1810 році Єпископом Петером Клобушітскі була заснована Рахівська римсько-католицька парафія св. Яна Непомукського. На честь цієї події протягом року Рахівська церковна громада святкує ювілейний рік. 16 травня 2009 року відбулася святкова меса, яку очолив др. Іштван Шерегель, Архієпископ Егерський (Угорщина).

На майдані біля церкви Архієпископа зустріла вся римсько-католицька громада міста з духовим оркестром, після чого міський голова Ярослав Думин привітав високоповажного гостя.

Вдруге прозвучала пісня привітання, адже Архієпископ Іштван Шерегель вже бував у цій парафії у часи перебудови, 13 листопада 1989 р. гість очолив урочисту Службу в рахівському храмі. Спочатку настоятель парафії, о. Ласло Микуляк прочитав декрет Святого Престолу, на підставі якого дозволяється святкування ювілею протягом року. Після дитячого привітання до Архієпископа звернулися представники релігійної громади: "Ваша Екселенціє! 20 років тому Ви почули прохання закарпатських угорців про священників. Спочатку о. Бейла Боган, а потім о. Янош Югас були наравлені Вами для служіння Богу на Закарпаття".

Була прочитана історія церкви та парафії, після чого Архієпископ подякував за привітання і прочитав благословіння Святішого Отця, Бенедикта ХVІ. Під час проповіді Архієпископ зазначив: "Протягом століть перед місцевими римо-католиками стоїть приклад святого Яна Непомукського. Вони зберегли свою віру, угорську національність, але найголовніше – вірність Рибаку Галілеї, Ісусу Христу. Ця церква будувалася не для музею чи будинку урочистих подій, а для молитви, яка дає спокій, мир, спасіння душам тих людей, які відвідують храм для поклоніння Богові".

Під час Літургії віруючі підносили до Архієпископа потрібні для жертвоприношення дари: хліб і вино у вигляді пшениці й винограду. Разом із гостем у богослужінні брали участь настоятель о. Ласло Микуляк, а також священники, які раніше працювали у цій парафії.

"Дякуємо, Ваше Екселенціє, що за попередні 20 років Ви молилися за закарпатських угорців, і будучи Архі¬єпископом Егерським, а також Головою Конференції Католицьких Єпископів Угорщини, чистосердечно відносилися до долі закарпатських, зокрема рахівських католиків" – сказав о. Ласло Микуляк у своєму привітальному слові. Архієпископ Іштван Шерегель уділив всім присутнім благословіння Папи Римського.

Звернення

Рисько-Католицька Парафія с. Драчино звертається з проханням до всіх людей, яким не байдужа справа Бога, Церкви, віри, історії, предків. Тут постійно була Релігійна Громада (початок - половина XIX століття), яка була знищена, як і храм, котрий Парафія старається відбудувати для себе і майбутніх поколінь. Історія записала прекрасні сторінки з життя людей а особливо сім'ї графа Шенборна, які заснували у 1863 році Громаду в честь Святої Трійці. Прагнемо відновити і збільшувати честь ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ, котра є початком усіх людських починань і діянь. Тому звертаємося до Вас з проханням про молитву в цій започаткованій справі - будівництво храму - перш за все духовного. Без нього не буде можлива жодна інша річ, а тим більше будівля, яка має бути окрасою та цінністю місцевої спільноти віруючих. Дякуємо Вам за підтримку та довіряємо Вас провидінню ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ, бажаючи всіх необхідних благодатей на дорозі до вічності.

З повагою і даром молитви
о.Роберт Новак

Драчино, 18.05.2008р., Урочистість ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ.
Реквізити рахунку:
№ рахунку: 262041310309 (ідент. код 2633923532)
Райффайзен Банк Аваль, МФО банку 380805

Міжнародна екологічна конференція
14-17 червня в м. Ужгороді

Нижче можете читати слова єпископа Мукачівської дієцезії Антала Майнека.

Даю хвалу Богу за те, що завдяки багатьом помічникам та підтримуючим тут в Ураїні також може розпочатися серія конференцій, ініціатор якої CCEE, на захист створеного Богом красивого світу. Суспільство має усвідомити, а в першу чергу ми, вірники, що є відповідальними за свої вчинки: як поводимося із матеріальним світом, з своїм навколишнім середовищем. Кожний вірник зобов’язаний шанувати створений Богом світ, й намагатися виправити всі гріхи, упущення. Лише покірна людина, здатна на покаяння, буде спроможна для того, щоб шукала й почала вирішення пізнаних багатьох екологічних проблем. Звичайно величезна відповідальність компетентних керівників країни за сформоване становище, але ще можливо не пізно відновити втрачену гармонію із природою.

Папа Іоан Павло II. казав у 2002 р. у Венеції, що вирішення знайдемо лише тоді, якщо в нашому серці відбудуться глибокі зміни, які доведуть нас до зміни нашої форми життя, навіть менталітету, тобто переформування неутримних форм нашого споживання та виробництва. Для цього потрібне відверте навернення.

Вже 18 років проживаю тут на Закарпатті, але в останні 10 років особливо стежу за екологічними проблемами. Страшенно багато проблем. Не лише в газетах – але й своїми очима бачу, як поволі засипає нас сила-силенна сміття, відходів...

Я й не розумію, чому так мало вирішувальних спроб, коли біля місцевих керівників вже приходили і державні керівники (головний прокурор, міністр), і я читав, наскільки їх шокувало це жахливе становище, багато мільйонів тон індустріальних, хімічних та інших небезпечних відходів.

Екологи Закарпаття ще перед паводками, та й на сьогоднішній час звертають нашу увагу на наслідки зменшення лісів, а особливо хвойних дерев! На їх думку потрібно би посадити приблизно 2 мільйони нових насаджень, щоб відновилася рівновага.

Не моє завдання, перерахувати всі тутешні проблеми, але чекаю, щоб ми й про це чули, та щоб ця конференція допомогла в будівництві кращого світу. Справжня екосистема лише тоді сформується в нашій країні, якщо і могучі зрозуміють, що наша земля Божа, й через Нього кожного! Отже не може бути предметом експлуатації! Так потрібно господарювати, щоб знову відновилася гармонія з Богом, з ближніми та навколишнім середовищем.

Необхідно згадати, що причина вищезгаданих проблем знаходиться в нашій голові, способі мислення, адже воно зіпсовано. Є потреба у внутрішньому-зовнішньому оновленні, у відновленні гармонії з природою. Для цього прошу Божої допомоги, адже лише Він здатний вилікувати наше серце від егоїзму, та настроїти наші думки, планування на будівництво кращого світу.

В цьому нехай допоможуть нам лекції та розмови цих чотирьох днів!

Відкриття соціального центру ім. Марія Вард в Ужгороді

24-го червня в Ужгороді відбулося урочисте відкриття соціального центру ім. Марії Вард. Центр, яким керують сестри ордена CJ знаходиться по вулиці Володимирська.

Привид минулого?
Держава відібрала церковні будинки

22-го квітня на засіданні виконавчого комітету берегівської міської ради було прийняте рішення про передачу нерухомості місту Берегово, яка належала берегівській римсько-католицькій громаді. Церковна громада висловилася проти цього рішення.

декларація громади берегівськоі римсько-католицької церкви >>>

Вдалий збір пожертвувань

У вересні 2007 року Мукачівський Римсько-католицький єпископат оголосив збір пожертвувань на операцію хребта Красилинець Єви 11-річної дівчини. Дівчинка вже декілька років сирота, живе в мукачівському дітдомі сімейного типу. Від оголошення збору пожертвувань на операцію, всього за тиждень прибуло стільки грошей, що стало можливою операція хребта дівчини. Велика вдяка всім, хто допоміг!

Відкриття Дому Провидіння

    Єпископ Антал Майнек ще у 2004 році запропонував побудову дітдому у селі Ратівці Ужгородського району, який дістав назву Дом Провидіння.
    4-ого листопада 2006 року відбулося урочисте відкриття і освячення першого корпусу дітдому.
    На відкриття прибуло подружжя, яке першим взяло на себе відповідальність виховання дітей у закладі сімейного типу і з яким прибули вже двоє усиновлених ними дітей.

Дієцезальна реколекція

12-14-го серпня близько сімдесять вірників взяли участь на дієцезальній реколекції о. Петра Рошка в Ужгородському Католицькому Гуртожитку ім. Святого Геллерта. Під час реколекції відбулася служба нововисвяченого о. Василя Микуляка, на якій проповідував нововисвячений діякон Іштван Береш, розповідаючи про свіє покликання.